Пліткарка

Жіночий журнал

Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Вона чула, як сусіди казали її матері: – Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, й фігура, і волосся. Все при ній. Заміж віддавайте за багатого. Не прогадайте! Мати плекала дочку, а батько частенько виказував їй за це: – Не балуй ти, Рито, нашу Маринку. Їй заміж скоро виходити, а вона ні зварити, ні пошити, і на город ні ногою. Кому буде така потрібна? Зовсім вже зі своєю красою! – Відчепись від дівки. Себе згадай в молодості. Та сталося все не так, як очікували

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Вона чула, як сусіди казали її матері: – Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, й фігура, і волосся. Все при ній. Заміж віддавайте за багатого. Не прогадайте! Мати плекала дочку, а батько частенько виказував їй за це: – Не балуй ти, Рито, нашу Маринку. Їй заміж скоро виходити, а вона ні зварити, ні пошити, і на город ні ногою. Кому буде така потрібна? Зовсім вже зі своєю красою! – Відчепись від дівки. Себе згадай в молодості. Та сталося все не так, як очікували

Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Ще зі шкільної лави вона розуміла, що вродлива і користувалася своєю чарівністю. Вона чула, як сусіди та колеги по роботі говорили її мамі: -Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, і фігура,…

Наталя смажила деруни, коли з роботи повернувся чоловік. Олег прийшов на диво рано. – Привіт, – сказав він і сів на стілець на кухні, не роздягаючись. – Зніми куртку і сідай до столу будемо вечеряти, – звичним тоном сказала Наталка. Олег сидів мовчки, не підводячи голови. – Олеже, ти чув? – повторила жінка. – Я йду від тебе, – раптом сказав він. – Що…Що ти сказав? – Наталка розгублено посміхалася, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя смажила деруни, коли з роботи повернувся чоловік. Олег прийшов на диво рано. – Привіт, – сказав він і сів на стілець на кухні, не роздягаючись. – Зніми куртку і сідай до столу будемо вечеряти, – звичним тоном сказала Наталка. Олег сидів мовчки, не підводячи голови. – Олеже, ти чув? – повторила жінка. – Я йду від тебе, – раптом сказав він. – Що…Що ти сказав? – Наталка розгублено посміхалася, нічого не розуміючи

Наталка сиділа вже другу годину і дивилася в підлогу, вона ніколи не думала, що з нею може статися таке. Коли минулого року подружка Олеся спіймала свого Сашка з якоюсь жінкою, Наталка заспокоювала її, казала, щоб не переживала, зайнялася собою, перестала…

Рита увімкнула чайник, щоб попити чаю, а потім вирішила сходити в магазин. Завтра прийде внучка і вона обіцяла їй спекти пиріг з яблуками, але закінчилися яйця. Рита з важкими сумками йшла з магазину. Коли вона піднялася до другого поверху, то побачила незнайомого чоловіка біля дверей її подруги Алли. Він намагався відчинити двері! – А що це ви там робите?! – здивовано запитала Рита. Чоловік обернувся. – Та ось, намагаюся зайти в квартиру. – Як це зайти в квартиру?! – здивувалася Рита. І раптом вона все зрозуміла

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Рита увімкнула чайник, щоб попити чаю, а потім вирішила сходити в магазин. Завтра прийде внучка і вона обіцяла їй спекти пиріг з яблуками, але закінчилися яйця. Рита з важкими сумками йшла з магазину. Коли вона піднялася до другого поверху, то побачила незнайомого чоловіка біля дверей її подруги Алли. Він намагався відчинити двері! – А що це ви там робите?! – здивовано запитала Рита. Чоловік обернувся. – Та ось, намагаюся зайти в квартиру. – Як це зайти в квартиру?! – здивувалася Рита. І раптом вона все зрозуміла

Маргарита стояла біля мокрого вікна і з сумом дивилася на подвір’я. Там складала в машину останні речі її сусідка, з якою вона прожила пліч-о-пліч багато років. Жаль було розлучатися з Аллочкою, її найкращою подругою. Алла Василівна нещодавно поховала свого Віктора,…

Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. – Мамо, тату, – почала з порога Ольга. – У мене для вас новина! Я виходжу заміж! – Доню, а чому ж ми досі не знайомі з твоїм нареченим? – запитала мати. – А от зараз і познайомитесь, – раптом сказала Ольга. – Сергійку заходь! – гукнула вона кудись за двері. На кухню зайшов сивий чоловік у костюмі і з портфелем. – Здрастуйте, я Сергій Федорович, – привітався він. Батьки роти повідкривали від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. – Мамо, тату, – почала з порога Ольга. – У мене для вас новина! Я виходжу заміж! – Доню, а чому ж ми досі не знайомі з твоїм нареченим? – запитала мати. – А от зараз і познайомитесь, – раптом сказала Ольга. – Сергійку заходь! – гукнула вона кудись за двері. На кухню зайшов сивий чоловік у костюмі і з портфелем. – Здрастуйте, я Сергій Федорович, – привітався він. Батьки роти повідкривали від здивування

Ох, що діялося, коли Ольга поставила батьків перед фактом, що виходить заміж за Сергія! Якось Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати якраз крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. -Мамо,…

Ганна Петрівна помітила, що її невістка Зоя стала дуже чепуритися і бігати кудись вечорами. – Зоя, ну і як його звуть? – запитала вона. – Кого, мамо? – Ну, того, до кого бігаєш! – Ой, та ми просто гуляємо. Він приїхав у гості до родичів, випадково познайомилися. – А він знає про Іванка? – раптом запитала свекруха. – Звичайно, все він знає. Олексій, так звали знайомого Зої, прийшов у гості приніс кошик із ягодами та пиріг. Вечір пройшов весело. Всі залишились задоволені. Та через якийсь час на порозі несподівано зʼявився чоловік Зої Володя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Петрівна помітила, що її невістка Зоя стала дуже чепуритися і бігати кудись вечорами. – Зоя, ну і як його звуть? – запитала вона. – Кого, мамо? – Ну, того, до кого бігаєш! – Ой, та ми просто гуляємо. Він приїхав у гості до родичів, випадково познайомилися. – А він знає про Іванка? – раптом запитала свекруха. – Звичайно, все він знає. Олексій, так звали знайомого Зої, прийшов у гості приніс кошик із ягодами та пиріг. Вечір пройшов весело. Всі залишились задоволені. Та через якийсь час на порозі несподівано зʼявився чоловік Зої Володя

-Зоя, вам дитину приносити на годування? -Ні, я ж казала. Відмову писатиму. Медсестра похитала головою та вийшла. Зоя обернулася до стіни і заплакала. Матусі в палаті переглянулися і продовжили годувати своїх малюків. Зоя приїхала вночі, народила швидко. Хлопчик три кілограми…

Микола йшов коридором, як раптом побачив прибиральницю, яка мила коридор. Вона була дуже зсмучена. – Щось ви якась сумна? – сказав директор. – Що сталося. – Та нічого, – відмахнулася Галя. – Я ж бачу, що сталося, – наполягав Микола. І Галина розповіла йому про свою проблему. – Так…Будете йти додому, зайдете до мене в кабінет, – раптом сказав він. Закінчивши роботу Галина зайшла до директора. – Ось тримайте, – Микола простягнув Галині якусь коробочку. Галя відкрила її і ахнула. – Я не можу це прийняти, – тільки й промовила вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола йшов коридором, як раптом побачив прибиральницю, яка мила коридор. Вона була дуже зсмучена. – Щось ви якась сумна? – сказав директор. – Що сталося. – Та нічого, – відмахнулася Галя. – Я ж бачу, що сталося, – наполягав Микола. І Галина розповіла йому про свою проблему. – Так…Будете йти додому, зайдете до мене в кабінет, – раптом сказав він. Закінчивши роботу Галина зайшла до директора. – Ось тримайте, – Микола простягнув Галині якусь коробочку. Галя відкрила її і ахнула. – Я не можу це прийняти, – тільки й промовила вона

Микола Андрійович, директор успішної, хоч і не дуже великої фірми, у піднесеному настрої йшов довгим коридором до свого кабінету. Його фірма займала цілий поверх у офісному центрі. Сьогодні підготують усі документи, і завтра буде укладено дуже вигідну угоду. Фірма буде…

Зіна пакувала закрутки у сумки, хоче внучці та сватам сільські гостинці передати. Завтра вони всією сім’єю їдуть на весілля внучки Ганусі. – Полуничного варення більше кладіть, і солоних огірків, – командувала баба Зіна. – На весільний стіл згодиться. Усі зібралися і вирушили на вокзавл. Вранці наступного дня їх зустрічала Гануся. Внучка, як побачила свою рідню, аж застигла. – Я ж просила вас! – тільки й сказала Ганна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зіна пакувала закрутки у сумки, хоче внучці та сватам сільські гостинці передати. Завтра вони всією сім’єю їдуть на весілля внучки Ганусі. – Полуничного варення більше кладіть, і солоних огірків, – командувала баба Зіна. – На весільний стіл згодиться. Усі зібралися і вирушили на вокзавл. Вранці наступного дня їх зустрічала Гануся. Внучка, як побачила свою рідню, аж застигла. – Я ж просила вас! – тільки й сказала Ганна

– Дівчатка, моя Гануся, моя внучка, заміж виходить, – з радістю розповідала баба Зіна своїм подружкам на лавочці. – Гарний наречений, зі своєю квартирою, батьки багаті. Збираємо сумки, їдемо всією ріднею на весілля. – А хто їде? – питали подруги….

Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати, як раптом прийшла її мати. Вона сіла на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала. Вказати матері на двері совість не дозволяла. Але й сидіти з пустого в порожнє переливати теж не дуже хотілося. – Мамо, – не витримала Ліля. – Щось трапилося? – Ні, а що має трапитися? – Ну не знаю, ти так пізно прийшла. – Я що, до дочки в гості не можу прийти? – сказала мама. Ліля вже зрозуміла, що зараз станеться

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати, як раптом прийшла її мати. Вона сіла на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала. Вказати матері на двері совість не дозволяла. Але й сидіти з пустого в порожнє переливати теж не дуже хотілося. – Мамо, – не витримала Ліля. – Щось трапилося? – Ні, а що має трапитися? – Ну не знаю, ти так пізно прийшла. – Я що, до дочки в гості не можу прийти? – сказала мама. Ліля вже зрозуміла, що зараз станеться

Мама прийшла ввечері, Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати. Ні, ну а що, має право раніше лягти, вранці вставати рано. Мама сиділа на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала, вказати матері…

Михайло мовчки роззувся у коридорі, пройшов на кухню і сів за стіл. Люба розігрівала обід у мікрохвильовці. Чоловік якось дивно глянув на неї і раптом видав: – Любонько! Зовсім же ж трохи залишилося тобі, потерпіти! Тільки рік – і я вільний! Нарешті ми зможемо одружитися, і ми матимемо нормальну сім’ю! Михайло дуже радів, цілував її руки, обіймав, говорив різні приємні та гарні слова. Люба аж застигла від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло мовчки роззувся у коридорі, пройшов на кухню і сів за стіл. Люба розігрівала обід у мікрохвильовці. Чоловік якось дивно глянув на неї і раптом видав: – Любонько! Зовсім же ж трохи залишилося тобі, потерпіти! Тільки рік – і я вільний! Нарешті ми зможемо одружитися, і ми матимемо нормальну сім’ю! Михайло дуже радів, цілував її руки, обіймав, говорив різні приємні та гарні слова. Люба аж застигла від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

-Ну що, Любцю, твій Михайло ж і не хоче приїхати хоч раз із тобою? Сходив би на шашличок біленької б трохи взяв. Відпочив би, розслабився. Сестри – молодша з трьох, Люба та старша Віра, сиділи на веранді. Трав’яний чайок із…

Віка їхала до свого коханого Андрія у його рідне місто. Вони так давно не бачилися. – Ось Андрій зраді моєму сюрпризу, – думала жінка. Двері їй відчинила симпатична дівчина. – Напевно сестра, – подумала Віка. – А Андрій вдома? – запитала вона. – За хлібом пішов, – весело відповіла дівчина. – А ви хто? – Я Віка, – усміхнулася жінка. – Андрій прийде і представить мене. – Добре, проходьте, зачекаєте його, – дівчина пропустила гостю в квартиру. Зайшовши на кухню, Віка застигла. – Цього не може бути, – тільки й подумала вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віка їхала до свого коханого Андрія у його рідне місто. Вони так давно не бачилися. – Ось Андрій зраді моєму сюрпризу, – думала жінка. Двері їй відчинила симпатична дівчина. – Напевно сестра, – подумала Віка. – А Андрій вдома? – запитала вона. – За хлібом пішов, – весело відповіла дівчина. – А ви хто? – Я Віка, – усміхнулася жінка. – Андрій прийде і представить мене. – Добре, проходьте, зачекаєте його, – дівчина пропустила гостю в квартиру. Зайшовши на кухню, Віка застигла. – Цього не може бути, – тільки й подумала вона

Це було кохання з першого погляду. Вікторії було двадцять один, і вона вперше поїхала на наукову конференцію – у неї навіть усної доповіді не було, тільки стендова, але вона все одно страшенно пишалася собою. Андрій виступав з доповіддю – лише…

Повернутись вверх