Пліткарка

Жіночий журнал

Віктор повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! – привітався він з дружиною, зайшовши на кухню. – Що сьогодні у нас на вечерю? Марина мовчала. – Марино, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Мені здається…Нам потрібно розлучитися! – раптом сказала жінка. – Це ще чому? У тебе що, з’явився інший? – округлив очі Віктор. – Ні. Нікого у мене немає, – тихо додала Марина. – Тоді чому ти хочеш розлучення? – продовжував допитуватися Віктор. – Просто мама…Моя мама наполягає, щоб ми розлучилися! – несподівано додала жінка. – Твоя мама? А до чого тут вона? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! – привітався він з дружиною, зайшовши на кухню. – Що сьогодні у нас на вечерю? Марина мовчала. – Марино, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Мені здається…Нам потрібно розлучитися! – раптом сказала жінка. – Це ще чому? У тебе що, з’явився інший? – округлив очі Віктор. – Ні. Нікого у мене немає, – тихо додала Марина. – Тоді чому ти хочеш розлучення? – продовжував допитуватися Віктор. – Просто мама…Моя мама наполягає, щоб ми розлучилися! – несподівано додала жінка. – Твоя мама? А до чого тут вона? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Значить, дітей у вас немає, майнових претензій один до одного теж, – здавалося, що суддя зараз позіхати почне. – Тоді вважайте себе вільними. Вона швидко і не зовсім навіть виразно зачитала рішення суду. Після цього Марина з Віктором розписалися…

Тетяна була на роботі, як раптом пролунав дзвінок телефону. То був її чоловік Микола. – Ти сьогодні вдома о котрій будеш? – запитав похмуро він. – А що? – запитала вона. – Є термінова розмова, – сказав Микола. – Я чекаю тебе рівно до сьомої, а потім… – Що потім? – не зрозуміла Таня. – Сама побачиш, – сказав Микола і поклав слухавку… Тетяна Петрівна прийшла додому за п’ятнадцять сьома. Чоловік сидів на дивані, і задумливо дивився на стару валізу, що стояла посеред кімнати. – Прийшла… – сказав він, коли Таня застигла поряд з цією валізою. – Встигла… От і добре… А я, Таню, йду. – Куди? – Тетяна не розуміла, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна була на роботі, як раптом пролунав дзвінок телефону. То був її чоловік Микола. – Ти сьогодні вдома о котрій будеш? – запитав похмуро він. – А що? – запитала вона. – Є термінова розмова, – сказав Микола. – Я чекаю тебе рівно до сьомої, а потім… – Що потім? – не зрозуміла Таня. – Сама побачиш, – сказав Микола і поклав слухавку… Тетяна Петрівна прийшла додому за п’ятнадцять сьома. Чоловік сидів на дивані, і задумливо дивився на стару валізу, що стояла посеред кімнати. – Прийшла… – сказав він, коли Таня застигла поряд з цією валізою. – Встигла… От і добре… А я, Таню, йду. – Куди? – Тетяна не розуміла, що відбувається

Все почалося з самого ранку. Щойно Тетяна Петрівна прийшла у своє бюро статистики, де вона працювала директоркою, як відразу побачила порожнє крісло секретарки. – Почалося, – одразу подумала вона невдоволено. – Ця дівчина, здається, надумала знахабніти… Вона повинна давно вже…

Тетяна Іванівна прокинулася рано, заварила ароматну каву, і сіла з чашкою за кухонний стіл. Раптом пролунав дзвінок в домофон. – А це кого ще, так рано принесло? – здивувалася жінка, глянувши на годинник. Тетяна Іванівна підійшла до домофону, взяла слухавку. – Мамо, відкрий, у мене до тебе термінова справа! – почула вона голос свого сина. Тетяна Іванівна натиснула на кнопку домофону, щоб відкрити двері підʼїзду, і стала чекати на Романа. За дві хвилини вхідні двері в квартиру відкрилися, в квартиру влетів Роман. Тетяна Іванівна глянула на сина і застигла від побаченої картини

