– Марія, скажи чесно, тобі Ігор мій подобається?
– У сенсі, Олю? Він твій чоловік, чому він має мені подобатися? Ти про що взагалі не розумію?
– Я хочу піти від Ігоря. Але, оскільки ми з ним таки не чужі люди, хочу віддати його в добрі руки. Ти порядна, добра, господиня дивовижна, приємна зовнішність. І самотня. Ідеальна кандидатура.
– Ой… Ти що ти таке кажеш? Чому піти вирішила? Адже ви з ним стільки років прожили… Чи знайшла когось?
– Та нікого я не знайшла. Просто втомилася. Хочу сама пожити для себе. Володя, син, вже дорослий, своя родина. А Ігореві я потрібна більше як хатня робітниця.
– Та облиш ти нісенітниці говорити! Просто втомилися один від одного. З’їзди кудись, відпочинь одна, може, передумаєш. Це нічого, криза сімейного життя, у багатьох таке буває.
Ольга зітхнула і замовкла. Ніхто її не зрозуміє. Це ще Ігор нічого не знає, треба якось підготувати його до цієї новини.
Про те, що хоче жити сама, Ольга замислювалася давно. Одружені понад 30 років, почуттів давно немає ніяких, так, звичка. Ігор непогано заробляв завжди, ні чого не потребували. Ольга працювала лаборантом, не через гроші, просто вдома не хотіла сидіти.
Заміж вийшла після інституту. Познайомилася з Ігорем у друзів, проводив додому, почали зустрічатися. Як такої любові не було, симпатія взаємна. Коли запропонував стати дружиною, погодилася порядна людина, а що ще треба?
Народився син, чоловік ніколи не допомагав по дому і з дитиною, вважаючи це за жіночий обов’язок. Адже він годувальник, і після роботи повинен відпочивати.
Коли син одружився, купили йому квартиру. Ользі подобалася його дружина, гарна дівчина. За сина вона була спокійна.
У будинку Ольга підтримувала завжди затишок та порядок, готувала смачно. З Ігорем спали давно вже у різних кімнатах. Іноді він приходив до неї за подружнім обовʼязком.
Невеликий сад, город, навіть кури були, Ігор хотів їсти свіжі домашні яйця. А Ольга мріяла про подорожі. Її давня мрія – з’їздити в Італію, відвідати Іспанію, а може й жити там. Її подруга дитинства давно кликала у гості.
Хотілося ходити турпоходами, як у молодості, коли вона ще навчалася в інституті. Вийшовши заміж, про подорожі можна було лише мріяти.
Спершу грошей не було, потім син народився, не до подорожей, потім виявилось, що Ігор не любить взагалі кудись їздити, а одну Ольгу не відпустив би.
Вона не бачила сенсу жити так, як зараз вони жили із чоловіком. Їй було сумно усвідомлювати, що життя минає, і не так, як їй хотілося б. Стільки всього цікавого можна побачити, дізнатися, а вона сидить на одному місці, обслуговує чоловіка.
Увечері за вечерею вона прямо запитала Ігоря:
– Слухай, а тобі Марія Мельник подобається?
– Так, гарна жінка, порядна, і пиріжки з капустою смачні пече. А що сталося?
– Сталося те, Ігоре, що я хочу піти… Не тому, що ти поганий, не подумай. Ти хороший. Але мені набридло жити з тобою.
І ось що я вигадала. Марія одна живе, постійно скаржиться, що їй самотньо, хочеться чоловіка, піклуватися про нього. Мені здається, ви ідеальна пара.
Ігор від почутого аж закашлявся. Ольга поплескала по спині.
– Ось бачиш, тебе одного зовсім не можна залишатиу…
– Ну й жарти у вас, Ольго Василівно! Несмішні!
– Та які тут жарти. Я серйозно, Ігорю. Давай розлучимося. Майно ділити не будемо, у мене є мамина квартира, там житиму. А ти мені віддаєш гроші, які ми назбирали.
Думаю, це буде слушно. У мене немає нікого, якщо ти подумав про це. Я хочу сама пожити, розумієш?
Ігор з подивом дивився на дружину. Що на неї найшло? Адже добре все було.
– Одна вона хоче жити, ти дивися… Чим я не догодив? Перетрудилася, бідна! Ну і йди, куди хочеш! Грошей не дам, не для того ми їх збирали! На старість собі!
Ось і йди до своєї квартири! Це твоє рішення!
Ольга розгубилася. Зазвичай тихий і спокійний чоловік, а тут так грубо відповідає. А вона ж нікого не образила, чесно сказала, що думає.
Грошей пошкодував, мабуть. Але там не така вже й велика сума, якщо ділити майно порівну, то він більше заплатить…
Вранці, за сніданком, Ігор виглядав засмученим і втраченим.
– Оля, що це було ввечері? Ти правда вирішила розлучитися? Я чимось образив тебе?
– Ні, Ігоре. Ти ні до чого. Просто немає у нас душевної близькості, розумієш, кожен сам собою. Так, ми сім’я. Були колись… Я не хочу жити при тобі… Ну, не почуваюся щасливою, розумієш?
