Оксана сиділа навпочіпки біля пісочниці і показувала доньці як робити пасочки.
-От, бачиш, беремо лопатку, насипаємо пісочок у форму, поплескуємо, потім раааз … і перевернули. Бачиш, як гарно вийшло!
Вона почула звук повідомлення, що прийшло на телефон.
-Сонечка, давай тепер ти сама спробуєш.
Оксана встала, помахала трохи затерплими руками, витягла з кишені телефон, прочитала повідомлення і… її обличчя просто перекосилося від злості.
Повідомлення було від чоловіка. У ньому він писав, що їй треба схуднути, схуднути та ще раз схуднути. І підкачати губи. І прибрати зморшки під очима.
“Ну, ну ….. Значить написати можемо, а в очі сказати – ні!”
Оксана написала у відповідь, що йому потрібно прибрати відвислий живіт і підкачати взагалі все тіло.
Вона хотіла написати ще багато чого. А краще не написати, а наговорити, а краще взагалі дочекатися його з роботи і закотити скандал, але вона почула, як її кличе дочка.
-Мамо, мамо.
Вона швидко зітхнула, дорахувала до 5, видихнула і вже з усмішкою подивилася на Соню та на пасочку, яку вона зробила.
-Як гарно в тебе вийшло, Сонечко! Давай ще трохи зробимо…
-Кач, кач, мамо … – і Соня показала рукою на гойдалку.
-На гойдалку підемо? Ну давай!
Оксана допомогла доньці вибратися з пісочниці та повільно пішла з нею на гойдалку.
…………………..
Оксана та Павло знали один одного вже давно. 10 років точно. Вона чудово пам’ятала, як вони познайомилися. Оксана тоді навчалася в інституті на денному, а її шкільна подруга Настя працювала офіс-менеджером. Було літо. Якось вони сиділи ввечері і балакали.
-А я виходжу на іншу роботу з понеділка, – сказала подруга. – секретарем.
-Круто.
-Так. І зарплата вища. Тільки мені тепер треба когось підібрати на своє місце. Ти не хочеш піти?
-Я? – здивувалася Оксана.
-Ну так….
-Так я ж навчаюсь вдень. Як я працюватиму?
-Ну липень і серпень ти ж не вчишся. А вересень – це початок самий. Його також можна пропустити. Зате грошей трохи заробиш…
-Хм …., – Оксана задумалася. – А давай. Чому б і ні.
Вона сходила на співбесіду та її взяли. Обов’язки на цьому місці роботи були не запорошеними: протирати полиці в шоу-румі вранці, виписувати накладні на склад, відповідати на дзвінки, якщо менеджери всі зайняті … та й і все ….
І ось, десь за тиждень, після того, як Оксана вийшла на роботу замість своєї подруги, перед нею з’явився він, Павло. Він зайшов у кімнату, побачив її і остовпів. І Оксана зрозуміла, що вона йому дуже сподобалась.
Ні, звичайно, потім він сказав, що просто очікував побачити її подругу, а тут дивиться – зовсім незнайома дівчина. Але Оксана знала, що торкнулася його серця. Потім він справді давав їй знаки уваги, вони навіть потоваришували, але з її боку це була просто дружба. Чому? – Запитайте Ви. Все просто. Павло їй не сподобався.
Ішов час. Оксана звільнилася і з головою пішла у навчання. З Павлом вона все також спілкувалася по-дружньому, хоча він дуже залицявся до неї і намагався підкорити.
А потім Оксана закохалася… Закохалася добряче і, як їй тоді здавалося, назавжди. І що ж Павло? Ні, він не перестав спілкуватися з Оксаною. Він просто зайняв вичікувальну позицію. Через 2 роки Оксана сама пішла від свого “великого” кохання і Павло знову оточив її своєю турботою. Він знову і знову намагався досягти її розташування.
-Дочко, ну що ж ти на Павла уваги не звертаєш? Він же тебе просто обожнює! – казала їй мама.
-Оксан, він такий класний! Чому ти не хочеш бути з Павлом? – дивувалася її інституцька подруга, Марина.