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна Іванівна прокинулася рано, заварила ароматну каву, і сіла з чашкою за кухонний стіл. Раптом пролунав дзвінок в домофон. – А це кого ще, так рано принесло? – здивувалася жінка, глянувши на годинник. Тетяна Іванівна підійшла до домофону, взяла слухавку. – Мамо, відкрий, у мене до тебе термінова справа! – почула вона голос свого сина. Тетяна Іванівна натиснула на кнопку домофону, щоб відкрити двері підʼїзду, і стала чекати на Романа. За дві хвилини вхідні двері в квартиру відкрилися, в квартиру влетів Роман. Тетяна Іванівна глянула на сина і застигла від побаченої картини

– Ти б хоч спитала, перш ніж все переставляти, – Тетяна Іванівна шумно видихнула, стиснула в руках знайдену сільничку і встала посеред кухні так, ніби між нею та Іриною зараз почнеться сварка. – А ви б хоч раз спасибі сказали,…

Після роботи В’ячеслав заїхав у магазин, щоб купити подарунок батькові. У нього через тиждень мав бути ювілей – шістдесят п’ять років. Нічого не вибравши, він пішов до виходу. Попереду йшла якась жінка у зеленому брючному костюмі. В’ячеслав не зводив очей з її гарної жіночної фігури, вдихав ледь вловимий запах тонких приємних парфумів. – Ох, яка жінка! – подумав він. Вона зупинилася і почала щось шукати в сумочці. В’ячеслав обійшов її й пішов далі, але раптом зупинився. Йому захотілося дізнатися, чи красиве її обличчя. Жінка підвела очі. Вʼячеслав аж побілів від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Після роботи В’ячеслав заїхав у магазин, щоб купити подарунок батькові. У нього через тиждень мав бути ювілей – шістдесят п’ять років. Нічого не вибравши, він пішов до виходу. Попереду йшла якась жінка у зеленому брючному костюмі. В’ячеслав не зводив очей з її гарної жіночної фігури, вдихав ледь вловимий запах тонких приємних парфумів. – Ох, яка жінка! – подумав він. Вона зупинилася і почала щось шукати в сумочці. В’ячеслав обійшов її й пішов далі, але раптом зупинився. Йому захотілося дізнатися, чи красиве її обличчя. Жінка підвела очі. Вʼячеслав аж побілів від побаченого

Вони зустрілися на початку двохтисячних. Славко підійшов до зупинки і почав чекати маршрутку. Неподалік від нього стояла дівчина, звичайна, яких повно довкола. Але серце раптом стрепенулося. – Зараз підійде маршрутка, вона поїде, і я ніколи більше її не побачу… Він навіть…

Ганна зустрілася зі своїм коханим Іваном у кафе. – Ну, про що ти хотів поговорити? – одразу запитала дівчина. – Я довго над цим думав, і вирішив, що нам настав час жити разом! Ти готова?! – радісно заявив Іван. Ганна мовчала. Іван дивився на Ганну, чекаючи відповідь на своє запитання. – Ти мене чуєш? – повторив Іван. – Вибач, але це погана ідея! – несподівано дала відповідь дівчина. – Ти що, мне не любиш? – здивувався чоловік. – Люблю… Але є одне «але», – тихо додала дівчина. – Яке ще «але»? Ти про що? – Іван здивовано дивився на Ганну, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна зустрілася зі своїм коханим Іваном у кафе. – Ну, про що ти хотів поговорити? – одразу запитала дівчина. – Я довго над цим думав, і вирішив, що нам настав час жити разом! Ти готова?! – радісно заявив Іван. Ганна мовчала. Іван дивився на Ганну, чекаючи відповідь на своє запитання. – Ти мене чуєш? – повторив Іван. – Вибач, але це погана ідея! – несподівано дала відповідь дівчина. – Ти що, мне не любиш? – здивувався чоловік. – Люблю… Але є одне «але», – тихо додала дівчина. – Яке ще «але»? Ти про що? – Іван здивовано дивився на Ганну, не розуміючи, що відбувається

Іван дивився на Ганну, чекаючи відповідь на своє запитання. Він трохи хмурив брови, як завжди робив, коли був задумливий. Взагалі він завжди був емоційним, все можна було прочитати на його обличчі: хвилювання, радість, страх. І ніби всі ці почуття він…

