Пліткарка

Жіночий журнал

Іван дійшов до старенького будинку. Тихо прочинив хвіртку, протиснувся на подвір’я. – Так…, багато тут роботи буде, – подумав чоловік. – І дах замінити треба, і бур’ян скосити. Івані підійов до вхідних дверей, відкрив замок. Зайшов в будинок. Поставив сумку на стіл, дістав термос, налив собі кави і сів перепочити. Раптом Іван почув, якийсь дивний звук. Вибіг на подвір’я, оглянувся, і застиг. – Цього просто не може бути, – тільки й подумав чоловік

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван дійшов до старенького будинку. Тихо прочинив хвіртку, протиснувся на подвір’я. – Так…, багато тут роботи буде, – подумав чоловік. – І дах замінити треба, і бур’ян скосити. Івані підійов до вхідних дверей, відкрив замок. Зайшов в будинок. Поставив сумку на стіл, дістав термос, налив собі кави і сів перепочити. Раптом Іван почув, якийсь дивний звук. Вибіг на подвір’я, оглянувся, і застиг. – Цього просто не може бути, – тільки й подумав чоловік

Іван тихо прочинив хвіртку. Двері заскрипіли. Тут давно ніхто не живе. Бабусин будинок старий, сестра не хотіла продавати. Єдина пам’ять від неї лишилася. Проштовхнувши вперед великий похідний рюкзак, він протиснувся на подвір’я. Встав посеред бур’яну і по-господарськи окинув поглядом фронт…

Віра протирала посуд на кухні, поряд з нею сиділа її подруга Оля та пила чай. – Оля, я хочу тобі розповісти один секрет, – раптом сказала Віра. – Я тебе слухаю, – відповіла Оля, зробивши черговий ковток чаю. – Я думаю зрадити чоловіку! – несподівано сказала Віра. – Що? – застигла Ольга. – А що робити. Коли Ігор поряд, я неможу нічого вдіяти з собою, – пояснила Віра. Раптом, Олі спала на думку одна ідея. –  Так, дивись. Я думаю, вихід є, – сказала Ольга і побігла у іншу кімнату

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра протирала посуд на кухні, поряд з нею сиділа її подруга Оля та пила чай. – Оля, я хочу тобі розповісти один секрет, – раптом сказала Віра. – Я тебе слухаю, – відповіла Оля, зробивши черговий ковток чаю. – Я думаю зрадити чоловіку! – несподівано сказала Віра. – Що? – застигла Ольга. – А що робити. Коли Ігор поряд, я неможу нічого вдіяти з собою, – пояснила Віра. Раптом, Олі спала на думку одна ідея. –  Так, дивись. Я думаю, вихід є, – сказала Ольга і побігла у іншу кімнату

– Віра, ти що таке говориш! У тебе ж є люблячий чоловік та двоє дітей. Ви ж щасливі у шлюбі! Ну куди тебе понесло? – обурювалася Ольга, почувши зізнання подруги. Віра розповіла про те, що вже два тижні тільки й…

Ірина пішла в магазин купила гарний торт, трохи продуктів і поїхала до своєї матері. – Мамо, ти не повіриш! – з порога почала вона. – Я хочу тобі дещо сказати. Ти станеш бабусею! – Слава тобі Господи! – Олена Василівна перехрестилася. – Я вже думала ти ніколи заміж не вийдеш. Хоч на старості онуків побавлю. Ой, а коли ж ти мене зі своїм обранцем познайомиш? – А нема з ким знайомити, мамо! – діловито сказала Ірина. Олена Василівна аж присіла на стільчик

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина пішла в магазин купила гарний торт, трохи продуктів і поїхала до своєї матері. – Мамо, ти не повіриш! – з порога почала вона. – Я хочу тобі дещо сказати. Ти станеш бабусею! – Слава тобі Господи! – Олена Василівна перехрестилася. – Я вже думала ти ніколи заміж не вийдеш. Хоч на старості онуків побавлю. Ой, а коли ж ти мене зі своїм обранцем познайомиш? – А нема з ким знайомити, мамо! – діловито сказала Ірина. Олена Василівна аж присіла на стільчик

-Ой, Іринко, Іринко… Так і будеш ти все життя одна. З таким то характером. Той не подобається, той заробляє мало… – казала Олена Василівна доньці. – Так і не побачу я, мабуть, внуків… -Мамо, ну що ти знову починаєш. Я…