Але Оксана тільки знизувала плечима. Вона сама не могла зрозуміти чому їй не хочеться бути поряд із цією людиною.
Але Павло виявився завзятим. Він все також продовжував залицятися до Оксани і через 4 роки вона здалася. Вони почали зустрічатися, а потім і побралися. Спочатку Павло носив її на руках. А потім … потім мабуть Оксана стала буденністю, а не цінним призом. І ось він результат – вона має схуднути та накачати губи!
……………..
Оксана посадила дочку на гойдалку і почала качати. Їй було прикро. Так, вона поправилася під час вагітності, але всього на 5 кілограм. Всього на 5! Щойно вона змогла, то стала активно займатися собою, щоб привести себе у форму і дуже швидко ці кілограми пішли. Зараз доньці 2 роки, вона носить одяг того розміру, як і до вагітності, і вона знає, що виглядає чудово, бо з нею намагаються познайомитися на вулиці чоловіка, незважаючи на те, що бачать поряд з нею дитину. Ну куди їй ще скидати?
“Може він мені мститься за те, що я так довго не відповідала йому взаємністю?”
Оксана зітхнула.
-Привіт! – Це прийшла її подруга Маринка. Так сталося, що вона одружилася з хлопцем, який жив у сусідньому від Оксани будинку і тому вони частенько зустрічалися. Марина забрала свого сина зі школи, побачила Оксану і вирішила підійти та побалакати трохи.
-Привіт!
-Ну Розказуй що трапилося? Я ж бачу, що ти сама не своя.
-Ось, дивись, – і Оксана простягла Марині своє листування з чоловіком.
Марина прочитала і з подивом дивилася на Оксану:
-Оксаночка! А навіщо ти так написала Павлові? Якщо ви продовжите в такому дусі, то дуже швидко розлучитеся …. Може ти дійсно займешся собою?
-А що мені ще робити? Манікюр, педикюр, косметолог – раз на два тижні. Схуднути? У якому місці? Губи накачати? Ось не хочу!
-Ну я б не так зробила. По-перше, написала б скільки що коштує: абонемент на фітнес, та й усе інше. Він побачить суму і сам не захоче її давати. Ось і все….а по-друге, я б романтичну вечерю йому зробила б…..
-Тобто ти вважаєш, що я таки повинна зробити так, як він хоче?
-Нуууу ….. скажемо так …. показати, що ти готова це зробити.
-Марино, давай по-чесному. Усі ми не молодшаємо. Ну, не втечеш ти від зморшок навколо очей. Тим більше я, яка любить посміятися… І що робити? Я не згодна.
-Слухай, а може у нього хтось є?
Оксана зітхнула.
-Може бути. Але тоді нехай він мені скаже про це прямо, а не ставить претензії до зовнішності.
Обидві замовкли…
-А у тебе як справи? – Запитала Оксана Марину.
-Ой, та все також … нічого нового.
………………..
Ішов час. Павло зовсім віддалився від Оксани. Він вже не казав, що їй треба щось змінити. Він її просто не помічав. Кілька разів Оксана намагалася вивести його на розмову, але Павло уникав її.
“У нього точно хтось є,” – думала Оксана. І хоча їхній доньці не було ще 3 років, вона почала вже потихеньку повертатися на роботу. Спочатку на пару днів на тиждень, потім на три. Їй пощастило – її мама із задоволенням залишалася зі своєю онукою.
-І що ти будеш робити? – питала Марина.
-Не знаю ……, – Оксана знизала плечима. – Я ж не можу точно бути впевнена, що він зустрічається з іншою.
-Та яка різниця? Він же на тебе не звертає уваги!
Оксана знову знизувала плечима:
-Поки спостерігатиму за ситуацією. Я за те, щоб Соня мала батька. А він добрий батько. Він її дуже любить і займається з нею … А це дуже ускладнює все.
…………………
Оксана вже виходила з роботи, як їй хтось подзвонив. Вона дістала телефон – це була Марина.