Ірина вирішила серйозно поговорити з чоловіком Борисом. Вона подзвонила йому в обід і запитала: – Ти можеш повернутися додому раніше? – А що сталося? – здивувався той. – Нічого, нам треба поговорити, – сказала Ірина. – Ну, я не можу прийти раніше, – відповів Борис. – Може, тоді зустрінемося в кафе на обід? – запропонувала жінка. – Ну давай… – погодився той… Ірина сиділа в кафе. Борис запізнювався. Ірина подзвонила йому, але той не взяв слухавку. Минуло пів години. Бориса не було. Ірина вже збиралася йти. Але раптом він подзвонив. – Ну де ти?! – нетерпляче відповіла Ірина і тут же ж побіліла від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина вирішила серйозно поговорити з чоловіком Борисом. Вона подзвонила йому в обід і запитала: – Ти можеш повернутися додому раніше? – А що сталося? – здивувався той. – Нічого, нам треба поговорити, – сказала Ірина. – Ну, я не можу прийти раніше, – відповів Борис. – Може, тоді зустрінемося в кафе на обід? – запропонувала жінка. – Ну давай… – погодився той… Ірина сиділа в кафе. Борис запізнювався. Ірина подзвонила йому, але той не взяв слухавку. Минуло пів години. Бориса не було. Ірина вже збиралася йти. Але раптом він подзвонив. – Ну де ти?! – нетерпляче відповіла Ірина і тут же ж побіліла від почутого

Червоним було все – західне небо, відблиски на шибках, навіть шкіра здавалася червоною. Вона не знала, чого сюди приїхала. Нерозумно все це було. Треба просто зараз розвернутися і поїхати. Але вона стояла біля величезного торгового центру серед молоді, що снувала…

Марина, біля раковини, мила чашки. Її чоловік сидів за кухонним столом і вечеряв. Раптом, на телефон Андрія, пролунав телефонний дзвінок. – О, мама дзвонить, – сказав він, глянувши на екран і підняв слухавку.  – Привіт, мамо, – втомлено сказав Андрій. – Щось сталося? Раїса Вікторівна почала щось активно пояснювати сину. Андрій мовчки слухав матір і лише зрідка поглядав на дружину. Динамік на телефоні чоловіка був доволі гучний, і Марина, краєм вуха, почала вловлювати слова, які говорить свекруха. Марина прислухалася до розмови Раїси Вікторівни і… ахнула від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина, біля раковини, мила чашки. Її чоловік сидів за кухонним столом і вечеряв. Раптом, на телефон Андрія, пролунав телефонний дзвінок. – О, мама дзвонить, – сказав він, глянувши на екран і підняв слухавку.  – Привіт, мамо, – втомлено сказав Андрій. – Щось сталося? Раїса Вікторівна почала щось активно пояснювати сину. Андрій мовчки слухав матір і лише зрідка поглядав на дружину. Динамік на телефоні чоловіка був доволі гучний, і Марина, краєм вуха, почала вловлювати слова, які говорить свекруха. Марина прислухалася до розмови Раїси Вікторівни і… ахнула від почутого

– Марино, і не соромно тобі обманювати мене? Сказала, що Андрія на зміну викликали. Але я знаю, що він зі своїми друзями був! З Артемом та Стасом. До першої години ночі, – сказала Раїса Вікторівна так, ніби щойно викрила невістку…

Марина з чоловіком вечеряли на кухні. Раптом, пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила двоюрідна сестра Марини. – О, Віра дзвонить, – сказала жінка, глянувши на екран мобільного. Марина підняла слухавку, і вийшла у іншу кімнату порозмовляти. Повернулася вона за хвилин десять. Сергій одразу помітив, що дружина дуже збентежена. – Кохана, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Навіть не знаю….Віра таке сказала, що не знаю, як і коментувати, – несподівано сказала жінка. – Ти про що? У твоєї сестри якісь проблеми? – поцікавився чоловік. Але Сергій навіть уявити не міг, що попросила сестра у Марини

