– Що, просто взяв речі та й пішов? Так просто?
– Так… І це після двадцяти років у шлюбі, Олю!
– Може ти зробила щось не так? А може, просто зрозуміла його неправильно…
– Оля, що не так? І що там розуміти! Він просто зібрав речі, сказав: “Я знайшов іншу жінку, бувай!”, Після чого пішов!
– Ну, він не казав тобі: «Прощавай»…
– Оля! Ну, що ти як… Як не знаю хто…
У куточках очей Олени заблищали сльози. Такою спустошеною та самотньою вона себе давно не почувалася.
– А діти знають?.. – тихо спитала Оля.
– Ще ні, Марійка з Вадимом зараз у таборі… Повернуться за кілька тижнів, тільки позавчора на потяг посадила. – схлипнула Олена.
– Ну, воно й на краще, що діти зараз не вдома. Хоча б встигнеш прийти в себе.
– Як можна прийти в себе, коли ми разом прожили два десятки років… Два десятки. – Олена схопилася руками за голову. – Навіть не уявляю, як я скажу про це дітям! Ось як?
– А ти не кажи нічого поки що, – раптом Оля зненацька замовкла. – Слухай, а давай поквитаємося з ним, га?
– Як це, поквитаємося? – Заплескала очима Олена. – Що ти пропонуєш?
– А давай… Давай ти теж собі чоловіка знайдеш, Олен! Ти струнка, гарна. Квартира є, грошей не потребуєш. Завидна наречена, я тобі скажу. – посміхнулася Оля.
– Ну, як я можу, Олю! Я ж тільки чоловіка люблю.
– Тобто він від тебе піти без пояснень може, а тобі запрошення подавай? Сьогодні ж йдемо на побачення наосліп, нічого не знаю, – Оля поклала долоню на коліно подруги. – Олено, тобі просто треба розвіятися, щоб забути його, розумієш?
– Гаразд, Олю, я спробую. Але я не впевнена, що це правильно, – прошепотіла Олена.
– Не думай про неправильність чи правильність. Думай про себе, своє щастя, – сказала подруга. – Зараз підберемо тобі відповідного кандидата.
За кілька хвилин Олена з Олею обрали чоловіка, з яким жінка домовилася піти на побачення вже ввечері. Про вбрання вона особливо не думала. Вирішила, що йде не спокушати незнайомця, котрий погодився провести з нею час, а просто розвіятися. Олена переживала сама собі зізнатися, що насправді хотіла довести, що все ще здатна бути привабливою та цікавою для чоловіків. Адже раптовий відхід чоловіка сильно знизив упевненість жінки у цьому.
– Так, начебто тут має бути заброньований столик… – перевірила ще раз листування Оля. – Все, далі сама, бажаю удачі!
– Стривай, ти не проводиш мене? І кинеш мене одну? – Олена розгублено схопила подругу за плече.
– Ну ні, люба. Це твоє побачення, тож я втручатися не планую. Столик під номером тринадцять, йди вже!
Видихнувши, Олена увійшла до закладу. Пройшовши до потрібного столика, вона побачила, що за ним хтось уже сидить.
– Ви вибачте, я трохи запізнилася, затори… Руслан?
– Олена?! – спочатку чоловік підвівся, щоб відсунути жінці стілець, але так і застиг на місці. – Оце збіг!
Жінка відчула, як її щоки починають червоніти, а Руслан навпаки став посміхатися ще ширше.
– Ми з тобою не бачилися вже років п’ять, мабуть. Після того як я звільнився з компанії… Чи більше?
– Рівно п’ять років, Руслане, – підтвердила слова чоловіка Олена. – І як же це тебе занесло на побачення наосліп? – жінка вирішила поставити запитання першою, щоб застати старого друга зненацька.
– Та ми з другом посперечалися, ну я програв і залишився винен йому бажання… – чоловік відвів очі вбік, ніби соромився цієї жартівливої суперечки. – Знаю-знаю, поводжуся як дитина… Але так навіть веселіше, правда?
– Любиш ти залазити у всякі авантюри, – Олена жартома поплескала чоловіка по плечу. – Зовсім не змінився.
– Сама як? Як діти?
Розмова зав’язалася сама собою, і ось уже кілька годин Олена та Руслан говорили про минуле, не забуваючи при цьому відволікатися на напої.
– А пам’ятаєш, коли я вранці випадково опинився біля твого будинку?!
– Це коли мій чоловік потім сварився з тобою, думаючи, що ти до мене приїхав? – засміялася Олена. – Звичайно пам’ятаю! Я весь день йому намагалася пояснити, що ми просто друзі.
– Так-так… – якось сумно посміхнувся Руслан. – Олено, вибач, що питаю, але мене весь вечір хвилює це питання. Чому ти пішла на побачення?
Жінка знала, що рано чи пізно Руслан про це спитає, але все одно виявилася до цього питання не готова. Вирішивши не приховувати зраду чоловіка, Олена виклала старому приятелю все начистоту:
– Та пішов він від мене вчора ввечері. Зібрав речі, викликав таксі і зі словами: «У мене з’явилася інша, бувай!» вмотав у невідомому напрямку… Кинув, коротше кажучи.
