Пліткарка

Жіночий журнал

Світлана збиралася додому від бабусі. – Бабусю, я пішла, – гукнула вона. В коридорі з’явилася бабуся, з літровим відерцем майонезу у руках. – На ось, візьми, – простягла вона відерце. – Та не їм я майонез, – усміхнулася Світлана. – Бери! Я спеціально для тебе купила, – наполягала бабуся. – Не треба було, – хмикнула дівчина. – Як же не треба, якщо два відра за ціною одного? – додала бабуся. Світлана хотіла ще щось заперечити, але вирішила змовчати. – Добре, дякую, – внучка взяла відерце, попрощалася і вийшла з квартири. Але Світлана навіть уявити не могла, як це відерце майонезу змінить її життя

  • 4 місяці тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Світлана збиралася додому від бабусі. – Бабусю, я пішла, – гукнула вона. В коридорі з’явилася бабуся, з літровим відерцем майонезу у руках. – На ось, візьми, – простягла вона відерце. – Та не їм я майонез, – усміхнулася Світлана. – Бери! Я спеціально для тебе купила, – наполягала бабуся. – Не треба було, – хмикнула дівчина. – Як же не треба, якщо два відра за ціною одного? – додала бабуся. Світлана хотіла ще щось заперечити, але вирішила змовчати. – Добре, дякую, – внучка взяла відерце, попрощалася і вийшла з квартири. Але Світлана навіть уявити не могла, як це відерце майонезу змінить її життя

– Та не їм я майонез, бабусю. Не їм. – Бери, сказала. Нам із дідом куди два відра? Тому й взяла, що одне тобі, друге нам, – бабуся простягла невелике літрове відерце внучці й вибагливо подивилася їй у вічі. –…

Марійка жила з бабусею. Її мати була з новим чоловіком і все обіцяла, що скоро забере доньку до себе. – Підкинули мені тебе, наче я про це просила, – бурчала бабуся до Марійки. – Гроші твоя мати мені, бачте, дає! Та не потрібні вони мені! Ну що ж, не виставляти ж тебе? Давай-но, Марійко, піди посуд помий, підлогу протерти треба… Марійка мовчки погоджувалася. – Ну, потерпи, Марійко, – все говорила мати. – Бабуся у нас в душі хороша. Характер тільки важкий. – Коли ти забереш мене? – запитувала Марійка. – Скоро, – йшла та сама відповідь… Так минуло три роки. А одного разу сталося несподіване

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марійка жила з бабусею. Її мати була з новим чоловіком і все обіцяла, що скоро забере доньку до себе. – Підкинули мені тебе, наче я про це просила, – бурчала бабуся до Марійки. – Гроші твоя мати мені, бачте, дає! Та не потрібні вони мені! Ну що ж, не виставляти ж тебе? Давай-но, Марійко, піди посуд помий, підлогу протерти треба… Марійка мовчки погоджувалася. – Ну, потерпи, Марійко, – все говорила мати. – Бабуся у нас в душі хороша. Характер тільки важкий. – Коли ти забереш мене? – запитувала Марійка. – Скоро, – йшла та сама відповідь… Так минуло три роки. А одного разу сталося несподіване

Почалося в житті Марійки все з мами… Якось вона виявилася зайвою в маминому житті. Та, звісно, ​​намагалася якось пом’якшити ситуацію. Вигадувала гарні відмовки, давала нездійсненні обіцянки. І десятирічна Марійка спершу їй вірила. Потім вірити стало важче. – Поживеш поки що…

– Валю, нас із татом запросили за місто! – сказала мама Валентині. – Поїхали з нами, доню! Пропозиція мами Валі сподобалася. А чому ні?! Їй корисно буде провести вихідні за містом. Будинок татових друзів виявився великим, та й подвірʼя немаленьке. – А ти багатий став, Аркадію! – поплескав друга по плечу тато Валі Михайло. – Михайле, я так радий, що ми з тобою знову зустрілися! – сказав господар. – До речі, познайомтеся, це наш із Наталкою син. Трохи безвідповідальний ще, але сподіваюся, що одумається, одружиться та й батькові нарешті почне допомагати. Побачивши сина господарів, Валя побіліла. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Валю, нас із татом запросили за місто! – сказала мама Валентині. – Поїхали з нами, доню! Пропозиція мами Валі сподобалася. А чому ні?! Їй корисно буде провести вихідні за містом. Будинок татових друзів виявився великим, та й подвірʼя немаленьке. – А ти багатий став, Аркадію! – поплескав друга по плечу тато Валі Михайло. – Михайле, я так радий, що ми з тобою знову зустрілися! – сказав господар. – До речі, познайомтеся, це наш із Наталкою син. Трохи безвідповідальний ще, але сподіваюся, що одумається, одружиться та й батькові нарешті почне допомагати. Побачивши сина господарів, Валя побіліла. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

