Пліткарка

Жіночий журнал

В’ячеслав Сергійович сидів у своєму кабінеті, замислившись. Раптом у кабінет наполегливо постукали. На порозі з’явилася струнка жінка з яскравим, можна сказати, зухвалим макіяжем. – Ви до мене? – здивувався В’ячеслав. – Звичайно, більше тут нікого немає, – впевнено заявила незнайомка. – До вас, В’ячеславе Сергійовичу! – Представтеся, будь ласка, – стомленим, але рівним голосом сказав він. Але «гостя» не відповіла нічого, вона покопавшись з хвилину в сумочці, простягла В’ячеславу якийсь документ. – Ось! Це все скаже замість мене! – зухвало заявила вона. В’ячеслав взяв документ, переглянув його і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В’ячеслав Сергійович сидів у своєму кабінеті, замислившись. Раптом у кабінет наполегливо постукали. На порозі з’явилася струнка жінка з яскравим, можна сказати, зухвалим макіяжем. – Ви до мене? – здивувався В’ячеслав. – Звичайно, більше тут нікого немає, – впевнено заявила незнайомка. – До вас, В’ячеславе Сергійовичу! – Представтеся, будь ласка, – стомленим, але рівним голосом сказав він. Але «гостя» не відповіла нічого, вона покопавшись з хвилину в сумочці, простягла В’ячеславу якийсь документ. – Ось! Це все скаже замість мене! – зухвало заявила вона. В’ячеслав взяв документ, переглянув його і застиг від побаченого

– Ось для кого я працюю, стільки сил витрачаю? – подумав В’ячеслав Сергійович. – Ну, зрозуміло, Микола, його в образі не залишу, – згадав він дорослого сина своєї колишньої дружини. Втім, для В’ячеслава Сергійовича Микола теж був сином, хай і…

Ангеліна їхала з міста в село до своєї матері. Попрощавшись із подругами, вона побігла на автобус, щоб добратися до вокзалу. Ангеліна вийшла з автобуса. На вокзалі дівчина подивилася на годинник – до поїзда залишалося пів години, а значить треба купити в касі квиток. Ангеліна підійшла до каси, поклала руку в кишеню й застигла від несподіванки! Гаманця там не було! Ангеліна повільно побрела до лавки і, присівши, про всяк випадок ще раз перевірила у сумці всі кишеньки. Вона не знала, що робити. Аж раптом сталося несподіване

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ангеліна їхала з міста в село до своєї матері. Попрощавшись із подругами, вона побігла на автобус, щоб добратися до вокзалу. Ангеліна вийшла з автобуса. На вокзалі дівчина подивилася на годинник – до поїзда залишалося пів години, а значить треба купити в касі квиток. Ангеліна підійшла до каси, поклала руку в кишеню й застигла від несподіванки! Гаманця там не було! Ангеліна повільно побрела до лавки і, присівши, про всяк випадок ще раз перевірила у сумці всі кишеньки. Вона не знала, що робити. Аж раптом сталося несподіване

– Спочатку відвези сумку дітям, а потім уже їдь у своїх справах, чуєш, Степане? – наставляла Ангеліна чоловіка, який збирався в місто до автосервісу, замінити зимову гуму на літню у своїй машині і купити на запас лампочки, а то іноді…

Лілія познайомилася з Іллею на роботі. Побачила – і одразу закохалася! Невдовзі вони стали жити разом. Пройшло чотири місяці і Лілія розуміла, що ці стосунки потрібні тільки їй… Іноді Ілля не приходив ночувати, на запитання, де був, відповідав: – З друзями. Я втомився, іноді треба змінити обстановку. Лілія закривала на все очі. – Не важливо, що не прийшов ночувати, – втішала себе вона. – Важливо, що він до мене таки повернувся… Лілія завагітніла. – Я йду, – сказав одного разу Ілля, збираючи речі. – Ілля, а як же наша дитина?! – ахнула жінка. Вона не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лілія познайомилася з Іллею на роботі. Побачила – і одразу закохалася! Невдовзі вони стали жити разом. Пройшло чотири місяці і Лілія розуміла, що ці стосунки потрібні тільки їй… Іноді Ілля не приходив ночувати, на запитання, де був, відповідав: – З друзями. Я втомився, іноді треба змінити обстановку. Лілія закривала на все очі. – Не важливо, що не прийшов ночувати, – втішала себе вона. – Важливо, що він до мене таки повернувся… Лілія завагітніла. – Я йду, – сказав одного разу Ілля, збираючи речі. – Ілля, а як же наша дитина?! – ахнула жінка. Вона не розуміла, що відбувається

Новонароджений не галасував. Молода мати байдуже стежила за діями лікаря. – Ви хочете подивитись на малюка? – запитав лікар. – Я хочу попередити вас про дещо… – Ні, зовсім не хочу! – зупинила лікаря Лілія. – Я не збираюся його…

