Головна - Життєві історії - Тетяна хвилювалася в очікуванні подруг, сьогодні вона їм скаже грандіозну новину. Нарешті всі зібралися і уважно дивляться на Таню. – Я виходжу заміж за Василя! Вчора ми подали заяву! – оголосила Тетяна. Подруги мовчки переглядалися між собою. – Що не так, дівчата? – не розуміла такої реакції Тетяна. – За Василя? – перепитала Ірина. – Ну так! Ніхто не хоче мене привітати? – запитала Таня. – З чим? Тут тобі тільки поспівчувати можна! – якось підозріло сказала Ірина. – Дівчата, ви щось знаєте, чого не знаю я? – Тетяна здивовано дивилася на подруг, не розуміючи, що відбувається

Тетяна хвилювалася в очікуванні подруг, сьогодні вона їм скаже грандіозну новину. Нарешті всі зібралися і уважно дивляться на Таню. – Я виходжу заміж за Василя! Вчора ми подали заяву! – оголосила Тетяна. Подруги мовчки переглядалися між собою. – Що не так, дівчата? – не розуміла такої реакції Тетяна. – За Василя? – перепитала Ірина. – Ну так! Ніхто не хоче мене привітати? – запитала Таня. – З чим? Тут тобі тільки поспівчувати можна! – якось підозріло сказала Ірина. – Дівчата, ви щось знаєте, чого не знаю я? – Тетяна здивовано дивилася на подруг, не розуміючи, що відбувається

Тетяна хвилювалася в очікуванні подруг, сьогодні вона їм скаже грандіозну новину. Зустріч була призначена у ресторані, Тетяна прийшла першою і надавала розпорядження офіціанту, знаючи смак кожної подружки. Всі вони вже немолоді, але й до старості ще дуже далеко – кожній подрузі сорок із хвостиком, і нехай дружать вони не з дитинства, але все одно досить міцно.

Ось прийшла Ірина. Її в компанії подруг називають «наша майстриня», вона підприємець і тримає своє ательє. Владна та ділова, дітей у неї немає, зате грошей багато. На чоловіків дивиться зверхньо ще з того часу, як її, ще молоду, покинув чоловік. Надійна подруга завжди готова прийти на допомогу!

Потім з’явилася Віра. Вона ще в молодості вийшла заміж з розрахунку за чоловіка старшого за неї на 17 років. Чи любила вона чоловіка – невідомо, вона й сама на це запитання знизувала плечима. Народила двох дітей – хлопчика та дівчинку, мама з неї ніяка, зате звикла жити у розкоші. Трохи наївна, але смішна, іноді щось скаже невпопад, посміхаєшся. Така собі цаца, що обожнює дорогі речі, про них вона може говорити не замовкаючи.

Ну а третя – Наталя. Вона обіймає високу посаду на державній службі, проте жінка душевна, вміє вислухати і дати пораду. Їй не щастить в особистому житті – є доросла дочка, яка навчається у київському інституті, але зовсім немає чоловіка, хоч пройдисвітів було багато. Закохається Наталка, розчарується, попереживає і знову по новій. Одружена вона не була, а донька якраз від першого її пройдисвіта. На цьому грунті Наталя часто свариться з Іриною, та її висміює, а Наталя заступається за себе і не втрачає надію коли-небудь вийти заміж.

Тетяна також успішна жінка. Колись у молодості вона вийшла заміж, народила сина і, сидячи в декретній відпустці, захопилася випічкою тортів. А потім їй захотілося відкрити свою кондитерську. Чоловік її не підтримав, сказав, що це гроші на вітер, на цьому ґрунті й розійшлися. Таня настільки «вчепилася» у свою мрію, що все ж таки перемогла – тепер у неї три кондитерські магазини в різних районах міста. Там теж можна було посидіти з подругами за столиком і випити кави, але новина в неї грандіозна, потрібно було вибрати крутіший заклад, та й підлеглим нічого «вуха гріти».

Нарешті всі зібралися і уважно дивляться на Таню – що ж вона їм хоче сказати?

– Подружки мої, я зібрала вас на попередній дівич-вечір. Я виходжу заміж за Василя! Вчора ми подали заяву з ним!

Жінки мовчали, на це ніхто не очікував. Ніхто не аплодує, не посміхається, всі шоковані.

– Що не так, дівчата?

– За цього електрика, чи що? – Протягла Віра.

