Пліткарка

Жіночий журнал

Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Алла Віталіївна тихенько відкрила двері в свою квартиру. Жінка не хотіла, щоб її чоловік побачив, що вона плакала. Але непомітно зайти їй не вдалося… Борис стояв у коридорі! – Аллочко, що ж ти так довго?! – запитав він. – Я вже хотів іти тебе шукати. Ти чого така засмучена? Ти плакала?! Щось сталося?! Сльози від цих розпитувань ще дужче потекли по щоках Алли. Борис розхвилювався. – Все нормально, сказала Алла. – Ходімо пити чай, а потім підемо гуляти… Разом… Борис застиг від здивування від цих слів. Раніше такого ніколи не було

Алла Віталіївна була рада, що сьогодні нарешті вибралася з дому одна. Відчуття, що чоловік не дає їй нікуди піти без нього, не давало спокою. Раніше він таким не був… Вони разом уже майже сорок років і Борис останнім часом заслаб…

Світлана з Іваном і сином Мишком пішли в гості до сусідки. Віра Петрівна показала їм будинок, сад, і навіть льох і сараї! Але найбільше вразили всіх яблука… Такі смачні й солодкі вони були, що неможливо відірватися! Світлана з Іваном ходили по саду. – Боже, які ж гарні, як з картинки! – дивувалася Світлана. – А які смачні! – казав Мишко. – От і допомагайте збирати, будь ласка, – попросила Віра Петрівна. – І собі набирайте скільки хочете, і мені на варення. А ще сушити буду, компот робити… Сходили вони отак в гості, а через два місяці, баба Віра прийшла до Світлани з Іваном з несподіваною звісткою

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана з Іваном і сином Мишком пішли в гості до сусідки. Віра Петрівна показала їм будинок, сад, і навіть льох і сараї! Але найбільше вразили всіх яблука… Такі смачні й солодкі вони були, що неможливо відірватися! Світлана з Іваном ходили по саду. – Боже, які ж гарні, як з картинки! – дивувалася Світлана. – А які смачні! – казав Мишко. – От і допомагайте збирати, будь ласка, – попросила Віра Петрівна. – І собі набирайте скільки хочете, і мені на варення. А ще сушити буду, компот робити… Сходили вони отак в гості, а через два місяці, баба Віра прийшла до Світлани з Іваном з несподіваною звісткою

Світлана з Іваном жили на околиці невеликого міста, саме в тому місці, де їхній триповерховий будинок був останнім у низці багатоквартирних будинків старої забудови. Далі починався приватний сектор, що складався з однотипних, в основному, стареньких будиночків у три віконця з…

Марія повернулася в своє рідне село. Під’їхавши до будинку, звернула увагу, що з труби йде дим, що було дивно, адже будинок мав бути порожній. – Що відбувається? – подумала Марія і поспішила до сусідки, якій залишала запасні ключі. – Тітко Зіна, а що там відбувається? – відразу запитала Марія. – Ой, Марія, привіт! – розгубилася сусідка. – А ти чому не подзвонила, що приїдеш! – Тітко Зіна, хто живе в моїй хаті? – схвильовано запитала Марія. – Як тобі сказати … Ти краще присядь! – зам’ялася Зіна, зібралася з духом і все виклала сусідці. Марія вислухала її і ахнула від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія повернулася в своє рідне село. Під’їхавши до будинку, звернула увагу, що з труби йде дим, що було дивно, адже будинок мав бути порожній. – Що відбувається? – подумала Марія і поспішила до сусідки, якій залишала запасні ключі. – Тітко Зіна, а що там відбувається? – відразу запитала Марія. – Ой, Марія, привіт! – розгубилася сусідка. – А ти чому не подзвонила, що приїдеш! – Тітко Зіна, хто живе в моїй хаті? – схвильовано запитала Марія. – Як тобі сказати … Ти краще присядь! – зам’ялася Зіна, зібралася з духом і все виклала сусідці. Марія вислухала її і ахнула від почутого

