Знаєш, кого я зустрів? – запитав Михайло дружину. – Кого? – запитала Олена. – Ігора, ну того, який у мене дівчину відбив в інституті. – Нас запросили на шашлики, але якщо не хочеш, не поїдемо – Михайло не встиг закінчити фразу, Олена перебила його. – Чому не поїдемо? Мені цікаво подивитися на цю прекрасну Людмилу, через яку розпалася дружба двох друзів.

– Михайле! Яким вітром? – Ігор розвів руки в сторони і пішов назустріч колишньому однокурснику. Двоє друзів міцно обнялися і завмерли так на кілька секунд. Потім Ігор відсторонився. – Дай подивитися на тебе. Змужнів. Постарів. Як я радий, тебе бачити!…

Тоня твердо вирішила, що вийде заміж тільки по розрахунку. І це обов’язково має бути киянин і бажано багатий. Вона була дуже красива – чоловіки на вулиці постійно оберталися і дивилися їй у слід. І от подруга розповіла їй про Дениса. Денис був худим, постійно сутулився і носив окуляри. Тоня одразу вирішила – це її шанс

Тоня для себе вирішила, що вийде заміж тільки по розрахунку. Вона збиралася вступати після школи до інституту в Києві. І для того, щоб залишитися після навчання в столиці, вона обов’язково повинна вийти заміж за киянина і бажано не бідного. Вірніше…

В квартирі Тетяни пролунав дзвінок. – Привіт. Ви Тетяна? Дружина Сергія? – Так, – коротко відповіла Таня. – А я Олена. – Гостя переступила через поріг. – Я прийшла поговорити з вами з приводу вашого чоловіка. – Проходьте до кімнати. – Тетяна зробила жест. – Я вас давно чекаю.

Її появі Тетяна анітрохи не здивувалася. Навпаки, десь в душі, вона навіть чекала цього візиту. Фотографію цієї красуні Тетяна якось випадково побачила в мобільнику чоловіка, в той момент, коли він сам показував їй там щось. На питання: “Хто це така?…

Хто ж так косу тримає? – дзвінко засміялася Оксана, вказуючи рукою на екран телевізор. Вони сиділи на кухні за столом з батьками Андрія і пили чай. Віра Степанівна, запитала: – Дитинко, звідки ти знаєш, як тримати косу? І Оксана розповіла про своє життя в селі

– Андрій! Послухай матір. Справді, вона тобі не пара. – Андрійку! Вона сільська дівчина, розумієш, проста. Ну, ти подивися на неї, вона прямо створена для того, щоб жити в селі. А ти зовсім з іншого середовища. Тобі потрібна інша наречена….

Ну чому я така негарна? – скаржилася Женя подружці. – Ну чому ти так кажеш? Ти оригінальна. Не можеш хлопця собі знайти, так дай оголошення в інтернеті, – пожартувала Ліза. – Та ну? З моїм то виглядом, – сказала Женя. – Так а ти постав не своє фото, – все жартувала вона. А ввечері Женя так і зробила

-Ну чому я така негарна? – скаржилася Женя своїй подружці Лізі. -Ну чому ж негарна? Ти оригінальна, з родзинкою, – парирувала Ліза, підфарбовуючи очі. -Ага, родзинки геть по всьому обличчю, – пробурчала Женя, заглядаючи через плече Лізи в дзеркало. Та…

А хто це у нас такий гарненький? Моя лялечка, моя Олечка, – носить на руках мама. – Моя красуня, – бере на руки тато. Олечка їх вже розрізняє, і знає, що у неї є мама, вона завжди поруч, і тато – він приходить, коли темно

-А хто це у нас такий гарненький, наше сонечко, таке ясне, лежить ніжками перебирає. Дитина перебирає товстенькими ніжками в рожевих пінетках, і сміється. Щастя, безмірне щастя… Поруч ці двоє, від них ідуть хвилі тепла і ласки, а ще чогось такого,…

Баба Ніна тільки-но прилягла відпочити, як скрипнули двері. Кого це принесло? І тут голос, який вона повік не забуде: – Ніна, ти вдома? Вона вийшла на кухню і справді, ось вона красуня стоїть. – Чого прийшла, Танька? Батька у дітей забрала і регоче ще, – сказала Ніна. Та гостя безцеремонно сіла на стільчик

Баба Ніна прилягла відпочити. А що робити? Курей погодувала, пил протерла і все. Які там справи, якщо одна живеш. Діти з онуками далеко, приїжджають рідко. З подруг і то нікого не залишилося. Кого не стало, кого діти забрали, а хто…

Віка стояла в молочному відділі. Вона гарно вдяглася, бо ще мала зайти на співбесіду. Нарешті вона вибрала молоко і тут чоловічий голос, прямо під вухом запитав: – Сьогоднішнє? Від несподіванки Віка впустила пакет і бризки потрапили їй на одяг. – Ну все, тепер на роботу точно не візьмуть, – подумала дівчина

Віка стояла біля молочного відділу, вибираючи молоко подешевше. З минулої роботи вона звільнилася, а на нову ще не влаштувалася. Сьогодні їй треба було на співбесіду і вона причепурилася для цього випадку. Нарешті вона вибрала молоко і тут гучний голос прямо…

Мамо, він за тебе аж на 15 років молодший, – говорила Марина матері. Ну про що ти думаєш? Яке весілля? Це зараз ти добре виглядаєш, а через 10 років все зміниться. Він буде ще молодим чоловіком, а ти бабусею. Та Ольга не слухала доньку

-Мамо, він за тебе на 15 років молодший, ну про що ти думаєш? Це зараз ти добре виглядаєш, все добре, а через 10 років все зміниться. Він буде ще молодим чоловіком, а ти бабусею… -Доню, я його люблю, а він…

Привітайте мене. Нарешті в мене жінка, через яку я ночей не спав. Спасибі, Костянтину, за те що він Наталю залишив, а я підібрав. А тепер кричіть “Гірко”, – сказав Антон до гостей. Та за весільним столом запала тиша. А Наталя встала і тихо вийшла з дому

-Тепер ти тільки моя. І тепер я головний в нашій сім’ї, – сказав Антон до Наталі. Вона відсторонилася. Вперше вона бачила таким нареченого. Він ніколи не дозволяв собі зайвого. Сам інших чоловіків в селі присоромлював за таке. -Заспокойся, Антон. Візьми…

Повернутись вверх