– Ну як я тобі? – запитала Рита, приміряючи весільну сукню, і закрутилася в ній по кімнаті.
– Ти будеш найкрасивішою нареченою – відповіла Олена, подруга Рити.
Сьогодні, за тиждень до майбутнього одруження Рити, дівчата вирішили влаштувати дівич-вечір. Правда, він складався всього лише з 2 чоловік, Рити і Олени. Близьких подруг у нареченої не було, а запрошувати колег з роботи не було ніякого бажання.
– Уявляєш, Катя з відділу аудиту мало не впала, коли дізналася, що у нас Толіком через тиждень весілля, потім весь день не припиняла перешіптуватися з усіма, припускаю, що саме з цього приводу. Я ж не зобов’язана перед усіма звітувати про своє особисте життя. Правда ж, подруго? – запитала Рита.
– Розслабся, хто ти, хто вони? Заздрять, от і все. – спокійно відповіла Оленка, і встала, щоб привітати Риту, – дорога моя подруга, зовсім скоро ти, нарешті, станеш дружиною Толіка, людини яку ти так любиш. Як довго ми з тобою мріяли про те, що знайдемо собі прекрасних принців, вийдемо за них заміж, і будемо дружити сім’ями. І ось, твоя мрія здійснюється. Я бажаю тобі величезного жіночого щастя, купу діточок, і сподіваюся, що ти не будеш забувати про подругу. – закінчила промову Олена.
– Що ти таке кажеш, як я можу забути про тебе? Ми ж з тобою все життя дружимо. Скільки себе пам’ятаю, ми з тобою разом! – обурилася Рита, – і, зворушена промовою подруги, додала – Дякую тобі, що завжди поруч і готова вислуховувати моє ниття годинами. Я впевнена, що скоро і ти знайдеш свою половинку, ось побачиш.
– Сумніваюся. Роки йдуть, а з принцами зараз сутужно, тим більше там, де я працюю познайомитися взагалі нереально. Ну, хіба що з приїжджими якимось, – і, весело засміявшись, Олена додала – Не будемо про мене, сьогодні ж твоє свято!
Дівчата просиділи майже до самого ранку, згадуючи молоді роки і мріючи про майбутнє. Тоді їм, наївним молодим дівчатам здавалося, що підшукати собі гідного чоловіка не складе ніяких труднощів. Але на ділі все виявилося набагато складніше.
Втративши батьків майже відразу після закінчення школи, Рита з головою поринула в навчання, розуміючи, що тепер за себе відповідає тільки вона сама. Ретельно займаючись, вона поступила в дуже престижний ВУЗ, по закінченню якого можна було отримати хорошу роботу.
На відміну від подруги, яка в школі завжди була відмінницею, Олена мало цікавилася навчанням. Хоча допомоги від батьків теж чекати не доводилося. Вона була з малозабезпеченої сім’ї, в якій крім неї росло ще троє дітей. Тому після школи її знань вистачило, щоб вступити в кулінарний коледж на спеціальність кухаря.
Довгі студентські вечори вони проводили в квартирі у Рити, яка дісталася їй після того, як не стало батьків. Рита дуже дорожила подругою, яку вважала мало не єдиною близькою людиною. На третьому курсі їй вдалося поїхати на стажування за кордон, і, прекрасно там себе проявивши, дівчина отримала пропозицію від однієї дуже великої компанії стати їх позаштатним співробітником з непоганим на той період окладом.
В Олени ж на той період не було ніякої перспективи в роботі. Але дівчата підтримували один одного. Олена рятувала Риту від самотності, а Рита ніколи не скупилася для подруги. Купуючи собі чергову обновку, вона не забувала прикупити що-небудь і для неї.
У такому режимі пройшли всі студентські роки. Олену взяли працювати помічником кухаря в заводську їдальню. Риту залишили в тій же фірмі, запропонувавши офіційне оформлення та повну ставку з робочим місцем в центрі міста. Але незважаючи на зайнятість обох, подруги намагалися підтримувати зв’язок, частенько проводячи разом вихідні.
Кар’єра Рити стрімко йшла вгору, так як дівчина була на рідкість сумлінною і працьовитою. Тому вже через кілька років вона змогла обміняти стару двушку, що дісталася від батьків на велику студію.
Майже постійно проводячи поруч весь свій час, подруги так і не зустріли своїх половинок. Дівчата дуже переживали з цього приводу, тому що роки стрімко підбиралися до тридцяти.
