– В сенсі – розлучення? – Від новини мама Тані присіла на крісло з тарілкою в руках. – З чого раптом? А Андрійко як же?
– Андрійко залишиться зі мною, звісно, – роздратовано буркнула Таня, забираючи у матері пиріг.
– А жити де ви будете? – розгубленим голосом уточнила Ірина Валеріївна.
– У тебе, – Тетяна змінила тон і запобігливо продовжила: – Якщо пустиш, звичайно. Мені нема куди йти, ти ж знаєш. Принаймні перший час, поки я на роботу вийду, зароблю щось.
– Ось саме – “щось”, – гірко підсумувала мати. – А що сталося, можна дізнатися? З чого раптом ти зібралася розірвати шлюб?
– Він мені зрадив, – не стала виляти дочка. – Зрадник.
– Та-а-а-ак, – Ірина Валеріївна шумно вдихнула та видихнула. – З цього моменту докладніше, будь ласка. Зрадив один раз? Чи десять? У нього кохання чи дрібна інтрижка?
– Яке це має значення? Ти так питаєш, наче інтрижки – нормальне явище, нічого особливого, типу з друзями зустрівся.
– Ні, це ненормально, звичайно, але й не кінець світу, скажімо так. Таня, перш ніж усе руйнувати, треба розібратися – що відбувається. А потім вже рішення ухвалювати.
– Він сам зізнався! Ти уявляєш? Прийшов з квітами і став у коханні освідчуватися, а заразом і в тому, що зробив велику помилку. І тільки тепер зрозумів, як любить сім’ю. Що таке не повториться, і він більше не гляне у бік інших жінок.
– Нічого собі. Мабуть, сильно його совість дістала. Зазвичай чоловіки не зізнаються до останнього. А він сам! Це хороший знак. Він і справді переживає тебе втратити.
– Господи! Ти ще скажи, що винна розлучниця, а не твій найкращий у світі зять Вітя.
– Негарна історія, згодна. Тільки він одумався, а ти одразу – «розлучення і дівоче прізвище»?
– Та він буквально осоромив мене! Як тепер із цим жити?
– Ой, так, важко. Немає у чоловіків розуму, що тут сказати. Але ж… ви ж прожили разом майже шість років, і не було таких проблем. Та й не схоже на Віктора. Зовсім не схоже. Може, не варто робити необдумані вчинки? Адже всяке буває. Чи ти свята? Чи можеш за себе поручитися?
Тетяна притихла і подивилася на матір збентежено. Такого вона від своєї суворої матері не чекала. Виникло повне відчуття, що зрада для неї – зовсім не теоретичне питання.
– Ну, що ти так дивишся? – засміялася Ірина Валеріївна. – Звичайно, ми з твоїм батьком прожили 30 років і всяке бувало, особливо з молодості.
– Зрозуміло, зараз ти скажеш, що сім’я тримається на терпінні…
– Саме так найчастіше і буває. Шлюб зберігається, поки жінка має терпіння і знаходить причини для цього… Отже, пропоную поговорити з Віктором, з’ясувати, наскільки все серйозно. Якщо він хоче зберегти сім’ю, можна якісь санкції застосувати, умови йому висунути.
– Мамо, навіщо все це? Якщо людина любить, вона не зрадить. Не зможе. Я не житиму зі зрадником – це образливо! У ваш час всі терпіли, зараз розлучитися набагато легше та простіше. Я не можу його бачити і думати не хочу, щоб жити з ним після зради.
– Які ви тепер швидкі та вільні, дивуюся. Легше й простіше, кажеш? У Віктора гарний заробіток, квартира йому належить, ти з гаряча зараз розлучишся, він рано чи пізно туди іншу приведе. Чи думаєш, що переживатиме за тобою? А вам з Андрійком жити ніде і нема за що, дитині всього три роки, ти прийшла до мене… Кому тут легше, щось я не можу роздивитися?
– Не хочеш мені допомогти? Не треба! Знайду, де жити! Аліменти він платитиме.
– Ну так, ну так… аліменти… велика допомога. Думаєш, одній тобі полегшає? Чи багато ти таких бачила, яким – легше? Ти спочатку поглянь уважно на його внесок у сім’ю, а потім уяви, що все це вже не твоє. Аліменти ще випрошувати доведеться. Може, я й відстала від часу, але жіночу мудрість та хитрість ніхто не скасовував. Відразу розлучатися безглуздо. Потрібно розібратися в причинах. Ви сварилися? Може перегнула палицю із претензіями?
– Знову дружина у всьому винна. Віктор – білий та пухнастий? Звичайно, я вдома сиджу, весь час з дитиною, а чоловік… до мене ставиться як до меблів. Ми з ним уже півроку тільки про сина та їжу розмовляємо. Знаєш, скільки разів я його просила сходити кудись? Він то стомився, то зайнятий. А на зраду знайшов час!
– Тут він, доню, неправий на сто відсотків. І він про це пошкодує. Але давай ми поки що відкладемо розмови про розлучення. Ти правильно зробила, що до мене приїхала. Андрійка тільки треба було одразу взяти із собою.
– Він у своїй кімнаті грав, я вискочила ображена, – схлипнула Таня. – Гримнула дверима, думала, Андрій побіжить за мною. Зателефонує хоча б… Добре, що сумку взяла… від цієї тиші вирішила, що не піду назад. Потім вже згадала, що завтра – субота, вихідний. Поки до тебе доїхала, вирішила все, розлучення.
– От і добре, завтра я сама за Андрійком з’їжджу.
– Ти ж не хочеш нас пускати, – знову здивувалася дочка.
