Пліткарка

Жіночий журнал

Ігор повернувся додому з роботи. – Привіт! А я якраз вечерю приготувала, – усміхнулася Ірина, коли чоловік зайшов на кухню. – Твою улюблену пасту з морепродуктами! – Чудово! Бо я дуже голодний, – сказав чоловік і сів за стіл. Ірина поставила вечерю на стіл, Ігор сів вечеряти. – Я піду з Тонею поговорю, – сказала дружина і хотіла було вийти у іншу кімнату порозмовляти по телефону з подругою. – Ти хотіла сказати з Толіком! – зупинив її Ігор. – Можеш не прикидатися я тепер все знаю! – З яким Толіком?! Що ти знаєш?! – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор повернувся додому з роботи. – Привіт! А я якраз вечерю приготувала, – усміхнулася Ірина, коли чоловік зайшов на кухню. – Твою улюблену пасту з морепродуктами! – Чудово! Бо я дуже голодний, – сказав чоловік і сів за стіл. Ірина поставила вечерю на стіл, Ігор сів вечеряти. – Я піду з Тонею поговорю, – сказала дружина і хотіла було вийти у іншу кімнату порозмовляти по телефону з подругою. – Ти хотіла сказати з Толіком! – зупинив її Ігор. – Можеш не прикидатися я тепер все знаю! – З яким Толіком?! Що ти знаєш?! – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

— Ти з ким так довго розмовляла зараз? — суворо запитав Ігор. — Чи не з тим хто півдня вибирав у тебе сьогодні гандбольний м’яч? — Ну, по-перше, не півдня, а п’ять хвилин. А по-друге, ти що? Був у мене…

Віра Павлівна запросила сина з дружиною в гості. Її невістка Анжела ретельно готувалася до цієї зустрічі. Вона приготувала улюблений пиріг Петра, купила букет квітів і нову сукню. Жінка виїхала раніше, щоб не спізнюватися. Під’їхавши до будинку свекрухи, Анжела раптом помітила машину свого чоловіка Петра. – Дивно, – подумала вона. – Він же ж має бути на важливій зустрічі… Анжела вирішила зробити сюрприз. Вона тихенько відчинила двері квартири своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися голоси. Анжела застигла на місці – говорили явно про неї! Вона прислухалася й не повірила своїм вухам

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра Павлівна запросила сина з дружиною в гості. Її невістка Анжела ретельно готувалася до цієї зустрічі. Вона приготувала улюблений пиріг Петра, купила букет квітів і нову сукню. Жінка виїхала раніше, щоб не спізнюватися. Під’їхавши до будинку свекрухи, Анжела раптом помітила машину свого чоловіка Петра. – Дивно, – подумала вона. – Він же ж має бути на важливій зустрічі… Анжела вирішила зробити сюрприз. Вона тихенько відчинила двері квартири своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися голоси. Анжела застигла на місці – говорили явно про неї! Вона прислухалася й не повірила своїм вухам

Анжела завжди вважала себе людиною щасливою. Ще в дитинстві, коли інші діти помилялися на рівному місці, вона примудрялася вийти з води сухою. Навіть із найскладніших ситуацій. У школі їй діставалися найлегші завдання на іспитах. На університетських конкурсах її роботи незмінно…

Інна смажила на кухні картоплю, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло так пізно? – здивувалася жінка. На порозі стояла її племінниця Віра, дівчина була вся в сльозах. – Віро, що сталося? – захвилювалася Інна. Віра мовчки зайшла в квартиру, сіла на пуф, який стояв в коридорі. – Як вони могли…Як вони могли так вчинити, – схлипнула Віра. – Ти про що? – Інна присіла біля племінниці. – Батьки, – тихо промовила Віра. – Батьки? Що вони зробили? – здивувалася тітка. Віра важко вдихнула, зібралася з думками і все розповіла тітці. Інна вислухала племінницю і ахнула від почутого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна смажила на кухні картоплю, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло так пізно? – здивувалася жінка. На порозі стояла її племінниця Віра, дівчина була вся в сльозах. – Віро, що сталося? – захвилювалася Інна. Віра мовчки зайшла в квартиру, сіла на пуф, який стояв в коридорі. – Як вони могли…Як вони могли так вчинити, – схлипнула Віра. – Ти про що? – Інна присіла біля племінниці. – Батьки, – тихо промовила Віра. – Батьки? Що вони зробили? – здивувалася тітка. Віра важко вдихнула, зібралася з думками і все розповіла тітці. Інна вислухала племінницю і ахнула від почутого

