Головна - Про кохання - Василя розбудило яскраве сонце, що світило за вікном. Він посміхнувся. – Оце так, навіть сонце знає, що у мене сьогодні особливий день. – подумав Василь. Цієї ночі він довго не міг заснути, радість та хвилювання переповнювали його душу – він одружується.

Василя розбудило яскраве сонце, що світило за вікном. Він посміхнувся. – Оце так, навіть сонце знає, що у мене сьогодні особливий день. – подумав Василь. Цієї ночі він довго не міг заснути, радість та хвилювання переповнювали його душу – він одружується.

Василя розбудило яскраве сонце, що світило за вікном, прямо йому в очі. Він посміхнувся. – Оце так, навіть сонце знає, що у мене сьогодні особливий день. – подумав Василь. Ось вже і пташки співають, радіючи разом з Василем.

Цієї ночі він довго не міг заснути, радість та хвилювання переповнювали його душу – він одружується. Одружується, напевно, на найкращій дівчині в світі – розумній, ніжній, турботливій, красивій.

Треба вставати, о 10 годині вони домовилися піти в загс, подати заяву. Марія з подружкою будуть чекати в парку. А його кращий друг Орест підійде пряму до ЗАГСу.

-Точно! Ще ж треба не забути купити величезний букет білих троянд.

Василь поквапився, він хотів прийти раніше дівчат. Але продавчиня в квітковому магазині, рухалася дуже повільно і, побачивши, як хвилюється Василь, сказала:

-Не дінеться вона нікуди. Дочекається.

-Що він може знати про Марію – думав Василь. – Таких, як вона більше не існує. Заражи неї я готовий на все, лише б не засмучувати її

І ось букет був готовий, і Василь йшов з ним по алеї парку. Назустріч йому йшла сім’я, чоловік однією рукою штовхав дитячий візочок, а іншою обіймав дружину. Василь вже уявив, як вони з Марією так само будуть йти по цьому ж парку. І всі будуть дивитися на їхнє щастя.

Сімейна пара побачили Василя з його букетом, і посміхнулися йому. А Василь хотів вигукнути на весь парк: «Так. Я люблю найкращу дівчину на світі!» Але він тільки посміхався.

Василь прийшов на місце, про яке домовлялися, і побачив, що Марія з подружкою вже там. Він вирішив зробити сюрприз – обійти ззаду та вручити квіти.

Поки він це робив, то випадково почув розмову подружок і зупинився.

– Ти ж його не любиш, навіщо виходиш заміж?

– Ой, відстань, – відповіла Марія своїй подружці. – Я все вирішила. 

Василь мене кохая, кохає до нестями.Він і не здогадується, що я кохаю іншого. Але ти ж знаєш, Олексій бідний, як церковна миша. А у Василя і посада і заробіток. Та й сім’я у нього не бідна. Будуть допомагати єдиному синові. Василя я знаю добре – при такому чоловікові і коханця можна мати. А Василь же – ні риба ні м’ясо. Навіть якщо і дізнається про коханця, вибачить. Він же кохає мене. Я все вирішила.

Василь слухав голос своєї Марії і не міг у це повірити. Як же так! Це ж говорить його кохана.

Його очі відкрилися. Ось чому вона ніколи його не ревнувала і з легкістю відпускала у численні відрядження, навіть тривалі. Ніколи не ображалася, якщо він з якоїсь причини відміняв побачення …

– Чому! Чому я не бачив цього раніше! – простогнав вголос Василь.

Від несподіванки подружки здригнулися і повернулися. 

Василь розвернувся і побіг. Він чув її голос: 

  • Вася, повернися. Я  тобі все поясню. Ти не так все зрозумів. 

Але від цього голосу він біг ще швидше, гублячи квіти з букета.

Plitkarka

Повернутись вверх