-Як же я скучив! – вигукнув Петро до Тані, відкриваючи двері в свою квартиру.
Тетяна здивовано дивилася на нього.
-Петю, ти що? – зашепотіла вона. – Оксана нас може почути!
-Її немає вдома. На роботі вона – нічна зміна. Тому квартира в нашому розпорядженні!
Він почав швидко розстебнув ґудзики на Таніному плащі і взявся за ґудзики на кофтинці.
Вона здивовано дивилася на чоловіка своєї найкращої подруги, Оксани, намагаючись заспокоїтись.
Хоча майже рік тому, дівчина сама закрутила роман з Петром. Просто тому, що їй цього хотілося…
Тетяні було однаково, що подруга може дізнатися правду, а Петя, хоч і боявся наслідків, не міг себе стримати. Йому дуже подобалася ця чорнява красуня…
-Стривай, Петю! – зупинила його Тетяна. – А як же Олексій? Ти забрав його з садка?
-Таню, досить ставити запитання, – сказав Петро. – Син у тещі. Я сказав їй, що працюю сьогодні допізна, і вона забрала його на два дні.
-Ну добре, – посміхнулася дівчина і гордо попрямувала в кімнату. – Це що нова постільна білизна?
-Спеціально для тебе купив.
-Ти не міняй її, нехай Оксанка думає, що вона для неї, – блиснула карими очима Тетяна. – Борщику тобі зготує, щоб подякувати.
-Забудь про неї, – прошепотів Петро і закрив двері в спальню.
Час пролетів непомітно. За вікном швидко стало темно, а за кілька годин, почало світати.
Вони ніжилися в ліжку, навіть не здогадуючись, що вже через годину, Оксана повернеться додому.
Несподівано, під вікнами пролунав звук чиєїсь машини.
-Поспати не дають, у вихідний… – невдоволено пробурмотів Петро.
Він хотів уткнутися обличчям в подушку і додивитися приємний сон, але, замість цього різко розплющив очі.
-Таня! Ми проспали!
Чоловік схопився з ліжка, намагаючись розбудити Тетяну, яка не відразу зрозуміла, в чому справа.
-Зараз Оксанка прийде! – нервувала дівчина, вдягаючись. – Де моя кофта?
-На підлозі, мабуть… Я не пам’ятаю…
Швидко одягнувшись Тетяна поцілувала Петра і вискочила з квартири.
Невірний чоловік заходився швидко замітати сліди вчорашнього вечора: зібрав розкидані речі, вимив посуд, а потім, заправив ліжко, забувши про нову постільну білизну…
За півгодини в пролунало клацання замка і в квартиру увійшла Оксана.
Її і без того біле обличчя було втомлене після безсонної ночі, густе русяве волосся, зібране в хвіст, покірно лежало на плечі, а блакитні очі розсіяно дивилися по сторонам.
-Привіт! – надто голосно сказав чоловік, дивлячись у коридор. – Як справи на роботі?
-Навіть не питай… – зітхнула Оксана. – Стільки роботи було, ще не памʼятаю такого.
-Нічого, зараз виспишся і відпочинеш!
Оксана посміхнулася.
-Олексій ще спить?
-Він… У Ірини Миколаївни.
-Коли мама встигла його забрати? – здивувалася дружина, знімаючи туфлі. – І навіщо?
У Петра почервоніли вуха. Він відчув нестерпне почуття сорому і мовчав, не знаючи, що відповісти.
-Петю. Щось сталося? – напружилася Оксана.
-Я вчора затримався на роботі… І попросив тещу забрати його, – відповів чоловік. – А сьогодні вихідний. Та й думаю – хай погостює в бабусі. Ти зможеш спокійно виспатися!
Оксана задумливо подивилася на чоловіка, кивнула і пішла у ванну. Через кілька хвилин вона з’явилася в спальні, одягнена в простору нічну сорочку. Оксана зняла з ліжка покривало і застигла на місці.
-Петю. У нас нова постільна білизна? – запитала дружина.
-Так… Це подарунок для тебе. Подобається? – відповів він, з кухні.
-Лілії? Він же знає, що я їх терпіти не можу, – прошепотіла вона.
Не бажаючи більше ні про що думати, жінка плюхнулася на м’який матрац і заплющила очі.
Трохи покрутившись, вона уткнулася обличчям в подушку і раптом відчула незнайомий аромат парфумів.
Сонливість як рукою зняло. Оксана різко сіла на ліжку і тремтячими руками взяла в руки подушку.
-Це жіночі парфуми… У мене ж таких немає…
На душі у неї стало холодно, голова йшла обертом. Вона раптом пригадала, що Петя, останнім часом, став поводитися якось дивно. Чоловік чіплявся до всього: як вона готує, як вона одягається, що каже.
Зауваження сипалися немов з рогу достатку і Оксана, правду кажучи, вже відчувала себе поганою дружиною, яка цілодобово на роботі і не встигає виконувати домашні справи.