– Максиме, привіт! – сказала Ліда, зателефонувавши до чоловіка. – Я сьогодні у батьків залишуся ночувати. До них завтра гості прийдуть, я обіцяла мамі допомогти спекти торт. – Добре, – погодився Максим. Але тут раптом приїхала бабуся з ночівлею. Три господині на кухні забагато. Ліда швиденько зібралася і пішла додому, доки не пізно. Ліда тихо відкрила двері своїм ключем, роззулася, пройшла на кухню і… застигла на місці. – Максиме!Швидко йди сюди, і поясни як це розуміти?! – тільки й вигукнула Ліда і гірко заплакала

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Максиме, привіт! – сказала Ліда, зателефонувавши до чоловіка. – Я сьогодні у батьків залишуся ночувати. До них завтра гості прийдуть, я обіцяла мамі допомогти спекти торт. – Добре, – погодився Максим. Але тут раптом приїхала бабуся з ночівлею. Три господині на кухні забагато. Ліда швиденько зібралася і пішла додому, доки не пізно. Ліда тихо відкрила двері своїм ключем, роззулася, пройшла на кухню і… застигла на місці. – Максиме!Швидко йди сюди, і поясни як це розуміти?! – тільки й вигукнула Ліда і гірко заплакала

Ліда з Максимом були одружені лише рік. Кохали одне одного, не сварилися. Але була одна проблема – вони ревнували один одного до колишніх. Обидва вже збиралися одружуватися, коли зустрілися. І обидва відмінили весілля. Батьки Ліди обурювалися, мама Максима просила сина…

Микола вирішив сходити до своєї сусідки Надії. – Ганнусю, я сходжу до Надії, – сказав він своїй дружині. – Вона попросила замінити кран на кухні. Підтікає він у неї. Переживає, що до сусідів вода затече… Микола пішов і щось довго його вже не було. Ганна вирішила вирішила сходити до сусідки – глянути що там і як. Надія жила сама з донькою. Її чоловіка не стало… Ганна підійшла до дверей квартири Надії і здивувалася – вони виявилися незамкненими. Ганна тихо пройшла на кухню й очам своїм не повірила

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола вирішив сходити до своєї сусідки Надії. – Ганнусю, я сходжу до Надії, – сказав він своїй дружині. – Вона попросила замінити кран на кухні. Підтікає він у неї. Переживає, що до сусідів вода затече… Микола пішов і щось довго його вже не було. Ганна вирішила вирішила сходити до сусідки – глянути що там і як. Надія жила сама з донькою. Її чоловіка не стало… Ганна підійшла до дверей квартири Надії і здивувалася – вони виявилися незамкненими. Ганна тихо пройшла на кухню й очам своїм не повірила

Валентина Петрівна була вже жінка у віці. Вона любила попліткувати і одразу бачила людину наскрізь – це вона сама так казала. Валентина давно була на пенсії. Усі, хто її знав, називали її просто – Петрівна. Жила вона у девʼятиповерхівці на…

Марина готувала вечерю, коли з роботи повернувся її чоловік. Роман швидко роззувся і зайшов на кухню. – Привіт! Вечеряти будеш? – запитала Марина. – Зараз не до вечері! – Роман аж світився від щастя. – Коханий, що сталося? – здивувалася Марина. – Марино! У мене для тебе сюрприз! – підозріло усміхнувся чоловік. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла дружина. – А ти виглянь у вікно і сама все побачиш! – раптом сказав Роман. Марина поклала ложку в раковину, підійшла до вікна, глянула вниз і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина готувала вечерю, коли з роботи повернувся її чоловік. Роман швидко роззувся і зайшов на кухню. – Привіт! Вечеряти будеш? – запитала Марина. – Зараз не до вечері! – Роман аж світився від щастя. – Коханий, що сталося? – здивувалася Марина. – Марино! У мене для тебе сюрприз! – підозріло усміхнувся чоловік. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла дружина. – А ти виглянь у вікно і сама все побачиш! – раптом сказав Роман. Марина поклала ложку в раковину, підійшла до вікна, глянула вниз і застигла від побаченого

– Марино, глянь у вікно. Подивися, що нам мама купила. Марина підійшла до вікна. Під вікном стояли машини. Все начебто, як і раніше. Ось її. Ось та з другої квартири, та з п’ятої, дві інші з другого під’їзду. Те що…

– Все скінчено, Ліко, я йду, – сказав чоловік Анжеліки Сергій. – Нічого у нас не вийде… Ліка вискочила на вулицю. – Обміркував він усе! – обурено бурмотіла дівчина. – Давно! Треба ж! І мовчав. Та я теж втомилася від тебе за ці три роки! Може, я й не подарунок небес, але невже я не заслуговую на щось більше?! Анжеліка майже бігла вулицею, не помічаючи нічого довкола. Несподівано хтось взяв її за руку. – Дівчино, а виходьте за мене заміж! – раптом видав незнайомець. Анжеліка оторопіла. Вона стояла, кліпала очима і не розуміла, що це таке відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Все скінчено, Ліко, я йду, – сказав чоловік Анжеліки Сергій. – Нічого у нас не вийде… Ліка вискочила на вулицю. – Обміркував він усе! – обурено бурмотіла дівчина. – Давно! Треба ж! І мовчав. Та я теж втомилася від тебе за ці три роки! Може, я й не подарунок небес, але невже я не заслуговую на щось більше?! Анжеліка майже бігла вулицею, не помічаючи нічого довкола. Несподівано хтось взяв її за руку. – Дівчино, а виходьте за мене заміж! – раптом видав незнайомець. Анжеліка оторопіла. Вона стояла, кліпала очима і не розуміла, що це таке відбувається

