Віра стояла в магазині і думала, що їй сьогодні готувати на вечерю, на сніданок та на обід. Її фантазії вже не вистачало, щоб нагодувати сім’ю ситно, різноманітно та недорого. Причому з дітьми проблем якраз і не було – хлопчики їли все, що вона приготує. А ось чоловік і свекруха … Ці аби що їсти не будуть. І якщо раніше чоловік не вередував у їжі, то з приїздом свекрухи поводився як дитина.
Визначившись із вибором, Віра купила продукти та понесла додому важкі пакети. Вдома на неї чекала серйозна розмова з чоловіком. Йому не подобалося, що вона довго ходить по магазинах після роботи, коли вони сидять без вечері. На просте запитання, чому б свекрусі самій не приготувати, він скривджено відповів, що мама в гостях, вона приїхала відпочити.
Віра дивувалася, чому завжди спокійний і поступливий чоловік при своїй мамі перетворювався на занудного буркуна та капризулю. Вірі хотілося виштовхати Наталю Петрівну за двері і зажити спокійним життям як раніше, але вона не могла: це ж його мама! Одне заспокоювало, вона приїхала не назавжди, а лише погостювати.
Віра помила посуд, який вони за день назбирали, приготувала вечерю, нагодувала всіх, прибрала за всіма, знову помила посуд і почала готувати обід на завтра. В цей час підійшла свекруха і лагідно-ангельським голосом сказала:
– Вірочка, хочу тобі сказати, що не можна їсти їжу на другий день, це зовсів не корисно. Те, що на завтра – треба готувати завтра.
– Наталю Петрівно, я працюю цілий день, а хлопцям після школи треба поїсти, – таким же ангельським голосом відповіла їй Віра. – Тож на завтра я готую сьогодні. І потім, я готую борщ, який без проблем можна їсти учорашнім.
– Ох і чудиш ти, – похитала головою Наталя Петрівна. – Я ж з добром до тебе. Я ж бачу, що у вас у родині недобре.
-А що у нас недобре? – Запитала Саша, а про себе подумала, що “недобре” в сім’ї стало тільки після її приїзду.
– Ну, як що? Все! – відповіла свекруху і з образою пішла з кухні.
Віра вирішила поговорити із чоловіком. Вона вже втомилася від його примх і від порад мами. Допомоги від них немає, зате тільки навчають та вимагають.
– Діма, тобі погано зі мною живеться? – пошепки спитала вона чоловіка.
Діма спочатку не зрозумів, що вона має на увазі, і Віра розповіла йому про розмову з його мамою. Діма тут же “ввімкнув” маленького хлопчика і став висловлювати їй, що вона його неправильно годує, мало приділяє уваги і не визнає в ньому особистість.
– Значить, слухай сюди, Особистість, – зашипіла на нього Віра, – ти спочатку навчися заробляти більше за дружину, це раз. Два – закрий рота і їж що дали. Три – хочеш пограти в хлопчика, значить жити будеш з мамою. І чотири – не випробовуй моє терпіння.
Діма слухав її і плескав очима. І крутим чоловіком хотілося бути, як мама вчила, і сім’ю втрачати не хотілося. Він розумів, що Віра має рацію і він дійсно став перегинати палицю. Але нічого розумнішого він не придумав, як запропонував Вірі голосно посваритися, щоб мама образилася і поїхала. Віра розсміялася від такої “привабливої” пропозиції і лягла спати.
А вранці голосно, щоб чула свекруха, сказала Дімі:
– Так, сніданок сьогодні твоя черга готувати! І посуд потім за всіма помий. А ввечері разом підемо за продуктами, сумки допоможеш донести.
Коли за Вірою зачинилися двері, свекруха вийшла з кімнати і єхидно сказала:
– Синку, ти підкаблучник! Фу на вас навіть, неприємно, дивитися! Поїду до Світланки, вона розумніша за тебе буде!
Світлана – сестра Діми, ніколи не працювала і не збирається, бо вона дівчинка – так навчала її мама. І ось зараз Наталія Петрівна поїде до неї та перевірить, чи добре Світлана засвоїла її життєві уроки.
Після від’їзду Наталії Петрівни побут сім’ї повернувся в колишнє русло: жодних капризів, зате більше допомоги один одному. І всі щасливі без “мудрих” порад “примудрених життям”.
