Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 3

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Віктор садив на городі зимовий часник, коли почув, як його хтось гукає на подвірʼї. Чоловік вийшов у двір. Біля дверей будинку стояла його дружина Рита, яка тільки що повернулася з магазину. – Що сталося? – запитав Віктор, підійшовши до жінки. – Вітя, можеш мені не дякувати! – раптом сказала Рита. – За що? – здивувався чоловік. – Я знайшла тобі роботу! – радісно вигукнула жінка. – Якщо ти сам не збираєшся шукати, то за тебе це зробила я. —Що за робота? І де ж ти її знайшла? – зацікавився чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що вигадала його дружина

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор садив на городі зимовий часник, коли почув, як його хтось гукає на подвірʼї. Чоловік вийшов у двір. Біля дверей будинку стояла його дружина Рита, яка тільки що повернулася з магазину. – Що сталося? – запитав Віктор, підійшовши до жінки. – Вітя, можеш мені не дякувати! – раптом сказала Рита. – За що? – здивувався чоловік. – Я знайшла тобі роботу! – радісно вигукнула жінка. – Якщо ти сам не збираєшся шукати, то за тебе це зробила я. —Що за робота? І де ж ти її знайшла? – зацікавився чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що вигадала його дружина

Здавалося, ніщо вже не може зруйнувати сімейне життя Віктора та Рити – адже з того моменту, коли вони зіграли весілля, минуло цілих сімнадцять років. Це означає – випробування «життям» залишилося позаду, чоловік і дружина розуміють один одного з півслова, і…

В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

— Я найстарший син, і спадок має дістатись мені! – заявив Леонід. — Та чого це?! – заперечив Микола. — Нас троє, отже, треба ділити на три частини! — Які ще частини?! – не витримав Сергій. — Я в батьківській…

Андрій сів у свою машину і зібрався було їхати додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю, – промовив він сухо й по-діловому, піднявши слухавку. – Говоріть! – Це я, привіт! – почув він у відповідь незнайомий жіночий голос. – Хто я? – спитав він. На тому кінці телефону не відповідали. – Кажіть же! – поквапив співрозмовника чоловік. – Це я, твоя мама! – несподівано відповіла співрозмовниця. – Мама? Що ви таке говорите! Навіщо так жартувати?! Моєї матері давно не стало! – здивовано вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сів у свою машину і зібрався було їхати додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю, – промовив він сухо й по-діловому, піднявши слухавку. – Говоріть! – Це я, привіт! – почув він у відповідь незнайомий жіночий голос. – Хто я? – спитав він. На тому кінці телефону не відповідали. – Кажіть же! – поквапив співрозмовника чоловік. – Це я, твоя мама! – несподівано відповіла співрозмовниця. – Мама? Що ви таке говорите! Навіщо так жартувати?! Моєї матері давно не стало! – здивовано вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

– Синку… – Вибачте, але я не ваш син. Не треба так до мене звертатись. Мене звуть Андрій. – Андрій… Андрійку… Сину! Марія Євгенівна підвела голову і з сумом глянула в обличчя чоловіка, що стояв поруч із нею. У її…

Інна повернулася з роботи додому. Хотілося їсти. – Хоч би Данило своєї фірмової смаженої картопельки залишив, – подумала вона про чоловіка. Жінка зайшла в квартиру. Пахло, чимось смачненьким. Вона роздяглася й зайшла на кухню. На столі стояли тарілки з картопляним пюре і куркою. – Сідай! – Данило кивнув на стілець. – Ого, бачу ти щось новеньке приготував! – посміхнулася Інна. – Звичайна страва, – махнув рукою Данило. – У мене до тебе є розмова… Вони сіли за стіл. Їли мовчки. Інна нагріла чайник і заварила собі й чоловікові чаю. – І що ж там у тебе за розмова? – запитала вона. Данило задумливо подивився на дружину

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна повернулася з роботи додому. Хотілося їсти. – Хоч би Данило своєї фірмової смаженої картопельки залишив, – подумала вона про чоловіка. Жінка зайшла в квартиру. Пахло, чимось смачненьким. Вона роздяглася й зайшла на кухню. На столі стояли тарілки з картопляним пюре і куркою. – Сідай! – Данило кивнув на стілець. – Ого, бачу ти щось новеньке приготував! – посміхнулася Інна. – Звичайна страва, – махнув рукою Данило. – У мене до тебе є розмова… Вони сіли за стіл. Їли мовчки. Інна нагріла чайник і заварила собі й чоловікові чаю. – І що ж там у тебе за розмова? – запитала вона. Данило задумливо подивився на дружину

Хіба таким уявляла Інна своє заміжжя? Адже після весілля всього рік пройшов, і ось зараз сидить і витирає сльози: – А спочатку ж все непогано було. Батьки купили нам однокімнатну квартиру. На весіллі грошей надарували. Якими великими здавались тоді мені…

