Пліткарка

Жіночий журнал

Олена приготувала вечерю і накрила на стіл. – Олег, ходи вечеряти! Супу я вже налила, – покликала вона свекра. Олег вже доїдав свій суп, як раптом до них у двір зайшла симпатична молода жінка. За руку вона тримала хлопчика років трьох. Олена вийшла на ґанок і здивовано оглянула незнайомку. – Здрастуйте, – сказала вона. – А ви хто? – А я Катя, дружина вашого сина Сергія! А це його син – Миколка. Олена аж присіла на лавку. – Так у Сергія вже є дружина, – сказала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена приготувала вечерю і накрила на стіл. – Олег, ходи вечеряти! Супу я вже налила, – покликала вона свекра. Олег вже доїдав свій суп, як раптом до них у двір зайшла симпатична молода жінка. За руку вона тримала хлопчика років трьох. Олена вийшла на ґанок і здивовано оглянула незнайомку. – Здрастуйте, – сказала вона. – А ви хто? – А я Катя, дружина вашого сина Сергія! А це його син – Миколка. Олена аж присіла на лавку. – Так у Сергія вже є дружина, – сказала вона

Олена приготувала вечерю, накрила на стіл і покликала свого свекра: -Олег Ігорович, ходи, супу я нам вже налила! Що ти там ще пораєшся? Олег Ігорович – її свекор, а свекрухи давно давно не стало. Чоловіка Олени, їхнього сина Петра, ​​теж…

Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Майбутня свекруха Насті жила в селі за двісті кілометрів від їхнього міста. Саме ця обставина оберігала дівчину від знайомства з нею. Щоразу, як її коханий Микола збирався їхати до матері, у Насті образу з’являлися термінові справи – то курси в…

– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, і втупився на Олену. – Ти чим займалася весь день? Спала? – Андрійко плакав всю ніч. Я втомилися, – тихо сказала дружина. – Зараз я картоплі посмажу. – Що? Знову картопля? Смієшся чи що? – вигукував Вадим. – Ти смієшся? Так? Раптом, у двері подзвонили. Вадим пішов відкривати. Олене помітила, що чоловік довго не повертається, виглянула у коридор, і застигла від здивування 

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, і втупився на Олену. – Ти чим займалася весь день? Спала? – Андрійко плакав всю ніч. Я втомилися, – тихо сказала дружина. – Зараз я картоплі посмажу. – Що? Знову картопля? Смієшся чи що? – вигукував Вадим. – Ти смієшся? Так? Раптом, у двері подзвонили. Вадим пішов відкривати. Олене помітила, що чоловік довго не повертається, виглянула у коридор, і застигла від здивування 

– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, втупився очима на Олену, – Ти чим займалася весь день? Спала? Правильно мама моя каже, що ти ледарка, народила дитину і думаєш королевою стала? У вас таке призначення,…

– Он Іван Петрович іде! – раптом зашепотіла Галина Павлівна до Юлі. Крізь прозорі двері перукарні було видно чоловіка, який наближався. – Іван Петрович, добрий день! Щось рано ви до нас цього місяця, – заметушилася Галина Павлівна. – Здрастуйте, – привітався чоловік. – Та все… Час мій вже приходить… Люди ж прийдуть на поминки, а я в якому вигляді буду?! – Ви це про що?! – Галина Петрівна ахнула і сплеснула руками, а Юля застигла від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Он Іван Петрович іде! – раптом зашепотіла Галина Павлівна до Юлі. Крізь прозорі двері перукарні було видно чоловіка, який наближався. – Іван Петрович, добрий день! Щось рано ви до нас цього місяця, – заметушилася Галина Павлівна. – Здрастуйте, – привітався чоловік. – Та все… Час мій вже приходить… Люди ж прийдуть на поминки, а я в якому вигляді буду?! – Ви це про що?! – Галина Петрівна ахнула і сплеснула руками, а Юля застигла від здивування

-Он Іван Петрович іде, – Галина Павлівна помітно пожвавилася, побачивши крізь прозорі вхідні двері чоловіка, який наближався. Юля четвертий день працювала у перукарні. Її напарниця Галина Павлівна поступово знайомила Юлю з постійними клієнтами. У залі якраз не було інших відвідувачів….

