Ліда йшла по вулиці в дуже хорошому настрої. На вулиці була весна і в душі у неї теж була весна. А як інакше? Коханий чоловік зробив їй пропозицію, на роботі її вчора перед всіма похвалило начальство, та плюс до всього у неї скоро відпустка – хіба це не причини для того, щоб відчувати себе абсолютно щасливою? А ще нове плаття, яке вона сьогодні одягла, неймовірно личило їй. Жінка весь ранок прокрутилася біля дзеркала і пішла на роботу задоволена.
Ледве Ліда переступила поріг кімнати, в якій працювала, як на неї дивились п’ять пар незадоволених очей. Ліда навіть зупинилася, ніби наштовхнулася на стіну. Потім зсутулилася, тихенько привіталася і метушливо пройшла на своє робоче місце. Гарний настрій розвіявся …
День йшов своєю чергою. Ліда захоплено працювала і незабаром забула про те, що засмутилася. Роботи у неї було багато, і вона любила бути такою зайнятою. Набагато важче вдавалося їй цілий день сидіти нічого не робити в очікуванні кінця робочого дня.
Коли закінчився обід, до неї підійшла Галя. Сіла на стільчик поруч з Лідиним робочим столом і довірливо нахилившись до неї, тихенько сказала:
– Ліда, ти не ображайся, але плаття це твоє … Воно не личить тобі. Я, як подруга говорю. Розумієш, мені неприємно, що інші сміються над тобою і жартують, і я вирішила тобі сказати. Світлана, он, каже, що ти в ньому як бочка. Ну, треба таке сказати ?! І Марійка теж підтримала. Колір, коже, не личить тобі, старить. Років десять накидає … І взагалі у тебе смаку немає зовсім, раз так одягаєшся. Ах вже ці…! Накинулися. А я тобі по-дружньому хочу сказати, попередити, ось і прийшла.
Ліда спритно перебирала велику товсту папку з робочими документами, але після цих слів Галі пальці її застигли, та й вся вона застигла, а в очах, в самих куточках, заблищали дві малесенькі сльозинки. Вона приголомшено мовчала. Краєм ока жінка помітила своє відображення в дзеркалі, яке висіло навпроти її столу, на шафі. «І, правда, тітка якась!» – з гіркотою подумала про себе Ліда, – «Напевно, треба завтра знову надіти своє сіру сукню, що на роботу вже років п’ять носила. Так звичніше. А то вирядилася! І заміж ще зібралася. Наречена … А чи любить її Юрій? Хто його знає? Може, просто хоче прописку отримати, а вона вуха розвісила, повелася. Що в ній може бути привабливого, окрім квартири? »
Від уваги Галі не сховалося те, як згас вогник в Лідиних очах, при цьому в очах самої Галі майнув переможний блиск:
– Не переймайся, – удавано зітхнувши, пошкодувала Ліду подруга, – Краще вже від мене це дізнатися, чим в очі тобі б сказали.