Володимир дивився, як Оксана поправляє зачіску. Раптом на її тонкому пальчику блиснула каблучка. Володимир не повірив своїм очам. – Звідки в тебе ця каблучка?! – здивовано запитав він свою секретарку. – Це ж обручка моєї прабабусі! Оксана мовчки дивилася на нього. – Володимире Андрійовичу, це каблучка моєї мами… – Якої ще, мами?! – не розумів чоловік. – А як звуть твою маму?! – Володимир раптом застиг від несподіваної здогадки

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Володимир дивився, як Оксана поправляє зачіску. Раптом на її тонкому пальчику блиснула каблучка. Володимир не повірив своїм очам. – Звідки в тебе ця каблучка?! – здивовано запитав він свою секретарку. – Це ж обручка моєї прабабусі! Оксана мовчки дивилася на нього. – Володимире Андрійовичу, це каблучка моєї мами… – Якої ще, мами?! – не розумів чоловік. – А як звуть твою маму?! – Володимир раптом застиг від несподіваної здогадки

-Звідки в тебе ця каблучка? – Володимир застиг від здивування, дивлячись на свою молоденьку секретарку. – Звідки в тебе каблучка моєї прабабусі? Оксана здивовано дивилася на нього. -Володимире Андрійовичу, це каблучка моєї мами. Вона позичила її мені сьогодні. -Якої ще,…

У Віри занедужала мачуха. Жінка вирішила відвідати її. Побачивши Віру, Світлана Анатоліївна взяла її за руку, вклала їй щось у долоню, і тихо сказала: – Доню. Нахились до мене ближче, я хочу тобі дещо сказати. Віра нахилилася до її губ. Світлана Анатоліївна щось прошепотіла. Раптом, Віра вскочила з місця, обернулася спиною до Світлани Анатоліївни, відкрила долоню…і ахнула. – Навіщо це мені?- вигукула Віра

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Віри занедужала мачуха. Жінка вирішила відвідати її. Побачивши Віру, Світлана Анатоліївна взяла її за руку, вклала їй щось у долоню, і тихо сказала: – Доню. Нахились до мене ближче, я хочу тобі дещо сказати. Віра нахилилася до її губ. Світлана Анатоліївна щось прошепотіла. Раптом, Віра вскочила з місця, обернулася спиною до Світлани Анатоліївни, відкрила долоню…і ахнула. – Навіщо це мені?- вигукула Віра

Мами Віри не стало коли дівчинці виповнилося два роки. Віра подробиць не знала. Батько ніколи не розповідав, казав, що йому надто важко це згадувати. Десять років вони з батьком жили вдвох, а потім з’явилася ВОНА. Віра була зовсім не проти…

– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя своїй двоюрідній сестрі Ліді. – Що значить “щастить”? У мене ж дідуся не стало, – обурилася Ліда. – А що думаєте робити з грошима? – не заспокоювалася Катя. – Покладу на рахунок, – відмахнулася Ліда. Катя скоса подивилася на Ліду, та кивала головою та посміхалася. Ліда чудово розуміла, чому до неї приїхала і на що натякає її сестра. – Катю, не тягни, питай те, через що приїхала? – раптом сказала Ліда. І тут, Катя дістала якийсь зошит із сумочки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя своїй двоюрідній сестрі Ліді. – Що значить “щастить”? У мене ж дідуся не стало, – обурилася Ліда. – А що думаєте робити з грошима? – не заспокоювалася Катя. – Покладу на рахунок, – відмахнулася Ліда. Катя скоса подивилася на Ліду, та кивала головою та посміхалася. Ліда чудово розуміла, чому до неї приїхала і на що натякає її сестра. – Катю, не тягни, питай те, через що приїхала? – раптом сказала Ліда. І тут, Катя дістала якийсь зошит із сумочки

– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя. – Що означає «щастить»? У мене ж дідуся не стало, його шкода. Тут слово «щастить» недоречне. Катя та Ліда були двоюрідними сестрами, а їхні батьки – рідними братами. Спадщину Ліда отримала…

