На день народження Наталі родичі й друзі частенько дарували гроші.
Загальна сума виходила хороша і Наталя купувала за ці гроші якусь золоту прикрасу. Ну, щоб ніби подарунок від усіх…
І так було багато років аж до її заміжжя.
А заміж вона вийшла у двадцять девʼять років.
Юрій був серйозний, хазяйський і практичний чоловік. Наталя вирішила, що такого чоловіка, як то кажуть, треба брати.
Свою практичність Юрій показав у перший же рік їхнього спільного життя.
На Новий рік він подарував їй комп’ютерне крісло.
Подарунок був хороший, але якщо врахувати, що вдома за комп’ютером сидить здебільшого він сам, то у Наталі виникли сумніви, а кому ж взагалі було зроблено цей подарунок?!
-Ну та добре… – подумала Наталя.
Вона ходила щаслива, що чоловік ніби як піклується про «неї».
А потім настав день народження Наталі.
Вона накрила великий стіл в себе вдома, наготувала різних смаколиків, салатів, приготувала курку за своїм фірмовим рецептом.
Їй, як завжди, всі подарували гроші.
От тільки Юрій подарував їй просто букетик троянд… У горщику… Вона повинна була ці троянди, за його задумом, висадити на дачі весною…
-Красиво, приємно і практично, – подумала Наталя.
Вона вже придивилася собі нові гарні сережки, але Юрій раптом сказав:
-Сережки в тебе є! І не одні! Он із рожевим каменем навіть є.
І яка різниця – рожевий камінь або бузковий? Давай краще телевізор великий купимо. Ти ж все-таки заміжня вже пора не тільки про себе думати!
Юрій присоромив Наталю і вона відмовилася від сережок на користь телевізора…
Їй навіть незручно стало, що вона, тільки про й себе думає…
Купили вони телевізор. А ще Наталя купила чоловікові нові бездротові навушники.
На восьме березня історія повторилася. Їй подарували не тільки подарунки, а й гроші.
На ці гроші вона хотіла купити собі сумочку, але Юрій знову прочитав їй лекцію про те, що сумочок у неї багато, а ось мікрохвильову піч треба було б замінити на нову.
І знову присоромив Наталю і закликав її розумно витрачати гроші.
Він говорив так правильно і гарно, що Наталя знову відчула, що думає вона тільки про себе.
На наступний день вони поїхали в магазин і купили мікрохвильову піч.
Якраз перед днем народження чоловіка.
І ось настав день народження Юрія. Йому теж подарували гроші.
От тільки було одне «але» – свої подарункові гроші він у сім’ю вкладати не збирався!
-Ну це ж мені подарували, – сказав Юрій, коли купував собі новий годинник. – Значить, це мої особисті гроші. Тому я можу їх витрачати, на що хочу.
Наталя застигла від здивування.
-А чому це тоді я не могла купити те, що хотіла? – обурено запитала жінка.
-А тому що в тебе і так прикрас вистачає, – відповів Юрій. – Тобі що, цяцьок мало? Що ж ви всі жінки такі меркантильні! Я думав, що ти інша, а ти така сама, як усі!
-Щоо!? – обурилася Наталка. – Значить мої гроші – це наші гроші, а твої гроші – це твої гроші?! І це я ще меркантильна? Та це ти свої рученята до моїх грошей тягнеш!
Трохи заспокоївшись, вона додала:
-Я, як вийшла за тебе заміж, то перестала бачити свою зарплату. Ти постійно вказуєш, на що мені витрачати мої гроші. Виходить, що ти господар моїм грошам! І не жінки меркантильні, а ти!
-Не подобається, то не живи зі мною! – нахабно посміхнувся їй чоловік.
-Вірно говориш! – спокійно відповіла Наталя. – Не подобається. Тому й не буду з тобою жити…
Наталя збирала свої речі з почуттям полегшення. З чоловіком вона перестала бути не тільки хазяйкою своїм грошам, а й хазяйкою свого життя. А він же ж здавався таким правильним…
Юрій сидів на дивані і дивився якийсь серіал по телевізору. Раптом у кімнату зайшла Наталя великою коробкою в руках.
Вона спокійно вимкнула телевізор і почала пакувати його в коробку.
Юрій застиг від здивування.
-А куди це ти телевізор забираєш? – обурився він.
-З собою, – відповіла Наталя. – Він на мої гроші куплений, значить він мій! Як і мікрохвильовка!
Юрій щиро не розумів, що відбувається.
-У якому сенсі твій? – обурився чоловік. – Це мені ми купили! А мікрохвильовку – на мій день народження!
-Так? – здивувалася Наталя. – А чи не задуже такі подарунки тобі дарувати? І чи не забув ти часом, на які гроші вони куплені? Так я нагадаю – на МОЇ! Ці гроші подарували МЕНІ!
Юрій не знав, що й сказати.
-Ну і забирай! – кричав їй услід Юрій, коли вона йшла від нього і забирала свої речі.
На розлученні Юрій заявив, що Наталя меркантильна.
Ех, Наталка, меркантильна жінка, не захотіла залишити йому свої подарунки… А він же ж так розраховував…
