Пліткарка

Жіночий журнал

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. -Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! Коли син два дні тому повідомив про свій приїзд і…

Оксана чистила капусту на борщик, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла Зінаїда Василівна з величезним тортом у руках. Оксана застигла від здивування. – Ну що ж ти стоїш, доню?! Бери, – сказала вона їй. – Ледве донесла. Ваш улюблений. Київський. Олексій вийшов у коридор і здивовано глянув на тещу. – Олексію, ти не проти? – раптом запитала Зінаїда. – Так почаювати з вами захотілося! Олексій не вірив своїм вухам

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Оксана чистила капусту на борщик, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла Зінаїда Василівна з величезним тортом у руках. Оксана застигла від здивування. – Ну що ж ти стоїш, доню?! Бери, – сказала вона їй. – Ледве донесла. Ваш улюблений. Київський. Олексій вийшов у коридор і здивовано глянув на тещу. – Олексію, ти не проти? – раптом запитала Зінаїда. – Так почаювати з вами захотілося! Олексій не вірив своїм вухам

Слухати анекдоти про тещ Олексій не любив. Якось надто весело там все в них відбувається. Його стосунки із Зінаїдою Василівною, мамою дружини Оксани, були не найкращі. Так, у всякому разі, вважав він сам. До пори до часу… А почалося все…

Поліна зі своїм чоловіком Миколою прийшли на вечірку. Почалися танці. Друг Миколи, Іван, запросив Поліну потанцювати. А коли музика закінчилася, Поліна раптом побачила, що її чоловіка ніде нема! Вона обійшла весь поверх, але Миколи ніде не було. Раптом Поліна почула голоси десь з-під сходів. – Це як розуміти? – почула вона незнайомий жіночий голос. – Це я маю бути з тобою під руку на цій вечірці, а не твоя стара дружина! Поліна не вірила своїм вухам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна зі своїм чоловіком Миколою прийшли на вечірку. Почалися танці. Друг Миколи, Іван, запросив Поліну потанцювати. А коли музика закінчилася, Поліна раптом побачила, що її чоловіка ніде нема! Вона обійшла весь поверх, але Миколи ніде не було. Раптом Поліна почула голоси десь з-під сходів. – Це як розуміти? – почула вона незнайомий жіночий голос. – Це я маю бути з тобою під руку на цій вечірці, а не твоя стара дружина! Поліна не вірила своїм вухам

Останнім часом Поліна часто замислювалася над питанням: -До чого люди обмінюються обіцянками любові та вірності, якщо вони їх не дотримуються? -На жаль, кохання – це не гарна казка, – з гіркотою подумала Поліна, дивлячись на годинник на кухні. – У…

Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку. – Алло, Зіна! Привітай мене! – вигукував в слухавку Петро. – З чим тебе вітати? – здивувалася Зіна. – Син у мене сьогодні народився! Син! – радів чоловік. – Який син? Чий син? – не зрозуміла Зіна. – Мій син Зіно! Мій син! – спокійно відповів Петро. Зіна застигла з телефоном в руках. – Як таке можливо? – тільки й подумала жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку. – Алло, Зіна! Привітай мене! – вигукував в слухавку Петро. – З чим тебе вітати? – здивувалася Зіна. – Син у мене сьогодні народився! Син! – радів чоловік. – Який син? Чий син? – не зрозуміла Зіна. – Мій син Зіно! Мій син! – спокійно відповів Петро. Зіна застигла з телефоном в руках. – Як таке можливо? – тільки й подумала жінка

Про те, що у чоловіка хтось є, Зінаїда Вікторівна здогадувалася давно. Та й як не здогадуватись. З Петром вони були одружені майже двадцять п’ять років, і знала вона свого чоловіка дуже добре. І коли той, попри звичку довше повалятися в…

Вранці Оксана прокинулася від того, що в двері хтось безперервно дзвонив. Жінка накинула халат і пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Господи, Ганно та що там трапилося?! Ти годину бачила?! – запитала Оксана. – А ти у вікно подивися, і все зрозумієш, – схвильовано сказала сусідка. Оксана підійшла до вікна, глянула на вулицю і ахнула. – О, Боже… – тільки й сказала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вранці Оксана прокинулася від того, що в двері хтось безперервно дзвонив. Жінка накинула халат і пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Господи, Ганно та що там трапилося?! Ти годину бачила?! – запитала Оксана. – А ти у вікно подивися, і все зрозумієш, – схвильовано сказала сусідка. Оксана підійшла до вікна, глянула на вулицю і ахнула. – О, Боже… – тільки й сказала вона

Оксана Петрівна овдовіла несподівано. Одного разу її чоловік просто не прокинувся вранці. А ще ж ввечері вони складали якісь плани на майбутнє, мріяли… Та вранці все зупинилося… Оксана Петрівна важко переживала втрату чоловіка. Адже вони були ніби дві половинки одного…

– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

– Діду, у мене новина, і ти першим дізнаєшся: одружуся я, – Сашко застав вдома тільки діда і першому похвалився про весілля. Він стояв у кремовій сорочці, засмаглий, легкий вітер трохи тріпав його волосся, схоже за кольором на стиглу пшеницю….