– Ну так! А що у цьому поганого?

Знову затяглася пауза, всі переглядалися між собою, але мовчали.

– Ніхто не хоче мене привітати?

– З чим? – єхидно запитала Іра. – З тим, що ти притягнеш бідного чоловіка на все готове? Що будеш йому борщі варити і шкарпетки прати?

– Тьху, що за кліше таке? Готувати я обожнюю, а шкарпетки прати буде пральна машина. Іра, я розумію, що ти упереджено ставишся до чоловіків, але ви дівчатка чого хмуритеся?

– А що він тобі дарував із подарунків? – Запитала Віра.

– Мені достатньо кохання, якого в мене давно не було. Все вже є, а кохання немає. Я сама собі багато дозволити можу.

– Ну і що, що кохання немає, – заперечила Віра. – Капітал треба примножувати.

– Ти що у своїй сім’ї його примножувала, не працюючи жодного дня?

Вже стало прикро, справді! Так – Василь електрик, до того ж платить аліменти, ще рік платити аліменти. Працює він не на себе, а «на дядька» – їхня фірма робила ремонт у приміщенні третьої кондитерської, там Таня з ним і познайомилася. Василь одноліток Тетяни, дуже добрий чоловік, якось відразу вони сподобалися один одному. Подруги знали про Василя, але були впевнені, що нічого серйозного не вийде – хто такий Василь в порівнянні з Танею? Квартирка у нього маленька, машина – старенька, а Тетяна – бізнес-леді з капіталом. Але Василь запропонував їй заміж, а вона погодилася, і синові Василь сподобався, вони якось одразу порозумілися.

Віра образилася, але якось одразу забула образу. Таня подивилася на Наталку і кивнула їй, мовляв, ти що скажеш?

– Щаслива ти, тебе заміж покликали, вітаю!

– Ох, яке щастя! – Вигукнула Ірина. – Жили б так собі на здоров’я, то чого одружуватися, зобов’язання на себе брати.

– Так, ще й оббере тебе після розлучення, – погодилася Віра. – Шлюбний контракт треба було б скласти.

– До речі, Василь мені і пропонував, але це зайве – все моє майно на сина записано, я все ж таки перестраховуюсь, чи мало що з бізнесом.

– Та що ти розумієш, Ірино! – Розсердилася Наталя. – “Жили б так собі на здоров’я”. Зі мною жили, і що? Покрутять-покаламутять і кидають. Я навіть обручки жодного разу не носила!

– От і добре, що хомут на шию не одягала, радій.

– Чому? Самотності? Донька ще вдома була, то хоч хтось поруч, а зараз взагалі туга.

– Роботі радій.

– Та якій роботі, рукодільниця ти наша. Я свою роботу не переношу, хай у мене і висока посада. Ну влітку на море зганяю, увечері фільми подивлюся, от і вся радість.

Почалася суперечка, на Тетяну вже ніхто не звертав уваги, ніби вона взагалі тут ні до чого.

– Знаєте дівчатка, взагалі-то я вас запросила, щоб ви за мене щиро пораділи, але ви вперше показали своє справжнє обличчя. Ви за мене не раді, крім Наталки, але я все одно вийду заміж, навіть якщо мені доведеться розірвати стосунки з вами.

– З великим задоволенням! – Іра встала з-за столу. – Не хочу з тобою спілкуватися, поки ти не викинеш цю нісенітницю з голови.

– Почекай, Іра, я з тобою, – прокричала їй услід Віра і обернувшись до Тані сказала. – Пошкодуєш ще, що вийшла заміж за простого електрика.

Залишилася одна Наталка.

– Ось це реакція, – здивувалася Тетяна. – Що я їм поганого зробила?

– Заздрять вони по-чорному. Іра – що нічого в неї крім ательє немає, навіть дитини. При всій видимості залізної леді вона, напевно, в подушку від самотності плаче. Віра – що кохання вона ніколи не відчувала, а чоловік за кожним кроком її стежить, щоб та чоловіка собі на стороні не знайшла. Я теж заздрю, але інакше, по білому. Я б зараз на твоєму місці у хмарах від щастя літала.

– А я й літаю.

Тетяна вийшла заміж за Василя і живуть вони чудово. Тільки не було на весіллі Іри та Віри, а Наталка була. Познайомилася з другом Василя, зав’язався серйозний роман, може, що в неї і вийде цього разу.

Plitkarka

Повернутись вверх