Пліткарка

Жіночий журнал

У Марійки заслаб чоловік. Жінка варила суп, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв сусід Іван Іванович. – Марійко, поклич Миколу, я дриль приніс! – сказав чоловік. – Давайте мені, я передам, – сказала Марійка. – Миколі рухатися важко. – Мені треба, щоб він при мені подивився, а то потім казатиме, що я дриль йому зламав. Та й він мені сказав, що лікарі йому рекомендували рухатися. – Ви щось плутаєте, ногу в гіпсі навантажувати не можна. – У гіпсі?! – здивувався сусід. – Так йому ж гіпс зняли… Марійка дивилась на сусіда і не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Марійки заслаб чоловік. Жінка варила суп, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв сусід Іван Іванович. – Марійко, поклич Миколу, я дриль приніс! – сказав чоловік. – Давайте мені, я передам, – сказала Марійка. – Миколі рухатися важко. – Мені треба, щоб він при мені подивився, а то потім казатиме, що я дриль йому зламав. Та й він мені сказав, що лікарі йому рекомендували рухатися. – Ви щось плутаєте, ногу в гіпсі навантажувати не можна. – У гіпсі?! – здивувався сусід. – Так йому ж гіпс зняли… Марійка дивилась на сусіда і не розуміла, що відбувається

– Марійко, я пити хочу! – гукнув дружині Микола. – Микольцю, я суп варю, налий собі води сам, – відповіла йому Марія. – Марійко, я не хочу воду, я хочу чай з лимоном. І взагалі, ти що не пам’ятаєш, що…

Роман Петрович заскочив у кондитерську, щоб купити улюблені еклери дружини. Дорогою додому чоловік про щось задумався і не помітив, як обличчям до обличчя зустрівся з сином та незнайомою дівчиною. – Чоловіче, обережніше! – сказала супутниця сина. – Пані, це вам треба бути обережнішою, – усміхнувся Роман Петрович. – Тату? – Дмитро не очікував такої зустрічі. – Ось це так зустріч! А це хто?! – Раман Петрович вказав поглядом на дівчину, придивився до неї і застиг на місці. – Сину, як тобі не соромно! – тільки й вигукнув він

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман Петрович заскочив у кондитерську, щоб купити улюблені еклери дружини. Дорогою додому чоловік про щось задумався і не помітив, як обличчям до обличчя зустрівся з сином та незнайомою дівчиною. – Чоловіче, обережніше! – сказала супутниця сина. – Пані, це вам треба бути обережнішою, – усміхнувся Роман Петрович. – Тату? – Дмитро не очікував такої зустрічі. – Ось це так зустріч! А це хто?! – Раман Петрович вказав поглядом на дівчину, придивився до неї і застиг на місці. – Сину, як тобі не соромно! – тільки й вигукнув він

Роман Петрович заскочив у кондитерську, щоб купити улюблені еклери дружини. Дорогою додому чоловік про щось задумався і не помітив, як обличчя в обличчя зустрівся з сином та незнайомою дівчиною. – Чоловіче, обережніше! – Пані, це вам треба бути обережнішою, не…

Жанна з Борисом одружилися рано. У них народилася донька Зоя… Через кілька років після народження доньки, Жанна дізналася, що знову чекає дитину. Спочатку вона сумнівалася, але мудра свекруха сказала: – Бог дав – народжуй! Нема чого думати! Живемо добре, що переживати? Буде у Зої нашої братик, чи сестричка… Підходив час пологів. Якось Жанна пішла прогулятися в парк. Вона проходила повз кіоск з морозивом, як раптом помітила щось дивне. Якийсь чоловік купив морозиво і ніс його до жінки, яка чекала його з дитиною… Жанна придивилась до чоловіка й очам своїм не повірила

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Жанна з Борисом одружилися рано. У них народилася донька Зоя… Через кілька років після народження доньки, Жанна дізналася, що знову чекає дитину. Спочатку вона сумнівалася, але мудра свекруха сказала: – Бог дав – народжуй! Нема чого думати! Живемо добре, що переживати? Буде у Зої нашої братик, чи сестричка… Підходив час пологів. Якось Жанна пішла прогулятися в парк. Вона проходила повз кіоск з морозивом, як раптом помітила щось дивне. Якийсь чоловік купив морозиво і ніс його до жінки, яка чекала його з дитиною… Жанна придивилась до чоловіка й очам своїм не повірила

Жанна не думала, не гадала, що біда може прийти і у її щасливу родину. Все ж було так добре і гладко… Заміж Жанна вийшла з великого кохання. Навіть з батьками посварилася. Вони проти були такого поспішного кроку – після школи…

