Павло відкрив двері своїм ключем і зайшов у квартиру. – Ой, Павлику, ти сьогодні щось рано! – здивовано сказала Ліда. Дружина стояла з ложкою, якою щойно помішувала щось у каструлі. – А що це тебе так дивує? – запитав Павло і якось дивно глянув на Ліду. – А ти давно додому прийшла? – Ну так як і завжди, – відповіла Ліда. – А пару днів тому ти ж десь допізна затрималася, так? – раптом запитав Павло. Ліда ніяково застигла з ложкою в руках

Павло підʼїхав машиною за потрібною адресою і став біля підʼїзду великого будинку. До його авто, весело сміючись, підійшли чоловік із жінкою і сіли на заднє сидіння. -Куди їдемо? – запитав Павло. -Та тут не далеко, – сказав чоловік. – Ви…

Олег Сергійович приїхав додому. Він підійшов до своєї квартири, як раптом побачив, що там встановили нові двері! Він натиснув кнопку дзвінка. В замку заскреготів ключ, двері відчинилися і на порозі зʼявилася його Надійка. Вона глянула на чоловіка і застигла від здивування. – Олежику… – тільки й сказала вона. Раптом з квартири почувся чоловічий голос: – Надя, хто там прийшов? На порозі з’явився друг Олега – Іван, у футболці і шортах! Олег застиг від здивування

Олег Сергійович останнім часом все більше уникав свою дружину. Але так як він все ж таки мав совість, то старався виправдати і пояснити свою поведінку. -Надя, зрозумій мене, пробач мені, – говорив він дружині. – Ти гарна жінка, можна сказати…

Аліна мила вікна, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Подзвони до брата, і терміново їдьте до нас, – сказала мама і поклала слухавку. Вже наступного дня вони з братом стояли на порозі батьківської квартири. – Ну нарешті приїхали, – сказала мама. – Що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син Олексій. Раптом Галина простягла сину та доньці якісь папірці. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – сказала мама. Олексій та Аліна не розуміли, що відбувається

– Ну нарешті приїхали. Зачекалися на вас. Адже просила якнайшвидше, – сказала Галина Леонідівна дітям, що приїхали. – Мамо, що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – мама простягнула…

Валя повернулася в село з міста, і одразу помітила, що її батьки якось дивно поводяться. А її друг Сашко ходить якийсь радісний. – Ну, Сашко то таке, з ним все давно зрозуміло, – думала Валя. – А ось решта що? – У мене для тебе сюрприз, – раптом сказав Сашко, коли вони разом ішли до городу. – Заплющ очі. Валя засміялася, але послухалась. Вони пройшли ще пару кроків і зупинилися. – Ну ось! – сказав Сашко. – Подобається? Валя відкрила очі й ахнула

Валя була красунею. Бог дав їй і зовнішність, і розум, і скромність, чим батьки її пишалися найбільше. У селі, де вони жили, на околиці біля лісу, було тихо. Дві вулички зустрічалися біля краю невеликого ставка. Дівчина часто ходила туди помилуватися…

У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

-Сашко, ти збираєшся в село? – якомога спокійніше запитала Валя у брата. -Ні, а що мені там робити? – буркнув Сашко. -Так будинок же ж зовсім розвалиться, якщо за ним не дивитися. -От ти й дивися за тим будинком, мені…

Ніна оглянула святковий стіл. – Ще картоплю поставлю варити, – подумала жінка. У двері подзвонили. – Іра, привіт, – Ніна широко відчинила двері. – З ювілеєм, подруго! – Іра вручила господині подарунок. Подруги увійшли до кімнати. – Який стіл! А чому три тарілки? І хто третій? – насторожено запитала гостя. – Побачиш. Сюрприз, – раптом сказала Ніна. Вони перекинутися парою слів, як у двері знову подзвонили, у кімнату зайшла Ніна та ще якась жінка. – Ти? Навіщо ти її запросила? – застигла від здивування Ірина

Ніна востаннє окинула святково накритий стіл, трохи вирівняла вилки, струсила з ошатної скатертини невидиму крихту. Хоча вона чекала на гостей, але все одно здригнулася, коли в квартирі пролунав дзвінок. Пройшла нервовими пальцями по коміру сукні, поправила поясок і пішла відчиняти….

