Пліткарка

Жіночий журнал

Марія Семенівна прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла дочка і худенький хлопець років десяти. – Мамо, познайомся, це Андрій, – раптом промовила Оксана. – А це ще хто такий? – здивувалася Марія Семенівна. – Це син Юри. Андрій. Марія Семенівна охнула і важко опустилася на табурет: – Тільки цього нам не вистачало

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Семенівна прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла дочка і худенький хлопець років десяти. – Мамо, познайомся, це Андрій, – раптом промовила Оксана. – А це ще хто такий? – здивувалася Марія Семенівна. – Це син Юри. Андрій. Марія Семенівна охнула і важко опустилася на табурет: – Тільки цього нам не вистачало

– Петро, – голосно шепотіла Марія Семенівна, – ти уявляєш, він одружений і має сина! За що нам це, хіба таке я мріяла для доньки! Петро Іванович мовчав. Він вже втомився від цих розмов, та й зять йому подобався. Марія…

Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

По тому, як Люся гримить зранку посудом, Степан одразу зрозумів, що вона не в настрої. Ще б пак – він вчора повернувся вже за північ, та ще й ціле відро риби приніс. А Люся дуже не любила її чистити. Передчуваючи…

Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

Ольга Іванівна підвела голову. Жовті вогники в кутку кімнати згасли.  – Ой, мабуть, довго не протягну, – виирішила Ольга Іванівна. – Та й не гріх. Пожила своє. Вже з тиждень Ольга Іванівна прокидалася посеред ночі. У темряві кімнати їй бачився…

Наталя поверталася додому. Вікна не світилися. – Вадим ще не прийшов? – подумала дівчина. – Коханий, я вдома, – з порога вигукнула вона. Тиша. Наталя пройшла на кухню, щось не так. Дівчина відчинила дверцята шафи, речей Вадима немає і її плаття, яке днями купили. Наталя просунула руку в ящик столу, де лежали їхні заощадження: – О, Господи! І їх забрали, – подумала дівчина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя поверталася додому. Вікна не світилися. – Вадим ще не прийшов? – подумала дівчина. – Коханий, я вдома, – з порога вигукнула вона. Тиша. Наталя пройшла на кухню, щось не так. Дівчина відчинила дверцята шафи, речей Вадима немає і її плаття, яке днями купили. Наталя просунула руку в ящик столу, де лежали їхні заощадження: – О, Господи! І їх забрали, – подумала дівчина

Наталя переглядала сайти весільних суконь. Цього разу Вадим точно зробить їй пропозицію. Три роки разом живуть, побут налагоджений. Квартиру зібралися в іпотеку купувати, на початковий внесок накопичили. Вадим усі дні якийсь задумливий ходить, так ласкаво дивиться, що у Наталки все…

– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

-Олексій! Синочок мій! Олексій! Ой, ой! – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею, низько опустивши голову, голосно кричала і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини Петрівни Наталя Михайлівна: -Галю, що трапилося? Ти чого так кричиш? -Олексій…

– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

– Ну все! Дочекалися! Радій, Тамаро. Михайло сказав, що дівчину приведе завтра. – Треба прибратися гарненько, – заметушилася Тамара Василівна. – А ти, Петро, в магазин біжи. Потрібно чогось смачненького купити. – Ти, Тамара, мені список напиши, а то я…

Оксана сиділа на кухні і пила чай. Раптом у двері подзвонили. Оксана пішла відчиняти. На порозі стояла молоденька, вагітна дівчина. – Ви Оксана Олександрівна? – запитала гостя. – Так. А що трапилось? – здивовано відповіла жінка. – Я вагітна від вашого чоловіка. Що ж мені робити? – схлипнула дівчина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана сиділа на кухні і пила чай. Раптом у двері подзвонили. Оксана пішла відчиняти. На порозі стояла молоденька, вагітна дівчина. – Ви Оксана Олександрівна? – запитала гостя. – Так. А що трапилось? – здивовано відповіла жінка. – Я вагітна від вашого чоловіка. Що ж мені робити? – схлипнула дівчина

Весь день був якийсь невдалий. Спочатку на роботі Оксані зменшили премію через те, що вона вчасно не подала звіт в бухгалтерію, потім зателефонував син і сказав, що вони з дружиною посварилися, і він поки що поживе у них, але найголовніше…

Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

Григорій сидів на дивані з дітьми і дивився з ними мультики. Вони завжди так раділи його приходу і не відходили від нього ні на крок. Денису п’ять років, Олесі скоро сім. З кухні долинав аромат борщу. Такий борщ могла готувати…

– Оленко, доню, сходи по корів, а я тим часом вечерю приготую, – попросила Раїса свою доньку. – Мамо ти що! Щоб я пішла по корів! Ваші корови, ось сама їх і зустрічай, – обурювалася Олена. – Я у вашому селі, взагалі, не збираюся жити. – Ой, доню не зарікайся, не знаєш ти куди життя заведе, – зітхала Раїса. Не знала тоді Олена, наскільки правдиві слова сказала їй мама

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Оленко, доню, сходи по корів, а я тим часом вечерю приготую, – попросила Раїса свою доньку. – Мамо ти що! Щоб я пішла по корів! Ваші корови, ось сама їх і зустрічай, – обурювалася Олена. – Я у вашому селі, взагалі, не збираюся жити. – Ой, доню не зарікайся, не знаєш ти куди життя заведе, – зітхала Раїса. Не знала тоді Олена, наскільки правдиві слова сказала їй мама

– Ой, Оленко! Ну красуня ! І не скажеш, що ти в селі живеш. Ти подивися, вся в золоті! І ланцюжки, і кілечка, і навіть золотий браслетик, – Таня, побачивши подругу дитинства щебетала без зупину. Ну, Оленко, молодець, а ще…

Катя прийшла додому засмучена. Вона зняла пальто і почепила в шафу. – Ой, Катруся прийшла, – вийшла з кухні мама. – Чого ти сумна? – Олег одружується, – сказала Катя. – А я тобі казала, не надійний він. Іди вечеряти. – Не хочу. Піду полежу. Катя, лягла, як раптом задзвонив телефон. Вона взяла слухавку. – Катя, це твій тато! Вона аж стрепенулася – батька вона не бачила купу років

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя прийшла додому засмучена. Вона зняла пальто і почепила в шафу. – Ой, Катруся прийшла, – вийшла з кухні мама. – Чого ти сумна? – Олег одружується, – сказала Катя. – А я тобі казала, не надійний він. Іди вечеряти. – Не хочу. Піду полежу. Катя, лягла, як раптом задзвонив телефон. Вона взяла слухавку. – Катя, це твій тато! Вона аж стрепенулася – батька вона не бачила купу років

Катя йшла додому. Їй було дуже сумно. Сьогодні Олег оголосив, що незабаром одружується. А ще рік тому він залицявся до неї… А потім раптом різко щось змінилося. Вона прийшла додому, зняла пальто і почепила в шафу в коридорі. -Ой, Катруся…

Повернутись вверх