Іван дійшов до старенького будинку. Тихо прочинив хвіртку, протиснувся на подвір’я. – Так…, багато тут роботи буде, – подумав чоловік. – І дах замінити треба, і бур’ян скосити. Івані підійов до вхідних дверей, відкрив замок. Зайшов в будинок. Поставив сумку на стіл, дістав термос, налив собі кави і сів перепочити. Раптом Іван почув, якийсь дивний звук. Вибіг на подвір’я, оглянувся, і застиг. – Цього просто не може бути, – тільки й подумав чоловік

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван дійшов до старенького будинку. Тихо прочинив хвіртку, протиснувся на подвір’я. – Так…, багато тут роботи буде, – подумав чоловік. – І дах замінити треба, і бур’ян скосити. Івані підійов до вхідних дверей, відкрив замок. Зайшов в будинок. Поставив сумку на стіл, дістав термос, налив собі кави і сів перепочити. Раптом Іван почув, якийсь дивний звук. Вибіг на подвір’я, оглянувся, і застиг. – Цього просто не може бути, – тільки й подумав чоловік

Іван тихо прочинив хвіртку. Двері заскрипіли. Тут давно ніхто не живе. Бабусин будинок старий, сестра не хотіла продавати. Єдина пам’ять від неї лишилася. Проштовхнувши вперед великий похідний рюкзак, він протиснувся на подвір’я. Встав посеред бур’яну і по-господарськи окинув поглядом фронт…

Віра протирала посуд на кухні, поряд з нею сиділа її подруга Оля та пила чай. – Оля, я хочу тобі розповісти один секрет, – раптом сказала Віра. – Я тебе слухаю, – відповіла Оля, зробивши черговий ковток чаю. – Я думаю зрадити чоловіку! – несподівано сказала Віра. – Що? – застигла Ольга. – А що робити. Коли Ігор поряд, я неможу нічого вдіяти з собою, – пояснила Віра. Раптом, Олі спала на думку одна ідея. –  Так, дивись. Я думаю, вихід є, – сказала Ольга і побігла у іншу кімнату

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра протирала посуд на кухні, поряд з нею сиділа її подруга Оля та пила чай. – Оля, я хочу тобі розповісти один секрет, – раптом сказала Віра. – Я тебе слухаю, – відповіла Оля, зробивши черговий ковток чаю. – Я думаю зрадити чоловіку! – несподівано сказала Віра. – Що? – застигла Ольга. – А що робити. Коли Ігор поряд, я неможу нічого вдіяти з собою, – пояснила Віра. Раптом, Олі спала на думку одна ідея. –  Так, дивись. Я думаю, вихід є, – сказала Ольга і побігла у іншу кімнату

– Віра, ти що таке говориш! У тебе ж є люблячий чоловік та двоє дітей. Ви ж щасливі у шлюбі! Ну куди тебе понесло? – обурювалася Ольга, почувши зізнання подруги. Віра розповіла про те, що вже два тижні тільки й…

Ірина пішла в магазин купила гарний торт, трохи продуктів і поїхала до своєї матері. – Мамо, ти не повіриш! – з порога почала вона. – Я хочу тобі дещо сказати. Ти станеш бабусею! – Слава тобі Господи! – Олена Василівна перехрестилася. – Я вже думала ти ніколи заміж не вийдеш. Хоч на старості онуків побавлю. Ой, а коли ж ти мене зі своїм обранцем познайомиш? – А нема з ким знайомити, мамо! – діловито сказала Ірина. Олена Василівна аж присіла на стільчик

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина пішла в магазин купила гарний торт, трохи продуктів і поїхала до своєї матері. – Мамо, ти не повіриш! – з порога почала вона. – Я хочу тобі дещо сказати. Ти станеш бабусею! – Слава тобі Господи! – Олена Василівна перехрестилася. – Я вже думала ти ніколи заміж не вийдеш. Хоч на старості онуків побавлю. Ой, а коли ж ти мене зі своїм обранцем познайомиш? – А нема з ким знайомити, мамо! – діловито сказала Ірина. Олена Василівна аж присіла на стільчик

-Ой, Іринко, Іринко… Так і будеш ти все життя одна. З таким то характером. Той не подобається, той заробляє мало… – казала Олена Василівна доньці. – Так і не побачу я, мабуть, внуків… -Мамо, ну що ти знову починаєш. Я…

