Тетяна пішла на зустріч випускників. Була річниця – п’ять років випуску. Подружки ахнули, коли побачили Тетяну! Її було не впізнати! Замість безтурботного сміху на зустріч прийшла втомлена жінка з сумними очима… – Поспішила я, дівчатка, заміж вискочити, – пояснила вона подругам. Вони посиділи, поговорили та й розійшлися. Тетяна йшла додому задумлива. Вона так задумалася, що випадково зачепила сумкою якогось чоловіка. – Ой, вибачте, – зніяковіло сказала Тетяна. Чоловік обернувся і застиг на місці. – Тетяно, ти?! – раптом ахнув він. Жінка застигла від здивування

Всі дівчата в юності мріяли про велике і незвичайне кохання. Тетянка – теж. Вона чудово пам’ятала, як сиділа з подружками на березі річки і мріяла вголос: – Він буде добрий, сильний і гарний. Її старша сусідка недоречно захихотіла: – Ще…

– Все, Настю, між нами все скінчено! – заявив дружині Михайло. – Я хочу справжню родину, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони… Настя зібрала свої речі й поїхала у село. Там у неї була хата… Минуло два тижні. Настя вже звикла до села. Михайло не дзвонив і не писав. Тільки надійшло повідомлення про дату розлучення. Одного дня Настя пішла на прогулянку до озера. Коли жінка повернулася, то побачила біля хати… Машину Михайла! – А що це ми тут робимо?! – гукнула вона. Михайло застиг від несподіванки

– Все, Настю, між нами все скінчено! Я хочу справжньої родини, дітей. Ти не можеш мені цього дати. Я довго чекав, терпів. Мені потрібний син. Я вже подав на розлучення! Тобі три дні на збори. Як поїдеш – подзвони. Я…

Віра мила посуд, а Ігор ліниво дивився телевізор, коли раптом пролунав дзвінок у двері. – Ти чекаєш на когось? – запитала Віра, кидаючи погляд на чоловіка. – Ні… – Ігор спохмурнів і пішов відкривати. На порозі стояла Оля, сестра чоловіка. – Приїхала! – радісно вигукнула вона, відразу кинувшись обіймати Віру. – Як я рада вас бачити! Ну дякую! Без вас нічого не вийшло б! – Олю, за що ти дякуєш? – не зрозуміла Віра. – А ти виглянь у вікно! І все зрозумієш! – радісно продовжила зовиця. Віра повіляно підійшла до вікна, подивилася вниз і застигла від побаченої картини

Віра кружляла по кухні, намагаючись швиденько налити чай. Жінка виймала заварку, а на столі вже стояв торт. – Ігоре, дай чашки, – попросила вона чоловіка. – Тримай, – відповів Ігор, передаючи їй спочатку одну, потім іншу. Він допомагав їй, не…

Катя повернулася додому з пакетом в руках. Її мати Світлана сиділа на кухні біля вікна. З вулиці тягло холодом, але вона цього не помічала. Жінка дивилася кудись вдалечінь, не бачачи нічого навколо. Пакет в руках Катя здавався таким безглуздим і громіздким у цій темній, похмурій кухні… Катя підійшла ближче. – Мамо, – тихо сказала вона. Її голос було майже не чути. Світлана відповіла не одразу. Вона не обернулася, навіть не глянула на дочку. Але коли жінка нарешті подивилася на Катю – в її голосі прозвучав подив! – Що це в тебе таке?! – ахнула Світлана. – Де ти взяла? Жінка застигла від здивування

Катя прийшла додому після школи, кинула рюкзак у коридорі і одразу попрямувала до кухні. Вона підійшла до холодильника, відкрила дверцята і зазирнула всередину. Там було порожньо, як завжди, якщо не рахувати однієї сосиски. Вона скривилася, але все-таки взяла її, прикидаючи,…

Ігор прийшов додому з роботи. Зазвичай, Олена його зустрічала, а сьогодні в квартирі була тиша. – Кохана! Ау-у-у! Ти вдома? – гукнув Ігор, знімаючи куртку та черевики. Пройшов на кухню. Олена сиділа за столом, у руках у неї був якийсь лист. – Ти чого не зустрічаєш чоловіка? Щось сталося? – запитав Ігор. – На, почитай, – з викликом сказала Олена і кинула листок Ігореві. Згорнутий лист обігнув дугу у повітрі, і спланував на підлогу. Ігор нахилився, підняв листок, розгорнув його, швидко переглянув і…застиг від побаченого

Ігор прийшов додому з роботи. Зазвичай, Олена його зустрічала, а сьогодні в квартирі була тиша. – Кохана! Ау-у-у! Ти вдома? – гукнув Ігор, знімаючи куртку та черевики. Пройшов на кухню. Олена сиділа за столом, у руках у неї був якийсь…