Андрій дуже любив свою Ганнусю. Він проводжав її на роботу, зустрічав ввечері… А одного разу сталося те, про що Ганна ніколи б і не подумала. – Ганнусю, виходь за мене заміж! – просто сказав їй Андрій і простягнув коробочку з обручкою. Ганна ахнула і, несподівано для Андрія, замахала руками. – Що ти, що ти, Андрійку! – заметушилась вона. – Я ж набагато старша за тебе! Я в матері тобі годжуся! Не хочу я тобі такого життя! Андрій спохмурнів. Ганна не знала, що й робити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій дуже любив свою Ганнусю. Він проводжав її на роботу, зустрічав ввечері… А одного разу сталося те, про що Ганна ніколи б і не подумала. – Ганнусю, виходь за мене заміж! – просто сказав їй Андрій і простягнув коробочку з обручкою. Ганна ахнула і, несподівано для Андрія, замахала руками. – Що ти, що ти, Андрійку! – заметушилась вона. – Я ж набагато старша за тебе! Я в матері тобі годжуся! Не хочу я тобі такого життя! Андрій спохмурнів. Ганна не знала, що й робити

Після обіду Ганна Георгіївна вийшла надвір і зупинилася біля дерев’яного сільського паркану. Було жарко. Ганна вдивлялася в далечінь. Долонею, вона, прикрила очі від сонячного світла. Жінка чекала найдорожчих гостей… Спеціально для них вона сьогодні з раннього ранку назбирала цілий кошичок…

– Іди від чоловіка! – впевнено сказав Григорій, обнімаючи Алісу. – Я не можу… Там же ж Ігорчик. Як він буде? Захоче з батьком залишитись, я його зовсім бачити не буду? – Ти його й так не бачиш! – кричав Григорій. – Сидиш у мене постійно, все одно Михайло все на собі тягне – і господарство, і дитину! – Щоо?! – Аліса не вірила своїм вухам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Іди від чоловіка! – впевнено сказав Григорій, обнімаючи Алісу. – Я не можу… Там же ж Ігорчик. Як він буде? Захоче з батьком залишитись, я його зовсім бачити не буду? – Ти його й так не бачиш! – кричав Григорій. – Сидиш у мене постійно, все одно Михайло все на собі тягне – і господарство, і дитину! – Щоо?! – Аліса не вірила своїм вухам

Аліса розуміла, що останнім часом зовсім була безсоромна. Вона моталася до Грицька, як до себе додому, зовсім забувши про те, що її вдома чекали чоловік та син. Можливо, Мишко вже про все здогадувався, але вигляду не подавав, а Аліса мліла…

Жанна з сестрою Надею накрили святковий стіл. Сьогодні у Жанни ювілей. Зібралися гості, сіли за стіл. Жанна подивилася на сестру, і помітила, що та якось підозріло стежила за діями Наталки та Романа, які були серед гостей. – Надя, перестань! – обсмикнула її Жанна. – Це ж ненормально! – усміхнулася Надя. – Мені байдуже. І ти перестань, – спробувала заспокоїти сестру Жанна. Раптом, Наталка піднялася і пішла на кухню, Надя скористалася цим моментом і пішла за нею. Їй не терпілося все дізнатися 

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Жанна з сестрою Надею накрили святковий стіл. Сьогодні у Жанни ювілей. Зібралися гості, сіли за стіл. Жанна подивилася на сестру, і помітила, що та якось підозріло стежила за діями Наталки та Романа, які були серед гостей. – Надя, перестань! – обсмикнула її Жанна. – Це ж ненормально! – усміхнулася Надя. – Мені байдуже. І ти перестань, – спробувала заспокоїти сестру Жанна. Раптом, Наталка піднялася і пішла на кухню, Надя скористалася цим моментом і пішла за нею. Їй не терпілося все дізнатися 

Накривався стіл, у духовці запікалася курочка, готувалися салати, грала музика. Незабаром прийдуть гості, щоб відзначити 40-річчя Жанни. Кажуть, що цей ювілей не можна відзначати, але все це забобони – якщо є в душі свято, то чому б не погуляти? Жанні…

Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив телефонний дзвінок. – Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках. Сльози текли рікою. – Євгене, що ти таке говориш? У нас же ж весілля скоро! – Олю, ти не розумієш! Зараз я тобі все поясню

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив телефонний дзвінок. – Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках. Сльози текли рікою. – Євгене, що ти таке говориш? У нас же ж весілля скоро! – Олю, ти не розумієш! Зараз я тобі все поясню

Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив дзвінок телефона. -Олю… Це я, твій Євген. Нам треба серйозно поговорити. Я чесно тобі хочу все сказати! Олю, я маю іншу жінку. Я йду від тебе… Ольга застигла з телефоном в руках….

Повернутись вверх