Пліткарка

Жіночий журнал

Наталка з чоловікам відпочивали на морі. Після чергової екскурсії пара повернулася в номер готелю. – Ох і втомилися сьогодні, – важко зітхнув Андрій. – Так, – погодилася дружина. – Я швидко в душ сходжу, а потім сходимо у ресторан, повечеряємо, – додав чоловік і вирушив у ванну. Андрій вийшов з ванної через десять хвилин, і одразу помітив, що дружина дуже засмучена. – Наталю, щось сталося? – захвилювався він. Наталка мовчки взяла свій телефон, ввімкнула на ньому якесь відео і повернула екран до чоловіка. Андрій переглянув відео і заціпенів від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка з чоловікам відпочивали на морі. Після чергової екскурсії пара повернулася в номер готелю. – Ох і втомилися сьогодні, – важко зітхнув Андрій. – Так, – погодилася дружина. – Я швидко в душ сходжу, а потім сходимо у ресторан, повечеряємо, – додав чоловік і вирушив у ванну. Андрій вийшов з ванної через десять хвилин, і одразу помітив, що дружина дуже засмучена. – Наталю, щось сталося? – захвилювався він. Наталка мовчки взяла свій телефон, ввімкнула на ньому якесь відео і повернула екран до чоловіка. Андрій переглянув відео і заціпенів від побаченого

Місяць тому Наталка із чоловіком Андрієм встановили у себе в квартирі камеру відеоспостереження. Камера була невеликою, майже непомітною – кріпилася на книжковій полиці і охоплювала оглядом більшу частину вітальні та коридор. Ідея належала Андрію після того, як у сусідньому будинку…

Василина зібралася йти погуляти зі своїм коханим Степаном. – Гаразд, мамо! – сказала дівчина. – Я пішла перевдягатися. Піду погуляю з нашими дівчатами. – Ох, не до вподоби мені твої гулянки, – пробурмотіла мати, а батько почув їхню розмову й підтримав дочку: – Ну чого ти? Коли ще їй гуляти, як не зараз? Звісно йди, дочко, йди. Василина хитро усміхнулася батьку й побігла в будинок. Вона одягла свою нову рожеву в дрібну квіточку сукню і пішла. Раптом вона побачила, що за селом зібралася молодь. Василина весело приєдналася до своїх подруг, і стала шукати очима Степана. І тут раптом її настрій миттю зник від побаченого

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василина зібралася йти погуляти зі своїм коханим Степаном. – Гаразд, мамо! – сказала дівчина. – Я пішла перевдягатися. Піду погуляю з нашими дівчатами. – Ох, не до вподоби мені твої гулянки, – пробурмотіла мати, а батько почув їхню розмову й підтримав дочку: – Ну чого ти? Коли ще їй гуляти, як не зараз? Звісно йди, дочко, йди. Василина хитро усміхнулася батьку й побігла в будинок. Вона одягла свою нову рожеву в дрібну квіточку сукню і пішла. Раптом вона побачила, що за селом зібралася молодь. Василина весело приєдналася до своїх подруг, і стала шукати очима Степана. І тут раптом її настрій миттю зник від побаченого

Василина вимкнула настільну лампу на тумбочці, потяглася в ліжку і глянула на вулицю. Ніч була зоряна, а місяць величезною жовтою кулькою дивиться прямо у відчинене вікно. Її світло падало на книжку, яку вона відклала на край тумбочки перед сном. Вона…

Вадим повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! Що у нас на вечерю? – запитав він у дружини, зайшовши на кухню. – А що, тебе сьогодні ніде не погодували? – єхидно запитала Ольга. – Ти про що? – сердито спитав Вадим. – Я втомився, а ти про якісь вигадки говориш!  – Вадиме, не треба більше обману. Ми знаємо, про що я говорю. Май мужність сказати правду. Будь чоловіком, – раптом сказала Оля. – Зізнайся вже про свою Марину! – Яка ще Марина? Що ти таке говориш? – Вадим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вадим повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! Що у нас на вечерю? – запитав він у дружини, зайшовши на кухню. – А що, тебе сьогодні ніде не погодували? – єхидно запитала Ольга. – Ти про що? – сердито спитав Вадим. – Я втомився, а ти про якісь вигадки говориш!  – Вадиме, не треба більше обману. Ми знаємо, про що я говорю. Май мужність сказати правду. Будь чоловіком, – раптом сказала Оля. – Зізнайся вже про свою Марину! – Яка ще Марина? Що ти таке говориш? – Вадим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Яка важка у тебе робота, – сказала Ольга, зустрічаючи чоловіка. – Люди спати вже лягають, а ти все в працях. Поберіг би себе. – Та у нас знову аврал, комісія ще нагрянула, – бурмотів щось Вадим, не дивлячись дружині…

