Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування

Борис з Інною любили один одного ще зі школи, і те, що вони одружаться, було само собою зрозумілим. Молоді люди вступили в той самий інститут, щоправда, на різні курси. Борис з Інною миттєво стали відомі, як пара і там. Єдиною…

Юля сиділа на кухні і пила чай з полуничним варенням. Раптом на телефон прийшло повідомлення від її чоловіка: «Юля, вибач мені, але я більше не повернуся!». Вона так і застигла з телефоном в руках. Юля швидко набрала номер чоловіка. – Миколо, що це за повідомлення?! – кричала вона в слухавку. Микола мовчав, а в цей час Юля раптом почула в слухавці дитячий голос і сміх. Вона застигла від несподіваної здогадки

Миколі було п’ятдесят років і він був молодший за Юлю аж на сім років. Юля все життя переживала, що чоловік знайде собі молодшу. А тут Микола ще й почав часто їздити у відрядження й іноді затримувався там надовго… У Миколи…

Галина займалася закрутками, коли додому повернувся Анатолій. Чоловік стояв у дверях і підозріло дивився на дружину. – Вже повернулася? – раптом спитав він. – Звідки? – незрозуміла дружина. Толік розгубився, а потім підійшов до Галі, взяв її за руку і підвів до столу, на якому стояв комп’ютер. – Сідай, – попросив він. Коли Галя опустилася на стілець, Анатолій клацнув мишкою і перед жінкою з’явилось фото. Галина аж застигла від несподіванки. – Це що? – незрозуміла жінка

– Я ну хочу так жити, – тихо сказала Галина, намагаючись не розплакатися. – Сподіватися на далеке і щасливе майбутнє, якого може не наступити. – Ти зараз говориш про нашу сім’ю чи про… Юлю? – обережно запитав чоловік. Галя важко…

Оксана мила посуд після сніданку. – Оксано, ти тільки цю чашечку не мий, – сказав чоловік, зайшовши на кухню. – Чому? – здивувалася вона. – Ще зітреш золотий малюнок, і зіпсуєш чашку. Я сам її краще помию. Вимивши свою чашку, Сергій пішов у спальню і відчинивши шафу застиг. – Оксано, швидко йди сюди, – вигукнув він до дружини. Оксана кинула все, і побігла до чоловіка, не здогадуючись, що там такого вже й сталося

Оксана була дівчиною з характером, тому всі близькі та знайомі дивувалися, як вона одружилася з Сергієм, як не пішла від нього через рік після весілля і примудрилася прожити з ним двадцять років, та й зараз продовжує жити. Сергій має свій…

Валя сиділа на подвір’ї, і дивилася, як виносять її речі. – Скриню не забудьте, – вигукнула Валя до доньки Наталки. – Яку скриню? Ти що до мене мотлох всякий везти зібралася? – невдоволено сказала Наталка. – Без скрині я не поїду. Ти не знаєш, що там у ній, – тихо сказала Валя. І Наталка погодилася, погрузили всі речі у машину, і забрали Валю до себе у місто. Ввечері Наталка вирішила подивитися, що там за “скарб” у маминій скрині. Жінка відкрила її і ахнула

Валя сиділа згорбившись на табуреті в порожній кімнаті. До себе вона міцно притискала портрет молодого чоловіка. Вона дивилася широко розплющеними очима на все, що відбувалося, на метушню вантажників і щоразу ойкала і важко зітхала шепотіла щось висохлими губами. – Ой,…

Ганна Іванівна збиралася в магазин. Жінка вже одягла куртку, як раптом задзвонив телефон. Ганна підняла трубку. – Алло, – сказала Ганна Іванівна. – Слухаю вас. У трубці щось затріщало. Вона вже хотіла покласти трубку назад, як раптом пролунав чоловічий голос: – Алло, Ганнусю, ти мене чуєш? Це я Вітя. Ганна застигла. Їй, що справді дзвонив Віктор? Її чоловік, якого не стало 20 років тому

Ганна Іванівна розплющила очі і подивилася на годинник. Тепер їй не потрібно було тягнутися до тумбочки, щоб взяти окуляри, а потім довго дивитися на циферблат, щоб вгадати: котра година. Тиждень тому був її черговий ювілей: 90 років. І внук, Олексій….

Оксана солодко спала, як раптом її розбудили часті дзвінки у двері. Жінка встала, підійшла до дверей, зазирнула у вічко і побачила молоду  жінку з дитиною на руках. – Ви Оксана Георгіївна? – запитала незнайомка. – Так. А в чому справа? – здивувалась Оксана. – У мене до вас особиста розмова, – сказала жінка. Вони пройшли на кухню. – Я вже два роки живу з вашим чоловіком, – раптом сказала незнайомка. – А це його син! Оксана не вірила своїм вухам

Всі, абсолютно всі не схвалювали вчинок Оксани Георгіївни. Що вона зв’язалася з молодим чоловіком, набагато молодшим за неї. І діти, і внуки, і сусідки, і навіть найкраща подруга говорили, що він обведе її навколо пальця. Сама Оксана виглядала у свої…

Сергій Іванович прокинувся рано. Прополов грядки, прибрав у сараї, зварив борщ. Сьогодні має приїхати син з сім’єю. Сергій знову виглянув через паркан. – Ну чому вони так довго, – засмутився він. Чоловік вже майже збирався спати, коли у двір заїхала машина. – Привіт, тату. Ну що в тебе за розмова до мене, – зайшовши в будинок запитав Андрій. – Ось, тримай, – Сергій Іванович простягнув листок. Андрій здивовано подивився на батька, не розуміючи, що відбувається

Знову виглядаючи надвір через паркан, Сергій Іванович засмучувався. – Ну чому вони так довго, обіцяли зранку, а тут уже й вечеря скоро. Вважай субота вже минула, завтра до обіду залишаться, а потім одразу додому поїжуть, – думав старий про сина…

Марина повернулася додому пізно. Михайло якраз чистив рибу. – О, привіт, ти вже повернулася, як день народження Світлани? – запитав чоловік. – Нормально, – відмахнулася дружина. Михайло помітив, що Марина якось дивно виглядає. – Що сталося, кохана, – занепокоївся чоловік. – Я навіть не знаю, як тобі це сказати, – почала жінка. – На святі я зустріла Ігора, чоловіка Лариси. І він їй зраджує. Михайло застиг від здивування

– Дорогий, нас покликали на день народження у суботу. У Світлани Микитенко ювілей. – А я з Віктором на рибалку хотів поїхати. Може одна з’їздиш, га? Я так не люблю ці ювілеї.. А я тобі риби привезу, потім посмажеш. Смакота!…

Станіслав повернувся з відрядження раніше. У коридорі його зустріла теща. – Ой! Зятю! Ти так рано повернувся? Як знала, млинців напекла! – раптом сказала Марія Олександрівна. – Я ж з дороги. Спочатку душ прийму, – відмахнувся Станіслав. – Ну що ти Стасе! Встигнеш! Охолонуть же млинці, – підозріло сказала теща. – Добре, руки помию! – заявив Стас. Чоловіку здалася дивною поведінка тещі. Він непомітно вийшов з ванної і зайшов у спальню. В його ліжку, обнявшись спали вони… Дружина і його друг Микола

Станіслав повернувся з відрядження раніше. Йому це не часто вдавалося. У корідорі йогозустріла теща. Вона була якась дивна, дуже привітна, не бурчала, що здивувалочоловіка. -Ой! Зятю! Ти так рано повернувся? Як знала, млинців напекла! Ходімо на кухню! – Раптом сказала…

Повернутись вверх