Пліткарка

Жіночий журнал

Ганна зустрілася зі своїм коханим Іваном у кафе. – Ну, про що ти хотів поговорити? – одразу запитала дівчина. – Я довго над цим думав, і вирішив, що нам настав час жити разом! Ти готова?! – радісно заявив Іван. Ганна мовчала. Іван дивився на Ганну, чекаючи відповідь на своє запитання. – Ти мене чуєш? – повторив Іван. – Вибач, але це погана ідея! – несподівано дала відповідь дівчина. – Ти що, мне не любиш? – здивувався чоловік. – Люблю… Але є одне «але», – тихо додала дівчина. – Яке ще «але»? Ти про що? – Іван здивовано дивився на Ганну, не розуміючи, що відбувається

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна зустрілася зі своїм коханим Іваном у кафе. – Ну, про що ти хотів поговорити? – одразу запитала дівчина. – Я довго над цим думав, і вирішив, що нам настав час жити разом! Ти готова?! – радісно заявив Іван. Ганна мовчала. Іван дивився на Ганну, чекаючи відповідь на своє запитання. – Ти мене чуєш? – повторив Іван. – Вибач, але це погана ідея! – несподівано дала відповідь дівчина. – Ти що, мне не любиш? – здивувався чоловік. – Люблю… Але є одне «але», – тихо додала дівчина. – Яке ще «але»? Ти про що? – Іван здивовано дивився на Ганну, не розуміючи, що відбувається

Іван дивився на Ганну, чекаючи відповідь на своє запитання. Він трохи хмурив брови, як завжди робив, коли був задумливий. Взагалі він завжди був емоційним, все можна було прочитати на його обличчі: хвилювання, радість, страх. І ніби всі ці почуття він…

Ірина вирішила серйозно поговорити з чоловіком Борисом. Вона подзвонила йому в обід і запитала: – Ти можеш повернутися додому раніше? – А що сталося? – здивувався той. – Нічого, нам треба поговорити, – сказала Ірина. – Ну, я не можу прийти раніше, – відповів Борис. – Може, тоді зустрінемося в кафе на обід? – запропонувала жінка. – Ну давай… – погодився той… Ірина сиділа в кафе. Борис запізнювався. Ірина подзвонила йому, але той не взяв слухавку. Минуло пів години. Бориса не було. Ірина вже збиралася йти. Але раптом він подзвонив. – Ну де ти?! – нетерпляче відповіла Ірина і тут же ж побіліла від почутого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина вирішила серйозно поговорити з чоловіком Борисом. Вона подзвонила йому в обід і запитала: – Ти можеш повернутися додому раніше? – А що сталося? – здивувався той. – Нічого, нам треба поговорити, – сказала Ірина. – Ну, я не можу прийти раніше, – відповів Борис. – Може, тоді зустрінемося в кафе на обід? – запропонувала жінка. – Ну давай… – погодився той… Ірина сиділа в кафе. Борис запізнювався. Ірина подзвонила йому, але той не взяв слухавку. Минуло пів години. Бориса не було. Ірина вже збиралася йти. Але раптом він подзвонив. – Ну де ти?! – нетерпляче відповіла Ірина і тут же ж побіліла від почутого

Червоним було все – західне небо, відблиски на шибках, навіть шкіра здавалася червоною. Вона не знала, чого сюди приїхала. Нерозумно все це було. Треба просто зараз розвернутися і поїхати. Але вона стояла біля величезного торгового центру серед молоді, що снувала…