Олена Володимирівна прокинулася рано і одразу вирушила на кухню. На її подив, біля плити вже господарювала невістка. – Доброго ранку, – усміхнулася Світлана. – Доброго ранку! – відповіла їй Олена Володимирівна і скривилася. – Що це ти таке готуєш? – Борщ готую. Михайло його просто обожнює, – відповіла їй невістка, продовжуючи щось помішувати у каструлі. – Хіба так має пахнути борщ? – все ще дивувалася запаху свекруха. – А як, по вашому, він має пахнути? – відповіла Світлана, закрила кришкою каструлю і вийшла з кухні. Олена Володимирівна швидко підійшла до плити, зняла кришку, заглянула в каструлю і ахнула від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Володимирівна прокинулася рано і одразу вирушила на кухню. На її подив, біля плити вже господарювала невістка. – Доброго ранку, – усміхнулася Світлана. – Доброго ранку! – відповіла їй Олена Володимирівна і скривилася. – Що це ти таке готуєш? – Борщ готую. Михайло його просто обожнює, – відповіла їй невістка, продовжуючи щось помішувати у каструлі. – Хіба так має пахнути борщ? – все ще дивувалася запаху свекруха. – А як, по вашому, він має пахнути? – відповіла Світлана, закрила кришкою каструлю і вийшла з кухні. Олена Володимирівна швидко підійшла до плити, зняла кришку, заглянула в каструлю і ахнула від побаченого

– Що це? – Олена Володимирівна скривилася так, ніби її щойно пригостили чимось дивним.  Вона підвела ніс і зробила кілька обережних вдихів, ніби намагалася винюхати щось недобре. – Борщ, – з усмішкою відповіла Світлана, розкладаючи ложки та тарілки на стіл….

Христина купила красивий подарунок і вирушила на день народження до своєї свекрухи. Жінка прийшла трохи раніше, не хотілося спізнюватися. Чоловік Андрій був ще на роботі, мав підʼїхати згодом. Двері виявилися відчиненими, і Христина увійшла до квартири. Раптом, у вітальні вона почула голоси свекрухи та свекра. Христина хотіла зайти і привітатись, але раптом зупинилася, почувши своє ім’я. – Це вони про мене розмовляють? Цікаво…, – подумала жінка. Христина тихенько причаїлася в коридорі, прислухалася до розмови свекра і свекрухи і заціпеніла від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Христина купила красивий подарунок і вирушила на день народження до своєї свекрухи. Жінка прийшла трохи раніше, не хотілося спізнюватися. Чоловік Андрій був ще на роботі, мав підʼїхати згодом. Двері виявилися відчиненими, і Христина увійшла до квартири. Раптом, у вітальні вона почула голоси свекрухи та свекра. Христина хотіла зайти і привітатись, але раптом зупинилася, почувши своє ім’я. – Це вони про мене розмовляють? Цікаво…, – подумала жінка. Христина тихенько причаїлася в коридорі, прислухалася до розмови свекра і свекрухи і заціпеніла від почутого

Христина любила серпень. Це був місяць стиглих персиків, густого меду та пронизливо-синього неба. У дитинстві Христина часто проводила канікули у бабусі на селі і цілими днями бігала полями. Любила збирати букети із польових квітів. Саме у серпні дівчина познайомилася з…

Сергій їхав до батьків з важким серцем. Він мав розповісти їм дуже неприємну новину… Чоловік зайшов у підʼїзд і подзвонив у двері квартири батьків. Йому відкрив батько. Чоловік чомусь був дуже сердитий. – Привіт, – сказав він синові. – Добре, що ти прийшов. Заходь давай… – Привіт, тату, – кивнув Сергій, а в самого в голові промайнуло: – Невже їм уже хтось сказав? – Мама вдома? – запитав він. – Вдома, вдома, – невдоволено відповів батько. – Куди ж вона подінеться?! Сидить он, як примхлива пані. – Ти про що? – не зрозумів Сергій. – Що з тобою, тату? – А те що все, з мене досить! – раптом вигукнув той. Сергій не розумів, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій їхав до батьків з важким серцем. Він мав розповісти їм дуже неприємну новину… Чоловік зайшов у підʼїзд і подзвонив у двері квартири батьків. Йому відкрив батько. Чоловік чомусь був дуже сердитий. – Привіт, – сказав він синові. – Добре, що ти прийшов. Заходь давай… – Привіт, тату, – кивнув Сергій, а в самого в голові промайнуло: – Невже їм уже хтось сказав? – Мама вдома? – запитав він. – Вдома, вдома, – невдоволено відповів батько. – Куди ж вона подінеться?! Сидить он, як примхлива пані. – Ти про що? – не зрозумів Сергій. – Що з тобою, тату? – А те що все, з мене досить! – раптом вигукнув той. Сергій не розумів, що відбувається

Сергій їхав до своїх літніх батьків з важким серцем, тому що він мав розповісти їм дуже неприємну новину. Можна було, звісно, поки нічого й не говорити, але шила в мішку не сховаєш. Все одно, або дружина про це розповість спеціально….