Іван занедужав. – Іванку, ану-но, випий чаю, – сказала йому дружина Марія. – Не хочу… – пробурмотів він, і байдуже подивився на жінку, яка стояла перед ним із чашкою в руці. – Пий, кажу! – наполегливо повторила дружина. – Тобі треба пити більше теплого. Раптом пролунав несподіваний дзвінок у двері. Марія подумала про щось, поспіхом дала чашку в руку чоловіку, й побігла зустрічати гостей. Невдовзі з коридорі почувся знайомий Івану голос. – Агов! – гукнув він. – Маріє! Хто це до нас прийшов? – Зараз побачиш! – радісно вигукнула дружина, й Іван знову почув знайомий тихий голос. Чоловік аж застиг від несподіваної здогадки

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван занедужав. – Іванку, ану-но, випий чаю, – сказала йому дружина Марія. – Не хочу… – пробурмотів він, і байдуже подивився на жінку, яка стояла перед ним із чашкою в руці. – Пий, кажу! – наполегливо повторила дружина. – Тобі треба пити більше теплого. Раптом пролунав несподіваний дзвінок у двері. Марія подумала про щось, поспіхом дала чашку в руку чоловіку, й побігла зустрічати гостей. Невдовзі з коридорі почувся знайомий Івану голос. – Агов! – гукнув він. – Маріє! Хто це до нас прийшов? – Зараз побачиш! – радісно вигукнула дружина, й Іван знову почув знайомий тихий голос. Чоловік аж застиг від несподіваної здогадки

– Ну, цього разу я вже точно все… – думав Іван, лежачи в ліжку з температурою. Лікар був у нього з ранку, прописав купу всього, але нічого зовсім не допомагало. – От і добре… – міркував Іван. – Досить… Скільки можна…

Павло тільки-но повернувся додому, як у двері подзвонили. На порозі стояла його сестра. – Привіт, брате! – сказала Христина. – У мене до тебе розмова! – Проходь, – запросив він сестру, пригостив чаєм. – Ну, що за справа у тебе? – Ти можем позичити мені трохи грошей? – запитала Христина. – Ні! – несподівано відповів він. – Та мені не багато, – продовжила сестра. – Ні, я не дам тобі ні копійки! – заявив Павло. – Але чому? – здивувалася Христина. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – раптом додав брат. – Павло, ти про що? – Христина здивовано дивилася на брата, не розуміючи, що відбувається

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло тільки-но повернувся додому, як у двері подзвонили. На порозі стояла його сестра. – Привіт, брате! – сказала Христина. – У мене до тебе розмова! – Проходь, – запросив він сестру, пригостив чаєм. – Ну, що за справа у тебе? – Ти можем позичити мені трохи грошей? – запитала Христина. – Ні! – несподівано відповів він. – Та мені не багато, – продовжила сестра. – Ні, я не дам тобі ні копійки! – заявив Павло. – Але чому? – здивувалася Христина. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – раптом додав брат. – Павло, ти про що? – Христина здивовано дивилася на брата, не розуміючи, що відбувається

– Довго ти ще збираєшся нас працювати просити? – обурено промовила Христина. – А хто просить? – з усмішкою поцікавився Павло. – Це не я до тебе прийшов, а ти до мене! – Так у мене становище складне, я по…