Марина, біля раковини, мила чашки. Її чоловік сидів за кухонним столом і вечеряв. Раптом, на телефон Андрія, пролунав телефонний дзвінок. – О, мама дзвонить, – сказав він, глянувши на екран і підняв слухавку.  – Привіт, мамо, – втомлено сказав Андрій. – Щось сталося? Раїса Вікторівна почала щось активно пояснювати сину. Андрій мовчки слухав матір і лише зрідка поглядав на дружину. Динамік на телефоні чоловіка був доволі гучний, і Марина, краєм вуха, почала вловлювати слова, які говорить свекруха. Марина прислухалася до розмови Раїси Вікторівни і… ахнула від почутого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина, біля раковини, мила чашки. Її чоловік сидів за кухонним столом і вечеряв. Раптом, на телефон Андрія, пролунав телефонний дзвінок. – О, мама дзвонить, – сказав він, глянувши на екран і підняв слухавку.  – Привіт, мамо, – втомлено сказав Андрій. – Щось сталося? Раїса Вікторівна почала щось активно пояснювати сину. Андрій мовчки слухав матір і лише зрідка поглядав на дружину. Динамік на телефоні чоловіка був доволі гучний, і Марина, краєм вуха, почала вловлювати слова, які говорить свекруха. Марина прислухалася до розмови Раїси Вікторівни і… ахнула від почутого

– Марино, і не соромно тобі обманювати мене? Сказала, що Андрія на зміну викликали. Але я знаю, що він зі своїми друзями був! З Артемом та Стасом. До першої години ночі, – сказала Раїса Вікторівна так, ніби щойно викрила невістку…

Марина з чоловіком вечеряли на кухні. Раптом, пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила двоюрідна сестра Марини. – О, Віра дзвонить, – сказала жінка, глянувши на екран мобільного. Марина підняла слухавку, і вийшла у іншу кімнату порозмовляти. Повернулася вона за хвилин десять. Сергій одразу помітив, що дружина дуже збентежена. – Кохана, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Навіть не знаю….Віра таке сказала, що не знаю, як і коментувати, – несподівано сказала жінка. – Ти про що? У твоєї сестри якісь проблеми? – поцікавився чоловік. Але Сергій навіть уявити не міг, що попросила сестра у Марини

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з чоловіком вечеряли на кухні. Раптом, пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила двоюрідна сестра Марини. – О, Віра дзвонить, – сказала жінка, глянувши на екран мобільного. Марина підняла слухавку, і вийшла у іншу кімнату порозмовляти. Повернулася вона за хвилин десять. Сергій одразу помітив, що дружина дуже збентежена. – Кохана, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Навіть не знаю….Віра таке сказала, що не знаю, як і коментувати, – несподівано сказала жінка. – Ти про що? У твоєї сестри якісь проблеми? – поцікавився чоловік. Але Сергій навіть уявити не міг, що попросила сестра у Марини

Марина сиділа на кухні та подумки перебирала, що ще треба підготувати до приїзду гостей. Її двоюрідна сестра Віра з донькою Аліною попросили їх тимчасово дати притулок у себе в квартирі. Віра пояснила, що хоче пошукати роботу у Львові, а поки…

Катя прийшла в гості до матері. – Ну ось, прийшла, – сказала мати, ледь глянувши на дочку. – Давай сюди свої пиріжки… Катерина мовчки простягла їй пакет з тістечками. Мати взяла його, навіть не подякувавши, і пішла на кухню. – Як ти тут? – запитала Катерина. – Та як завжди, – відповіла мати, розгортаючи тістечка і викладаючи їх на тарілку. – Сиджу одна, доживаю свій вік. Ти ж знаєш. Принаймні хоч раз на місяць згадуєш, що маєш матір. – Мамо, навіщо ти так кажеш? – запитала Катя. – Я ж прийшла і гостинець принесла! – Гостинець, – пирхнула мати. – Тістечка з магазину! Думаєш, мені потрібні твої пиріжки? Катерина оторопіла

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя прийшла в гості до матері. – Ну ось, прийшла, – сказала мати, ледь глянувши на дочку. – Давай сюди свої пиріжки… Катерина мовчки простягла їй пакет з тістечками. Мати взяла його, навіть не подякувавши, і пішла на кухню. – Як ти тут? – запитала Катерина. – Та як завжди, – відповіла мати, розгортаючи тістечка і викладаючи їх на тарілку. – Сиджу одна, доживаю свій вік. Ти ж знаєш. Принаймні хоч раз на місяць згадуєш, що маєш матір. – Мамо, навіщо ти так кажеш? – запитала Катя. – Я ж прийшла і гостинець принесла! – Гостинець, – пирхнула мати. – Тістечка з магазину! Думаєш, мені потрібні твої пиріжки? Катерина оторопіла