Ганна гостювала у своєї доньки. Ніч видалася надзвичайно спекотною для ранньої весни, Ганна прокинулася від того, що дуже захотілося пити. Намагаючись не шуміти, жінка вийшла з кімнати і попрямувала на кухню за склянкою води. На шляху її зупинили голоси, що долинали зі спальні дочки та зятя. Андрій говорив роздратовано, кожна фраза була чутна в коридорі. – Це що, Андрій з Мариною сваряться? – здивувалася мати. Ганна причаїлася біля дверей спальні молодих, прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого

– Ти чому приїхала, мамо? Сталося щось? – тривожно спитала Марина, впускаючи матір у квартиру. – Ні, доню, нічого не сталося, – заспокоїла Ганна дочку. – Просто скучила. Ось вирішила вас провідати. Вона перевела погляд на зятя, що зʼявився за…

Олексій приїхав у знайоме місто. Там він не був аж тринадцять років! Чоловік повільно йшов знайомими вулицями, які за ці роки стали зовсім чужими. Вітрини магазинів блищали новизною, а старі будинки вкрилися яскравими вивісками. Дерева, які його пам’ятали молодим, розрослися так, що й не впізнати! Сонце ліниво освітлювало місто, яке він колись так легко залишив позаду…. «Кав’ярня у Марини» – говорила вивіска невеликого затишного закладу. Олексій усміхнувся – раніше тут була звичайна забігайлівка. Він відкрив двері. Дзенькнув дзвіночок. – Капучіно, будь ласка! – гукнув він баристі. Чоловік сів за столиком біля вікна і раптом побілів від побаченого

Олексій повільно йшов знайомими вулицями, які за тринадцять років стали зовсім чужими. Вітрини магазинів блищали новизною, старі будинки вкрилися яскравими вивісками, а дерева, які його пам’ятали молодим, розрослися до невпізнання. Осіннє сонце ліниво освітлювало місто, яке він колись так легко…

Ніна зі своєю подругою Світланою залишилися прибрати у кабінеті. Дівчат попросили витерти пил, розібрати папери й розкласти по шафках. Але Світлана в той день кудись поспішала. – Ніно, можна я піду раніше, мені дуже треба?! – попросила вона. Ніна кивнула. Вона була не проти. Дівчина любила залишатися на самоті. Тепер вона спокійно прибирала собі сама. А ще співала. Ну, а що?! Співати ж не забороняється?! У цей момент по коридору йшов молодий викладач Григорій. Він раптом зупинився перед дверима в кабінет. – Та що ж це таке?! – ахнув він. Чоловік якось незграбно зайшов у двері й оторопів від несподіванки

Григорій задумався, коли дізнався, що дівчина молодша за нього на цілих дванадцять років. Йому тридцять один, а їй девʼятнадцять. Така різниця у віці бентежила. Плюс вона ще й студентка, яка прийшла до нього вчитися. З якого боку не глянь –…

Юля поверталася додому з роботи, як раптом біля підʼїзду її зустріла якась жінка. – Це ви Юлія? – запитала незнайомка. – Так, – кивнула вона. – Ми знайомі? – Та годі тобі! Я все знаю. Я – дружина твого Ігоря, Ольга, – несподівано сказала незнайомка. – А ви звідки знаєте про мене? – здивувалася Юля. – Ігор сам про тебе розповів. Просить розлучення. І я готова його віддати тобі, але за однієї умови, – якось підозріло додала Ольга. – І що ви хочете? – поцікавилася Юлія. Але Юля навіть уявити не могла, яку «умову» висуне дружина Ігоря

Юля була просто щасливою, коли на неї звернув увагу привабливий чоловік, який нещодавно з’явився в сусідньому офісі. Вона вже втратила надію знайти собі пару, а вік — 26 років — уже просто говорив про те, що потрібно створювати сім’ю! Ігор…

Ганна та Ігор збиралися відвідати могилку їхньої доньки Віри. – Ну, що поїхали? – запитав чоловік у дружини. – Так, їдемо, – відповіла Ганна. Раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий, але Ганна вирішила відповісти. Жінка мовчки вислухала співрозмовника, а потім опустилася на стілець. – Ганно? Що сталося? – запереживав Ігор, помітивши, що на дружині обличчя немає. – Ігоре, ти не повіриш! Це дзвонив наш онук! – несподівано сказала Ганна. – Ганно, ну про що ти? Який онук! Немає у нас онуків! – Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Віра приїхала ввечері додому у п’ятницю на вихідні. Вирішила одразу після занять в інституті поїхати до батьків та повідомити радісну звістку. Батька не виявилося вдома, а побачивши матір на кухні, Віра повідомила схвильовано: – Мамо, привіт, я закохалася, і цього…

Повернутись вверх