Пліткарка

Жіночий журнал

Наталя прокинулась рано, але чоловіка вже десь не було. Вона дуже здивувалася і спочатку подумала, що Олег пішов у магазин. – Може поїхав у райцентр по продукти, – подумала вона. Бо ж він чомусь забрав усі гроші, що були вдома. Але Олег не з’явився ні цього дня, ні наступного. Не було його й через тиждень

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя прокинулась рано, але чоловіка вже десь не було. Вона дуже здивувалася і спочатку подумала, що Олег пішов у магазин. – Може поїхав у райцентр по продукти, – подумала вона. Бо ж він чомусь забрав усі гроші, що були вдома. Але Олег не з’явився ні цього дня, ні наступного. Не було його й через тиждень

Олег кілька хвилин постояв посеред кімнати, в якій спали четверо його дітей. Потім він взяв заздалегідь приготовану сумку і вийшов з хати. До станції він ішов пішки, а це, як не як біля пʼяти кілометрів. Він ішов від свого дому,…

– Мамо, а де гаманець, який тобі Юра подарував? – запитала Ліля у мами. – Я його в сумку поклала, – відповіла Ганна Геннадіївна. – Юра сказав, що у потайну кишеньку гроші поклав, адже порожні гаманці не дарують. Ти їх знайшла? – пояснила дочка. Ганна встала з дивана і побігла в коридор. Дістала з сумки гаманець і відкрила потайну кишеньку.  Там лежало двісті гривень та якась дивна записка на рожевому папірці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, а де гаманець, який тобі Юра подарував? – запитала Ліля у мами. – Я його в сумку поклала, – відповіла Ганна Геннадіївна. – Юра сказав, що у потайну кишеньку гроші поклав, адже порожні гаманці не дарують. Ти їх знайшла? – пояснила дочка. Ганна встала з дивана і побігла в коридор. Дістала з сумки гаманець і відкрила потайну кишеньку.  Там лежало двісті гривень та якась дивна записка на рожевому папірці

– З Днем народження мамо! – сказала Ліля з усмішкою і простягла матері коробку, упаковану в рожевий папір із серцем. – Дякую, доню! – Зраділа Ганна Геннадіївна. – А що там таке? – Відкрий і подивися! Дуже сподіваюсь, тобі сподобається!…

Ліда пішла у гості, до своєї куми, Каті. Жінка вже збиралася додому, коли іменинниці зателефонували. Зирнувши на Ліду, Катя вийшла, щоб поговорити. Коли вона повернулася то сказала Ліді, що дзвонила її дочка, Настя. – Настя? Що сталося? – Ліда вже хотіла дзвонити доньці. – Не дзвони, кума. Вона просила, щоб ти додому не поверталася, – раптом сказала Катя. – Не поверталася? І чому це? – здивувалася Ліда

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда пішла у гості, до своєї куми, Каті. Жінка вже збиралася додому, коли іменинниці зателефонували. Зирнувши на Ліду, Катя вийшла, щоб поговорити. Коли вона повернулася то сказала Ліді, що дзвонила її дочка, Настя. – Настя? Що сталося? – Ліда вже хотіла дзвонити доньці. – Не дзвони, кума. Вона просила, щоб ти додому не поверталася, – раптом сказала Катя. – Не поверталася? І чому це? – здивувалася Ліда

-Знаєш що, онуче мій любий! Якщо я вам так заважаю, то тут варіант тільки один. Ні до доньок більше не поїду, ні по друзям, та подругам поневірятися не стану. І діда ніякого мені не треба шукати. Дивись, що вигадали! Заміж…

– Як можна було забути свого чоловіка? – плакала Юлія Борисівна. – Значить мало значив для тебе! – говорила вона невістці. – Мамо! Я пам’ятаю Михайла і люблю. Але його вже нема. От і знайшла іншого. Не подобається – от і їдь до себе в квартиру! – Ах таак?! – Юлія Борисівна аж сіла від обурення. – Я тепер непотрібна стала! Свого залицяльника хочеш привести! Іра не могла підібрати слів