Ліда була у відрядженні вже два тижні і зрозуміла, що дуже скучила за своїм чоловіком. Вона взяла квитки і приїхала посеред тижня, сюрпризом, буквально на два дні. Ліда приїхала рано-вранці, відчинила двері своїм ключем, тихенько скинула в темряві коридору взуття і пройшла до спальні. – Ще спить мій коханий, – усміхнулася вона, побачивши Андрія в ліжку. Вона хотіла було розбудити Андрія ніжним поцілунком, порадувати його. Раптом дружина помітила, що в ліжку лежало двоє. – А це ще що? – здивувалася вона. Ліда рішуче забрала ковдру з ліжка і остовпіла від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда була у відрядженні вже два тижні і зрозуміла, що дуже скучила за своїм чоловіком. Вона взяла квитки і приїхала посеред тижня, сюрпризом, буквально на два дні. Ліда приїхала рано-вранці, відчинила двері своїм ключем, тихенько скинула в темряві коридору взуття і пройшла до спальні. – Ще спить мій коханий, – усміхнулася вона, побачивши Андрія в ліжку. Вона хотіла було розбудити Андрія ніжним поцілунком, порадувати його. Раптом дружина помітила, що в ліжку лежало двоє. – А це ще що? – здивувалася вона. Ліда рішуче забрала ковдру з ліжка і остовпіла від побаченого

– Рито, як ти могла так зі мною вчинити? Ми ж були ближчі, ніж сестри, – не стримавшись, заплакала Ліда. – Чому, скажи? – Вибач, – байдуже кинула Маргарита. – Чи не ти сама завжди казала, що на нашу дружбу…

Василь прийшов додому пізно. Він зайшов у квартиру й, не роззуваючись, попрямував на кухню. Його дружина Зоряна стояла біля плити й помішувала в каструлі запашний борщ. Василь мовчки сів за стіл. – Любий, як справи? – запитала дружина. – Пізнувато ти сьогодні. А чого це ти вдягнений і взутий сидиш? Зоряна здивовано дивилася на чоловіка. – Я йду, Зоряно, – раптом заявив Василь. – Що ти кажеш? – не зрозуміла вона. – Куди йдеш? Ти про що? – Я покохав іншу, – продовжив Василь. – Що?! Як?! – Зоряна не вірила своїм вухам. Василь важко зітхнув: – Втомився я, Зоряно. – Ти серйозно?! – жінка не розуміла, що це таке робиться

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь прийшов додому пізно. Він зайшов у квартиру й, не роззуваючись, попрямував на кухню. Його дружина Зоряна стояла біля плити й помішувала в каструлі запашний борщ. Василь мовчки сів за стіл. – Любий, як справи? – запитала дружина. – Пізнувато ти сьогодні. А чого це ти вдягнений і взутий сидиш? Зоряна здивовано дивилася на чоловіка. – Я йду, Зоряно, – раптом заявив Василь. – Що ти кажеш? – не зрозуміла вона. – Куди йдеш? Ти про що? – Я покохав іншу, – продовжив Василь. – Що?! Як?! – Зоряна не вірила своїм вухам. Василь важко зітхнув: – Втомився я, Зоряно. – Ти серйозно?! – жінка не розуміла, що це таке робиться

Василь любив спостерігати за сходом сонця. То був його маленький ритуал. Він дивився, як сонце забарвлює місто, а сам думав про минулий день… Втім, останнім часом він рідко насолоджувався цією красою. Думки були зайняті зовсім іншим. Вже кілька місяців Василь…

Інна смажила на кухні картоплю, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло так пізно? – здивувалася жінка. На порозі стояла її племінниця Віра, дівчина була вся в сльозах. – Віро, що сталося? – захвилювалася Інна. Віра мовчки зайшла в квартиру, сіла на пуф, який стояв в коридорі. – Як вони могли…Як вони могли так вчинити, – схлипнула Віра. – Ти про що? – Інна присіла біля племінниці. – Батьки, – тихо промовила Віра. – Батьки? Що вони зробили? – здивувалася тітка. Віра важко вдихнула, зібралася з думками і все розповіла тітці. Інна вислухала племінницю і ахнула від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна смажила на кухні картоплю, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло так пізно? – здивувалася жінка. На порозі стояла її племінниця Віра, дівчина була вся в сльозах. – Віро, що сталося? – захвилювалася Інна. Віра мовчки зайшла в квартиру, сіла на пуф, який стояв в коридорі. – Як вони могли…Як вони могли так вчинити, – схлипнула Віра. – Ти про що? – Інна присіла біля племінниці. – Батьки, – тихо промовила Віра. – Батьки? Що вони зробили? – здивувалася тітка. Віра важко вдихнула, зібралася з думками і все розповіла тітці. Інна вислухала племінницю і ахнула від почутого

– Тітка Інна, що мені робити?! – Віра плакала на кухні своєї тітки вже півгодини. Та лише важко зітхала, та підливала племінниці чай. – Ну, може, помиритеся. – Ні, не помиримось! Мама мені так і сказала, що я тепер можу…

Повернутись вверх