Олексій увійшов до своєї квартири, назустріч вийшла дружина. Як завжди подивилася з підозрою і запитала: – Що з тобою? На тобі обличчя немає. – Все гаразд. Втомився просто, – відповів він. Оля покликала його до столу, а сама з чашкою чаю сіла навпроти. – Тобі хтось на домашній дзвонив. Залишив номер, щоб ти передзвонив, – дружина взяла з тумбочки листочок з номером і передала Олексію. – У тебе телефон вимкнений? – Батарейка розрядилися. Зараз передзвоню, – відповів чоловік. Повечерявши, Олексій підзарядив телефон, і передзвонив на залишений номер. Чоловік вислухав співрозмовника і застиг від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій увійшов до своєї квартири, назустріч вийшла дружина. Як завжди подивилася з підозрою і запитала: – Що з тобою? На тобі обличчя немає. – Все гаразд. Втомився просто, – відповів він. Оля покликала його до столу, а сама з чашкою чаю сіла навпроти. – Тобі хтось на домашній дзвонив. Залишив номер, щоб ти передзвонив, – дружина взяла з тумбочки листочок з номером і передала Олексію. – У тебе телефон вимкнений? – Батарейка розрядилися. Зараз передзвоню, – відповів чоловік. Повечерявши, Олексій підзарядив телефон, і передзвонив на залишений номер. Чоловік вислухав співрозмовника і застиг від почутого

Олексій повертався додому із роботи. Йшов не поспішаючи, хоча знав, що Оля чекає на нього, кожні п’ять хвилин нетерпляче поглядаючи на годинник. З того часу, як син одружився і з’їхав на орендовану квартиру, дружина стала більш ревниво ставитися до його…

Лідія Петрівна переїхала жити з міста в село, коли вийшла на пенсію. Якось ввечері вона вирішила зайнятися квітами. Жінка любила квіткарство. Їй завтра треба було їхати на базар, тож Лідія Петрівна готувала на продаж кілька пучків гвоздик, відростки півонії і ще – кущики полуниці! Склавши рослини в кошик, Лідія Петрівна раптом побачила у себе на подвірʼї свою сусідку Ніну! – Господи, Ніно, що трапилось?! – ахнула Лідія Петрівна. По обличчю сусідки вона зрозуміла – щось явно було не так. – Там… Там… – сусідка стояла і не могла нічого пояснити. Лідія не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лідія Петрівна переїхала жити з міста в село, коли вийшла на пенсію. Якось ввечері вона вирішила зайнятися квітами. Жінка любила квіткарство. Їй завтра треба було їхати на базар, тож Лідія Петрівна готувала на продаж кілька пучків гвоздик, відростки півонії і ще – кущики полуниці! Склавши рослини в кошик, Лідія Петрівна раптом побачила у себе на подвірʼї свою сусідку Ніну! – Господи, Ніно, що трапилось?! – ахнула Лідія Петрівна. По обличчю сусідки вона зрозуміла – щось явно було не так. – Там… Там… – сусідка стояла і не могла нічого пояснити. Лідія не розуміла, що відбувається

Лідія Петрівна переїхала з міста в село, коли вийшла на пенсію. Вже кілька років вона жила сама. Чоловіка поховала десять років тому, а донька жила у великому місті. Там у неї була хороша робота, чоловік, донечка… – Добре, Петрівно, у…

В Семена сталася біда. Не стало його коханої Лариси. Чоловік важко переживав це горе, ходив чорніший за хмару. Наближалися роковини після відходу Лариси. Семен поставив їй пам’ятник. Красивий з чорного мармуру, з великою фотографією. А під нею золотими літерами попросив зробити напис. На роковини замовив службу, влаштувала обід. Друзі та знайомі, які прийшли відвідати могилку Лариси дивилися на пам’ятник, читали напис і аж обличчя відвертали від обурення

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Семена сталася біда. Не стало його коханої Лариси. Чоловік важко переживав це горе, ходив чорніший за хмару. Наближалися роковини після відходу Лариси. Семен поставив їй пам’ятник. Красивий з чорного мармуру, з великою фотографією. А під нею золотими літерами попросив зробити напис. На роковини замовив службу, влаштувала обід. Друзі та знайомі, які прийшли відвідати могилку Лариси дивилися на пам’ятник, читали напис і аж обличчя відвертали від обурення

Семен, який завжди мав авторитет серед рідних, друзів та мешканців села, раптом став самітником. Всі, з ким він раніше спілкувався запросто, при зустрічі відводили очі або вдавали, що зовсім не помітили старого приятеля. А все тому, що Семен, не подумавши…

– І треба тобі, Марійко, те місто?! – невдоволено бурчала її сестра Зіна. – Шість десятків років у селі прожила і, треба ж – у місто вона захотіла! Марійка зніяковіла. Її дочка, Ірина, хотіла продати материну хату і забрати Марійку до себе в місто… – Зіно, піду я, – встала Марійка. – Іра там порається з переїздом, а я сиджу… Марійка прийшла додому. Ірина лежала на дивані. – Мамо, все складається якнайкраще! – заявила вона. – Я знайшла покупця на хату! І він бере, як є! – Як це?! – ахнула Марійка. – Навіщо йому моє начиння? Жінка не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– І треба тобі, Марійко, те місто?! – невдоволено бурчала її сестра Зіна. – Шість десятків років у селі прожила і, треба ж – у місто вона захотіла! Марійка зніяковіла. Її дочка, Ірина, хотіла продати материну хату і забрати Марійку до себе в місто… – Зіно, піду я, – встала Марійка. – Іра там порається з переїздом, а я сиджу… Марійка прийшла додому. Ірина лежала на дивані. – Мамо, все складається якнайкраще! – заявила вона. – Я знайшла покупця на хату! І він бере, як є! – Як це?! – ахнула Марійка. – Навіщо йому моє начиння? Жінка не розуміла, що відбувається