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Як можна було забути свого чоловіка? – плакала Юлія Борисівна. – Значить мало значив для тебе! – говорила вона невістці. – Мамо! Я пам’ятаю Михайла і люблю. Але його вже нема. От і знайшла іншого. Не подобається – от і їдь до себе в квартиру! – Ах таак?! – Юлія Борисівна аж сіла від обурення. – Я тепер непотрібна стала! Свого залицяльника хочеш привести! Іра не могла підібрати слів

-Я не знаю, як тобі й пояснити. Вона натяків не розуміє. Ображати її не хочу. Я багато чим завдячую цій жінці. Що робити – не знаю! -Іро, послухай мене! Це ж не може продовжуватися вічно, – говорила подруга. -Я знаю….

Настя поралася на кухні. Вона приготувала смачну вечерю, накрила стіл і сіла чекати Сергія. Пролунав дзвінок у двері. – А що це в нас за свято сьогодні? – здивувався Сергій. – У мене є до тебе розмова. – Яка ще розмова? – запитав він. – Про те, коли ми нарешті одружимося. Сергій раптом застиг. – Я поки що не готовий, – пробурмотів він і швидко вибіг у двері. Настя не знала, що й думати

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя поралася на кухні. Вона приготувала смачну вечерю, накрила стіл і сіла чекати Сергія. Пролунав дзвінок у двері. – А що це в нас за свято сьогодні? – здивувався Сергій. – У мене є до тебе розмова. – Яка ще розмова? – запитав він. – Про те, коли ми нарешті одружимося. Сергій раптом застиг. – Я поки що не готовий, – пробурмотів він і швидко вибіг у двері. Настя не знала, що й думати

Незважаючи на те, що Настя з Сергієм зустрічалися вже понад п’ять років, заміж він її не кликав. Сам він жив із батьками, а Настя в орендованій квартирі. Сергію й так було добре. Він міг сходити з Настею в кафе, чи…

Олена з матірʼю прийшли ввечері з роботи. Олена вставила ключ в замок, та він чомусь не піддавався. Потикавши кілька разів ключем, вони почали дзвонити в двері. Раптом двері відкрилися і на порозі з’явився незнайомий чоловік, за яким стояла жінка з дитиною. – Ви хто? – здивовано запитав він. Жінки не розуміли, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена з матірʼю прийшли ввечері з роботи. Олена вставила ключ в замок, та він чомусь не піддавався. Потикавши кілька разів ключем, вони почали дзвонити в двері. Раптом двері відкрилися і на порозі з’явився незнайомий чоловік, за яким стояла жінка з дитиною. – Ви хто? – здивовано запитав він. Жінки не розуміли, що відбувається

-Мамо, я втомилася вже казати, що я продаю квартиру… Це моя квартира. Моя власність. Ви жили з Оленою тут чотири роки. Чотири! Я не брала з вас жодних грошей. Жодних. Тепер я повернулася і хочу її продати. Я маю плани….

Ліза прокинулася раніше, переробила купу домашніх справ і тепер ішла додому з магазину з важкими сумками продуктів. Як тільки вона зайшла в квартиру, так одразу й почула голос чоловіка. – Ліза-а! – гукав зі спальні Сергій. – Ліза-а. Ну де ти? Іди сюди. Щось сказати хочу. Та Ліза не поспішала до чоловіка. Вона знала, що зараз їй скаже Сергій

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ліза прокинулася раніше, переробила купу домашніх справ і тепер ішла додому з магазину з важкими сумками продуктів. Як тільки вона зайшла в квартиру, так одразу й почула голос чоловіка. – Ліза-а! – гукав зі спальні Сергій. – Ліза-а. Ну де ти? Іди сюди. Щось сказати хочу. Та Ліза не поспішала до чоловіка. Вона знала, що зараз їй скаже Сергій