– Олю! – почувся за спиною знайомий голос. Ольга озирнулася. Ні, вона не помилилася. То був він – її Федір! Її перше кохання. Через стільки років. – А ти зовсім не змінилася, – сказав Федір і раптом додав: – Навіщо ти тоді втекла? – Ви справді хочете це знати? – спокійно відповіла Ольга. – Хочу, – відповів Федір на її запитання. – Невже не зрозуміло? – Ольга посміхнулася. – Я пішла, щоб жити. Своїм життям жити, а не вашим! Дивно, що ви взагалі помітили мою відсутність. – Чи я помітив?! – ахнув Федір. – Та ти своєю втечею зруйнувала моє життя! Ольга з подивом дивилася на колишнього коханого і не розуміла, що він таке каже

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Олю! – почувся за спиною знайомий голос. Ольга озирнулася. Ні, вона не помилилася. То був він – її Федір! Її перше кохання. Через стільки років. – А ти зовсім не змінилася, – сказав Федір і раптом додав: – Навіщо ти тоді втекла? – Ви справді хочете це знати? – спокійно відповіла Ольга. – Хочу, – відповів Федір на її запитання. – Невже не зрозуміло? – Ольга посміхнулася. – Я пішла, щоб жити. Своїм життям жити, а не вашим! Дивно, що ви взагалі помітили мою відсутність. – Чи я помітив?! – ахнув Федір. – Та ти своєю втечею зруйнувала моє життя! Ольга з подивом дивилася на колишнього коханого і не розуміла, що він таке каже

Перше кохання… Воно накрило Ольгу набагато пізніше, аніж решту дівчат. Ті на всю крутили романи вже у школі. Закохувалися, розлучалися, переживали по-справжньому. Ользі це було нецікаво. Вона дивилася на хлопців як на друзів. З ними було простіше, надійніше, зрозуміліше. І…

Олексій був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його сусідка з квартири навпроти. – Олексію, приїжджай до себе додому! Там таке діється! – одразу вигукнула жінка. – Що сталося?! – захвилювався чоловік. – Приїжджай! – повторила сусідка і більше нічого не сказавши, закінчила виклик. Захвилювавшись, Олексій відпросився у начальника і помчав додому. Через півгодини чоловік був біля свого будинку. Олексій швидко піднявся до квартири, відкрив вхідні двері і застиг від побаченої картини

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його сусідка з квартири навпроти. – Олексію, приїжджай до себе додому! Там таке діється! – одразу вигукнула жінка. – Що сталося?! – захвилювався чоловік. – Приїжджай! – повторила сусідка і більше нічого не сказавши, закінчила виклик. Захвилювавшись, Олексій відпросився у начальника і помчав додому. Через півгодини чоловік був біля свого будинку. Олексій швидко піднявся до квартири, відкрив вхідні двері і застиг від побаченої картини

– Всі документи взяла? Нічого не забула? Паспорт, квитки? – за останні півроку Олексій вже втретє проводжав дружину у відрядження. Йому не подобалися ці від’їзди Олі, але нічого вдіяти з цим чоловік не міг. – Наче все взяла. Присядемо на…

Галина спекла тістечка із шоколадом та мандаринами. Жінка втомилася і задрімала перед телевізором… Розбудив її різкий дзвінок у двері. Від несподіванки Галина мало не підстрибнула! До неї давно ніхто не приходив! Галина поправила волосся і відкрила двері. На порозі стояв незнайомий чоловік із букетиком тюльпанів. – Вам кого? – запитала Галина. – Людмилу покличте, будь ласка, – усміхнувся гість. – Тут ніякої Людмили немає, – сказала Галина, закриваючи двері. – Зачекайте! – зупинив її чоловік. – Це вулиця Сонячна, будинок двадцять, квартира тринадцять? – Правильно, це моя адреса, – сказала Галина. – Але ніяка Людмила тут ніколи не жила. – Цього не може бути, – раптом сказав чоловік. Галина застигла від здивування