Оксані вже лізли в голову думка про те, що Петро їй зраджує, але в той час жінці це здалося абсурдом – вона занадто йому довіряла.
Тепер же, Оксана мовчки ковтала сльози, вдихаючи аромат чужого парфуму.
Наступного дня Оксана прокинулася дуже рано: за вікном було ще темно, а поруч, спав чоловік, чомусь усміхаючись уві сні.
Здригнувшись, вона встала, і тремтячи від холоду, попрямувала на кухню. Думки плуталися, їсти не хотілося.
-Петя став холодний до мене. Я вже навіть не пам’ятаю, коли ми були близькі востаннє, – думала Оксана. – Він постійно знаходить якісь відмовки.
Просидівши кілька годин на кухні, вона твердо вирішила дізнатися правду. Але для початку,вона хотіла з кимось порадитись. Не сумніваючись жодної секунди, жінка взяла в руки телефон і відправила повідомлення своїй найкращій подрузі.
-Танюша, можна я приїду сьогодні? Потрібно поговорити.
-Звичайно! Чекатиму, – відповіла Таня.
Оксана поїхала в гості до Тетяни. Вона так сподівалася, що подруга розвіє всі її сумніви, але, та, несподівано, заявила:
-Ти права! Він точно тобі зраджує!
-Чому? – застигла Оксана.
-Сама подумай: ви не маєте близькості, він купує нову постіль, а ще парфуми… Давно тобі говорила – залишай його! А ти мені доводила, що жінці обов’язково потрібен чоловік, – сказала подруга. – Я сама живу в своє задоволення: хочу – шубу куплю, хочу – за кордон поїду.
Оксана похитала головою.
-Причому тут це? У нас з Петею син, хороша квартира, а влітку ми планували купувати дачу… – Вона задумалася і додала: – Він любить мене… Просто останнім часом, поводиться якось дивно.
-Значить зраджує.
-Таня! Ти що, хочеш, щоб я розлучилася з ним?
-По-моєму, це краще, ніж жити з тим, хто тобі невірний.
Тетяна скоса подивилася на подругу. Вони з Оксаною дружили зі школи і Таня завжди їй заздрила.
Не тому, що подруга більшого досягла в кар’єрі, а тому, що у неї був люблячий чоловік і дитина.
Таня ж, користуючись своєю привабливою зовнішністю, міняла чоловіків, як рукавички, не бажаючи ускладнювати собі життя шлюбом.
Але, рік тому, коли на горизонті залишилися лише одружені кавалери, вона зрозуміла, що прорахувалася – хороших чоловіків вже розібрали.
Відзначаючи свій тридцять сьомий день народження, в компанії друзів, Тетяна злісно дивилася, як Петро бігає за Оксаною і здуває з неї порошинки.
Їй раптом захотілося забрати чоловіка з сім’ї, на зло подрузі. Крім того, Петро непогано заробляв і взагалі відповідав усім тим якостям, які вона цінувала в чоловіках.
З цього дня Таня почала проявляти до нього знаки уваги.
А одного разу, вона прийшла до них додому, нібито випадково заскочила, підгадала момент, коли Оксани не було вдома якраз, і досягла свого – Петро не встояв…
Таня зверхньо подивилася на сумну подругу: їй хотілося, щоб правда скоріше відкрилася, тоді, Оксана виставила б чоловіка з дому, назавжди.
Тетяну навіть не лякав той факт, що вона втратить подругу, настільки їй хотілося скоріше вискочити заміж.
-Ти прослідкуй за ним, – запропонувала Таня.
-Я боюсь…
-Чого?
-Якщо Петя і справді зрадив мені… Я не пробачу його, – схлипнула Оксана. – Як можна жити з тим, хто зрадив? З тим, хто привів до нас у квартиру коханку…
Таня посміхнулася. Вона знала, що Петя сам, ніколи не наважиться, все розповісти дружині, тож переконала подругу з’ясувати правду.
Ранок неділі був похмурим. Сонце зникло за сірими хмарами, накрапував дрібний дощик, від чого настрій був зовсім безрадісним. Після сніданку, Оксана запитала чоловіка про його плани на вихідний і зрозуміла, що Петя знову їй бреше.
-Мені треба на роботу, – відповів він. – Справ купа, за тиждень нічого не встиг!
-Але сьогодні неділя…
-І що? – розсердився чоловік.
-Я думала, що ми проведемо цей день разом.
Петро нахмурився і відвернувся.
-Займися будинком, бруд всюди, в холодильнику пусто! А я поїду гроші заробляти, – процідив він. – Нормальні жінки і вдома все встигають і виглядають привабливо!
Оксана різко встала і, нічого не сказавши, вийшла з кімнати. Вона вже чула ці заяви неодноразово.
-Що? Правда, так? – гукнув їй услід чоловік.