– І навіть не спробував порозумітися? – серйозно спитав Руслан.
– Ні, та я й не просила… У нас давно немає у відносинах романтики. Хоча я намагалася, так би мовити, вдихнути свіжих емоцій у шлюб. Але, мабуть, старалася замало…
– Співчуваю тобі, Олено… – Руслан м’яко накрив своєю долонею долоню дівчини.
– Слухай, а давай зараз кудись поїдемо? – несподівано у жінки прокинувся азарт. – У караоке, чи просто подивимося на зірки… Давай, га?
Але на це Руслан лише негативно похитав головою.
– Ти для мене надто важлива, Олено, щоб ми ось так взяли і все зіпсували. Давай зараз я викличу тобі таксі, а завтра ми ще раз зустрінемося і придумаємо, чим зайнятися наступних вихідних.
***
…Прокинулася Олена у себе в квартирі, виявивши сплячу поряд на кріслі Олю.
– Господи, ти що, всю ніч тут провела? – спитала Олена, морщачись від сонячного світла.
– Могла б і дякую сказати! – позіхаючи, потяглася Оля. – Учора ти ледве на ногах стояла, а сьогодні вже свариться.
– Оль, я вчора Руслана зустріла…
– Стривай, того самого? Який до тебе три роки залицявся? – миттю прокинулася подруга.
– Так. Умудрилася ж ти на побачення наосліп мені саме його знайти!
– І він навіть не запропонував тобі…
Але договорити Оля не встигла, адже у двері хтось наполегливо постукав. Подруга пішла відкривати, а Олена вирішила зайти у ванну, щоб привести себе до ладу.
– Оленко, тут це, гості! – саркастично вигукнула Оля.
– Ну і хто це може бути… Сашко?
– Оленочка, люба моя, кохана, – чоловік потягся до жінки, але подруга перегородила йому шлях.
– Я піду, погуляю кілька хвилин, – сказала Оля, повернувшись до Олени, після чого додала пошепки. – Ти не забувай, що тепер поводитися з ним треба так само, як і він.
Оля гримнула дверима і Сашко з Оленою залишилися наодинці.
– І як це розуміти? – Першою порушила тишу Олена.
– Кохана, пробач… Я зробив помилку, першу за двадцять років шлюбу! Такого більше не повториться.
– Першу?! – від здивування у Олени «очі на лоба полізли». – А коли ти всю ніч у друзів провів, нічого мені не сказавши? Коли моя знайома опублікувала у соціальних мережах фотографії на відпочинку, на яких ти поряд? Це не помилки, на твою думку?
– Я не зраджував тобі, клянусь! – Сашко глянув дружині в очі. – Олено, вибач мені, заради дітей…
– А от дітей сюди приплітати точно не слід!
Олена ще раз подивилася на чоловіка, але тепер зовсім іншими очима. Все в його зовнішності та поведінці раптом стало дратувати жінку. Вона відчувала лише образу за те, що дозволяла всі ці роки так поводитися з собою.
– А знаєш, я теж маю тобі щось сказати. Вчора я ходила на побачення з чоловіком, після якого провела з ним ніч!
– Що?! – вигукнув Сашко. – Та як ти могла…
– Як і ти, любий! Тепер ми квити, правильно?
– Ти… Думаєш, що краще за мене? Ось і йди до свого коханця!
Сашко відразу вилетів з квартири, гримнувши дверима настільки сильно, що в Олени задзвеніло у вухах. Але після його відходу жодна сльозинка не скотилася по щоці жінки. Натомість вона відчула незрозумілу легкість, що наповнює її енергією. Тієї ж хвилини Олена набрала номер Руслана:
– Алло, у тебе все нормально? Я пару разів дзвонив, але слухавку брала твоя подруга.
– Так, все гаразд, – з усмішкою промовила Оля. – Ти вибач, що я вчора дозволила собі трохи більше, ніж потрібно…
– Нічого страшного, напевно, ігристий напій зробив свою справу, – пожартував Руслан. – До речі… Моя пропозиція прогулятися ще в силі. Що думаєш?
Олена кілька секунд мовчала, після чого випалила:
– Руслан, я розлучилася з чоловіком.
– Як це? Зовсім? – у голосі чоловіка почулася надія.
– Так назавжди. Втомилася не помічати очевидне. Тож якщо ти все ще хочеш зі мною зустрітися…
– Звичайно! – перебив Олену чоловік. – Я радий просто провести з тобою час, Олено!
…Руслан і Олена стали зустрічатися щотижня і невдовзі зрозуміли, що хочуть щось більше. І нехай їм було вже за сорок, і нехай у Олени були діти, це їх не зупинило. Так, мав бути довгий шлях знайомства Марії і Вадима з Русланом, але чоловік був тільки радий вступити на нього.
А вже через місяць жінка розлучилася з чоловіком, нарешті відчувши повну свободу тепер уже поряд з людиною, що по-справжньому любить її! І вона сподівалася, що цього разу все буде інакше.