– Ти ж казав, що твої батьки дізнаються про дитину і погодяться! – очі у Валі були злякані. Але Анатолія це зовсім не зворушило, він так сильно змінився, що Валі здавався тепер зовсім іншою людиною. А може він і справді…

Ганна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла її зовиця Ольга. – Нам треба поговорити, – сказала Ольга і увійшла всередину. Вони сиділи на кухні. Ольга довго мовчала. – Ти розумієш, що це не правильно? – несподівано сказала Оля. – Що, не правильно? – не зрозуміла Ганна. – Ось це все, – зовиця обвела поглядом квартиру. – Загалом так, ти повинна розлучитися з моїм братом! – Як розлучитися? – захвилювалася Ганна. Ольга мовчки дістала з сумочки якийсь листок і поклала його на край столу. – Що це? – здивувалася Ганна, взяла цей листок, переглянула його і застигла від побаченого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла її зовиця Ольга. – Нам треба поговорити, – сказала Ольга і увійшла всередину. Вони сиділи на кухні. Ольга довго мовчала. – Ти розумієш, що це не правильно? – несподівано сказала Оля. – Що, не правильно? – не зрозуміла Ганна. – Ось це все, – зовиця обвела поглядом квартиру. – Загалом так, ти повинна розлучитися з моїм братом! – Як розлучитися? – захвилювалася Ганна. Ольга мовчки дістала з сумочки якийсь листок і поклала його на край столу. – Що це? – здивувалася Ганна, взяла цей листок, переглянула його і застигла від побаченого

– Ти хоч розумієш, що наробила? – голос Наталії брязкотів від невдоволення. Ганна стояла посеред кімнати, стискаючи пальці так сильно, що побіліли кісточки. – Наталко, я… – Ти осоромила всю родину! – зупинила сестра, піднявши руки. – Зруйнувала шлюб! Та…

Галина бігала по квартирі, в пошуках парасольки. – Та де ж вона? – бурчала жінка. Галя вирішила викинути весь вміст шафи назовні. Раптом вона побачила вітрівку чоловіка. – Так, а куртка чому тут лежить? Впала, чи що?  – здивувалася вона. Оглянувши вітрівку Степана, Галя понесла її у ванну, у кошик з брудною білизною. – Увечері виперу, – подумала вона. Жінка механічно перевірила кожну кишеню, щоби переконатися, що там порожньо. – Так… А що це? – натрапила вона на якийсь предмет у внутрішній кишені куртки чоловіка. Галина дістала з кишені цю знахідку і… ахнула від побаченого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина бігала по квартирі, в пошуках парасольки. – Та де ж вона? – бурчала жінка. Галя вирішила викинути весь вміст шафи назовні. Раптом вона побачила вітрівку чоловіка. – Так, а куртка чому тут лежить? Впала, чи що?  – здивувалася вона. Оглянувши вітрівку Степана, Галя понесла її у ванну, у кошик з брудною білизною. – Увечері виперу, – подумала вона. Жінка механічно перевірила кожну кишеню, щоби переконатися, що там порожньо. – Так… А що це? – натрапила вона на якийсь предмет у внутрішній кишені куртки чоловіка. Галина дістала з кишені цю знахідку і… ахнула від побаченого

– Та де ж вона? Нічого неможливо знайти у цьому будинку! Галя гарячково перебирала все, що лежало в шафі коридору. Шукала і ніяк не могла знайти парасольку. Вона вже запізнювалася на роботу, і кожна хвилина була на рахунку. А вона…

