Пліткарка

Жіночий журнал

Олексій повернувся з роботи пізно. Марина сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. – Привіт, кохана! Мене чекаєш? – усміхнувся чоловік. – А ти чому без світла? Олексій увімкув світло, як раптом помітив, що Марина плаче. – Кохана, що сталося? – захвилювався він. Марина мовчала. – Марино! Ти мене чуєш! – повторив Олексій. – Сталося… Я виходжу заміж! – крізь сльози сказала Марина. – Як заміж? Ти вже заміжня! Що ти говориш!? – Олексій здивовано дивився на Марину, нічго не розуміючи 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій повернувся з роботи пізно. Марина сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. – Привіт, кохана! Мене чекаєш? – усміхнувся чоловік. – А ти чому без світла? Олексій увімкув світло, як раптом помітив, що Марина плаче. – Кохана, що сталося? – захвилювався він. Марина мовчала. – Марино! Ти мене чуєш! – повторив Олексій. – Сталося… Я виходжу заміж! – крізь сльози сказала Марина. – Як заміж? Ти вже заміжня! Що ти говориш!? – Олексій здивовано дивився на Марину, нічго не розуміючи 

Олексій був видним хлопцем. Високий, статний, з блакитними бездонними очима. І не по роках розумний. Можливо, тому, що дитинство не медом виявилося. Народився він у невеликому селі у багатодітній родині. Його батько – Іван, хоч і був майстром на всі…

Дарина вийшла з роботи із величезним букетом квітів. Квіти їй подарували колеги на прощання – жінка вийшла на пенсію. Дарина сіла в машину. Вона поклала квіти поряд на сидіння і зітхнула . – А все-таки правий мій Ігорчик – завтра не на роботу. Свобода! Дарина заїхала у двір свого будинку. Вона дуже здивувалася, побачивши машину чоловіка на подвірʼї. Він ще мав бути на роботі… – Дивно, і що це таке? – подумала Дарина. – Коли таке було, щоб Ігор першим за мене приїжджав додому? Вона вийшла з машини, зайшла в будинок і аж стрепенулась від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дарина вийшла з роботи із величезним букетом квітів. Квіти їй подарували колеги на прощання – жінка вийшла на пенсію. Дарина сіла в машину. Вона поклала квіти поряд на сидіння і зітхнула . – А все-таки правий мій Ігорчик – завтра не на роботу. Свобода! Дарина заїхала у двір свого будинку. Вона дуже здивувалася, побачивши машину чоловіка на подвірʼї. Він ще мав бути на роботі… – Дивно, і що це таке? – подумала Дарина. – Коли таке було, щоб Ігор першим за мене приїжджав додому? Вона вийшла з машини, зайшла в будинок і аж стрепенулась від несподіванки

Дарина вийшла з офісу із величезним букетом квітів, який їй подарували колеги на прощання. Сьогодні у неї був заключний робочий день і все – пенсія. Вона чекала на цей день із двояким почуттям, начебто й не хотілося йти з колективу,…

Наталя посварилася з чоловіком. Андрій не витримавши гримнув дверима і пішов з дому. – Нічого. Охолоне і повернеться, – подумала жінка. Наближався вечір, а чоловік так і не повернувся. – Може подзвонити? – почала було хвилюватися вона.  Але Андрій, як на замовлення, зателефонував сам. – Я їду у Київ, на три дні. По справах, – сказав він, і не давши нічого сказати дружині закінчив виклик. – Дивно, і навіщо йому так терміново їхати? – не розуміла Наталя. З роздумів її вивів дзвінок у двері. Наталя відкрила двері і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя посварилася з чоловіком. Андрій не витримавши гримнув дверима і пішов з дому. – Нічого. Охолоне і повернеться, – подумала жінка. Наближався вечір, а чоловік так і не повернувся. – Може подзвонити? – почала було хвилюватися вона.  Але Андрій, як на замовлення, зателефонував сам. – Я їду у Київ, на три дні. По справах, – сказав він, і не давши нічого сказати дружині закінчив виклик. – Дивно, і навіщо йому так терміново їхати? – не розуміла Наталя. З роздумів її вивів дзвінок у двері. Наталя відкрила двері і застигла від побаченого