– Все скінчено, Ліко, я йду, – буденно сказав Сергій у суботу вранці. – Нічого у нас не вийде. – Ти впевнений? – Так, і я давно все обдумав. Так що давай не витрачатимемо час на порожні розмови. Речі наступного…

Борис повернувся додому, зайшов в кімнату до доньки. – Мама, ще не поверталася? – запитав він. – Ні. Я коли прийшла зі школи, її не було, – відповіла Оля. – Можливо на роботі затримується, – вирішив Борис і взявся за приготування вечері. Чоловік швидко відварив макарони з сосисками, повечеряли з донькою. Каті все ще не було. Борис почав хвилюватися і вирішив зателефонувати до дружини, але телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – невдоволено вигукнув він, як раптом у двері подзвонили. Борис вийшов в коридор, відкрив двері і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Борис повернувся додому, зайшов в кімнату до доньки. – Мама, ще не поверталася? – запитав він. – Ні. Я коли прийшла зі школи, її не було, – відповіла Оля. – Можливо на роботі затримується, – вирішив Борис і взявся за приготування вечері. Чоловік швидко відварив макарони з сосисками, повечеряли з донькою. Каті все ще не було. Борис почав хвилюватися і вирішив зателефонувати до дружини, але телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – невдоволено вигукнув він, як раптом у двері подзвонили. Борис вийшов в коридор, відкрив двері і застиг від побаченого

– Доню, там у машині нас чекає дядько Сашко, він відвезе нас додому, – мати вела четверокласницю Олю зі школи. – Ти минулого разу дуже некрасиво поводилася, а дядько Сашко хороший, я впевнена, що ви з ним подружитеся. – Я…

Леонід сидів в кімнаті і сумно дивився у вікно. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв його батько. – Тату? – здивувався Леонід. – Ти чому на дзвінки не відповідаєш? Одягайся, поїхали. Мати пирогів напекла, – раптом сказав батько. – Не хочу я, почуваюся погано…, – тихо промовив Леонід. – Знаю я твоє «погано». Одягайся та поїхали. Машина внизу, – наполіг батько. Леонід не вмів сперечатися, тому довелося погодитися. За годину він вже був біля батьківського будинку. – Заходь. Я машину в гараж зажену, – сказав батько. Леонід зайшов в будинок, пройшов на кухню… і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Леонід сидів в кімнаті і сумно дивився у вікно. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв його батько. – Тату? – здивувався Леонід. – Ти чому на дзвінки не відповідаєш? Одягайся, поїхали. Мати пирогів напекла, – раптом сказав батько. – Не хочу я, почуваюся погано…, – тихо промовив Леонід. – Знаю я твоє «погано». Одягайся та поїхали. Машина внизу, – наполіг батько. Леонід не вмів сперечатися, тому довелося погодитися. За годину він вже був біля батьківського будинку. – Заходь. Я машину в гараж зажену, – сказав батько. Леонід зайшов в будинок, пройшов на кухню… і застиг від побаченого

Леонід сидів біля вікна своєї кухні і дивився на світ, який давно вже перестав його радувати. Життя повернулося до нього якоюсь іншою стороною, зовсім непривабливою. Він думав, що впорається із ситуацією, але зараз зрозумів, що ні. Вже настала осінь. І…

В дружини Ігоря Аліни був день народження. Після свята Ігор місця собі не знаходив. В голову лізли різні думки про подругу дружини – Анжеліку. Вона його ніби причарувала… – Ти чимось засмучений? – Ігор здригнувся – поруч стояла Аліна. – Я хочу тобі щось сказати, Ігорю! Навіть не знаю, що робити, ми ж домовлялися, але так вийшло. – Щось трапилося?! – Ігор здивовано дивився на Аліну. – Може, я помилилася? – сказала Аліна. Ігор навіть забув свої погані думки про Анжеліку. – У чому річ, Аліночко?! – він дивився на дружину і не розумів, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В дружини Ігоря Аліни був день народження. Після свята Ігор місця собі не знаходив. В голову лізли різні думки про подругу дружини – Анжеліку. Вона його ніби причарувала… – Ти чимось засмучений? – Ігор здригнувся – поруч стояла Аліна. – Я хочу тобі щось сказати, Ігорю! Навіть не знаю, що робити, ми ж домовлялися, але так вийшло. – Щось трапилося?! – Ігор здивовано дивився на Аліну. – Може, я помилилася? – сказала Аліна. Ігор навіть забув свої погані думки про Анжеліку. – У чому річ, Аліночко?! – він дивився на дружину і не розумів, що відбувається

– У тебе нова подруга, чи що? Я дивлюся – ти прямо не вилазиш із телефона. Про що говорите? – Ігор з легкою усмішкою на обличчі стояв і милувався своєю молодою дружиною. Вони вже рік, як побралися, після закінчення інституту….

Повернутись вверх