– Ну добре я, але ти завжди на виду, у вас така велика компанія. Невже не знайдеться наречений підходящий для тебе? – питала частенько Олена при зустрічі з подругою.
– Мені здається, що вони всі бояться, хіба що Андрій, керівник відділу продажів. Але він такий звичайний, нудний. Та й взагалі, я думаю, що робота не найкраще місце для знайомств. Принаймні, у мене стільки справ і обов’язків, що кидати зацікавлені погляди в чиюсь сторону просто немає часу, – сумно зітхала Рита.
Дівчина знала, що за очі її називають Залізною леді. Так, у них на роботі було безліч представників протилежної статі. Але ті, що займали посади начальників відділу або вище, ставилися до неї стримано і шанобливо. А ті, що були у неї в підпорядкуванні підлабузнювалися перед нею, боячись втратити премії.
Познайомившись з хлопцями в інших місцях, дівчина швидко зрозуміла, що це зовсім не те, що їй потрібно.
Все змінилося, коли в їх компанію влаштувався Анатолій. Молодий, ставний красень звернув на себе увагу чи не всього жіночого колективу. Працювати йому довелося під керівництвом Рити, а точніше Маргарити Валеріївни, як до неї зверталися на роботі.
Хлопець, явно звик до жіночої уваги, був збентежений байдужістю своєї начальниці, яка була приблизно його ровесницею. Але для Рити ділові якості співробітників були на першому місці, а у Анатолія з цим було не так райдужно. Часті помилки в звітності стали дратувати Риту, тому, викликавши одного разу його в кабінет, дівчина вперше зважилася йому на них вказати.
-Толік, я довго мовчала, сподіваючись, що ви все ж ввійдете в робочий ритм. Але бачу, що помилилася. Часті перерви для вас виявилися важливішими ваших посадових обов’язків. Змушена повідомити вам, що в цьому місяці премії у вас не буде. Вважаю це справедливим рішенням. – закінчила Рита.
Але замість образи чи здивування, на його обличчі вона побачила посмішку, і погляд уважно вивчаючий її.
– Ви таки справді «Залізна леді», як всі говорять. А я не повірив спочатку, що така молода начальниця може так спритно вліпити догану. Думаю, у вас просто давно нікого не було, тому ви така. – і не давши їй відкрити рот, розвернувся і пішов.
Сказати, що Рита була обурена, не сказати нічого. Вона просто рвала і метала.
– Що він про себе думає ?! Так як він взагалі сміє таке говорити? – скаржилася вона ввечері Олені.
– Мабуть хлопець впевнений в собі, раз зважився на таке. Придивися до нього. – порадила подруга. І Рита придивилася. А через місяць його настирливих проявів знаків уваги здалася і погодилася піти на побачення.
З того дня вони стали зустрічатися. Відносини швидко переросли в міцне взаємне почуття. А два місяці тому Рита отримала довгождану пропозицію.
Підготовка до весілля йшла повним ходом, коли Толік сказав, що його мати сильно заслабла, і він зобов’язаний її провідати, з’їздивши до себе на батьківщину.
Рита не заперечувала, передавай майбутній свекрусі якнайшвидшого одужання.
За пару днів до весілля Толік повернувся і, не розбираючи речей, відправився в душ.
Рита вирішила розібрати дорожню сумку нареченого, тут її чекав неприємний сюрприз. В речах Толіка вона знайшла жіночу кофту.
В одну мить світ перевернувся. Вона стояла в подиві кілька хвилин, перш ніж усвідомила, що це річ чужої жінки, чужої.
З светром в руці вона дочекалася Толіка і зажадала пояснень.
– Ти ревнуєш? Це добре. Це напевне речі сестри помилково опинилися в моїх речах. – з посмішкою сказав Толік і пішов спати.
Ось тільки дівчині було зовсім не до сну.
– Олено, приділи мені будь ласка 5 хвилин, – попросила вона подругу, зателефонувавши їй.
– Що трапилося? У тебе голос такий схвильований.
– Я знайшла жіночу кофточку в речах Толіка, – пошепки сказала Рита.
– Він це якось пояснив?
– Так сказав, що це його сестри. Але я не знаю, вірити йому.
На тому кінці почулася пауза, після чого Олена заявила:
– Не засмічуй собі голову дурницями. Раз сказав, значить так і є. Весілля через 2 дня. Краще лягай, відпочивай і ні про що не думай. – твердо сказала їй подруга.
Весь подальший час, що залишився до торжества, Рита думала про цю ситуацію. Сумніви не відпускали.