В Ірини Павлівни був ювілей. Вона запросила всю рідню. Прийшов і її старший внук Степан. І прийшов на сам, а з дівчиною! Ірина Павлівна, як її побачила, то весь вечір місця собі не знаходила! Вона награно усміхалася, розмовляла так, наче дівчини і не було поряд. А наприкінці вечора іменинниця раптом встала з-за столу. – Ти якщо одружитися зібрався, – сказала вона до внука. – То на мою квартирку не розраховуй! Квартирку свою я на церкву відписала! Гості роти повідкривали від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Ірини Павлівни був ювілей. Вона запросила всю рідню. Прийшов і її старший внук Степан. І прийшов на сам, а з дівчиною! Ірина Павлівна, як її побачила, то весь вечір місця собі не знаходила! Вона награно усміхалася, розмовляла так, наче дівчини і не було поряд. А наприкінці вечора іменинниця раптом встала з-за столу. – Ти якщо одружитися зібрався, – сказала вона до внука. – То на мою квартирку не розраховуй! Квартирку свою я на церкву відписала! Гості роти повідкривали від здивування

Коли Павло з Мариною одружилися, вони розраховували, що свекруха Ірина Павлівна пустить їх жити в порожню квартиру. Але не тут було, свекруха сказала: -Живіть, але платіть мені орендну плату! Сказати, що молодята були здивовані – нічого не сказати… Але таки…

Тамара Василівна прокинулася і з самого рання пішла до сина додому. Вона тихесенько відкрила двері своїм ключем і зайшла на кухню. – Ну що такого, що мати синові і невістці прийшла зварити молочну кашку?! – міркувала жінка. – Мені ж не складно! А бутерброди це не їжа! Тамара Василівна полізла в холодильник по молоко, а там! – О, Боже! – вигукнула вона. – Та що ж це таке? Аж ціла каструля! От же ж невісточку маю! Жінка застигла з каструлею в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Василівна прокинулася і з самого рання пішла до сина додому. Вона тихесенько відкрила двері своїм ключем і зайшла на кухню. – Ну що такого, що мати синові і невістці прийшла зварити молочну кашку?! – міркувала жінка. – Мені ж не складно! А бутерброди це не їжа! Тамара Василівна полізла в холодильник по молоко, а там! – О, Боже! – вигукнула вона. – Та що ж це таке? Аж ціла каструля! От же ж невісточку маю! Жінка застигла з каструлею в руках

Тамара Василівна стояла біля вікна на кухні і плакала. Знову з нею ні за що, ні про що посварилася невістка – ця Марта! А спочатку ж такою милою дівчиною здавалася! Так же ж спілкувалися добре, а як Сашко одружився з…

Ніна зайшла на кухню, де за столом сидів чоловік Михайло та син Роман. Жінка взяла каструльку і поставила воду на макарони. – Мамо, – раптом пробурчав Роман. – А чому ти в суп м’ясо кладеш такими великими шматочками? – Не знаю, синку, – розгубилася Ніна. – А чому ти питаєш? Син мовчав. – Ніна, навіщо ти Зою Петрівну постійно свариш? – раптом вступив у розмову чоловік Михайло. І тут Ніна все зрозуміла, так соромно їй не було ще ніколи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна зайшла на кухню, де за столом сидів чоловік Михайло та син Роман. Жінка взяла каструльку і поставила воду на макарони. – Мамо, – раптом пробурчав Роман. – А чому ти в суп м’ясо кладеш такими великими шматочками? – Не знаю, синку, – розгубилася Ніна. – А чому ти питаєш? Син мовчав. – Ніна, навіщо ти Зою Петрівну постійно свариш? – раптом вступив у розмову чоловік Михайло. І тут Ніна все зрозуміла, так соромно їй не було ще ніколи

– Мамо! Ну ти знову! – Ніна зачинила кришку і натиснула кнопку зливу. – Невже так важко натиснути кнопку! Вона вийшла з туалету і попрямувала до кімнати матері. Зоя Петрівна сиділа на ліжку зіщулившись. Маленька, тендітна. І коли тільки вона…

Олена приготувала вечерю і вже накривала на стіл, коли почувся звук дверного замка. На кухню зайшов Микола і діловито сів за стіл. – І що у нас сьогодні смачненького, – весело запитав він. – Голубці ось приготувала, – сказала Олена. – Твої улюблені! Олена поставила перед чоловіком тарілку. – Микольцю, я маю до тебе одне прохання, – сказала Олена і сіла за стіл. – У мене є один родич. Я мушу поселити його в нас у квартирі. Микола застиг з ложкою в руці

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена приготувала вечерю і вже накривала на стіл, коли почувся звук дверного замка. На кухню зайшов Микола і діловито сів за стіл. – І що у нас сьогодні смачненького, – весело запитав він. – Голубці ось приготувала, – сказала Олена. – Твої улюблені! Олена поставила перед чоловіком тарілку. – Микольцю, я маю до тебе одне прохання, – сказала Олена і сіла за стіл. – У мене є один родич. Я мушу поселити його в нас у квартирі. Микола застиг з ложкою в руці

Олена приготувала вечерю і вже накривала на стіл, коли почувся звук дверного замка. Через хвилину на кухню зайшов її Микола і діловито сів за стіл. -І що у нас сьогодні смачненького, – весело запитав він. -Голубці ось приготувала, – сказала…

Повернутись вверх