Ліза працювала в кафе. – Ця жінка знову тут, – подумала вона, дивлячись на літню відвідувачку. – Майже щодня буває в нас. Яка приємна жіночка… Жінка була одягнена в довгу лляну сукню. Ліза знала, що вона завжди замовляє чашку кави, сік і пару круасанів… Поки Ліза спостерігала за нею, в кафе швидко зайшла худенька дівчина. Видно було, що вона чимось засмучена. Дівчина сіла за дальній столик у кутку. Ліза підійшла до неї. – Доброго дня, – привіталася відвідувачка. – Мені чашку чаю, і все. Ліза принесла їй чай, та кивнула головою і раптом сталося несподіване. – Дівчина, що трапилося?! – тільки й вигукнула Ліза

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза працювала в кафе. – Ця жінка знову тут, – подумала вона, дивлячись на літню відвідувачку. – Майже щодня буває в нас. Яка приємна жіночка… Жінка була одягнена в довгу лляну сукню. Ліза знала, що вона завжди замовляє чашку кави, сік і пару круасанів… Поки Ліза спостерігала за нею, в кафе швидко зайшла худенька дівчина. Видно було, що вона чимось засмучена. Дівчина сіла за дальній столик у кутку. Ліза підійшла до неї. – Доброго дня, – привіталася відвідувачка. – Мені чашку чаю, і все. Ліза принесла їй чай, та кивнула головою і раптом сталося несподіване. – Дівчина, що трапилося?! – тільки й вигукнула Ліза

– Ця жінка знову тут, – подумала Ліза, протираючи серветкою келих і спостерігаючи за нею, – майже щодня буває у нас в кафе. Яка приємна жінка… Літня жінка гарної зовнішності була одягнена в довгу лляну сукню з тонкою ниткою натуральних…

Галина прийшла в гості до своєї сусідки. Ліда якраз сиділа на подвірʼї, на лавочці. – Лідо, привіт! – весело вигукнула Галя. – Привіт, Галю, – сумно відповіла жінка. – Лідо, у тебе щось сталося? Та на тобі обличчя нама, – Галина підійшла до сусідки, сіла поряд. – І сталося, і не сталося, – загадково відповіла жінка. – Давай, розповідай, можливо я хоч порадою допоможу, – наполягла Галя. – Та що тут розповідати, син з донькою, таке влаштували…, – почала було Ліда, важко зітхнула, потім зібралася з думками і все виклала сусідці. Галина вислухала її і…ахнула від почутого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина прийшла в гості до своєї сусідки. Ліда якраз сиділа на подвірʼї, на лавочці. – Лідо, привіт! – весело вигукнула Галя. – Привіт, Галю, – сумно відповіла жінка. – Лідо, у тебе щось сталося? Та на тобі обличчя нама, – Галина підійшла до сусідки, сіла поряд. – І сталося, і не сталося, – загадково відповіла жінка. – Давай, розповідай, можливо я хоч порадою допоможу, – наполягла Галя. – Та що тут розповідати, син з донькою, таке влаштували…, – почала було Ліда, важко зітхнула, потім зібралася з думками і все виклала сусідці. Галина вислухала її і…ахнула від почутого

Все життя Лідія прожила у передмісті. На роботу до міста добиралася близько години. Начебто і не дуже далеко, але це коли ти нікому нічого не винен. У Лідії було двоє дітей, яких вона піднімала одна: чоловік пішов до іншої, коли…

– Я забула каблучку в твоєї мами, – заявила Софія чоловікові. – Це та, що тобі батько подарував? – поцікавився Микола. – То подзвони матері. Цілий день Софія намагалася додзвонитися до свекрухи. Та чомусь не брала слухавку. Нарешті вона відповіла. – Алло Ігорівно, привіт! – сказала Софія. – З вами все добре? – Все нормально, Софійко, – відповіла свекруха. – Були деякі справи. А ти що хотіла? – Забула у вас золоту каблучку у ванній, – сказала та. – Ви її не знаходили? – А-а-а, цю з білим камінчиком?! – вигукнула свекруха. – Знаходила! – Днями заїду заберу, – сказала невістка. – Добре, тільки про гроші не забудь, – раптом сказала Алла Ігорівна. – Які гроші? – Софія не розуміла, що відбувається

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Я забула каблучку в твоєї мами, – заявила Софія чоловікові. – Це та, що тобі батько подарував? – поцікавився Микола. – То подзвони матері. Цілий день Софія намагалася додзвонитися до свекрухи. Та чомусь не брала слухавку. Нарешті вона відповіла. – Алло Ігорівно, привіт! – сказала Софія. – З вами все добре? – Все нормально, Софійко, – відповіла свекруха. – Були деякі справи. А ти що хотіла? – Забула у вас золоту каблучку у ванній, – сказала та. – Ви її не знаходили? – А-а-а, цю з білим камінчиком?! – вигукнула свекруха. – Знаходила! – Днями заїду заберу, – сказала невістка. – Добре, тільки про гроші не забудь, – раптом сказала Алла Ігорівна. – Які гроші? – Софія не розуміла, що відбувається