– Тітка Інна, що мені робити?! – Віра плакала на кухні своєї тітки вже півгодини. Та лише важко зітхала, та підливала племінниці чай. – Ну, може, помиритеся. – Ні, не помиримось! Мама мені так і сказала, що я тепер можу…

Інна з Миколою одружилися. Жили вони душа в душу, народили дітей. У сімʼї панувала злагода. Гроші на нову велику квартиру збирали. Свати дружили… І раптом, як грім серед ясного неба – Микола занедужав. Через кілька днів Миколі повідомили невтішний прогноз. Щоправда, лікар сказав: – Не засмучуйтесь раніше часу. Це попередній прогноз. Почекаємо… Микола ж чекати не став. Того ж дня він не прийшов додому ночувати. Інна чекала його до ранку. Обдзвонила всіх друзів. Коли рано-вранці клацнув замок у вхідних дверях, Інна скочила і кинулася назустріч чоловікові. Побачивши Миколу, жінка аж очі округлила від побаченого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна з Миколою одружилися. Жили вони душа в душу, народили дітей. У сімʼї панувала злагода. Гроші на нову велику квартиру збирали. Свати дружили… І раптом, як грім серед ясного неба – Микола занедужав. Через кілька днів Миколі повідомили невтішний прогноз. Щоправда, лікар сказав: – Не засмучуйтесь раніше часу. Це попередній прогноз. Почекаємо… Микола ж чекати не став. Того ж дня він не прийшов додому ночувати. Інна чекала його до ранку. Обдзвонила всіх друзів. Коли рано-вранці клацнув замок у вхідних дверях, Інна скочила і кинулася назустріч чоловікові. Побачивши Миколу, жінка аж очі округлила від побаченого

Десять років Інна вважала, що має майже ідеальну сім’ю і була впевнена, що так буде завжди. Помилилася. Причому зрозуміла це за один вечір… Вона вийшла заміж за Миколу з великого кохання. Батькам вибір доньки здався дивним, але, шануючи її почуття,…

Михайло приїхав своєю машиною в рідне село. Чоловік зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками. Хату безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли в засвіти батьки Михайла… Чоловік відкрив двері в хату і одразу відчув запах вогкості. – Ох ти ж, Господи… Ну, і справи тут… – промовив господар і раптом почув, що ззаду хтось є. – Із приїздом Михайле Михайловичу! От і повернувся ти у рідні краї… Надовго? – одразу ж поцікавився жіночий голос. Михайло здивовано обернувся, вже здогадуючись хто там такий прийшов

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло приїхав своєю машиною в рідне село. Чоловік зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками. Хату безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли в засвіти батьки Михайла… Чоловік відкрив двері в хату і одразу відчув запах вогкості. – Ох ти ж, Господи… Ну, і справи тут… – промовив господар і раптом почув, що ззаду хтось є. – Із приїздом Михайле Михайловичу! От і повернувся ти у рідні краї… Надовго? – одразу ж поцікавився жіночий голос. Михайло здивовано обернувся, вже здогадуючись хто там такий прийшов

Михайло заїхав машиною в рідне село і зупинився біля батьківського будинку. Вікна були закриті дошками, будинок безуспішно намагалися продати ось уже другий рік після того, як пішли у засвіти батьки Михайла. Він відкрив двері в хату і відчув запах вогкості….