– Як ти могла це допустити? – сварився на дружину Андрій. – Їй всього 18! – Катя вирішила жити в нього, – втомлено зітхнула Наталя. – Їй вже 18. Вже! Каже, що піде за нього заміж, що кохає. І що…

Петро зі своїм сусідом Мишком поїхали у сусіднє село. Вони їхали свататись до тітки Мишка – Василини. – Виходь за мене заміж! – сказав Петро до хазяйки, коли вони сиділи за столом. – Навіщо тягнути? Не молоді ж! – А чом би й ні! – погодилась Василина. – А де житимемо, у тебе, чи в мене? – Як де, звісно, у мене! – сказав Петро. – Я мужик і в примаках не звик жити. Василина раптом встала. – Мишко, давай вийдемо зі мною, допомогти мені треба, – сказала вона. Вони вийшли на веранду. Петро мимоволі прислухався і аж підстрибнув від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро зі своїм сусідом Мишком поїхали у сусіднє село. Вони їхали свататись до тітки Мишка – Василини. – Виходь за мене заміж! – сказав Петро до хазяйки, коли вони сиділи за столом. – Навіщо тягнути? Не молоді ж! – А чом би й ні! – погодилась Василина. – А де житимемо, у тебе, чи в мене? – Як де, звісно, у мене! – сказав Петро. – Я мужик і в примаках не звик жити. Василина раптом встала. – Мишко, давай вийдемо зі мною, допомогти мені треба, – сказала вона. Вони вийшли на веранду. Петро мимоволі прислухався і аж підстрибнув від почутого

Петро поховав свою Тамару сім років тому, та й жив собі сам у домі. Спочатку було важко, чоловік залишився сам в шістдесят три роки. Начебто ще й не старий, але й не молодий. Здоров’ям його Бог не обділив, а ось…

Надія крутила на кухні голубці. Вона була вдома одна – чоловік був на роботі. Раптом задзвонив телефон. Надія витерла руки і здивовано взяла слухавку. Номер був незнайомий… – Привіт, Надіє! – почула вона незнайомий жіночий голос. Надія одразу зрозуміла, що цей дзвінок нічого хорошого не віщує… – Здрастуйте, а це хто? – ввічливо відповіла вона. – Хто-хто! Мене звуть Лариса! Я кохана жінка твого чоловіка Григорія. Та, в принципі, він уже не твій чоловік! Вірніше, просто вважається твоїм чоловіком… Ми з Грицем давно любимо один одного, а ти заважаєш нашому щастю! Надія оторопіла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія крутила на кухні голубці. Вона була вдома одна – чоловік був на роботі. Раптом задзвонив телефон. Надія витерла руки і здивовано взяла слухавку. Номер був незнайомий… – Привіт, Надіє! – почула вона незнайомий жіночий голос. Надія одразу зрозуміла, що цей дзвінок нічого хорошого не віщує… – Здрастуйте, а це хто? – ввічливо відповіла вона. – Хто-хто! Мене звуть Лариса! Я кохана жінка твого чоловіка Григорія. Та, в принципі, він уже не твій чоловік! Вірніше, просто вважається твоїм чоловіком… Ми з Грицем давно любимо один одного, а ти заважаєш нашому щастю! Надія оторопіла від почутого

Надія душу вкладала у своїх дітей, їх у неї троє, два сини та донька. Старший син Антон від першого шлюбу. Заміж Надія вийшла за коханням, але доля в неї була важка. Чоловіка не стало, коли вона була вагітною. Ледь перенесла…