– Не розумію. Все є, я не гульбаню, по чужих жінках не шастаю, тебе не ображаю. Чого тобі не вистачає? Чи на старості років вирішила пуститись у всі тяжкі?
– Та яке там… Поїхати хочу в Іспанію, Марина давно кличе, роботу знайду там. Ну, що мене тут тримає? Син щасливий із дружиною, я йому не потрібна вже, своє життя. Сенс який у нашому з тобою проживанні?
– Здорово придумала. Сама поїде, мене подрузі залише… Егоїстка ти, ось хто!
– Я все життя для вас із сином жила! Чи можу я для себе тепер пожити?
– Можеш. Я нікого не триматиму. Але й не ображайся потім, якщо знайду когось, у будинок приведу…
– Та я тільки рада буду, якщо в тебе все буде добре! Адже я не бажаю тобі поганого…
Син здивувався, коли Ольга розповіла про своє рішення.
– Мамо, сивина в голову? Ну, чого тобі не живеться спокійно з батьком? Адже він не ображає тебе…
– Синку, одного цього мало, щоб хотілося бути поряд із людиною. Не ображати дружину – це норма. Наші стосунки себе зжили, так буває, і жодної проблеми у цьому немає.
– Справа ваша. Батька я не кину, сама розумієш. Я вас обох люблю.
– І ми тебе любимо, синку! І необов’язково батькам бути разом, щоби любити дитину!
Ольга зібрала свої речі до кількох валіз та сумок. Ігор ображено спостерігав за нею.
– Ну все, Ігоре, поїхала я. Проводиш? Сумки допоможеш у машину завантажити?
Ігор кивнув головою. Ольга розвела руки убік і спробувала обійняти його. Він відмахнувся і пройшов повз. Завантажив валізи в машину і дістав із кишені пакетик.
– Тримай ось, гроші… Трохи собі залишив, решта тобі. Зла не тримаю. Будь щаслива…
Сунувши пакет у руки, мовчки пішов у будинок.
Ольга оглянула будинок, у якому прожила стільки років. Всяке було, і добре, і погане в їхньому житті з Ігорем. Потрібно відпустити старе життя, і почати нове, поки не пізно…
Вирішила не тягнути. Оформила розлучення, звільнилася з роботи, квартиру здала квартирантам і поїхала в Іспанію. Подруга допомогла знайти недороге житло, за гроші, які вона отримувала за квартиру, винайняла невелику кімнату.
Влаштувалася на роботу, колектив добре прийняв її. Краєвиди, гарна природа – робили її щасливою.
Вона вступила до групи любителів туризму, і почала ходити в походи під час свят та відпусток.
З Ігорем та сином періодично зідзвонювалася, також спілкувалася з подругою Марією, надсилала їй фото та відео гарних місць.
Одного разу Марія зателефонувала сама увечері.
– Оля, ну ти тепер щаслива? Скажи чесно…
– Мені тут дуже подобається, і так, я щаслива! І знаєш, мені так добре одній… Я ніби вийшла на свободу!
– Я рада за тебе, подруго! Оля… Не знаю навіть як сказати… Ми зійшлися з Ігорем… Випадково все вийшло. Зустрілися, розмовляли, і знаєш, він такий чоловік хороший, у нас стільки тем знайшлося для розмов!
Потім я якось пиріжків насмажила і йому принесла додому. Він був так вдячний. Сам готувати навчився, у хаті порядок. І якось закрутилося у нас… Зійшлися дві самотності!
А нещодавно запропонував переїхати до нього. Все не знала, як сказати тобі…
– Правда? Марія, я рада за вас, чесно!
– Ой, як камінь із душі впав! Ти ж мені сама тоді пропонувала, але я думала ти жартуєш… Я й не збиралася так робити, але доля звела нас сама… Нам так добре разом! Я з такою радістю готую для нього, ходжу на город, курей розвести побільше вирішили, навіть хочу кізочку купити, молоко будемо корисне пити.
Я так засумувала за чоловічим плечем, і не тільки… І тепер отримала все, що хотіла!
– От і чудово, подруго! Живіть довго та щасливо! Я рада, що чоловік потрапив у добрі руки!
– Оля, а у тебе там з’явився хтось? Адже ти приваблива жінка…
– Ой, ні, не хочу нікого! Адже мені тільки п’ятдесят чотири роки, а таке почуття, що жити тільки почала. За сином сумую тільки… Обіцяв у гості з дружиною приїхати.
До речі, і ви з Ігорем приїжджайте! Я хочу тут квартиру купити свою, ту продасть син за дорученням, щоб мені не їхати.
Я отримала, що хотіла, та щаслива! Головне, щоб здоров’я не підвело стільки планів на майбутнє.
Поговоривши з подругою, Ольга задумалася, як буває в житті. Ось вона з Ігорем не була щасливою, просто жила за інерцією, а Марія знайшла в ньому своє жіноче щастя, і, зважаючи на все, і Ігор був щасливий.
І дай Боже, все в них і в неї добре складеться в житті! Ніколи не треба переживати жити, як хочеться!