Галина Дмитрівна запросила свою доньку Ларису в гості. Жінки сиділи на кухні, розмовляли про життя, пили чай з печивом. Пролунав дзвінок у двері. Галина Дмитрівна пішла відчиняти. У коридорі почувся чоловічий голос, а потім радісний сміх Галини Дмитрівни: – Ой, Юрко, ти якраз вчасно! Заходь, заходь! – Юрко? Що ще за Юрко? – здивувалася Лариса і також поспішила в коридор подивитися хто ж це прийшов. Лариса вийшла в коридор, глянула на несподіваного гостя і застигла від побаченого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина Дмитрівна запросила свою доньку Ларису в гості. Жінки сиділи на кухні, розмовляли про життя, пили чай з печивом. Пролунав дзвінок у двері. Галина Дмитрівна пішла відчиняти. У коридорі почувся чоловічий голос, а потім радісний сміх Галини Дмитрівни: – Ой, Юрко, ти якраз вчасно! Заходь, заходь! – Юрко? Що ще за Юрко? – здивувалася Лариса і також поспішила в коридор подивитися хто ж це прийшов. Лариса вийшла в коридор, глянула на несподіваного гостя і застигла від побаченого

Був сильний мороз. Сніг падав пластівцями і ніби застеляв місто білим покривалом. Незважаючи на мінус п’ятнадцять, у кафе було затишно та тепло. Лариса крокувала вздовж будинків. Вона любила такі ранкові прогулянки. Жінка зупинилася біля маленької крамниці квітів. Повагавшись, вона вибрала…

Сергій з Лідою всиновила синочка Іванка. Спочатку все було добре, але потім Сергій почав нервувати. – Аж надто ти з ним вже пораєшся, – якось сказав він. – Який виросте, такий і виросте. Ліда образилася, і з тих слів пішла в них сварка… Минуло трохи більше року і чоловік поїхав від Ліди до своїх батьків в іншу область. Потім вони оформили розлучення, і при розподілі майна Сергій забрав собі машину, і внесок із депозиту в банку. Ліда важко переживала розставання, розуміючи це як зраду. – Проміняла ти мене на чужого хлопця… – сказав Сергій Ліді, їдучи. – Грайся тепер. Ліда застигла від почутого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій з Лідою всиновила синочка Іванка. Спочатку все було добре, але потім Сергій почав нервувати. – Аж надто ти з ним вже пораєшся, – якось сказав він. – Який виросте, такий і виросте. Ліда образилася, і з тих слів пішла в них сварка… Минуло трохи більше року і чоловік поїхав від Ліди до своїх батьків в іншу область. Потім вони оформили розлучення, і при розподілі майна Сергій забрав собі машину, і внесок із депозиту в банку. Ліда важко переживала розставання, розуміючи це як зраду. – Проміняла ти мене на чужого хлопця… – сказав Сергій Ліді, їдучи. – Грайся тепер. Ліда застигла від почутого

Подружня пара Ковальчуків була звичайною у селі. Ось тільки одне затьмарювало їхнє сімейне життя: не було дітей. Довго Ліда сподівалася завагітніти та так і не змогла. Чоловік Сергій із роками заспокоївся, і дружині казав: – Не ми такі одні. Не…

Ганна приїхала до своєї сестри Світлани, позичити планшет. Жінка підійшла до підʼїзду у якому жила Світлана і здивувалася. – Що тут робить Андрій? – подумала вона помітивши машину свого чоловіка біля будинку сестри. Ганна, не роздумуючи, набрала код домофону. На душі стало хвилююче. – Невже Андрій мені зраджує з Світланою? – припустила Ганна. Двері під’їзду зачинилися за спиною. Піднімаючись сходами, Ганна намагалася вгамувати тремтіння в руках. Зараз вона все дізнається. Ганна подзвонила у квартиру Світлани. За хвилину двері відкрилися і Ганна ахнула від побаченого