Осінь видалася на диво сирою та прохолодною. Марія йшла мокрим асфальтом, під дрібним дощем і відчувала, що холод все далі пробирається під верхній одяг.  – Тільки б не занедужати, – подумала жінка і відразу чхнула, розуміючи, що недуги все-таки не…

Настя розлучилася зі своїм коханим Михайлом. Дівчина дуже переживала. Михайло сказав, що вони надто поспішають і поїхав жити до своїх батьків… Пройшов якийсь час. Настя поспішала додому з роботи. Вона відкрила двері в під’їзд, зайшла в ліфт і натиснула кнопку свого поверху. Ліфт рушив. А коли його двері відчинилися, то Настя одразу ж побачила на сходовому майданчику… Михайла! – Привіт! – сказав він і простягнув їй квіти. Настя не любила букети, їй було шкода квіточок… – Це тобі, – додав хлопець. – Дякую, – здивовано сказала Настя. – А навіщо ти прийшов? Дівчина не розуміла, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя розлучилася зі своїм коханим Михайлом. Дівчина дуже переживала. Михайло сказав, що вони надто поспішають і поїхав жити до своїх батьків… Пройшов якийсь час. Настя поспішала додому з роботи. Вона відкрила двері в під’їзд, зайшла в ліфт і натиснула кнопку свого поверху. Ліфт рушив. А коли його двері відчинилися, то Настя одразу ж побачила на сходовому майданчику… Михайла! – Привіт! – сказав він і простягнув їй квіти. Настя не любила букети, їй було шкода квіточок… – Це тобі, – додав хлопець. – Дякую, – здивовано сказала Настя. – А навіщо ти прийшов? Дівчина не розуміла, що відбувається

– Ірино Борисівно, я занедужала, – заявила Настя по телефону своїй начальниці. – О, Боже, Настю, тільки не це! Що з тобою? – начальниця була засмучена. – Температура невеличка, – сказала Настя. – Дорогенька, ти нам потрібна. Нісенітниці це все….

Вероніка приготувала романтичну вечерю. Вона накрила стіл і сиділа тепер за ним сама. Її коханий Олексій, не зміг приїхати на побачення… Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила дочка Вероніки – Інна. – Мамо, приїдь до мене пошвидше… – попросила вона в слухавку. Вероніка стурбовано почала збиратися. Невдовзі вона приїхала до дочки додому. Інна була якась неохайна, непричесана. Це було зовсім на неї не схоже. – Що сталося?! – ахнула Вероніка. – Щось із Миколою?! – Чому ж із Миколою? – крізь сльози запитала Інна. – Зять твій найдорожчий, так? Це зі мною дещо сталося! Я – тепер одна! Як нам далі жити з сином?! Вероніка застигла, як укопана

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка приготувала романтичну вечерю. Вона накрила стіл і сиділа тепер за ним сама. Її коханий Олексій, не зміг приїхати на побачення… Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила дочка Вероніки – Інна. – Мамо, приїдь до мене пошвидше… – попросила вона в слухавку. Вероніка стурбовано почала збиратися. Невдовзі вона приїхала до дочки додому. Інна була якась неохайна, непричесана. Це було зовсім на неї не схоже. – Що сталося?! – ахнула Вероніка. – Щось із Миколою?! – Чому ж із Миколою? – крізь сльози запитала Інна. – Зять твій найдорожчий, так? Це зі мною дещо сталося! Я – тепер одна! Як нам далі жити з сином?! Вероніка застигла, як укопана

Вероніка сиділа за накритим столом і дивилася, як майстерно вона приготувала романтичну вечерю. Тільки з ким насолоджуватися смачними стравами? Олексій, її коханий чоловік, не зміг приїхати на побачення… А причина банальна – вдома його чекає родина! Те, що Олексій одружений,…