– Та що ти таке кажеш? Що ж я вас на вулиці залишу? Поїду вранці! І твої речі заберу заразом. Поживете в мене поки що. Звісно, недобре це все. Але давай ми спробуємо все виправити.
– Я його не пробачу, – Таня знову почала плакати. – І не вмовляй мене.
– Ну-ну, гаразд, ніхто тебе не вмовляє. Не хочеш – не прощай. Давай спати лягати. Ранок вечора мудріший.
…Прокинулася Таня близько десятої ранку.
Мама з Андрійком пили чай. Вона вийшла на кухню, мама приклала палець до губ і виразно глянула на дитину – при ній, мовляв, проблему не обговорюватимуть.
Хлопчик доїв млинець, допив чай і запитав:
– А ми довго в тебе житимемо, бабусю?
– Не знаю, Андрійку. Тиждень, може, два.
– І в садок не треба?
– Поки що не треба.
– Ура!
Коли Андрійко побіг дивитись мультики, Таня посіла його місце, підперла рукою голову і вичікувально подивилася на матір.
Ірина Валеріївна не поспішала. Заварила каву, дістала шоколадку.
Сіла навпроти, і почала розповідь:
– Не виправдовуватиму його, Таня. Зрада – це дуже важко. Плавали, знаємо. Але ти не думай, що Віктору твоєму легко. Найменше він сьогодні очікував побачити мене. І знаєш, що я скажу? Він чудово розуміє, що винен. І він переживає
– Ну звичайно! Це тому, що його на гарячому упіймали!
– Не зупиняй, будь ласка. Чоловіки справді можуть слабо розуміти за певних обставин, це треба розуміти. Та й ми, жінки, не завжди тримаємо себе в руках. Тому давай поговоримо як дорослі люди. Він сказав, що ця дівчина абсолютно нічого для нього не означає і йому дуже соромно за свою поведінку.
– Це навіть не смішно, – не витримала Таня.
– Ти даси мені договорити? Або розлучення – це все, про що ти здатна думати зараз? Якщо так, то мої умови прості: доки ти живеш на моїй території, ти дотримуєшся моїх правил. І при першій нагоді ви з Андрійком переїжджаєте. Рік, максимум два, я можу тебе підтримати.
– Говори, – буркнула дочка.
– Віктор не хоче втрачати родину – ось що я сьогодні побачила. Все, що він хотів у своєму пориві чесності – це довести свою сильну любов до тебе. Він не очікував, що ти так бурхливо відреагуєш і одразу втечеш. Чоловік влаштований, як не крути, примітивніше, розумієш? Він реально вважає, що дружина – це назавжди, вона все вибачить.
– Ага, зараз! Все життя мріяла бути запасним аеродромом.
– Таня! Охолонь. Ти все правильно зробила! Пішла і не повернулася додому. Віктор так розгубився, що сина мені сьогодні дозволив забрати. Ні про яке розлучення він, звичайно, не думав. Я спокійно Андрійка зібрала, а потім говорю: «Ну що, зятю мій дорогий, давай прощатися. Таня сказала, що зі зрадником жити не буде ні дня, тепер будеш недільним татом».
Ти б бачила його обличчя! Справжня порожнеча у очах – ось що там було. Тому що ніхто не хоче руйнувати життя через випадкове… сама знаєш кого. Тому, Таня, подумай – завжди можна дати людині другий шанс. Один раз точно можна. Тим більше, Віктор твій нормальний чоловік. Золотий, можна сказати. Сам зізнався!
– Можна подумати, що мені від цього легше. Не уявляю. Як тепер йому вірити?
– Слухай, я вигадала дещо. Вам потрібно пожити окремо один від одного два-три місяці. Не поспішай розлучатися, але й миритися одразу теж не треба. Якщо ти надто швидко повернешся, Андрій нічого не зрозуміє.
– Чому ж? Зрозуміє, що йому все можна. Після Каті можна завести Марію, а потім Світлану.
– Так, ти чудово розумієш мій хід думок. А якщо Віктор з першого разу побачить, що ти такого терпіти не маєш наміру і, якщо що, він втратить сім’ю, все піде на лад. Нехай відчує втрату по-справжньому. Жодних контактів, ти просто скажеш йому, що тобі необхідно побути наодинці, щоб прийняти рішення – потрібен тобі такий шлюб чи ні.
– Допустимо, – Тетяна зітхнула. – Зараз мені й справді краще його не бачити.
– Ну, я так йому і сказала. Що тепер тільки від нього залежить – чи буде у вас сім’я, чи все закінчилося.
– А він що?
– Розгнівався.
– Ось бачиш! Ми ще й винні!
– Та ні! Він себе звинувачує. А чоловіку це тяжко. Гірше немає для них, аніж свою провину визнати. Адже він двічі накосячив, розумієш? Зрадив, а потім ще прийшов і покаявся. Сам собі життя зіпсував. Тож він тепер шовковий буде. Якщо не розлучишся, звичайно.
***
Віктор із Танею почали все наново.
Він написав дружині проникливого листа. Слав квіти. Дзвонив часто. Забирав сина вечорами. І вже за кілька тижнів Таня зрозуміла, що сумує за чоловіком.
Про те, яку сварку влаштувала йому теща та що говорила, Андрій дружині ніколи не розповідав. Але всі інструкції Ірини Валеріївни виконав неухильно. Зміг переконати Тетяну, що кається і любить. І завжди піднімає за неї тост:
– Вибирати наречену – безглуздо! Головне – вибрати тещу!
Тетяна не ображається.