-Марино, привіт! – Оксана посміхнулася. Вона любила посміхатися, коли розмовляє по телефону. Їй здавалося, що так вона передає тому, з ким розмовляє, добрий настрій.
-Оксано! – Оксана зрозуміла, що Марина хвилюється. – Оксано, тобі треба приїхати сюди. І терміново!
-Нічого не розумію …. Куди-сюди і чому терміново?
-Я зараз у кафе в торговому центрі. Ми з чоловіком вирішили зайти сюди та перекусити. А тут…..тут твій Павло з якоюсь дівчиною……
Підлога попливла під ногами в Оксани. Вона схопилася за стіну і встояла.
-Хочеш я тобі зроблю фотографію? – сказала Марина.
-Ні, не треба, – відповіла Оксана і в її голосі почулися металеві нотки.
-Ти не зрозуміла? Вони тут! Удвох! Вони не просто так сидять!
-Я зрозуміла. Нічого не треба робити, – знову сказала Оксана і вимкнулася.
……………………
Павло прийшов додому, як завжди, хоча Оксана думала, що він прийде пізно. Вдома була лише Оксана.
-А де Соня? – здивовано спитав він.
-У бабусі з дідусем.
-Але як вона там буде? Навіщо ж ти там її залишила? – Павло занервував.
-Павло…. просто прийшов час …. нам треба поговорити ….
-Цікаво, про що ж? – Павло посміхнувся.
-Про нас. Про наше життя.
-А що з нами не так?
-Тебе сьогодні бачили ….. з нею …. і …. і … і тому я хочу зрозуміти як ми будемо жити далі. В нас дочка. І вона любить тебе. Ти хороший батько. Але я бачу, що твоя любов до мене пройшла. Я хочу, щоб ти був чесний зі мною.
Оксана розуміла, що говорить зовсім не те й не так, як хотіла б сказати … але її думки зовсім змішалися.
І тут Павло здивував її:
-Скажи мені, ти хоч крапельку мене кохаєш?
-Ну якби не кохала, то не вийшла б за тебе заміж, – здивовано сказала Оксана.
-Просто твоя подруга … Марина … Я її постійно зустрічаю і вона говорить про тебе різні не дуже хороші речі.
-Почекай …. я не зрозуміла …. Марина? До чого тут взагалі Марина? – Оксана була спантеличена.
Павло зітхнув.
-Все почалося з того, що я випадково зустрів на вулиці твою подругу і вона почала мені натякати, що в тебе хтось є. Мовляв бачила, як ти з одним кавалером фліртувала, потім з іншим…..Я тоді розлютився і сказав, що тобі треба зайнятися собою…..Пам’ятаєш? Потім якось її зустрів, вона знову за своє. Мовляв, не на роботу ходиш, а до коханця, а доньку бабусі відвозиш. Я вже, чесно сказати, почав думати про розлучення… А вчора вона мене витягла в кафе. Я прийшов, а вона не одна. Каже, що ця дівчина все бачила і зараз все розповість… але в результаті так нічого і не розповіла вона.
Оксана нервово засміялася.
-Мені вона теж учора дзвонила. Просила приїхати і подивитися, як ти з якоюсь дівчиною спілкуєшся. І навіть фотографію хотіла надіслати.
-Цікаво …. навіщо вона це робила? – спитав Павло.
-Не знаю. Вона ж одружена і начебто шлюб у неї вдалий …. Що за інтриги?
-Добре, що ми з тобою поговорили і все з’ясували. Вибач мені, якщо що…..
-І ти мене вибач…
-А до спортзалу давай разом ходити. Мені мій живіт також не подобається.
-Добре, – посміхнулася Оксана. – А зараз підемо чай пити …. З печивом …
Сімейне життя Павла та Оксани налагодилося.
А Марина? З Мариною вони перестали спілкуватися. Виявилося, що Марина мала проблеми з чоловіком: він покохав іншу і подав на розлучення. І їй було нестерпно бачити, що в Оксани все гаразд. Тому вона й вирішила зробити так, щоб Павло та Оксана теж розлучилися.