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина спекла тістечка із шоколадом та мандаринами. Жінка втомилася і задрімала перед телевізором… Розбудив її різкий дзвінок у двері. Від несподіванки Галина мало не підстрибнула! До неї давно ніхто не приходив! Галина поправила волосся і відкрила двері. На порозі стояв незнайомий чоловік із букетиком тюльпанів. – Вам кого? – запитала Галина. – Людмилу покличте, будь ласка, – усміхнувся гість. – Тут ніякої Людмили немає, – сказала Галина, закриваючи двері. – Зачекайте! – зупинив її чоловік. – Це вулиця Сонячна, будинок двадцять, квартира тринадцять? – Правильно, це моя адреса, – сказала Галина. – Але ніяка Людмила тут ніколи не жила. – Цього не може бути, – раптом сказав чоловік. Галина застигла від здивування

З самого ранку Галину турбувало передчуття, що щось має статися. Все, що має бути, вже давно сталося. І кохання, і сім’я, а тепер вона одна. Чоловіка, з яким вони прожили тридцять шість років разом, не стало два роки тому. У…

Денис зайшов до дружини на кухню. – Олено, ну що, ти готова? – запитав чоловік. Олена мовчки дивилася у вікно. – Олено! Ти мене чуєш?! – повторив він. – Дениса, ти мені краще скажи, як це розуміти? – несподівано сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів Денис. – А ти підійди ближче до вікна, і сам все побачиш! Заодно і мені поясниш, як я повинна це розуміти! – єхидно додала Олена. – Та про що ти? – обурився Денис, підійшов до вікна, глянув вниз на подвірʼя і… остовпів від побаченої картини

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Денис зайшов до дружини на кухню. – Олено, ну що, ти готова? – запитав чоловік. Олена мовчки дивилася у вікно. – Олено! Ти мене чуєш?! – повторив він. – Дениса, ти мені краще скажи, як це розуміти? – несподівано сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів Денис. – А ти підійди ближче до вікна, і сам все побачиш! Заодно і мені поясниш, як я повинна це розуміти! – єхидно додала Олена. – Та про що ти? – обурився Денис, підійшов до вікна, глянув вниз на подвірʼя і… остовпів від побаченої картини

Олена прокинулася у гарному настрої. І хоч справ було повно – все-таки очікувалися гості, але іменинниця була в передчутті приємних та незвичайних моментів, а ще сюрпризу, обіцяного чоловіком. Загалом вона була щаслива. Свій день народження Олена любила. І змалку пам’ятала,…

В Алли Петрівни не стало чоловіка. Жінка дуже змінилася за останні два роки. Алла Петрівна, колись елегантна та енергійна, тепер цілими днями сиділа у старому халаті перед телевізором, механічно перемикаючи канали… Після відходу чоловіка вона наче втратила смак до життя. Навіть улюблені фіалки на підвіконні, які вона колись так трепетно ​​доглядала, тепер стояли запилені і самотні… Прийшла невістка Марина. Вона принесла свіжі тістечка. Раніше Алла Петрівна обов’язково б їх оцінила. – Мамо, а давайте я вам волосся вкладу?! – запропонувала Марина. Алла Петрівна байдуже знизала плечима. – Навіщо? – запитала вона. – Кому я тепер потрібна? І тут раптом Марину осяяло

  • 3 місяці тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Алли Петрівни не стало чоловіка. Жінка дуже змінилася за останні два роки. Алла Петрівна, колись елегантна та енергійна, тепер цілими днями сиділа у старому халаті перед телевізором, механічно перемикаючи канали… Після відходу чоловіка вона наче втратила смак до життя. Навіть улюблені фіалки на підвіконні, які вона колись так трепетно ​​доглядала, тепер стояли запилені і самотні… Прийшла невістка Марина. Вона принесла свіжі тістечка. Раніше Алла Петрівна обов’язково б їх оцінила. – Мамо, а давайте я вам волосся вкладу?! – запропонувала Марина. Алла Петрівна байдуже знизала плечима. – Навіщо? – запитала вона. – Кому я тепер потрібна? І тут раптом Марину осяяло

Того хмарного жовтневого дня Марина особливо гостро відчула, як змінилася її свекруха за останні два роки. Алла Петрівна, колись елегантна та енергійна жінка, відома всьому району своєю боротьбою за чистоту мікрорайону, ерудицією та чудовою випічкою, тепер цілими днями сиділа у…

Повернутись вверх