– Заїду за Ганною о восьмій, – писав Андрій.
– Добре, – відповіла Віра.
Віра відклала телефон, забираючи сина з ліжечка. Він щойно прокинувся і почав плакати. Іноді Вірі здавалося, що він спочатку відкриває рота, а потім тільки очі. Максима вона любила безмежно, як і свою старшу доньку Ганну. Та ось тільки тяжко було. Так, сидіти в декреті в двадцять з невеликим і після тридцяти – абсолютно різні речі.
– Ганно, – вигукнула вона, намагаючись заспокоїти сина. – І чому він плаче? Все ж так добре. Вже навіть у мами на ручках.
– Що? – десятирічна дочка увійшла до кімнати, морщачись від плачу брата.
– Тато писав, забере тебе о восьмій.
– Добре.
Від Віри не вислизнуло полегшення на обличчі дочки. Братика вона любила, навіть часом допомагала мамі з ним. Але, звичайно, Ганні теж хочеться тиші та спокою. А про спокій у цьому будинку можна лише мріяти.
Віра розлучилася зі своїм чоловіком Андрієм три роки тому. Останні роки їхній шлюб перетворився на рутину із взаємними претензіями. І розлучення пройшло не зовсім гладко. Було багато закидів в обидві сторони, сварки. Тільки заради доньки вони змогли порозумітися. Дійшли згоди, що Ганна живе у мами, але тато може її забрати до себе будь-якого дня. Звісно, якщо Ганна того захоче.
Найчастіше дочка була у батька у вихідні, але іноді він і у будні її забирав. Працював він часто з дому, тому йому було без різниці, коли проводити час із дитиною.
А два роки тому, за рік після розлучення, Віра зустріла іншого чоловіка. І сварки розпочалися знову.
Зрозуміло, що Андрій ревнував. Хоч вони і розійшлися з дружиною, він виявився не готовим до того, що її особисте життя триватиме.
Знову посипалися закиди, Андрій говорив, що не хоче, щоб його дочка жила з якимсь чоловіком. Навіть казав, що забере її.
Але Віря все одно вийшла заміж трохи більше року тому. Вони з Ганною переїхали до Олега, нового чоловіка Віри, а після весілля Віра дізналася, що знову вагітна.
Не сказати, що це було заплановано. Віра навіть не була впевнена, що хоче ще одну дитину. Але Олег був дуже щасливий.
До Ганни новий чоловік ставився добре. Допомагав з нею, ніколи не дорікав Віру за витрати на дочку. Навіть сам часом купував їй щось дороге, за що Віра його сварила. Мовляв, розбалує її.
Але Олег намагався отримати довіру дівчинки, адже її мама була йому дуже дорога. І він знав, що Ганна завжди буде на першому місці у Віри. І тому хотів налагодити стосунки.
Але, звісно, зрозуміло, що це не його дитина. А свою йому теж дуже хотілося. Тому новина про вагітність його дуже втішила.
Згодом і Андрій змирився. Донька відгукувалася про вітчиму добре, і він заспокоївся. І навіть досить мирно прийняв новину про те, що Віра знову чекає на дитину. Звичайно, не обійшлося без закидів, але це було дрібницею.
Нині стосунки Віри та Андрія були рівними. Вони зайвий раз намагалися не перетинатися, бо мирно співіснувати в них виходило погано. Але під час зустрічі віталися, іноді перекидалися парою фраз.
Олег багато працював. Він розвивав свій бізнес і цілими днями пропадав на роботі. Звичайно, коли він приходив додому, то намагався допомогти із сином, робив щось по хаті, навіть із уроками Ганні допомагав.
Але то була крапля в морі. Віра не висипалася, ще й Максим ріс дуже примхливим. Вона згадувала свій декрет з Ганною, та розуміла, що діти дуже різні. З Ганною було просто, та й спокійнішою вона була. А може, все ж таки справа у віці, хто знає. Тоді Віра була молодою, а зараз вже і поспати зайвий раз хочеться, і нерви вже не ті. Та й не варто забувати, що є і старша дитина, якій теж потрібно приділити увагу та час. Ганна і так трохи ревнує, так що посилювати не варто.
Але коли тато забирав Ганну, Віра теж видихала. Знала, що її дочка відпочине з батьком, та й їй одній із сином простіше.
На цей раз Андрій приїхав навіть раніше. Олег ще не повернувся, Віра була вдома з дітьми.
Зазвичай Андрій навіть не заходить. Але цього разу в Ганни було багато речей, та й не встигла вона до кінця зібратися, чекала на тата трохи пізніше. Тому Віра запросила Андрія.
Як на зло, Максим знову почав вередувати, і коли колишній чоловік увійшов до квартири, то одразу почув плач дитини.
– Привіт, – вийшла до нього Віра, намагаючись заспокоїти сина. – Ганна збирається. Зачекаєш на неї?
– Зачекаю. Що він так плаче?
Віра роздратовано глянула на колишнього чоловіка.
– Хочеться йому так, – буркнула вона. – Звідки я знаю? Ганна стільки ніколи не плакала. А Максим наче народжений для того, щоб тихо у квартирі не було.
Андрій хмикнув.
– Це тому, що батько Ганни спокійніший і врівноважений.
– Ну, звісно, - огризнулася вона. – Повір мені, ні.