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна приїхала до своєї сестри Світлани, позичити планшет. Жінка підійшла до підʼїзду у якому жила Світлана і здивувалася. – Що тут робить Андрій? – подумала вона помітивши машину свого чоловіка біля будинку сестри. Ганна, не роздумуючи, набрала код домофону. На душі стало хвилююче. – Невже Андрій мені зраджує з Світланою? – припустила Ганна. Двері під’їзду зачинилися за спиною. Піднімаючись сходами, Ганна намагалася вгамувати тремтіння в руках. Зараз вона все дізнається. Ганна подзвонила у квартиру Світлани. За хвилину двері відкрилися і Ганна ахнула від побаченого

Ганна завжди недолюблювала свою імпульсивність. З самого дитинства ця риса характеру була для неї немов друга тінь. Скрізь слідувала по п’ятах, штовхаючи на необдумані вчинки і створюючи проблеми на рівному місці. Скільки разів вона давала собі обіцянку. Десять, сто, тисячу…

Був недільний ранок. День почався як завжди – із запаху свіжої кави і звуків мультиків з дитячої кімнати. Віктор стояв у дверях кухні. Він спостерігав, як його дружина Катя порається біля плити. Її руде волосся золотилося в променях ранкового сонця. П’ятнадцять років разом, а він досі милувався нею, коли вона не бачила… – Катю, нам треба поговорити, – голос Віктора пролунав несподівано хрипко. Жінка не обернулася, тільки її рука з лопаткою на мить застигла над сковородою. – Про Лізу? – спокійно запитала Катя, продовжуючи готувати сніданок. Віктор аж стрепенувся. Звідки вона знає це ім’я?! Чоловік не вірив своїм вухам

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Був недільний ранок. День почався як завжди – із запаху свіжої кави і звуків мультиків з дитячої кімнати. Віктор стояв у дверях кухні. Він спостерігав, як його дружина Катя порається біля плити. Її руде волосся золотилося в променях ранкового сонця. П’ятнадцять років разом, а він досі милувався нею, коли вона не бачила… – Катю, нам треба поговорити, – голос Віктора пролунав несподівано хрипко. Жінка не обернулася, тільки її рука з лопаткою на мить застигла над сковородою. – Про Лізу? – спокійно запитала Катя, продовжуючи готувати сніданок. Віктор аж стрепенувся. Звідки вона знає це ім’я?! Чоловік не вірив своїм вухам

– Знаєш, що я зрозуміла за ці п’ятнадцять років? – Катя задумливо розмішувала цукор у чашці з кавою. – Щастя – це коли тебе зраджують вчасно. Марина підвела очі від ноутбука. За двадцять років дружби вона вперше чула, щоб подруга…

Петро повернувся додому з роботи. – Привіт, вечеряти будеш? – запитала Ніна, коли чоловік зайшов на кухню. – Не відмовлюся, – відповів він. Ніна розігріла вечерю, поставила на стіл. Петро повечеряв, а потім уважно подивився на дружину. – Я хочу розлучитися! – заявив він. Ніна вирішила, що це жарт, і навіть хмикнула у відповідь. Але, подивившись на чоловіка, зрозуміла, що він говорить серйозно. – Петро, що сталося? – спитала Ніна. – А то ти не знаєш! – уїдливо сказав чоловік. – Петро, я правда нічого не знаю! Поясни! – Ніна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро повернувся додому з роботи. – Привіт, вечеряти будеш? – запитала Ніна, коли чоловік зайшов на кухню. – Не відмовлюся, – відповів він. Ніна розігріла вечерю, поставила на стіл. Петро повечеряв, а потім уважно подивився на дружину. – Я хочу розлучитися! – заявив він. Ніна вирішила, що це жарт, і навіть хмикнула у відповідь. Але, подивившись на чоловіка, зрозуміла, що він говорить серйозно. – Петро, що сталося? – спитала Ніна. – А то ти не знаєш! – уїдливо сказав чоловік. – Петро, я правда нічого не знаю! Поясни! – Ніна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Так буває, Ніно. Петро сказав це таким буденним тоном, ніби нічого такого не сталося. Все як завжди. А те, що він валізу збирає, а через кілька годин піде назавжди з її життя, це дрібниця. – Зрозумій, річ не в…

Повернутись вверх