Світлана залишила дітей із своєю зовицею, а сама вирушила по справах у інше місто. Тільки в автобусі жінка зрозуміла, що забула документи забула. – Доведеться повертатися назад, – важко зітхнула вона. Світлана повернулася додому, зайшла в свій підʼїзд, піднялася до квартири. У під’їзді пахло смаженою цибулею та чимось солодким. – Невже Оленка пироги пече, чи що? – подумала Світлана, піднімаючись сходами. Світлана тихенько відчинила двері своєї квартири, зайшла в коридор і застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана залишила дітей із своєю зовицею, а сама вирушила по справах у інше місто. Тільки в автобусі жінка зрозуміла, що забула документи забула. – Доведеться повертатися назад, – важко зітхнула вона. Світлана повернулася додому, зайшла в свій підʼїзд, піднялася до квартири. У під’їзді пахло смаженою цибулею та чимось солодким. – Невже Оленка пироги пече, чи що? – подумала Світлана, піднімаючись сходами. Світлана тихенько відчинила двері своєї квартири, зайшла в коридор і застигла від побаченого

Світлана няньчилась із близнюками на руках. – Олексій, ну коли ти підійдеш вже! – гукнула вона чоловікові. Їй Богу, хто з них хотів велику родину? Вона взагалі думала до 30 не народжувати, але ні. Зустріла ось цього. Сім’янина. Хтось і…

Раїса прибирала в квартирі. Швидко впоравшись із кухнею та коридором, жінка вирішила трохи прибрати і в кімнаті свекрухи. Раїса зайшла в кімнату, шафа свекрухи була відкрита, кілька речей лежало на підлозі. – Мабуть, діти заходили до бабусі, гратися, – подумала Раїса. Вона одразу взялася складати речі назад у шафу, як раптом побачила якусь коробку, що стояла в кутку шафи. Жінка не збиралася копатися в чужих речах. Але її увагу, привернула назва компанії на коробці. Раїса дістала коробку, заглянула в середину і аж рота відкрила від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Раїса прибирала в квартирі. Швидко впоравшись із кухнею та коридором, жінка вирішила трохи прибрати і в кімнаті свекрухи. Раїса зайшла в кімнату, шафа свекрухи була відкрита, кілька речей лежало на підлозі. – Мабуть, діти заходили до бабусі, гратися, – подумала Раїса. Вона одразу взялася складати речі назад у шафу, як раптом побачила якусь коробку, що стояла в кутку шафи. Жінка не збиралася копатися в чужих речах. Але її увагу, привернула назва компанії на коробці. Раїса дістала коробку, заглянула в середину і аж рота відкрила від побаченого

– Раїсо, ну де ти там вже? Я їсти хочу, – плакала свекруха. Раїса зітхнула. Ну ось за що їй це все? І так за близнюками ледве встигає, ще й свекруха на шию сіла. Ну, звичайно, вона ж повинна себе…

В мачухи Олі був день народження. Зібралося багато гостей. Всі вітали іменинницю і сідали за святковий стіл. Оля сиділа тихо. Вона спостерігала за своїм татом, який так пишався дружиною. – У мене теж є подарунок, – підвелася Оля, коли почали звучати тости. – Для своєї коханої мачухи я приготувала сюрприз. Я змонтувала відео, щоб ви побачили, яка вона у нас хороша! Гості зворушилися. Всі чекали на відео про те, як Аліна замінила Олі матір. Оля встала з-за столу, увімкнула телевізор і запустила на ньому відеозапис. Всі присутні глянули на відео і заціпеніли від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В мачухи Олі був день народження. Зібралося багато гостей. Всі вітали іменинницю і сідали за святковий стіл. Оля сиділа тихо. Вона спостерігала за своїм татом, який так пишався дружиною. – У мене теж є подарунок, – підвелася Оля, коли почали звучати тости. – Для своєї коханої мачухи я приготувала сюрприз. Я змонтувала відео, щоб ви побачили, яка вона у нас хороша! Гості зворушилися. Всі чекали на відео про те, як Аліна замінила Олі матір. Оля встала з-за столу, увімкнула телевізор і запустила на ньому відеозапис. Всі присутні глянули на відео і заціпеніли від побаченого