При цих словах вона піднялася і, граціозно погойдуючись на високих підборах, витончено пройшла на своє робоче місце …
Галя була дуже яскрава жінка: ставна, з копицею шикарниого каштанового волосся, фігура у неї була з красивими вигинами, що змушують всю чоловічу частину колективу жадібно проводжати її очима. Вона була незаміжня, перебувала в активному пошуку і Ліда вважала, що Галя пред’являє дуже жорсткі вимоги до претендентів на її руку і очевидно розраховує на солідного нареченого. Вона багато разів заявляла, що їй потрібен чоловік, який буде її утримувати і, вийшовши заміж, працювати вона не збирається. Вік у них з Лідою був однаковий – тридцять років, проте поруч з цією красунею Ліда незмінно відчувала себе і старшою і некрасивою …
***
Вечеряли мовчки. Юрій зауважив, що його наречена чимось засмучена, але не наважувався запитати, вважаючи, що Ліда сама все розповість, коли вважатиме за потрібне. Але вона все не розповідала і Юрій вже почав переживати. Зрештою, чоловік не витримав і запитав, у чому причина її розпачу. Ліда розповіла і про Галю і про плаття, і взагалі про всі свої сумніви …
Юрій був дуже розумною людиною, розсудливим, спокійним. Відучився на філолога, потім закінчив магістратуру, вступив до аспірантури і писав кандидатську дисертацію. Зустрілися вони абсолютно випадково, на концерті. Від підприємства кілька хороших співробітників, в якості заохочення, попрямували на концерт з нагоди свята, Ліда була в їх числі. А Юрій потрапив туди замість свого друга, який віддав йому свій квиток. Вони виявилися на сусідніх місцях і сподобалися один одному з першого погляду. Після концерту Юрій проводив Ліду додому і з тих пір вони стали зустрічатися. Приблизно через рік, Юрій зробив Ліді пропозицію …
– Розумієш, – задумливо сказав Юрій, – Самі образливі слова можна почути після слів: «Ти вибач, звичайно, але …» або «Ти не ображайся, але …». Ось якщо так сказали, то чекай самого нехорошого і неприємного. І дарма той, хто це каже, думає, що він якось пом’якшить своє висловлювання похвалою або добрими побажаннями. Зовсім ні. Швидше зведе нанівець. Тут має місце бажання висловити негатив, одягнений в красиву обгортку. Щось на кшталт яскравого фантика від дешевої цукерки. Дуже яскравого, дуже красивого. А всередині неїстівна субстанція. І цей фантик, він нічим не допоможе, ніяк не поліпшить смак цукерки, а навіть навпаки, посилить розчарування від ошуканих очікувань … І ти вже давно зрозміла, що від твоєї Галі нічого хорошого і чекати не треба, тому нічого нового ти не дізналася. І насправді вона, та й інші, тобі просто-напросто заздрять. Так. Ти хороший співробітник, начальство тебе цінує, заохочує, ставить в приклад, крім того ти найкрасивіша дівчина на світі, я тебе люблю і у нас скоро весілля!
При цих словах Юрій обійняв Ліду і ніжно поцілував.
– Галя твоя ніяк заміж не вийде, біситься мабуть, – продовжив він, – А тут я. Приходжу кожен раз, зустрічаю тебе після роботи, заздрить вона. І красива ти, і розумниця, тому і зляться вони всі. Нехай зляться, ти не будеш дивитися на них. І не подруга тобі Галя, раз такі слова переказує. Вона ж могла не повідомляти подробиць. Та ні, їй саме це і було треба – зіпсувати тобі настрій. І вона домоглася свого, у неї вийшло. Тобі погано – їй добре, ось такий тандем, – розвів руки в сторони Юрій.
– Напевно, ти маєш рацію, – задумливо сказала Ліда, витираючи сльози, – От візьму і одягну завтра спеціально ще що-небудь пояскравіше!
– Ох, жінки, – удавано зітхнув Юрій, ховаючи посмішку, – Як у вас все складно!
На наступний день з самого ранку Ліду викликав до себе начальник. Ледве Ліда увійшла в кабінет, як зрозуміла, що розмова має бути серйозний. Михайло Михайлович був похмурий і щось напружено переглядав на екрані свого комп’ютера. Він запропонував Ліді сісти і сказав:
– Не чекав я від вас такого … Не очікував … Я завжди на вас розраховував, повністю довіряв. А тепер навіть і не знаю …
Ліда губилася в здогадах, що ж вона такого могла накоїти, що прямо за один день її начальник так в ній розчарувався. Цілу годину їй довелося вислуховувати дивні речі. І те, що звіт її геть поганий, і те, що тут у неї помилка, і тут, і уважніше треба бути і що фірма могла втратити великі гроші через її помилки, якби він вчасно не помітив. І ще багато-багато поганого було сказано в її адресу. Вийшла вона від начальства зовсім засмучена. Ледве дійшовши до свого робочого місця, вона почула, як колеги обговорюють новину: Галя, можливо, піде на підвищення … Всередині у Ліди похололо – це ж її готували на те місце!
