Пліткарка

Жіночий журнал

Катя зі своїм чоловіком поверталися додому на маршрутці. – Катю, хто ця жінка? – тихенько, щоб не почули інші, спитав Ігор. – Яка жінка? – Катя відволіклася від телефону. – Ось та… Бачиш, біля останнього вікна сидить і весь час дивиться на нас, – пояснив чоловік. Катя трохи підвелася, щоб побачити ту, про яку говорив чоловік і миттєво змінилася на обличчі. – Це моя мати, – трохи повільно відповіла Катя. – Мати? – здивувався Ігор. – Твоєї матері ж не стало! – Так і є але…, – сказала Катя і зупинилася. – Що «але»? – Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя зі своїм чоловіком поверталися додому на маршрутці. – Катю, хто ця жінка? – тихенько, щоб не почули інші, спитав Ігор. – Яка жінка? – Катя відволіклася від телефону. – Ось та… Бачиш, біля останнього вікна сидить і весь час дивиться на нас, – пояснив чоловік. Катя трохи підвелася, щоб побачити ту, про яку говорив чоловік і миттєво змінилася на обличчі. – Це моя мати, – трохи повільно відповіла Катя. – Мати? – здивувався Ігор. – Твоєї матері ж не стало! – Так і є але…, – сказала Катя і зупинилася. – Що «але»? – Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Катя, хто ця жінка? – тихенько, щоб не почули інші люди, спитав Ігор. – Яка жінка? – Катя відволіклася від телефону: писала повідомлення подрузі. – Ось та… Бачиш, біля останнього вікна сидить і весь час дивиться на нас. Я…

Марина зі своєю мамою Поліною Андріївною сиділи в кімнаті і дивилися турецький серіал. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся чоловік Марина. Віктор не роззуваючись одразу зайшов в кімнату. В руках у чоловіка була валіза, яку він поставив перед тещею. – Ідіть! Зараз же! – вигукнув він. – Що сталося? – захвилювалася Марина. – Я міг все вам вибачити! Але те, що ви зробили сьогодні, не вибачається, – несподівано сказав чоловік, невдоволено подивився на тещу і все розповів дружині. Марина вислухала чоловіка і застигла від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина зі своєю мамою Поліною Андріївною сиділи в кімнаті і дивилися турецький серіал. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся чоловік Марина. Віктор не роззуваючись одразу зайшов в кімнату. В руках у чоловіка була валіза, яку він поставив перед тещею. – Ідіть! Зараз же! – вигукнув він. – Що сталося? – захвилювалася Марина. – Я міг все вам вибачити! Але те, що ви зробили сьогодні, не вибачається, – несподівано сказав чоловік, невдоволено подивився на тещу і все розповів дружині. Марина вислухала чоловіка і застигла від почутого

Віктор відчув недобре, щойно переступив поріг. Очі дружини почервоніли, наче вона плакала, вигляд був винний. – Що сталося? – захвилювався Віктор. – Ти тільки не гнівайся, я обіцяла мамі, що вона поживе з нами півроку, – відповіла дружина. Віктор важко…

Віка вийшла з роботи, сіла в машину й заїхала на заправку. Вона взяла сумку і попрямувала в туалет. Там вона переодяглася і вийшла така красуня, що всі озиралися їй услід! Віка сіла в машину й поїхала у готель. Вона припаркувалася і зайшла у просторий хол. Консьєрж уточнив її дані і дав їй ключ від номера двадцять п’ять… Щойно Віка зайшла в номер, як її обійняв її коханий Андрій. – Я тебе так люблю! – прошепотів він. – У мене є подарунок для тебе. Чоловік дістав з кишені якусь коробочку. – О-о-о! Боже мій, це ж… – вигукнула Віка й застигла від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віка вийшла з роботи, сіла в машину й заїхала на заправку. Вона взяла сумку і попрямувала в туалет. Там вона переодяглася і вийшла така красуня, що всі озиралися їй услід! Віка сіла в машину й поїхала у готель. Вона припаркувалася і зайшла у просторий хол. Консьєрж уточнив її дані і дав їй ключ від номера двадцять п’ять… Щойно Віка зайшла в номер, як її обійняв її коханий Андрій. – Я тебе так люблю! – прошепотів він. – У мене є подарунок для тебе. Чоловік дістав з кишені якусь коробочку. – О-о-о! Боже мій, це ж… – вигукнула Віка й застигла від побаченого

– Що ти сьогодні робиш увечері? – запитала подруга у Вікторії, коли вони сиділи в обідню перерву в кафе. Віра працювала в сусідньому офісі з Вікою, тому іноді вони обідали разом в кафе. Вони були давні подруги, колишні однокласниці. Правда…