Ліза не любила вихідні. Вона знала, що вдома в ці дні її чекатиме нероба чоловік. Сьогодні неділя. Один день Ліза вже відбула. Але зараз ранок, а значить, ще багато чого попереду. Вставши раніше, Ліза встигла переробити купу справ і тепер…

Настя підмітала підлогу, коли в магазин зайшов чоловік. – Мені треба гарний букет, – сказав він. – А які квіти любить ваша дівчина? – запитала Настя. – І гадки не маю. В нас сьогодні перше побачення. Настя зробила букет, а через тиждень він з’явився знову. – Сподобався букет? – запитала вона. – Ще б пак! Зробіть такий самий. – Знову? Давайте підберемо щось інше. – Та нічого, це буде інша дівчина! Настя застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя підмітала підлогу, коли в магазин зайшов чоловік. – Мені треба гарний букет, – сказав він. – А які квіти любить ваша дівчина? – запитала Настя. – І гадки не маю. В нас сьогодні перше побачення. Настя зробила букет, а через тиждень він з’явився знову. – Сподобався букет? – запитала вона. – Ще б пак! Зробіть такий самий. – Знову? Давайте підберемо щось інше. – Та нічого, це буде інша дівчина! Настя застигла від здивування

Настя працювала у квітковому магазині після того, як не стало її мами. Зайняла її місце. У неї на руках залишився молодший братик, хоча батько теж був, але завжди вічних роз’їздах, чи відрядженнях. Він тяжко переживав втрату дружини, тому вдома йому…

Двері у коридор відчинилися. Анатолій спробував підвестися з ліжка, як у спальню забігла донька. – Тату, лежи! – сказала вона. – Олено, я і так цілими днями лежу, – простяг він руку. – Допоможи підвестися! – Тату, що тобі приготувати? – Доню, посмаж картоплі! – Тобі не можна, – твердо сказала Олена. Анатолій сумно дивився на доньку

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Двері у коридор відчинилися. Анатолій спробував підвестися з ліжка, як у спальню забігла донька. – Тату, лежи! – сказала вона. – Олено, я і так цілими днями лежу, – простяг він руку. – Допоможи підвестися! – Тату, що тобі приготувати? – Доню, посмаж картоплі! – Тобі не можна, – твердо сказала Олена. Анатолій сумно дивився на доньку

Двері у коридор відчинилися. Анатолій Валерійович спробував підвестися з ліжка, як у спальню забігла дочка. -Тату, лежи! – сказала вона. -Олено, я і так цілими днями лежу, – простяг він руку. – Допоможи підвестися! За допомогою дочки старий підвівся на…

Іра стояла на вулиці біля свого підʼїзду. Невдовзі підʼїхав Сашко. – Що ти хотів? – запитала Ірина. – Я виходжу заміж. Не приходь до мене більше. – Іро, це що, жарт? Ха-ха-ха! Перше квітня, ніби ж було вже. Сідай в машину. Я сьогодні вільний! – Ні, я не жартую. Навіщо ти приїхав? Сашко не розумів, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іра стояла на вулиці біля свого підʼїзду. Невдовзі підʼїхав Сашко. – Що ти хотів? – запитала Ірина. – Я виходжу заміж. Не приходь до мене більше. – Іро, це що, жарт? Ха-ха-ха! Перше квітня, ніби ж було вже. Сідай в машину. Я сьогодні вільний! – Ні, я не жартую. Навіщо ти приїхав? Сашко не розумів, що відбувається

Іра стояла на вулиці біля свого підʼїзду. Невдовзі підʼїхала машина Сашка. -Що ти хотів? – запитала в нього Ірина. – Я заміж виходжу. Не приходь до мене більше, телефонувати теж не треба… -Іро, це що, жарт такий? Ха-ха-ха! Перше квітня,…

Повернутись вверх