Пліткарка

Жіночий журнал

Віра мила посуд, невдоволено зиркаючи на Іллю: – Як мені набридла твоя мама! Котлети їй пересолені! – Чому ми повинні з нею жити? – Тихіше, мама почує, – сказав Ілля. – Може відправити її в будинок для людей похилого віку, – сказала жінка. Ілля задумався: – Може ти і права. Але вирішувати все одно їй. – Добре. Пішли поговоримо з нею прямо зараз. Але увійшовши до кімнати подружжя не повірило своїм очам. Кімната була порожня, а на комоді лежала записка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра мила посуд, невдоволено зиркаючи на Іллю: – Як мені набридла твоя мама! Котлети їй пересолені! – Чому ми повинні з нею жити? – Тихіше, мама почує, – сказав Ілля. – Може відправити її в будинок для людей похилого віку, – сказала жінка. Ілля задумався: – Може ти і права. Але вирішувати все одно їй. – Добре. Пішли поговоримо з нею прямо зараз. Але увійшовши до кімнати подружжя не повірило своїм очам. Кімната була порожня, а на комоді лежала записка

Віра мила посуд і водночас, висловлювала Іллі своє невдоволення: – Як мені набридла твоя мама! Все їй не подобатися, всім вона незадоволена! Котлети їй пересоленими здалися! – Віра, перестань. Котлети ти і справді пересолила. Нічого страшного вона не сказала. Та…

Олена прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона поправила рукою волосся, глянувши в дзеркало, і відчинила двері. На порозі стояла молоденька дівчина. – Здрастуйте, – сказала дівчина. – Я Аліна, ваша внучка. – Яка внучка? – здивовано запитала Олена. – Мій син живе в Америці, і дочка його живе там

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона поправила рукою волосся, глянувши в дзеркало, і відчинила двері. На порозі стояла молоденька дівчина. – Здрастуйте, – сказала дівчина. – Я Аліна, ваша внучка. – Яка внучка? – здивовано запитала Олена. – Мій син живе в Америці, і дочка його живе там

Олена стояла біля вікна та дивилася, як сусід несе на плечі живу ялинку. Ось онуки зрадіють. Олена уявила, як вони стрибатимуть від радості, потім вбиратимуться… Олена зітхнула. Вона теж має онуку, але вона живе в Америці і майже не розмовляє…

– Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, що відбувається. – Так, я вас слухаю, – повторила машинально Ганна. – Я пропоную вам зустрітися і поговорити про все

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, що відбувається. – Так, я вас слухаю, – повторила машинально Ганна. – Я пропоную вам зустрітися і поговорити про все

– Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, хто ж їй дзвонить. Але в голові луною перегукувались слова: «Коханка…

Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?

Оксана Петрівна була видною жінкою. Незважаючи на похилий вік, вона все ще була досить гарною. Їй лестила така увага, але відповідати взаємністю вона не поспішала. Чоловіка не стало кілька років тому, вона звикла бути одною, і вона навіть трохи звикла….

Сергій прокинувся рано, хоча й був вихідний. Треба ж дружині сніданок приготувати. Він встав з ліжка і зітхаючи почовгав на кухню. – Так, що там? Чашки, цукор, кава… Спросоння Сергій не помітив, що поставив чашку на край столу. Дзинь – і вона з гуркотом впала на підлогу. Сергій аж присів. – Ну, зараз почнеться… Через кілька секунд примчала розпатлана дружина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій прокинувся рано, хоча й був вихідний. Треба ж дружині сніданок приготувати. Він встав з ліжка і зітхаючи почовгав на кухню. – Так, що там? Чашки, цукор, кава… Спросоння Сергій не помітив, що поставив чашку на край столу. Дзинь – і вона з гуркотом впала на підлогу. Сергій аж присів. – Ну, зараз почнеться… Через кілька секунд примчала розпатлана дружина

Сергій прокинувся рано, хоча й був вихідний. Треба ж дружині сніданок приготувати… Він похмурий і сонний встав з ліжка і зітхаючи пошаркав на кухню. -Що там… Чашки, ложки, кава, цукор, молоко, окріп? У якій послідовності? Голова не варить. Ще й…

– Дівчино ви випадково не з 16 квартири? – дивний чоловік звернувся до Алли. – З 16, а що? – У мене до вас пропозиція. Ви не хочете продати мені квартиру? – Ні. – І все-таки подумайте. Чоловік пішов. Алла повернулася на кухню з думкою: “Навіщо комусь ця стара квартира”, і раптом обхопила голову: “Можливо скарб. Будинок старовинний, у квартирі, мабуть, щось є!”

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Дівчино ви випадково не з 16 квартири? – дивний чоловік звернувся до Алли. – З 16, а що? – У мене до вас пропозиція. Ви не хочете продати мені квартиру? – Ні. – І все-таки подумайте. Чоловік пішов. Алла повернулася на кухню з думкою: “Навіщо комусь ця стара квартира”, і раптом обхопила голову: “Можливо скарб. Будинок старовинний, у квартирі, мабуть, щось є!”