Віра насмажила котлеток, зварила вишневий компот. На кухню зайшов її чоловік Дмитро. – Марійко! – покликав він дочку, яка була в кімнаті. – Ходи вечеряти! – Не хочу! – почулося через зачинені двері. – Це не обговорюється! – твердо сказав він. Віра почала розставляти тарілки. Марійка прийшла рівно через п’ять хвилин, сіла за стіл. – Смачно? – обережно запитала Віра падчерку. Марійка знизала плечима: – Мама по-іншому готувала. – Марійко! – зиркнув на дочку Дмитро. – Що Марійко?! – дівчинка скочила з-за столу і побігла в кімнату. – Знаєш, – Віра подивилася на чоловіка. – Здається, настав час дістати ту саму коробку… – Яку ще коробку? – Дмитро не розумів, про що вона говорить

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра насмажила котлеток, зварила вишневий компот. На кухню зайшов її чоловік Дмитро. – Марійко! – покликав він дочку, яка була в кімнаті. – Ходи вечеряти! – Не хочу! – почулося через зачинені двері. – Це не обговорюється! – твердо сказав він. Віра почала розставляти тарілки. Марійка прийшла рівно через п’ять хвилин, сіла за стіл. – Смачно? – обережно запитала Віра падчерку. Марійка знизала плечима: – Мама по-іншому готувала. – Марійко! – зиркнув на дочку Дмитро. – Що Марійко?! – дівчинка скочила з-за столу і побігла в кімнату. – Знаєш, – Віра подивилася на чоловіка. – Здається, настав час дістати ту саму коробку… – Яку ще коробку? – Дмитро не розумів, про що вона говорить

– Мамо, я пити хочу… Віра застигла біля плити. Від цього сонного – «мамо», вона аж стрепенулася. – Вибачте, – Марійка відсахнулася від дверей. – Я випадково. – Стривай! – Віра кинулася слідом, залишивши котлети на сковороді. – Я компот…

Олена Леонідівна прийшла до невістки в гості. Наталка пригостила свекруху чаєм. Раптом свекрусі стало трохи погано. – Наталю, можна я у вас приляжу, – запитала Олена Леонідівна. – Звісно. Можете лягти на дивані, – дозволила Наталка. Олена Леонідівна пішла у кімнату, і невдовзі задрімала. Прокинулася він гучних звуків, які долинали з кухні. Олена Леонідівна зрозуміла, що до Наталки у гості прийшла її мати. Жінка вирішила піти на кухню, привітатися з свахою. Олена Леонідівна вийшла в коридор, і мимоволі почула розмову невістки та свахи. Жінка прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Леонідівна прийшла до невістки в гості. Наталка пригостила свекруху чаєм. Раптом свекрусі стало трохи погано. – Наталю, можна я у вас приляжу, – запитала Олена Леонідівна. – Звісно. Можете лягти на дивані, – дозволила Наталка. Олена Леонідівна пішла у кімнату, і невдовзі задрімала. Прокинулася він гучних звуків, які долинали з кухні. Олена Леонідівна зрозуміла, що до Наталки у гості прийшла її мати. Жінка вирішила піти на кухню, привітатися з свахою. Олена Леонідівна вийшла в коридор, і мимоволі почула розмову невістки та свахи. Жінка прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого

Наталя зателефонувала мамі з радісною новиною. — Мамо, я була на огляді. У нас із Вадимом будуть двійня. Так несподівано. Наче в родині ні в мене, ні в нього не було двійнят, і тут таке… Мама мовчала. – Алло, мамо,…

Олена трохи затрималася на роботі, і дорогою додому майже всі світлофори були червоні. – Так, я точено не встигну приготувати вечерю, до повернення Андрія, – важко зітхнула жінка. Зупинившись в очікуванні зеленого сигналу світлофора, навпроти одного з ресторанів, вона байдужим поглядом дивилася на людей, які виходили з цього закладу. – Може й нам з Андрієм в ресторан вибратися, – думала жінка. Раптом вона побачила, як з ресторану виходить її чоловік Андрій. – Що він тут родить? – здивувалася вона. Олена придивилася до чоловіка і за хвилину її погляду відкрилася неочікувана картина

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена трохи затрималася на роботі, і дорогою додому майже всі світлофори були червоні. – Так, я точено не встигну приготувати вечерю, до повернення Андрія, – важко зітхнула жінка. Зупинившись в очікуванні зеленого сигналу світлофора, навпроти одного з ресторанів, вона байдужим поглядом дивилася на людей, які виходили з цього закладу. – Може й нам з Андрієм в ресторан вибратися, – думала жінка. Раптом вона побачила, як з ресторану виходить її чоловік Андрій. – Що він тут родить? – здивувалася вона. Олена придивилася до чоловіка і за хвилину її погляду відкрилася неочікувана картина

Які почуття відчуває жінка, коли дізнається про зраду чоловіка? Гнів, образа, розпач, бажання поквитатися. Саме це, за винятком, мабуть, останнього і відчула Олена, коли дізналася про невірність свого чоловіка Андрія. Цього дня вона трохи затрималася на роботі і дорогою додому…