Вдосталь наридавшись у ванній, під шум води, Оксана вирішила більше не відтягувати.
Коли Петро одягнувся і вийшов з дому, дружина відразу пішла за ним. Вона намагалася бути непомітною, а Петя і не здогадувався нічого.
Він попрямував у протилежний бік від роботи, петляючи між будинками. Через пару кварталів чоловік зупинився біля старої дев’ятиповерхівки і, намагаючись не випустити парасольку, почав кудись дзвонити.
Трохи згодом, до нього підійшла якась жінка і обійняла його, зовсім не як подруга.
Оксана не розгледіла її обличчя за парасолькою. Коли ж Петя почав її цілувати і поклав свою руку їй на талію, дружина застигла не в змозі поворухнутися.
Парасолька відхилилася, і Оксана побачила її…
-Таня … – прошепотіла вона. – Я нічого не розумію…
Парочка продовжувала обійматися, не звертаючи уваги на дощ, а Оксана гукнула чоловіка не своїм голосом.
-Оксанко… Як ти… – здивовано промовив чоловік, помітивши її.
-То це ти? – тремтячим голосом запитала Оксана, впритул підійшовши до своєї кращої подруги.
-Так, – нахабно заявила Таня. – Ми зустрічаємося вже майже рік. Ти здивована?
-Таня! – вигукнув Петро.
-А що таке? – здивувалася Тетяна. – Скажи їй правду, ти ж все одно хотів розважитися.
Петро не знав, куди подітися, йому хотілося бути зараз будь-де, тільки не тут.
-За що? – тихо запитала Оксана, дивлячись на чоловіка. – Хіба ми були нещасливі? А син?
Чоловік тяжко зітхнув і сказав:
-Я не люблю тебе. У мене більше немає сил жити з жінкою, яка мені байдужа. А з сином я спілкуватимуся…
Оксана подивилася сумним поглядом на свою подругу і нічого не сказавши пішла додому. Вона не пам’ятала, як опинилася в квартирі. Наступний тиждень пройшов ніби в тумані, і якби не мама, яка не залишала доньку ні на хвилину, не відомо, чим би все це скінчилося.
-Добре, що він показав своє справжнє обличчя, – говорила Ірина Миколаївна, обіймаючи доньку. – А Тетяна… Ніколи не думала, що вона така…
-Як мені тепер жити? – плакала Оксана.
-Дуже просто: у тебе є син, а йому потрібна здорова і хороша матір! – твердо сказала Ірина. – Все забудеться. Чоловіки приходять і йдуть, а діти завжди залишаються вірні мамі. Пам’ятай слова жінки, яка двічі розлучалася.
-Мамо, як я поясню все це Олексію?
Ірина відмахнулась.
-Йому лише три роки. Навіть добре, що ти зараз розлучишся – син нічого не запам’ятає! Та й до батька ще не сильно прив’язаний…
Через півроку Оксана зрозуміла, що її мама мала рацію: вона відчувала себе набагато краще. Виявилося, що життя після розлучення не закінчується.
Їй стало простіше справлятися по дому, не потрібно було вислуховувати тонни критики і відповідати образу ідеальної дружини: Оксана нарешті почала прислухатися до своїх бажань і їй стало набагато легше.
Вона більше не спілкувалася з Петром, а той, не особливо поспішав побачитися з сином, тому що одружився з Тетяною і був зайнятий новими відносинами.
Через два роки, одного теплого літнього дня, Оксана прогулювалася парком з мамою і сином. Вони сміялися і насолоджувалися чудовою погодою. Несподівано, Ірина Олександрівна, зашепотіла:
-Дивись на ту солодку парочку!
Оксана повернула голову і помітила Таню зі своїм колишнім чоловіком. Вони голосно сварилися. Тетяна нервово жестикулювала, а на руках вона тримала дитину.
-Ти у всьому винен! – кричала колишня подруга.
-Я не можу більше! – волав Петро. – Якщо ти не припиниш цю сварку, то я піду!
Ірина із захопленням сказала:
-Оксанко, схоже, життя у них не зовсім спокійне. Я не хотіла тобі говорити, але недавно розмовляла з однією знайомою, яка спілкується з матір’ю Петі…
-І?
-Танька з Петром сваряться без кінця. Вона бере з нього гроші і витрачає на себе кохану майже все, що він заробляє, – жінка помовчала, а потім додала: – Він навіть про розлучення натякав. Так що, дивись, ще назад прибіжить.
-Нехай біжить, – усміхнулася Оксана. – Хтось його пустить!
Вона розвернулась, взяла за руку сина і подумала про те, що прийняла вірне рішення, виставивши, чоловіка за двері.
Крім того, її особисте життя на цьому не закінчилося – можливо, дуже скоро, в Олексія з’явиться новий тато, який все не залишає спроб одружитися з його чудовою мамою.