– І треба тобі, Марійко, те місто?! – невдоволено бурчала її сестра Зіна, розкочуючи по столу тісто для ватрушок. – Шість із лишком десятків років у селі прожила і, треба ж – у місто вона захотіла! Марійка ніяково посміхнулася. Вона…

Ольга прокинулася рано. Зараз вона вип’є каву з печивом, замовить таксі та збереться з думками. Рука її потяглася на стіл за мобільником. – Дивно, це ж не моя заставка! В чому справа? – здивувалася жінка, глянувши на екран телефону. Ольга відкрила контакти. – Господи, хто це? Якісь незнайомі імена та прізвища! – жінка вже не розуміла, що відбувається. Раптом в телефоні заграла мелодія – хтось дзвонив. Ольга глянула на номер і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга прокинулася рано. Зараз вона вип’є каву з печивом, замовить таксі та збереться з думками. Рука її потяглася на стіл за мобільником. – Дивно, це ж не моя заставка! В чому справа? – здивувалася жінка, глянувши на екран телефону. Ольга відкрила контакти. – Господи, хто це? Якісь незнайомі імена та прізвища! – жінка вже не розуміла, що відбувається. Раптом в телефоні заграла мелодія – хтось дзвонив. Ольга глянула на номер і застигла від побаченого

– Мамо, ти у відрядження запізнишся, – Максим був схожий на маму, теж весь такий правильний до кінчиків пальців. У школі навчався на одні п’ятірки, вдома мамі допомагав у всьому, навіть на швейній машинці вмів підшивати штани. Жили вони вдвох,…

Люба прийшла з роботи пізно. Жінка так втомилася за цілий день, що сил не було. Люба думала тільки про те, як скоріше дійти до ліжка і нарешті виспатися… Раптом жінка зрозуміла, що в хаті… Гість! На порозі її зустріла мати. – Там Петро у нас, – пошепки сказала вона. – Прийшов і сказав: «Давай, мамо, пригощай гостя!» Я йому налила борщику свіженького, дуже він його вже нахвалював! Давно сидить, тебе чекає… Любо, ти що це надумала? Невже за Петра зібралася заміж піти?! – розгублено глянула на дочку мати. Люба аж присіла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люба прийшла з роботи пізно. Жінка так втомилася за цілий день, що сил не було. Люба думала тільки про те, як скоріше дійти до ліжка і нарешті виспатися… Раптом жінка зрозуміла, що в хаті… Гість! На порозі її зустріла мати. – Там Петро у нас, – пошепки сказала вона. – Прийшов і сказав: «Давай, мамо, пригощай гостя!» Я йому налила борщику свіженького, дуже він його вже нахвалював! Давно сидить, тебе чекає… Любо, ти що це надумала? Невже за Петра зібралася заміж піти?! – розгублено глянула на дочку мати. Люба аж присіла від почутого

– Любочко, ти жінка гарна, справна, що ж ти в дівках засиділася?! – говорили колежанки Любі на роботі. – Ти дивися, так і залишишся сама. Визначатись тобі треба якнайшвидше, роки йдуть, не молодієш же ж, тридцять скоро… Жінки, де працювала Люба,…

Іван повернувся додому пізно. Зайшов на кухню, дружина стояла біля вікна. – Привіт, – підійшов Іван і обійняв її, але та різко скинула його руку. – Таїсо, а що сталося? Наче все було добре вранці? І взагалі я хочу їсти! – Їжа на плиті, посуд у шафі, – кинула дружина і вийшла. Іван пішов за дружиною до кімнати: – Поговоримо, Таїсо? Ну, що сталося? – А це я в тебе хочу запитати! Мені сьогодні сусідка все про тебе розповіла! – раптом сказала Таїса. – Кохана, ти про що? Що розповіла? – Іван здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван повернувся додому пізно. Зайшов на кухню, дружина стояла біля вікна. – Привіт, – підійшов Іван і обійняв її, але та різко скинула його руку. – Таїсо, а що сталося? Наче все було добре вранці? І взагалі я хочу їсти! – Їжа на плиті, посуд у шафі, – кинула дружина і вийшла. Іван пішов за дружиною до кімнати: – Поговоримо, Таїсо? Ну, що сталося? – А це я в тебе хочу запитати! Мені сьогодні сусідка все про тебе розповіла! – раптом сказала Таїса. – Кохана, ти про що? Що розповіла? – Іван здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Таїса все життя вважала, що зраду вибачити неможливо, це зрада. Вона так усім і пояснювала свою точку зору, коли одного разу в молодості її чоловік Іван зрадив її. Думав, дружина не дізнається, але все таємне колись стає явним. Ось і…

Повернутись вверх