Зовсім засмучена вона сіла за комп’ютер, і у неї виникло стійке відчуття, що в ньому порпався хтось сторонній. Жінка відкрила файл з цим нещасливим звітом, подивилася на цифри …
– Що таке? Не розумію … – тихенько пробурмотіла Ліда, – Це не ті дані. Ось! Ось тут помилка. Я не писала цього, тому і пішло далі неправильно … У мене була інша цифра … Як же так?
У звіті явно хтось копався. І в столі, в ящиках. Все лежало якось не так. Однак Ліда згадала, що вчора роздрукувала один екземпляр звіту, і поклала в сейф. Вона дістала його і порівняла цифри. Так і є. Хтось їх виправив. А вона, не дивлячись, сьогодні з ранку вислала звіт начальнику на електронну пошту. Ліда взяла папір і рішуче попрямувала до Михайла Михайловича.
– Хто ж міг зробити подібне? – здивувався начальник, коли в усьому розібрався, – У нас всі дівчатка хороші … Ніяк не второпаю, хто здатний на таке? ..
Ліда знала хто. Галя. Більше нікому. Решта, хоч і теж іноді проявляли себе не кращим чином, але на таку підлість були явно не здатні. Тільки вона не врахувала одне, що Михайло Михайлович уже давно знає Ліду і повірив їй. А Галя хоч і красива, але як працівник, м’яко кажучи, не дуже. Слабенька. І те, що начальницею вона стане, це сама вона, швидше за все і придумала і всім розбовтала, після того, як Лідин звіт зіпсувала. Рано пораділа … Однак доказів проти Галі у Ліди не було, і вона промовчала.
Після роботи, як зазвичай, біля виходу її чекав Юрій. Тільки він був незвично похмурий. Буркнувши «Привіт», він взяв її за руку, і вони пішли по вулиці. Зазвичай, при зустрічі, він ласкаво цілував Ліду в щоку, питав, як пройшов день, постійно дивився на неї і говорив, що любить, а сьогодні йшов мовчки, як ніби-то Ліди не існувало зовсім. Нарешті жінка не витримала:
– Що з тобою?
– Все в порядку. Хоча ні. Чого вже приховувати. Не в порядку. Раз ти сама почала розмову, то тоді вже треба договорювати.
– Що договорювати? – розгублено подивилася на Юру Ліда. Вона нічого не розуміла.
Юрій зупинився прямо посеред вулиці і сказав:
– Я думав, між нами немає секретів. Май на увазі, мені тепер все відомо. І мені це не подобається.
– Так що відомо? Поясни, нарешті! Ти говориш загадками! – благала Ліда, – Що за день сьогодні, спочатку зі звітом мене підставили, тепер ти!
– Що трапилося? Хто підставив? – занепокоївся Юрій.
– Галя, – втомлено промовила Ліда, – Точніше, я думаю, що це вона. Але, завдяки моїй передбачливості, непорозуміння з’ясувалося. Тепер мене хвилює, що з тобою сьогодні!
– Галя? – повільно сказав Юрій і задумався, – Так ось, значить, що! А я-то повірив … У тебе є її номер телефону? Дай я порівняю!
Ліда ошелешено кивнула і дістала свій смартфон, відкрила контакти і продиктувала цифри.
– Точно! Вона! Ось яка! – з цими словами Юрій різко розвернувся і пішов прямо у напрямку будівлі, де працювала Ліда.
– Стій, постривай, ти куди? – намагалася зупинити його Ліда, але він йшов швидким кроком і, врешті-решт, вона просто побігла за ним.
Сходами офісної будівлі граціозно спускалася Галя. Виглядала вона карколомно. Жінка зупинилася, дістала з сумочки дзеркальце, підмалювала губи, і тут Юрій налетів на неї:
– Я знаю, що це ти була! Знаєш, що буває за наклеп ?! Я ще не кажу, про підставу зі звітом!