– Так, виглядаєш ти не дуже, – зітхнув колишній, оглянувши Віру з ніг до голови. – Дивлюся, з синцями під очима ти вже змирилася.
– Знаєш, що? Залиш свою дотепність за дверима. Мені й так важко!
– А що тато? Де його носять?
– Працює, – відповіла Віра, все ще намагаючись заспокоїти Максима. А сама мріяла, щоб колишній із донькою пішов вже, а вона зможе хоча б частково видихнути.
– Господи, та ти його так не заспокоєш, – сказав Андрій. – Дай мені його. Йди, заспокойся.
Віра з недовірою подивилася на колишнього чоловіка.
– Серйозно? – обурився він. – Ти думаєш, я твоєму сину щось зроблю? Я зовсім, чи що, негідник
– Нічого такого я не подумала, – зніяковіла Віра. – Мені просто незрозумілий твій порив.
– Порив мій простий: поки чекаю на доньку, я не можу слухати цей плач.
Віра не стала довго відмовлятися. Віддала колишньому чоловікові свого сина, а сама пішла у ванну. Дуже хотілося вмитися крижаною водою, щоб прийти в себе.
Коли вона вийшла з ванної кімнати, то з подивом виявила, що Максим не плакав. Він розглядав незнайомого дядька, який йому посміхався.
– Як це у вас виходить? – похитала Віра головою. – Варто чоловіку взяти дитину, як вона заспокоюється.
– Тому що твоя хвиля негативу за кілометр відчувається, – відповів він.
Нарешті, зявилася Ганна, і, судячи з кількості речей, до тата вона зібралася не на один день.
Андрій обережно передав Максима мамі. Від Вірі не вислизнув погляд колишнього чоловіка. У ньому був якийсь сум, якесь розчарування. Віра не знала, з чим це пов’язано, але була вдячна Андрію, що заспокоїв її сина.
Коли за три дні колишній чоловік привіз доньку додому, він знову увійшов до квартири. Був обід, вихідний день. Але Олега знову не було вдома, знову поїхав працювати. Але обіцяв, що ненадовго.
– Ти знову одна? – Запитав Андрій.
– Одна. Олег працює.
– Ну-ну.
Віра проігнорувала сарказм колишнього чоловіка, а просто запитливо подивилася на нього.
– Ти навіщо піднявся?
– Ганні допомогти речі донести.
– Ясно. Дякую.
Віра вже збиралася покинути коридор, як Андрій заговорив:
– Я зараз вільний, погода хороша. Давай з твоєю дитиною погуляю. Нехай душу на вулиці відведе. Та й Ганна зі мною пройдеться, бо на вулицю не витягнеш. Сидить цілий день у своєму телефоні.
Віра здивовано подивилась на Андрія. Здавалося, що той навіть трохи збентежений.
– Тобі це навіщо? – запитала вона.
– Та не можу тебе такою бачити. Ти начебто однією ногою на тому світі.
Віра хотіла образитись на його слова, але вирішила, що зробить це пізніше. Зараз треба докопатися до правди.
– А тобі що? Мої ж проблеми.
Андрій зітхнув, а потім подивився на колишню дружину.
– Ось що ти починаєш? Я просто хочу допомогти. Так, мені важко прийняти, що в тебе вже інший чоловік, дитина від іншого. Але ти мені все одно не чужа. Та й хлопчик у вас прикольний вийшов. Якщо не довіряєш, я поїхав додому.
Віра сумно посміхнулася.
– Андрію, я тобі довіряю. Просто ми давно вже не в найкращих стосунках.
– Я знаю. Але в нас дочка, і я хочу, щоб вона росла зі щасливою матір’ю. Ну і ніс твоєму чоловіку втерти хочеться, щоб хвилювався, що твій колишній із його сином гуляє. Може, частіше буде вдома бувати.
Віра засміялася, а потім кивнула.
– Якщо чесно, з радістю прийму твою пропозицію. Я б не відмовилася зайву годину поспати.
Андрій разом із донькою вирушив гуляти з Максимом. Віра дуже хотіла поспати, але, як на зло, сон не йшов. Тому що вона думала про Андрія.
Мабуть, вона відчувала те саме. Після того, як вони перестали сваритися, у душі з’явилася якась сумна ностальгія. Що не вийшло, що не змогли порозумітися, що все могло б бути інакше. Тільки у Вірі вона просто є, а Андрію ще доводиться спостерігати, як продовжується життя колишньої дружини. Що має чоловіка, дитину, що вона живе далі. І те, що Андрій запропонував допомогу, дуже багато важить. Це крок уперед.
Андрій з дітьми повернувся за дві години. Вірі навіть вдалося подрімати.
– Ну тепер буде міцно спати, після прогулянки на свіжому повітрі, – сказав він.
Віра підійшла до колишнього чоловіка і посміхнулася.
– Дякую, Андрію.
– Звертайся.
Колишній чоловік пішов, а Віра вперше в житті спіймала себе на думці, що дуже хоче, щоб і його особисте життя склалося. Адже Андрій добрий. Він чудовий батько, чудовий друг, ось тільки для Віри не став добрим чоловіком. Але це не лише його вина. І якщо він знайде ту, з якою у нього все складеться, це буде чудово.
І як добре, що зараз Віра прийшла до розуміння того, що Андрій гідний щастя.