Познайомившись з Аллою Ігорівною, Софія відразу зрозуміла, що порозумітися з майбутньою свекрухою у неї точно не вийде. Шістдесятирічна жінка була неприємною і з поганим характером. Її грубі коментарі та постійні єхидні висловлювання нікому не подобалися. Навіть добра і спокійна Софійка…

Андрій повернувся додому з роботи, зайшов на кухню, і побачив там свою маму. – Мамо? – здивувався він. – Щось сталося? Інна Семенівна сиділа за столом, ледве стримуючи сльози. – Сталося сину, – тихо сказала жінка. – Тобі погано? – захвилювався син. – Твоя дружина “сталася”! Вона мене довела, – схлипнула Інна Семенівна. – В сенсі? – перепитав Андрій. – Що вже зробила Ірина? Ви знову посварилися? – Ой, сину, знав би ти, що сказала Ірина, – жінка уважно подивилася на сина, важко зітхнула, і все розповіла сину. Андрій вислухав матір і застиг від почутого

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій повернувся додому з роботи, зайшов на кухню, і побачив там свою маму. – Мамо? – здивувався він. – Щось сталося? Інна Семенівна сиділа за столом, ледве стримуючи сльози. – Сталося сину, – тихо сказала жінка. – Тобі погано? – захвилювався син. – Твоя дружина “сталася”! Вона мене довела, – схлипнула Інна Семенівна. – В сенсі? – перепитав Андрій. – Що вже зробила Ірина? Ви знову посварилися? – Ой, сину, знав би ти, що сказала Ірина, – жінка уважно подивилася на сина, важко зітхнула, і все розповіла сину. Андрій вислухав матір і застиг від почутого

– Я хочу купити дачу, – Інна Семенівна прийшла в гості до сина та невістки, щоб поділитися новиною. Вона нещодавно вийшла на пенсію, почала менше працювати, тому з’явилася купа вільного часу. І недаремно кажуть, що з віком усіх до землі…

Ліза з чоловіком поїхала жити до свекрухи. У квартиру Ганни Володимирівни Ліза зайшла дуже невпевнено. – Проходьте, – усміхнулася свекруха. – Не соромтеся. Кімнату я вам підготувала. – Дякую, – посміхнулася й Ліза. – Ви нас дуже рятуєте – нелегко зараз з грошима. Ми постараємося надовго у вас не затримуватись. – Та живіть скільки треба! – махнула рукою Ганна Володимирівна. – Ви не заважаєте… Ліза облаштувалася на новому місці, поки чоловік підробляв і ходив на співбесіди. Якось увечері вона вирушила на кухню. Їй було трохи ніяково хазяйнувати в чужому будинку… Раптом до неї зайшла свекруха. – Ти чого тут?! – здивувалася вона. Ліза аж застигла від несподіванки

  • 4 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза з чоловіком поїхала жити до свекрухи. У квартиру Ганни Володимирівни Ліза зайшла дуже невпевнено. – Проходьте, – усміхнулася свекруха. – Не соромтеся. Кімнату я вам підготувала. – Дякую, – посміхнулася й Ліза. – Ви нас дуже рятуєте – нелегко зараз з грошима. Ми постараємося надовго у вас не затримуватись. – Та живіть скільки треба! – махнула рукою Ганна Володимирівна. – Ви не заважаєте… Ліза облаштувалася на новому місці, поки чоловік підробляв і ходив на співбесіди. Якось увечері вона вирушила на кухню. Їй було трохи ніяково хазяйнувати в чужому будинку… Раптом до неї зайшла свекруха. – Ти чого тут?! – здивувалася вона. Ліза аж застигла від несподіванки

– У мене погані новини: мене скоротили. Ліза застигла, почувши таке. Це дуже погано. Роботу зараз знайти дуже складно. – Мені виплатили два оклади, але ж ти розумієш, що цих грошей надовго не вистачить, – продовжував Іван. – Так і…

Повернутись вверх