Ліда смажила, котлетки на вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька. – Мамо, Андрій до мене вже переїхав. Якщо хочеш, приходь у гості. Ми будемо раді, – запросила Олена маму до себе. – Добре, доню. На днях обов’язково забіжу, – погодилася Ліда. Наступних вихідних, жінка вирішила відвідати доньку та зятя, і вирушила до них в гості. – Мамо! Нарешті! Проходь! – зраділа Оленка, побачивши на порозі маму. – Я зараз чай зроблю, а ти у кімнаті почекай! Ліда пройшлась по квартирі доньки і застигла від побаченого. – Боже! Доню! Що ви наробили! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда смажила, котлетки на вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька. – Мамо, Андрій до мене вже переїхав. Якщо хочеш, приходь у гості. Ми будемо раді, – запросила Олена маму до себе. – Добре, доню. На днях обов’язково забіжу, – погодилася Ліда. Наступних вихідних, жінка вирішила відвідати доньку та зятя, і вирушила до них в гості. – Мамо! Нарешті! Проходь! – зраділа Оленка, побачивши на порозі маму. – Я зараз чай зроблю, а ти у кімнаті почекай! Ліда пройшлась по квартирі доньки і застигла від побаченого. – Боже! Доню! Що ви наробили! – тільки й вигукнула вона

Залицяльника дочки Лідія не взлюбила ще до того, як побачила. Коли Олена повідомила, що зустріла «справжнього чоловіка» і він житиме з нею, Ліда захвилювалася. Як не сварила вона доньку, як не зупиняла, та тільки твердила: люблю його, і все тут….

Лариса швидко вбігла сходами і натиснула на дзвінок. За кілька хвилин слабкий голос запитав: -Хто там? – Мамо, це я! – тремтячим голосом сказала Лариса. Двері відчинилися, і дівчина побачила свою матір. – Доню! Доню моя! – заридала вона. – Як же я сумувала! Заходь же! Заходь швидше! Лириса зайшла в квартиру. – А де тато? І Аліса? – нерішуче запитала Лариса. -Ти ж нічого не знаєш, – тихо сказала вона. – Сідай, доню, я повинна  тобі все розповісти. Я так винна перед тобою, вибач мені. І мати все розповіла Ларисі. Вона вислухала її і застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса швидко вбігла сходами і натиснула на дзвінок. За кілька хвилин слабкий голос запитав: -Хто там? – Мамо, це я! – тремтячим голосом сказала Лариса. Двері відчинилися, і дівчина побачила свою матір. – Доню! Доню моя! – заридала вона. – Як же я сумувала! Заходь же! Заходь швидше! Лириса зайшла в квартиру. – А де тато? І Аліса? – нерішуче запитала Лариса. -Ти ж нічого не знаєш, – тихо сказала вона. – Сідай, доню, я повинна  тобі все розповісти. Я так винна перед тобою, вибач мені. І мати все розповіла Ларисі. Вона вислухала її і застигла від почутого

Лариса щаслива вбігла на кухню, де її мати та батько пили чай. -Мамо, тату, я отримала диплом! Червоний! Усі п’ятірки! Мене так хвалили, пропонували піти до аспірантури. Сказали, що я – гордість курсу, – дівчина зхвильовано викладала новини, бажаючи почути…

У Каті з Оленою не стало батька. Він давно не жив з ними. Дівчата дуже здивувалася, що отримала спадщину. – Мамо, треба на могилку сходити… – запропонувала Катя. – І пора тобі вже відпочити від моєї сестри. Скільки ти можеш її з чоловіком у своїй квартирі терпіти?! Нехай Олена квартиру купує і переїжджають від тебе. Гроші ж є! Та тільки Катя почала розмову з сестрою, як зʼясувалось, що грошей уже… Нема! – А ти виглянь у вікно! Бачиш? – раптом вказала кудись у двір Олена. Катя глянула у вікно й очам своїм не повірила