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з чоловіком вечеряли на кухні. Раптом, пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила двоюрідна сестра Марини. – О, Віра дзвонить, – сказала жінка, глянувши на екран мобільного. Марина підняла слухавку, і вийшла у іншу кімнату порозмовляти. Повернулася вона за хвилин десять. Сергій одразу помітив, що дружина дуже збентежена. – Кохана, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Навіть не знаю….Віра таке сказала, що не знаю, як і коментувати, – несподівано сказала жінка. – Ти про що? У твоєї сестри якісь проблеми? – поцікавився чоловік. Але Сергій навіть уявити не міг, що попросила сестра у Марини

Марина сиділа на кухні та подумки перебирала, що ще треба підготувати до приїзду гостей. Її двоюрідна сестра Віра з донькою Аліною попросили їх тимчасово дати притулок у себе в квартирі. Віра пояснила, що хоче пошукати роботу у Львові, а поки…

Катя прийшла в гості до матері. – Ну ось, прийшла, – сказала мати, ледь глянувши на дочку. – Давай сюди свої пиріжки… Катерина мовчки простягла їй пакет з тістечками. Мати взяла його, навіть не подякувавши, і пішла на кухню. – Як ти тут? – запитала Катерина. – Та як завжди, – відповіла мати, розгортаючи тістечка і викладаючи їх на тарілку. – Сиджу одна, доживаю свій вік. Ти ж знаєш. Принаймні хоч раз на місяць згадуєш, що маєш матір. – Мамо, навіщо ти так кажеш? – запитала Катя. – Я ж прийшла і гостинець принесла! – Гостинець, – пирхнула мати. – Тістечка з магазину! Думаєш, мені потрібні твої пиріжки? Катерина оторопіла

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя прийшла в гості до матері. – Ну ось, прийшла, – сказала мати, ледь глянувши на дочку. – Давай сюди свої пиріжки… Катерина мовчки простягла їй пакет з тістечками. Мати взяла його, навіть не подякувавши, і пішла на кухню. – Як ти тут? – запитала Катерина. – Та як завжди, – відповіла мати, розгортаючи тістечка і викладаючи їх на тарілку. – Сиджу одна, доживаю свій вік. Ти ж знаєш. Принаймні хоч раз на місяць згадуєш, що маєш матір. – Мамо, навіщо ти так кажеш? – запитала Катя. – Я ж прийшла і гостинець принесла! – Гостинець, – пирхнула мати. – Тістечка з магазину! Думаєш, мені потрібні твої пиріжки? Катерина оторопіла

Сонце вже почало сідати, забарвлюючи обрій у помаранчеві відтінки, коли Катерина вийшла з під’їзду свого будинку. У руках вона тримала невеликий пакетик із тістечками, купленими у місцевій кондитерській. Вона йшла повільним кроком, розмірковуючи про майбутній візит до матері. Їй було…

Сергій Васильович, зі своїм песиком, повертався із лісу. Проходячи повз старенький будиночок, пес раптом загавкав. Підняв вуха, а потім кинувся туди. – Стій! Це не наш дім! Ти куди? Не можна до чужих заходити, — почав сваритися господар, як раптом і сам щось почув. – Кошеня там, чи що? Невже господарі залишили його самого?! Сергій Васильович підійшов до дверей старого будинку і потягнув їх на себе. Двері несподівано відкрилися. – Дивно… Не замкнено! – здивувався чоловік. Сергій пройшов коридором, заглянув в кімнату і… застиг від побаченої картини

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій Васильович, зі своїм песиком, повертався із лісу. Проходячи повз старенький будиночок, пес раптом загавкав. Підняв вуха, а потім кинувся туди. – Стій! Це не наш дім! Ти куди? Не можна до чужих заходити, — почав сваритися господар, як раптом і сам щось почув. – Кошеня там, чи що? Невже господарі залишили його самого?! Сергій Васильович підійшов до дверей старого будинку і потягнув їх на себе. Двері несподівано відкрилися. – Дивно… Не замкнено! – здивувався чоловік. Сергій пройшов коридором, заглянув в кімнату і… застиг від побаченої картини

– Ось і наша дача! – Олена посміхнулася, оглядаючи ділянку і старенький похилий будиночок. Був початок весни, мало ще хтось вибрався на свої дачі, але Олені не терпілося, адже вона тільки-но виконала свою мрію. – Подобається? – запитала вона у…

Повернутись вверх