Олена Вікторівна поклала в кишеню куртки телефон, взула теплі калоші, і вийшла на подвірʼя. Вона вирішила прибрати сніг. Жінка попрацювала, поставила лопату біля сарайчика й зайшла в хату. Вона попила чаю і раптом схаменулася – а де ж телефон?! Олена Вікторівна подивилася в кишенях куртки, оглянула кухню. Телефон зник… – Ох ти ж, з кишені, мабуть, випав! – ахнула вона. Жінка вийшла на вулицю. Ні, нема… Олена Вікторівна зайшла в хату і взялася запалювати пічку. Раптом у двері наполегливо постукали. Жінка відкрила двері й руками сплеснула від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Вікторівна поклала в кишеню куртки телефон, взула теплі калоші, і вийшла на подвірʼя. Вона вирішила прибрати сніг. Жінка попрацювала, поставила лопату біля сарайчика й зайшла в хату. Вона попила чаю і раптом схаменулася – а де ж телефон?! Олена Вікторівна подивилася в кишенях куртки, оглянула кухню. Телефон зник… – Ох ти ж, з кишені, мабуть, випав! – ахнула вона. Жінка вийшла на вулицю. Ні, нема… Олена Вікторівна зайшла в хату і взялася запалювати пічку. Раптом у двері наполегливо постукали. Жінка відкрила двері й руками сплеснула від побаченого

– Привіт. Як справи? – Привіт. Все гаразд. Кожен ранок Олени Вікторівни починався з дзвінка чоловіка. Це й справді був своєрідний ритуал. Щось середнє між турботою і звичкою. Так, він дбав, перевіряв. Олена, хоч і не старенька бабуся, але вже…

Тамара Петрівна працювала в магазині касиркою. Раптом до неї забігла її знайома Світлана. – Тамаро Петрівно! – вигукнула вона. – Там цей… Вийдете на хвилинку, га?! – Що трапилося? – занепокоїлася продавчиня. – Та там… – Світлана зам’ялася. – Трубу прорвало! Прямо біля під’їзду! – Господи! – ахнула Тамара Петрівна. – Валю, – гукнула вона змінницю. – Я на хвилинку, гляну, що там… Вона швидко накинула куртку і поспішила за Світланою. На вулиці було темно. Дивно, але нічого такого не було видно… – Світлано, ти куди мене ведеш? – запитала Тамара Петрівна. – Та тут, недалеко… – сказала та. Вони завернули за ріг будинку, і Тамара Петрівна застигла на місці від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Петрівна працювала в магазині касиркою. Раптом до неї забігла її знайома Світлана. – Тамаро Петрівно! – вигукнула вона. – Там цей… Вийдете на хвилинку, га?! – Що трапилося? – занепокоїлася продавчиня. – Та там… – Світлана зам’ялася. – Трубу прорвало! Прямо біля під’їзду! – Господи! – ахнула Тамара Петрівна. – Валю, – гукнула вона змінницю. – Я на хвилинку, гляну, що там… Вона швидко накинула куртку і поспішила за Світланою. На вулиці було темно. Дивно, але нічого такого не було видно… – Світлано, ти куди мене ведеш? – запитала Тамара Петрівна. – Та тут, недалеко… – сказала та. Вони завернули за ріг будинку, і Тамара Петрівна застигла на місці від побаченого

– Тамаро Петрівно, а сметана свіжа? – баба Зіна прискіпливо розглядала пластиковий стаканчик. – А то минулого разу взяла, так вона прямо наступного дня… – Зінаїдо Василівно, вчора привезли, – лагідно відповіла касирка. – Спеціально для вас відклала, знаю ж,…

Віктор садив на городі зимовий часник, коли почув, як його хтось гукає на подвірʼї. Чоловік вийшов у двір. Біля дверей будинку стояла його дружина Рита, яка тільки що повернулася з магазину. – Що сталося? – запитав Віктор, підійшовши до жінки. – Вітя, можеш мені не дякувати! – раптом сказала Рита. – За що? – здивувався чоловік. – Я знайшла тобі роботу! – радісно вигукнула жінка. – Якщо ти сам не збираєшся шукати, то за тебе це зробила я. —Що за робота? І де ж ти її знайшла? – зацікавився чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що вигадала його дружина

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор садив на городі зимовий часник, коли почув, як його хтось гукає на подвірʼї. Чоловік вийшов у двір. Біля дверей будинку стояла його дружина Рита, яка тільки що повернулася з магазину. – Що сталося? – запитав Віктор, підійшовши до жінки. – Вітя, можеш мені не дякувати! – раптом сказала Рита. – За що? – здивувався чоловік. – Я знайшла тобі роботу! – радісно вигукнула жінка. – Якщо ти сам не збираєшся шукати, то за тебе це зробила я. —Що за робота? І де ж ти її знайшла? – зацікавився чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що вигадала його дружина

Здавалося, ніщо вже не може зруйнувати сімейне життя Віктора та Рити – адже з того моменту, коли вони зіграли весілля, минуло цілих сімнадцять років. Це означає – випробування «життям» залишилося позаду, чоловік і дружина розуміють один одного з півслова, і…

В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

— Я найстарший син, і спадок має дістатись мені! – заявив Леонід. — Та чого це?! – заперечив Микола. — Нас троє, отже, треба ділити на три частини! — Які ще частини?! – не витримав Сергій. — Я в батьківській…

Повернутись вверх