Сонце вже почало сідати, забарвлюючи обрій у помаранчеві відтінки, коли Катерина вийшла з під’їзду свого будинку. У руках вона тримала невеликий пакетик із тістечками, купленими у місцевій кондитерській. Вона йшла повільним кроком, розмірковуючи про майбутній візит до матері. Їй було…

Сергій Васильович, зі своїм песиком, повертався із лісу. Проходячи повз старенький будиночок, пес раптом загавкав. Підняв вуха, а потім кинувся туди. – Стій! Це не наш дім! Ти куди? Не можна до чужих заходити, — почав сваритися господар, як раптом і сам щось почув. – Кошеня там, чи що? Невже господарі залишили його самого?! Сергій Васильович підійшов до дверей старого будинку і потягнув їх на себе. Двері несподівано відкрилися. – Дивно… Не замкнено! – здивувався чоловік. Сергій пройшов коридором, заглянув в кімнату і… застиг від побаченої картини

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій Васильович, зі своїм песиком, повертався із лісу. Проходячи повз старенький будиночок, пес раптом загавкав. Підняв вуха, а потім кинувся туди. – Стій! Це не наш дім! Ти куди? Не можна до чужих заходити, — почав сваритися господар, як раптом і сам щось почув. – Кошеня там, чи що? Невже господарі залишили його самого?! Сергій Васильович підійшов до дверей старого будинку і потягнув їх на себе. Двері несподівано відкрилися. – Дивно… Не замкнено! – здивувався чоловік. Сергій пройшов коридором, заглянув в кімнату і… застиг від побаченої картини

– Ось і наша дача! – Олена посміхнулася, оглядаючи ділянку і старенький похилий будиночок. Був початок весни, мало ще хтось вибрався на свої дачі, але Олені не терпілося, адже вона тільки-но виконала свою мрію. – Подобається? – запитала вона у…

Денис відірвав від зошита листок, ще раз глянув на свою знайому Марію і написав: «Марійко, ти мені подобаєшся!» Він подумав і додав: «Дуже!» Як підійти до Марії і віддати записку, Денис уявлення не мав. Але потім раптом набрався сміливості. Він вирішив зробити все сам. – Марійко? – гукнув Денис дівчину. Вона обернулася в його бік. – На ось! – сказав Денис. – Прочитай на дозвіллі! Він простягнув записку і швидко пішов геть. – Денисе, почекай! – раптом гукнула його Марія. Він застиг на місці, не наважуючись обернутися

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Денис відірвав від зошита листок, ще раз глянув на свою знайому Марію і написав: «Марійко, ти мені подобаєшся!» Він подумав і додав: «Дуже!» Як підійти до Марії і віддати записку, Денис уявлення не мав. Але потім раптом набрався сміливості. Він вирішив зробити все сам. – Марійко? – гукнув Денис дівчину. Вона обернулася в його бік. – На ось! – сказав Денис. – Прочитай на дозвіллі! Він простягнув записку і швидко пішов геть. – Денисе, почекай! – раптом гукнула його Марія. Він застиг на місці, не наважуючись обернутися

Територія шкільного двору нагадувала на перерві вулик стривожених бджіл. Молодші дітлахи стрибали, пустували і кричали на майданчику перед ґанком, а старші йшли на задній двір і вирішували свої справи, що здавалися найважливішими. Купка хлопчаків–старшокласників усамітнилася в дальньому кутку, вирішуючи, як…

Валентина варила на кухні суп. Ось-ось їй мають привезти онука. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла невістка Ірина та онук Олежик. – Доброго дня, Валентино Сергіївно, ми до вас, – усміхнулася невістка. – Проходьте, я вже зачекалася, – відповіла жінка. – Я поспішаю на роботу! Ось візьміть, тут речі Олега. У вечері, його заберемо, – сказала Ірина, передала Валентині рюкзак сина і поспішила піти. Валентина провела внука в кімнату, ввімкнула мультики. – Зараз я розберу твої речі, і будемо обідати, – сказала вона онуку. Валентина Сергіївна взяла рюкзак, який дала невістка, відкрила його і остовпіла від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина варила на кухні суп. Ось-ось їй мають привезти онука. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла невістка Ірина та онук Олежик. – Доброго дня, Валентино Сергіївно, ми до вас, – усміхнулася невістка. – Проходьте, я вже зачекалася, – відповіла жінка. – Я поспішаю на роботу! Ось візьміть, тут речі Олега. У вечері, його заберемо, – сказала Ірина, передала Валентині рюкзак сина і поспішила піти. Валентина провела внука в кімнату, ввімкнула мультики. – Зараз я розберу твої речі, і будемо обідати, – сказала вона онуку. Валентина Сергіївна взяла рюкзак, який дала невістка, відкрила його і остовпіла від побаченого

