Олеся сиділа на дивані і дивилася в одну точку. Телевізор щось там говорив, але вона не помічала зовсім нічого. Була повністю занурена в свої думки.
– Мама, я їсти хочу, – підбіг до неї маленький син. Олеся ніби прокинулася від своїх думок.
– Так зараз малюк, -сказала вона Артему.
– Мама, а тато куди пішов?
Олеся подумала – подумала і відповіла:
– У відрядження поїхав.
– А-а-а.
Антон з Олесею одружилися сім років тому. Познайомилися, коли дівчина виходила з магазину, у неї порвався пакет, всі покупки випали і розсипалися по дорозі. Олеся глянула на них розгублено, не знаючи, що робити. В цей час підбіг хлопець швидко зібрав продукти в свій пакет і посміхнувся дівчині.
– Давайте я вас підвезу, щоб ви більше нічого не загубили!
Дівчина оглянула чоловіка і посміхнулася.
– Гаразд, підвезіть.
Антон красиво залицявся до Лисички, саме так і тільки так він її називав. Потім було весілля. З Антона і Олесі вийшла відмінна пара, Антон був дуже товариський, а як він смішив Олесю. А Лисичка така спокійна, розважлива. Вони були завжди разом, ходили до друзів, їздили на сплави, ходили в походи. Всі друзі їх називали ідеальна парочка.
Через два роки з невеликим у них народився Артем. Коли Олеся завагітніла, Антон зовсім не зрадів.
– Навіщо нам зараз дитина, давай будемо жити для себе поки що, народимо пізніше, нам же так добре разом.
– Ну як же, він же вже наш, я не можу його позбутися.
– Може ти подумаєш поки ще не пізно?
– Антоне, ну як же так, як ти можеш так говорити.
Олеся народила чудового хлопчика і все начебто було добре, але Антон якось почав віддалятися від неї. Затримувався на роботі, їй говорив, що бере підробіток, бо у них багато витрат зараз. Зовсім не допомагав їй з Артемом, вона себе заспокоювала тим, що все налагодитися, що коханий ходить на роботу, втомлюється. Артемчик підростав, але Антон не змінювався, зовсім.Майже не підходив до сина. Тільки зрідка в вихідний міг піти погуляти з ним або зайти в магазин іграшок щось купити.
Дівчина ж дуже старалася якось налагодити сімейне життя, намагалася оточити турботою своїх двох чоловіків, готувала чоловікові улюблені страви, чекала з роботи.
Якось увечері він прийшов і почав збирати речі.
– Щось трапилося Антон? Куди ти?
– Мені все набридло, я йду, зовсім не так я уявляв наше життя, я ж просив не народжувати поки. Ти пам’ятаєш, як добре нам було удвох.
– Але Антон, це ж твій син, подивися, як він схожий на тебе.
– Я хочу жити як раніше, не хочу цих турбот, пелюшок і сорочечок.
– Він уже підріс які пелюшки? Артемчик ходить в дитячий сад. Просто ти розлюбив нас так?
– Коротше, я покохав іншу, подам на розлучення, на дитину буду давати гроші.
Коли за Антоном зачинилися двері, Олеся задумалася ось всі ці відлучки і так звані підробітки, просто він завів іншу. А ще її коханий Антон виявився просто самозакоханим егоїстом, може і добре, що він пішов зараз. Всі старання Олесі ні до чого не привели.
Антон не приходив і не дзвонив вже два тижні, спочатку Олеся дуже засмутилася, коли укладала сина спати, в горлі стояв клубок. Але потім вона якось змирилася, зрозуміла, що все одно не зможе його пробачити навіть якщо він спробує повернутися.
Олеся працювала перекладачем, переводила різні тексти, контракти, будучи в декреті вона постійно підробляла. Так що без грошей вона точно не залишиться. Іноді її запрошували в якості перекладача на ділові переговори, різні зустрічі.
Саме на одній з таких зустрічей вона познайомилася з Іваном. Він був повною протилежністю Антона, здавався таким похмурим, серйозним чоловіком, в порівнянні з колишнім чоловіком. Він почав надавати знаки уваги Олесі, дарувати їй квіти. Якось дуже швидко подружився з її сином, а той дуже тягнувся до чоловіка, було видно, що йому не вистачає батька, чоловічої уваги.
Десь через півроку, коли Олеся збиралася на чергові ділові переговори, Артем був у цей час в дитячому саду, пролунав шурхіт у передпокої.
– Лисеня привіт, я тут подумав може нам почати все з початку, – це був Антон, він прийшов, відкрив своїм ключем двері і поставив валізу з речами.
– Антон, це ти? – здивовано сказала дівчина.
– Я зрозумів, що люблю тільки тебе!
– Ти, любиш тільки себе Антон, що тебе та інша вигнала? Або може вона заваrітніла? Давай бери свій чемодан, поклади ключі від квартири і більше не приходь.
– Дай хоча б з сином побачитися.
– Невже ти згадав про сина, через півроку, він в дитячому саду.
– Тоді я може почекаю його.
– Ні не почекаєш, і до речі я виходжу заміж за іншого, він стане справжнім батьком Артему, не те, що ти.
Антон промовчав, взяв речі і вийшов з квартири.
– І як тільки я могла любити його, – подумала Олеся.
Дівчина сіла на крісло і подумала, все тепер точно можна перевернути цю сторінку в своєму житті, вона зовсім нічого не відчуває до цього чоловіка.
Тим більше Іван, дійсно зробив пропозицію Олесі, тільки та все ніяк не могла зважитися, думала чи варто знову виходити заміж. Все-таки після того, як Антон кинув її, вона трохи не довіряла чоловікам.
Р.S. Олеся вийшла заміж за Івана, переїхала до нього в будинок. Через рік у них народилася дочка. Іван прекрасно ставився до Артема, а про дружину з донькою дуже дбав.