Рано вранці в день весілля, коли молодята приводили себе в порядок перед поїздкою в ЗАГС, Рита побачила залишений на столі телефон Толіка. Вона знала, що на ньому немає пароля, але ніколи не дозволяла собі чіпати чужі речі. Але в цей раз руки самі потягнулися до телефону і, відкривши повідомлення, дівчина почала їх вивчати.
На подив вона відразу виявила те, чого так боялася: знайти переписку з іншою.
Пара, листувалася досить давно, а манера спілкування не залишала сумнівів, що люди перебувають у відносинах. Відклавши телефон на місце, Рита погано могла стримувати тремтіння в руках.
– Їдемо, а то встигнемо, – зайшовши в кімнату, сказав Толік, взяв її за руку і повів в машину.
Коли вони зайшли в зал для реєстрації шлюбу, вона точно для себе вирішила, що не допустить, щоб з неї зробили посміховисько. Тому, коли працівник ЗАГСу задала їй питання “чи згодна вона вийти заміж за Толіка”, Рита відповіла “ні” і, розвернувшись, кинулася геть.
Їй хотілося провалитися крізь землю, тільки б її ніхто не знайшов. Тому вона все бігла, боячись озирнутися. Сльози, що стікають по її обличчю, розмазували весільний макіяж, але Риту це хвилювало найменше.
Проблема була в іншому. Вона не хотіла нікого бачити, особливо Толіка. Але йти їй було зовсім нікуди, крім своєї квартири. Раптово, Рита вирішила, набрати номер того самого, який давно залицявся до неї.
– Андрій, вибач. Можна я …., можна …… – схлипування не давали договорити фразу.
– Рита, ти де? Скажи адресу, я приїду – здивувався чоловік.
Швидко продиктувавши назву вулиці, на якій вона перебувала, дівчина почала чекати. Через 5 хвилин він був на місці і, нічого не питаючи, дбайливо посадив її в машину.
Привізши її до себе додому і налив їй заспокійливого чаю, сказав:
– Щоб не сталося, можеш розраховувати на мою допомогу.
Коли захочеш, розкажеш сама. А зараз тобі потрібно трохи відпочити, тебе всю трясе. – сказав Андрій і поклав її на диван, дбайливо укривши пледом.
– Можна я залишуся до завтра? – тихо запитала Рита.
– Звісно, без проблем.
А наступного вечора вона вирушила додому.
– Я почекаю тебе в машині, якщо що, дзвони, – попередив її Андрій.
Рита кивнула у відповідь, усвідомлюючи, що за останні кілька днів подивилася на нього зовсім іншими очима. Толіка в квартирі не було, що змусило Риту полегшено зітхнути. Переодягнувшись і привівши себе трохи в порядок, вона вирішила поїхати до подруги. Тому, подякувавши Андрію, взяла свою машину і попрощалася з ним.
Вже біля дверей подруги, вона натиснула на дзвінок, але відкрив їй двері Толік, злегка одягнений, в такому ж вигляді її зустріла і Олена.
– Ритка? Попереджати не вчили? – зі злістю промовила вона.
– Попереджати ?! Ти ще смієш мені вказувати ?! А я-то ду*на ділилася з тобою переживаннями, а це виявляється ти і є та сама інша. Ото ж бо кофточка та мені здалася знайомою. Це ж я її тобі особисто купувала. Молодці ! 5 балів! Можна питання: За що ви так зі мною вчинили? – ледь стримуючи ридання, запитала Рита.
– Добре, слухай. Толік любить мене, а не тебе. Ти ж все життя занудою була, схиблена спочатку на навчанні, потім на роботі. А одружитися з тобою його я напоумив, щоб ти його просунула на роботі. Ти ж можеш, ти розумниця. А потім він пішов від тебе до мене. Тобі і так все легко діставалося. Пора б з подругою поділитися! – промовила Олена.
– Боже, я ж тебе вважала сестрою. Не шкодувала для тебе ні копійки. Як ти могла? – Рита вийшла, зачинивши двері.
В той же день вона написала заяву з проханням перевести її в іншу філію фірми в інше місто. А через місяць в її робочий кабінет постукали. Перед нею стояв працівник відділу кадрів і Андрій.
– Маргарита Валеріївна, хочу представити вам нашого нового керівника відділу продажів. До речі, він також як і ви перевівся до нас з іншої філії. Знайомтеся, Андрій Павлович, прекрасний фахівець.
– Я знаю, – посміхнулася Рита, – він і людина прекрасна.
Вони стояли навпроти і посміхалися один одному, розуміючи, що починається нова глава в їхньому житті.