– Доброго дня, дівчино ви випадково не із 16 квартири? – дивний літній чоловік звернувся до Алли. – З 16, а що? – У мене до вас пропозиція. – Слухаю. – Ви не хочете продати мені квартиру? – Поки не…

Віктор закінчував вечеряти. – Смачно? – запитала дружина. – Картоплю погано посмажила, – відповів він. Це була остання крапля. Олена, із злістю, кинула ложку в мийку. – Ой, треба ж, які образи, – розсердився Віктор. – Кажеш, я не вмію готувати, то показав би приклад. Жив якось до мене холостяком, значить готувати вмієш. Від завтра нічого не буду робити, готуй сам, – Олена ображено пішла до кімнати

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор закінчував вечеряти. – Смачно? – запитала дружина. – Картоплю погано посмажила, – відповів він. Це була остання крапля. Олена, із злістю, кинула ложку в мийку. – Ой, треба ж, які образи, – розсердився Віктор. – Кажеш, я не вмію готувати, то показав би приклад. Жив якось до мене холостяком, значить готувати вмієш. Від завтра нічого не буду робити, готуй сам, – Олена ображено пішла до кімнати

– І де були мої очі! Якби я знала, що так буде, ні за що, за тебе не вийшла, – Олена кинула з обуренням ложку в мийку.  – Ой, треба ж, які образи. Та якби я знав, що ти така…

Таїсія готувала вечерю. Чоловіка вдома ще не було, коли на телефон прийшло повідомлення. Відкривши повідомлення, вона застигла. Повідомлення прислав чоловік. В тексті було написано: “Я йду від тебе, розлюбив, знайшов іншу, молодшу”. Чоловік прийшов години за три після смс-ки, дістав сумку, склав речі і пішов

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таїсія готувала вечерю. Чоловіка вдома ще не було, коли на телефон прийшло повідомлення. Відкривши повідомлення, вона застигла. Повідомлення прислав чоловік. В тексті було написано: “Я йду від тебе, розлюбив, знайшов іншу, молодшу”. Чоловік прийшов години за три після смс-ки, дістав сумку, склав речі і пішов

Таїсія плакала, а доросла дочка її заспокоювала: – Мамо, ну що ти так переживаєш, на цьому життя не зупиняється. Звичайно, я теж не чекала від батька, що він зрадить нас, але ми переживемо, ми з тобою сильні, – впевнено переконувала…

Василь повертався з роботи. Вже на сходах він відчув запах смаженої качки і відбивних. Він відкрив двері, обійняв дружину і озирнувся навкруги. – Щось дуже чисто, – подумав він. – Вікна вимиті, вечеря готова, і Марина якась мовчазна. – Невже Маринка з кимось була. Ні, ні. Такого не може бути, – думав він. – Може кави? – запитала Марина і знову знітилася. Василь вже не сумнівався – у неї хтось є

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь повертався з роботи. Вже на сходах він відчув запах смаженої качки і відбивних. Він відкрив двері, обійняв дружину і озирнувся навкруги. – Щось дуже чисто, – подумав він. – Вікна вимиті, вечеря готова, і Марина якась мовчазна. – Невже Маринка з кимось була. Ні, ні. Такого не може бути, – думав він. – Може кави? – запитала Марина і знову знітилася. Василь вже не сумнівався – у неї хтось є

Василь нарешті повертався додому. Він працював далекобійником. От і зараз він їхав за кермом великого вантажного автомобіля. Перерва на сон, короткий обід і знову дорога – така вже в нього робота… Вдома він міг не зʼявлятися місяцями. Але Василь знав…

Наталя дістала з шафи старі фотографії та почала їх з цікавістю розглядати. – Наталю, ти що тут робиш? О! Фотографії дивишся, – мати підійшла і спробувала зазирнути в альбом, але Наталя чомусь швидко його закрила. – Так, мамо. Знаєш, захотілося подивитися. – А що там у вас з Ігорем? Ви коли нарешті мені внуків подаруєте?! Настрій Наталі одразу зіпсувався

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя дістала з шафи старі фотографії та почала їх з цікавістю розглядати. – Наталю, ти що тут робиш? О! Фотографії дивишся, – мати підійшла і спробувала зазирнути в альбом, але Наталя чомусь швидко його закрила. – Так, мамо. Знаєш, захотілося подивитися. – А що там у вас з Ігорем? Ви коли нарешті мені внуків подаруєте?! Настрій Наталі одразу зіпсувався

Наталя дістала з шафи старі фотографії та почала їх з цікавістю розглядати. Ось це вона зовсім маленька, це вона у дідуся, а це з двоюрідною сестрою, а ось йде до школи, а ось гуляє з подругами, а це інститут, а…

Повернутись вверх