– Тільки, будь ласка, не лізьте до нього. Посидіть спокійно, я швидко, – попередила невістка. – Він як музейний експонат? Дивитись можна, чіпати – не можна? – Валентина квапливо знімала взуття. – Валентино Сергіївно, давайте без сарказму, гаразд? Я в…

Брат Миколи був на заробітках тому він часто допомагав його дружині Люді. Це не дуже подобалося дружині Миколи – Тані. У них було двоє малих дітей і свої клопоти. І ось в Люди знову «все навалилося»! То поличка у ванній відпала, то бойлер не гріє. І Микола знову бігав до неї як на другу роботу. Іноді після зміни навіть додому не зазирав – одразу до Люди! А потім, одного вечора, він повернувся додому не один… Діти тільки заснули, у домі було тихо. І раптом скрип замка, кроки, голоси – чоловічий і жіночий… Таня вийшла в коридор і оторопіла від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Брат Миколи був на заробітках тому він часто допомагав його дружині Люді. Це не дуже подобалося дружині Миколи – Тані. У них було двоє малих дітей і свої клопоти. І ось в Люди знову «все навалилося»! То поличка у ванній відпала, то бойлер не гріє. І Микола знову бігав до неї як на другу роботу. Іноді після зміни навіть додому не зазирав – одразу до Люди! А потім, одного вечора, він повернувся додому не один… Діти тільки заснули, у домі було тихо. І раптом скрип замка, кроки, голоси – чоловічий і жіночий… Таня вийшла в коридор і оторопіла від побаченого

– Тетянко, я до Люди заскочу, – сказав Микола, уже вдягаючи куртку і звичним жестом поправляючи комір. – Вона каже, у неї знову кран тече на кухні, боїться, що сусідів знизу заллє… Він краєм ока глянув у бік дружини. Вона…

Віра збиралася на роботу, настрій був поганий. І щоб хоч якось покращити настрій, Віра вирішила вдягнути нові сережки, які подарував їй Ігор. – Хоч похвалюсь, – усміхулася сама собі жінка і вирушила на роботу. Під час обідньої перерви, колеги Віри одразу побачили обновку. – Звідки така краса? – запитала Марія. – Ігор подарував, – кокетливо промовила вона. Незабаром підійшла інша колега, Ганна, і Віра чекала від неї реакцію. – Привіт, – сказала Ганна. – Звідки у тебе мої сережки?! – В сенсі твої? Мені їх подарував чоловік! – Віра здивовано дивилася на Ганну, не розуміючи, що відбувається

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра збиралася на роботу, настрій був поганий. І щоб хоч якось покращити настрій, Віра вирішила вдягнути нові сережки, які подарував їй Ігор. – Хоч похвалюсь, – усміхулася сама собі жінка і вирушила на роботу. Під час обідньої перерви, колеги Віри одразу побачили обновку. – Звідки така краса? – запитала Марія. – Ігор подарував, – кокетливо промовила вона. Незабаром підійшла інша колега, Ганна, і Віра чекала від неї реакцію. – Привіт, – сказала Ганна. – Звідки у тебе мої сережки?! – В сенсі твої? Мені їх подарував чоловік! – Віра здивовано дивилася на Ганну, не розуміючи, що відбувається

– Це тобі! – Боже, Ігоре, яка краса… Віра розглядала золоті витончені сережки, які щойно подарував їй її коханий. Було видно, що вони дуже дорогі, і Вірі було навіть трохи ніяково. Адже жодного приводу немає. – Бірку я зняв, не…

Повернутись вверх