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Каті з Оленою не стало батька. Він давно не жив з ними. Дівчата дуже здивувалася, що отримала спадщину. – Мамо, треба на могилку сходити… – запропонувала Катя. – І пора тобі вже відпочити від моєї сестри. Скільки ти можеш її з чоловіком у своїй квартирі терпіти?! Нехай Олена квартиру купує і переїжджають від тебе. Гроші ж є! Та тільки Катя почала розмову з сестрою, як зʼясувалось, що грошей уже… Нема! – А ти виглянь у вікно! Бачиш? – раптом вказала кудись у двір Олена. Катя глянула у вікно й очам своїм не повірила

Ольга Петрівна одна виховувала двох доньок. Працювала багато, треба було забезпечувати дівчаток, годувати, одягати. Їхній батько платив аліменти, але це була крапля в морі. Різниця у віці сестер була два роки. Це були дві, майже однакові дівчинки. Хто їх бачив…

Пилип дав свої матері Божені Йосипівні гроші. Вона мала купити продукти і приготувати йому вечерю. Попрощавшись з мамою чоловік пішов на роботу. З’явившись на роботі, Пилип відразу ж вирушив у кабінет головної бухгалтерки. – Ірино Семенівно, можна? – поцікавився він, коли відкрив двері у кабінет. – Заходь, заходь, Пилипчику, – відповіла жінка. – Що ти хотів? Пилип зайшов у кабінет, озирнувся навкруги і раптом сказав: – Ірино Семенівно, виходьте за мене заміж! Бухгалтерка оторопіла від почутого. Вона зняла окуляри, протерла їх, знову одягла і пильно подивилася на Пилипа. Жінка не могла зрозуміти, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Пилип дав свої матері Божені Йосипівні гроші. Вона мала купити продукти і приготувати йому вечерю. Попрощавшись з мамою чоловік пішов на роботу. З’явившись на роботі, Пилип відразу ж вирушив у кабінет головної бухгалтерки. – Ірино Семенівно, можна? – поцікавився він, коли відкрив двері у кабінет. – Заходь, заходь, Пилипчику, – відповіла жінка. – Що ти хотів? Пилип зайшов у кабінет, озирнувся навкруги і раптом сказав: – Ірино Семенівно, виходьте за мене заміж! Бухгалтерка оторопіла від почутого. Вона зняла окуляри, протерла їх, знову одягла і пильно подивилася на Пилипа. Жінка не могла зрозуміти, що відбувається

– Мамо, я вирішив, що мені пора одружуватися! – сказав Божені Йосипівні її син Пилип. – Пилипе, радість яка, нарешті я онуків дочекаюся! Тобі ж нещодавно сорок років уже виповнилося, – зраділа Божена Йосипівна. – Мамо, я тобі про онуків…

– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – сказав Олексій своїй секретарці. Через кілька хвилин, Світлана сиділа за столом директора. – Світлано Миколаївно, – сказав той. – У вас щось трапилося? – Ні, що ви, у мене все добре! – відповіла жінка. – Ну, я ж бачу, що не все добре… – не вгавав Олексій. – Вже тиждень я не помічаю на вашому обличчі чарівної посмішки. Я міг би вам допомогти. – Думаю мені ніхто не допоможе… – сказала Світлана. – Перепрошую, але я знаю в чому справа! – сказав чоловік. Світлана здивовано підвела очі. – Як ви можете таке знати? – тільки й промовила вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – сказав Олексій своїй секретарці. Через кілька хвилин, Світлана сиділа за столом директора. – Світлано Миколаївно, – сказав той. – У вас щось трапилося? – Ні, що ви, у мене все добре! – відповіла жінка. – Ну, я ж бачу, що не все добре… – не вгавав Олексій. – Вже тиждень я не помічаю на вашому обличчі чарівної посмішки. Я міг би вам допомогти. – Думаю мені ніхто не допоможе… – сказала Світлана. – Перепрошую, але я знаю в чому справа! – сказав чоловік. Світлана здивовано підвела очі. – Як ви можете таке знати? – тільки й промовила вона

– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через кілька хвилин, викликана співробітниця вже сиділа за столом навпроти директора підприємства. – Світлано Миколаївно, – звернувся до жінки керівник. – У вас щось трапилося? – Ні,…

Повернутись вверх