Володимир дивився, як Оксана поправляє зачіску. Раптом на її тонкому пальчику блиснула каблучка. Володимир не повірив своїм очам. – Звідки в тебе ця каблучка?! – здивовано запитав він свою секретарку. – Це ж обручка моєї прабабусі! Оксана мовчки дивилася на нього. – Володимире Андрійовичу, це каблучка моєї мами… – Якої ще, мами?! – не розумів чоловік. – А як звуть твою маму?! – Володимир раптом застиг від несподіваної здогадки

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Володимир дивився, як Оксана поправляє зачіску. Раптом на її тонкому пальчику блиснула каблучка. Володимир не повірив своїм очам. – Звідки в тебе ця каблучка?! – здивовано запитав він свою секретарку. – Це ж обручка моєї прабабусі! Оксана мовчки дивилася на нього. – Володимире Андрійовичу, це каблучка моєї мами… – Якої ще, мами?! – не розумів чоловік. – А як звуть твою маму?! – Володимир раптом застиг від несподіваної здогадки

-Звідки в тебе ця каблучка? – Володимир застиг від здивування, дивлячись на свою молоденьку секретарку. – Звідки в тебе каблучка моєї прабабусі? Оксана здивовано дивилася на нього. -Володимире Андрійовичу, це каблучка моєї мами. Вона позичила її мені сьогодні. -Якої ще,…

У Віри занедужала мачуха. Жінка вирішила відвідати її. Побачивши Віру, Світлана Анатоліївна взяла її за руку, вклала їй щось у долоню, і тихо сказала: – Доню. Нахились до мене ближче, я хочу тобі дещо сказати. Віра нахилилася до її губ. Світлана Анатоліївна щось прошепотіла. Раптом, Віра вскочила з місця, обернулася спиною до Світлани Анатоліївни, відкрила долоню…і ахнула. – Навіщо це мені?- вигукула Віра

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Віри занедужала мачуха. Жінка вирішила відвідати її. Побачивши Віру, Світлана Анатоліївна взяла її за руку, вклала їй щось у долоню, і тихо сказала: – Доню. Нахились до мене ближче, я хочу тобі дещо сказати. Віра нахилилася до її губ. Світлана Анатоліївна щось прошепотіла. Раптом, Віра вскочила з місця, обернулася спиною до Світлани Анатоліївни, відкрила долоню…і ахнула. – Навіщо це мені?- вигукула Віра

Мами Віри не стало коли дівчинці виповнилося два роки. Віра подробиць не знала. Батько ніколи не розповідав, казав, що йому надто важко це згадувати. Десять років вони з батьком жили вдвох, а потім з’явилася ВОНА. Віра була зовсім не проти…

– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя своїй двоюрідній сестрі Ліді. – Що значить “щастить”? У мене ж дідуся не стало, – обурилася Ліда. – А що думаєте робити з грошима? – не заспокоювалася Катя. – Покладу на рахунок, – відмахнулася Ліда. Катя скоса подивилася на Ліду, та кивала головою та посміхалася. Ліда чудово розуміла, чому до неї приїхала і на що натякає її сестра. – Катю, не тягни, питай те, через що приїхала? – раптом сказала Ліда. І тут, Катя дістала якийсь зошит із сумочки

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя своїй двоюрідній сестрі Ліді. – Що значить “щастить”? У мене ж дідуся не стало, – обурилася Ліда. – А що думаєте робити з грошима? – не заспокоювалася Катя. – Покладу на рахунок, – відмахнулася Ліда. Катя скоса подивилася на Ліду, та кивала головою та посміхалася. Ліда чудово розуміла, чому до неї приїхала і на що натякає її сестра. – Катю, не тягни, питай те, через що приїхала? – раптом сказала Ліда. І тут, Катя дістала якийсь зошит із сумочки

– Щастить тобі, ти спадщину отримала, – сказала Катя. – Що означає «щастить»? У мене ж дідуся не стало, його шкода. Тут слово «щастить» недоречне. Катя та Ліда були двоюрідними сестрами, а їхні батьки – рідними братами. Спадщину Ліда отримала…

Повернутись вверх