Єдине, що Наталка вміла готувати добре – тонкі млинці. Але в гуртожитку, куди вона переїхала на першому курсі, це була, чи не найулюбленіша їжа.
Швидко, смачно, просто і, головне, ощадливо…
Але тільки у студентському гуртожитку Наталя дізналася, що у когось млинці просто не виходять!
Олена не могла, наприклад, замісити тісто без грудочок, в Ірини млинці прилипали до сковорідки, а в Оксанки розвалювались… Вони навіть починати не хотіли таке готувати!
А Наталю мама навчила всім премудростям ще у шостому класі. Тоді їх вчителька конкурс оголосила серед дівчат – у кого млинці вийдуть найтонші та найгарніші. Мама категорично відмовилася пекти за неї млинці.
-Твій конкурс? Твій! Мені це ні до чого – я млинці вже он скільки років печу. Можу навчити, це не складно. Це найпростіша та найшвидша страва, якою можна нагодувати навіть велику компанію.
Перший млинець, як і мало бути, став грудкою, а потім діло пішло. Тато так Наталчині млинці нахвалював, що вона почала їх готувати спеціально для нього.
Спочатку в гуртожитку з їжею справді було важкувато, тож Наталя часто стояла біля сковорідки.
А коли всі якось пристосувалися самі готувати і продукти запасати, млинці Наталі дуже часто виручали.
Потім вони завели традицію – обов’язкові млинці в неділю.
За недільним сніданком згадували дім, батьків і наминали смачні кружальця, щедро поливаючи їх маминим варенням.
А одного разу на кухню випадково зайшов Сергій – відомий на весь гуртожиток гульвіси і видний хлопець:
-Як смачно пахне. Це що, ваніль? Сто років млинців не їв!
-Пригощайся, – привітно посміхнулася Наталка.
-М-м-м-м… Як удома…
Сергій, дмухаючи, із задоволенням наминав млинці, примостившись на підвіконні. Розговорилися.
Наталя з подивом відзначила, що веселун Сергійко, незважаючи на репутацію легковажного хлопця, – розумний і начитаний, а також відмінний оповідач.
Вони захоплено балакали, гість наминав їх один за одним, поки не виявилося, що тісто скінчилося… На тарілці лежали тільки три штуки…
Сергій зніяковів:
-Ой, лишив вас без сніданку. Так люблю тонкі млинці – вони в тебе просто чарівні.
Наталя не стала бурмотіти:
-Буває, зараз ще порцію тіста розведу.
У понеділок Сергій приніс дівчаткам два кілограми борошна і банку рослинної олії:
-Вибачте, щ о зʼїв усі млинці – більше так не буду. Але якщо запросите, ми з друзями на ваші млинці будь-якого дня прийдемо і не з порожніми руками!
Найближчої неділі хлопці принесли сметану і домашнє варення. Усі разом вони із задоволенням снідали. Так і повелося.
Млинці в неділю, спільні свята, спільні дні народження…
Поличку почепити, розетку полагодити – дівчата кличуть хлопців на допомогу. Кишеня порвалася або зовсім їсти нічого – хлопці дзвонять до дівчат.
Невгамовний Сергій часто придумував приводи для святкування.
Усі із задоволенням підключалися. Багато хто вважав Сергія легковажним, але Наталя встигла дізнатися, що життя у хлопця далеко не просте.
Він був із багатодітної родини, ночами підробляв – не хотів обтяжувати маму, навпаки, намагався їй допомогти. Ну не даються йому деякі предмети…
Якось Наталя дивилася телевізор, як раптом у двері постукали. Вона здивовано пішла відкривати.
На порозі стояв Сергій і якось ніяково посміхався. Та найдивнішим було те, що він був у піджаку з метеликом і з букетом квітів!
Наталя ахнула і прикрила рот долонею.
А Сергій раптом сказав:
-Наталко, я зважився на найважливіший крок у своєму житті…
Наталя не розуміла, що відбувається.
-Я хочу одружитися! – раптом сказав Сергій, встав на коліно і простягнув букет Наталці.
-Згодна завжди бути зі мною? У горі та в радості? – запитав він.
Зі сльозами на очах дівчина взяла букет і обняла Сергія.
-Звісно я згодна, – прошепотіла вона йому.
…Пара разом уже десять років, росте син Андрійко. Чоловік із Сергія вийшов чудовий. Які б труднощі не виникали, він не сумує. Завжди на позитиві, все вирішує із жартами, гумором. І посваритись з ним неможливо.
Трохи Наталя заведеться, він уже жарт якийсь пригадає, візьме всю провину на себе… І нічого іншого не залишається Наталі, як розсміятися.
А млинці вони тепер печуть синочку – по черзі! На весіллі Сергій жартома розповів, що закохався спочатку у млинці, а не в Наталю!
І дав слово освоїти чарівний рецепт.
Слово треба тримати, тож навчився – під керівництвом тещі.
І треба сказати, що Андрійко татові млинці просто обожнює!