Софія провела чоловіка у відрядження і лягла поспати. Раптом вона прокинулася. У двері без кінця хтось дзвонив. Накинувши халат, вона побігла відкривати. – О, привіт! Спите, чи що? Ну ви даєте! Десята ранку вже! – на порозі стояла сусідка Катя. – А в мене цукор закінчився? – продовжила вона. – От, думаю, до подруги заскочу, позичу. Заодно й кави поп’ємо, так? Я бачила у вас кавоварку, така гарна. Не чекаючи запрошення, Катя зайшла в квартиру. Софія не розуміла, що відбувається

-Андрій! А де велосипед? Ти його на вулиці залишив, чи що? Я тебе питаю! – Софійка здивовано дивилася на сина. -Ні, мамо… Я не брав його сьогодні на вулицю. Ти ж бачила, що я не катався. Ти забула, чи що?…

Марія сиділа на лавочці, сльози котилися по її щоках. – Ще одну зиму не протягну! – подумала вона і зітхнула. – Нікого в мене не залишилося, одна на цьому світі. Раптом, хвіртка відчинилася, і на подвір’я зайшла, незнайома, молода дівчина. – Є хто-небудь вдома? – почувся дзвінкий голосок. Марія підійшла до воріт. – Ви до кого? – запитала вона. – Я до Марії Федорівни! Я внучка її, – раптом сказала дівчина. Марія Федорівна аж присіла від здивування, жінка нічого не розуміла

Марія Федорівна сиділа на лавочці, залитій сонцем, і насолоджувалася першими теплими днями. Ну ось і настала весна. Тільки одному Богові було відомо, як Марія Федорівна пережила цю зиму. “Ще одну зиму не протягну!” – подумала Марія Федорівна і з полегшенням…

Зіна хотіла вийти в льох, взяти маринованих огірочків до вечері. Жінка відкрила двері, раптом побачила, що на ґанку хтось сидить. – Діма, це ти? – здивувалася Зіна, побачивши сина. – Що сталося? – Нічого, мамо. Йди в будинок, – відмахнувся син. Зіна пішла в будинок. – Таню, там твій брат приїхав, – сказала Зіна молодшій дочці. Таня вийшла на двір, почала про щось говорити з братом. Зіна прислухалася до розмови і ахнула. – Синку, синку, що ж ти наробив? – тільки й сказала Зіна

-Діма, це ти? Ти чому тут сидиш? – Зіна витерла піт з чола, вона побачила, що на ґанку хтось сидить, вийшла, а там… син Дмитро. – Ти що, синку? Чому до хати не йдеш? Дмитро сидів на підлозі, притулившись до…

Ліля прибирала в будинку, коли додому повернувся Руслан. Чоловік пройшов на кухню. – Що ти тут розлила? Дивись, яка брудна підлога, – раптом, вигукнув він. – Я її тільки що помила, – відповіла дружина. – Ага, я бачу, як ти її помила, – невдоволено пробурчав чоловік. Руслан із гримасою невдоволення поклав собі на тарілку котлет і пішов до телевізора. – Все, я так більше не можу! – раптом сказала Ліля і почала збирати сумку. Руслан здивовано дивився на дружину і не розумів, що відбувається

Ліля не спала третю добу. День і ніч перемішалися в одну купу. Вона прокидалася і вставала щогодини, йшла до ліжечка, тільки встигала покласти голову на подушку – знову треба вставати. Під кінець третьої ночі, вона не витримала, і заснула прямо…

Повернутись вверх