Галя трохи розгубилася і відступила назад, проте там була сходинка, і вона ніяково оступилася і присіла на неї. Піднявшись і обтрусивши спідницю, жінка злобно блиснула очима і сказала:
– А що?! Що я такого зробила? Все це правда!
– Так що правда?! – задала чергове запитання Ліда.
– Аааа … – зловтішно посміхнулася Галя, – Ти їй не розповів навіть! .. Як же я ненавиджу тебе! – промовила Галя крізь зуби, гнівно дивлячись на Ліду.
– І не буду! Тому що ти не врахувала, що я вірю їй, а не тобі. З якого дива я буду вірити такій безпринципній особі, як ти ?! Май на увазі, якщо подібні нападки з твого боку будуть повторюватися, я буду з тобою по-іншому розмовляти. І твої повідомлення я зберіг. Для в якості доказів!
Вдома Юрій розповів, нарешті, Ліді, що там було, в його телефоні. Виявилося, що Галя написала йому повідомлення від, нібито, Лідиного нареченого. Там говорилося, що Ліда його обманює, зустрічається відразу з двома. І цей «наречений» вимагає, щоб Юрій пішов з дороги і не заважав йому, бо Ліда його все одно не любить і ніколи не любила. А ще він знає дещо про Ліду. І якщо він хоче отримати цю цікаву інформацію, то нехай заплатить. Далі була вказана сума, до речі, досить кругленька, і куди її слід принести …
Галя прокололася. Колись вона змінила сімку, але не врахувала, що у Ліди зберігся її старий номер. І ось з нього вона і надіслала це повідомлення Юрію. А номер Юрія вона відкопала в Лідиному робочому столі. Він був записаний в маленькій телефонній книжці, в якій Ліда, про всяк випадок записувала номери телефонів своїх колег і знайомих. За її розрахунку, Юрій, сповнившись ревнощами, повинен був не особливо розбираючись, обрушити свій гнів на Ліду і посваритися з нею. Однак, засліплена злістю, Галя не знала, що Юрій не такий, його взагалі було важко вивести з себе, і він довіряв Ліді, так само як і вона йому. А що Галя хотіла розповісти йому за винагороду і навіщо затіяла таку дурну авантюру, так і залишилося загадкою. Так, Бог її знає, – вирішили тоді Ліда і Юрій, – напевно, знову придумала б щось, обмовляти їй не вперше …
***
Галя недовго пропрацювала поряд з Лідою. Звільнилася. І там була негарна історія. На підприємстві змінилося вище начальство. Старший керівник пішов на пенсію, поступившись місцем молодому, амбітному, перспективному співробітнику. Галя і раніше підбивала під нього клини, коли він ще не був керівником, – дуже вже він був гарний, а тепер їй, що називається «знесло дах». Ох, як їй захотілося стати його дружиною! Та ось біда, дружина-то у нього вже була, нещодавно з’явилася. І скільки Галя не старалася, ніяк не виходило відвести його з родини. Прекрасно знаючи свої сильні сторони, вона пустила в хід всі свої чари, і домоглася-таки його уваги. Пару вечорів вона з ним все ж провела і навіть отримала милий презент – колечко з стразами, але на цьому все і закінчилося. Чоловік запевнив її, що у нього щасливий шлюб, розлучатися він не збирається і не хоче ніяких проблем з дружиною, тим більше що вона у нього дуже ревнива. Але Галя продовжувала.Тоді, від гріха подалі, чоловік, під слушним приводом, вирішив звілити її, щоб не нажити собі проблем. Галя отримала відступні і пішла …
А Ліда і Юрій одружилися, і у них вийшла чудова сім’я. Завдяки інциденту з Галею, перевірку на міцність їх відносини вже пройшли і цілком успішно, тому можна сподіватися, що у них буде і далі все так само добре. А Ліда зрозуміла, що не варто озиратися на заздрісних людей, і надавати великого значення тому, що вони говорять, потрібно жити своїм життям і бути обережніше поруч з такими ось уявними друзями …