Зазвичай дівчатка, які рано втратили свою маму, ревнують батька до інших жінок. Не хочуть, щоби він когось приводив у будинок. У Олі все було навпаки. Мами не стало, коли їй було п’ять. А раніше вона довго нездужала, і останні місяці…

– Бачила наших нових мешканців? – запитала баба Оля свою сусідку Петрівну. Новини в будинку вона завжди знала першою. – Одразу двоє малюків до нас приїхало! – продовжила жінка. – Двійнята?! – ахнула Петрівна. – Ой, це ж яка важка праця… Хлопчики? – Не знаю поки що, та й не двійнята вони, схоже, – відповіла баба Оля. – Погодки? – запитала сусідка. – Ні, маленькі обоє, їм і року немає! Скоро все дізнаємось, Петрівно! І от одного дня баба Оля підсіла на лавці до дідуся, який вийшов погуляти з малюками. Вона зазирнула у візочок. – Гарненькі ж які! – захопилася баба Оля. – Погодки, так? І тут дідусь видав несподіване

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Бачила наших нових мешканців? – запитала баба Оля свою сусідку Петрівну. Новини в будинку вона завжди знала першою. – Одразу двоє малюків до нас приїхало! – продовжила жінка. – Двійнята?! – ахнула Петрівна. – Ой, це ж яка важка праця… Хлопчики? – Не знаю поки що, та й не двійнята вони, схоже, – відповіла баба Оля. – Погодки? – запитала сусідка. – Ні, маленькі обоє, їм і року немає! Скоро все дізнаємось, Петрівно! І от одного дня баба Оля підсіла на лавці до дідуся, який вийшов погуляти з малюками. Вона зазирнула у візочок. – Гарненькі ж які! – захопилася баба Оля. – Погодки, так? І тут дідусь видав несподіване

– Бачила наших нових мешканців? – запитала баба Оля свою сусідку Петрівну. Новини в будинку вона завжди знала першою. – Одразу двоє малюків до нас приїхало! – продовжила жінка. – Двійнята?! – ахнула Петрівна. – Ой, це ж важка праця….

Максим повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він. – Проходь, вечеря готова, – відповіла Рита йому з кухні. Максим вимив руки і прийшов на кухню, поцілував дружину, а потім сів за стіл. – Як справи? – запитала Рита. – Та нічого. На роботі завал, – відповів чоловік. Рита сіла навпроти Максима, і  він помітив, що дружина якась похмура. – Щось сталося? – запитав чоловік. – Це ти мені скажи…, – сказала дружина. – Максиме, ти мене любиш? – Звісно, ​​люблю, – здивувався питанню чоловік. – А Світлану? – раптом сказала Рита. – Світлану? Яку ще Світлану? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Максим повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він. – Проходь, вечеря готова, – відповіла Рита йому з кухні. Максим вимив руки і прийшов на кухню, поцілував дружину, а потім сів за стіл. – Як справи? – запитала Рита. – Та нічого. На роботі завал, – відповів чоловік. Рита сіла навпроти Максима, і  він помітив, що дружина якась похмура. – Щось сталося? – запитав чоловік. – Це ти мені скажи…, – сказала дружина. – Максиме, ти мене любиш? – Звісно, ​​люблю, – здивувався питанню чоловік. – А Світлану? – раптом сказала Рита. – Світлану? Яку ще Світлану? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Рита поспішала на роботу. Сьогодні ще до замовника їхати, а перед цим треба встигнути завершити проєкт. Часу було мало, так ще, як на зло, сьогодні її автобус не приїхав. Люди на зупинці були обурені, але вдіяти нічого не змогли. Хтось…

Повернутись вверх