Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 3

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Наталя дуже посварилася з мамою. Вона перестала з нею розмовляти. Мама дзвонила, писала, просила її вислухати. Наталя ж її скрізь заблокувала. Дівчина не ходила на навчання, не зустрічалася зі своїм коханим Віктором. Так минув тиждень. Наталя лежала на ліжку сумна. Раптом у двері постукали. Але дівчина не відповіла. Замок був відчинений і хтось таки відкрив двері. Наталя глянула хто там прийшов до неї й застигла від несподіванки. То була її мама… Вона була дуже нещасною на вигляд, а в руках мама тримала… Наталя очам своїм не повірила

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя дуже посварилася з мамою. Вона перестала з нею розмовляти. Мама дзвонила, писала, просила її вислухати. Наталя ж її скрізь заблокувала. Дівчина не ходила на навчання, не зустрічалася зі своїм коханим Віктором. Так минув тиждень. Наталя лежала на ліжку сумна. Раптом у двері постукали. Але дівчина не відповіла. Замок був відчинений і хтось таки відкрив двері. Наталя глянула хто там прийшов до неї й застигла від несподіванки. То була її мама… Вона була дуже нещасною на вигляд, а в руках мама тримала… Наталя очам своїм не повірила

Обман розкрився у п’ятницю ввечері. Цілих три місяці Наталка вірила в те, що її любов здатна творити чудеса. Її щурика на ім’я Сніжинка не стало раптово. Заслабла вкотре, але чи то краплі мамині не допомогли, чи Наталя не вміла їх…

Валентина зайшла на кухню, де Віктор вже розклав на столі бутерброди. – Доброго ранку, – посміхнулася вона. – Доброго, – кивнув чоловік. – Я подумав, може, сьогодні котлетки зробиш? З картоплею.  Валентина зітхнула. Знову котлети. Втретє за тиждень. – Добре, – кивнула жінка. – До речі, – продовжив Віктор, намазуючи масло на хліб. – Я там в кімнаті тобі сюрприз приготував! Йди подивися! – Який ще сюрприз? – здивувалася жінка. Валя вийшла з кухні, підійшла до дверей кімнати, зайшла всередину і застигла від побаченої картини

  • 2 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Валентина зайшла на кухню, де Віктор вже розклав на столі бутерброди. – Доброго ранку, – посміхнулася вона. – Доброго, – кивнув чоловік. – Я подумав, може, сьогодні котлетки зробиш? З картоплею.  Валентина зітхнула. Знову котлети. Втретє за тиждень. – Добре, – кивнула жінка. – До речі, – продовжив Віктор, намазуючи масло на хліб. – Я там в кімнаті тобі сюрприз приготував! Йди подивися! – Який ще сюрприз? – здивувалася жінка. Валя вийшла з кухні, підійшла до дверей кімнати, зайшла всередину і застигла від побаченої картини

Валентина задумливо перебирала речі у шафі, намагаючись знайти свою улюблену блузку. Раніше все лежало на своїх місцях, а тепер доводилося підлаштовуватись під новий порядок, влаштований чоловіком. – Валю, ти скоро? – долинув із кухні голос Віктора. – Я вже зварив…

Ганна їхала на дачу своєю машиною. Ззаду на сидінні і в багажнику стояли контейнери з розсадою перцю, баклажанів і капусти, а також насіння квітів. Коли жінка звернула на дорогу, яка вела до її хати, то здивувалася і навіть ахнула від побаченого! Жінка спершу подумала, що помилилася… – Зараз я під’їду і переконаюся, що мені просто здалося, – подумала Ганна. Але коли вона стояла біля своїх воріт, всі сумніви розвіялися. Її чоловік був зараз тут, на їхній дачі! Це було чітко видно по яскраво-синій машині Миколи, яка стояла там. Ганна, хвилюючись, відкрила хвіртку. З-за будинку чулися голоси. Жінка прислухалася й застигла

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна їхала на дачу своєю машиною. Ззаду на сидінні і в багажнику стояли контейнери з розсадою перцю, баклажанів і капусти, а також насіння квітів. Коли жінка звернула на дорогу, яка вела до її хати, то здивувалася і навіть ахнула від побаченого! Жінка спершу подумала, що помилилася… – Зараз я під’їду і переконаюся, що мені просто здалося, – подумала Ганна. Але коли вона стояла біля своїх воріт, всі сумніви розвіялися. Її чоловік був зараз тут, на їхній дачі! Це було чітко видно по яскраво-синій машині Миколи, яка стояла там. Ганна, хвилюючись, відкрила хвіртку. З-за будинку чулися голоси. Жінка прислухалася й застигла

Ганна підʼїжджала до своєї дачі, що знаходилася за двадцять кілометрів від міста, у піднесеному настрої. Ззаду на сидінні і в багажнику машини стояли контейнери з розсадою перцю, баклажанів і капусти, а також насіння різних однорічних квітів, які так трепетно ​​любила…

Віра прийшла в гості до матері. Тамара пригостила доньку чаєм, поставила на стіл печиво. – Мамо, а я ж не просто так прийшла, – раптом сказала донька. – Я так і знала! Ви з чоловіком розлучаєтеся? – захвилювалася мама. – Ні. У нас все добре! Я прийшла повідомити тобі новину, – додала Віра. – Мамо…Ти скоро станеш бабусею! – Що? – округлила очі Тамара. – Мамо, ти що не рада? – тихо сказала Віра. – Чому тут радіти?! Доню, що ж ти наробила…, – важко зітхнула Тамара. – Мамо, чому ти так говориш? – Віра здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра прийшла в гості до матері. Тамара пригостила доньку чаєм, поставила на стіл печиво. – Мамо, а я ж не просто так прийшла, – раптом сказала донька. – Я так і знала! Ви з чоловіком розлучаєтеся? – захвилювалася мама. – Ні. У нас все добре! Я прийшла повідомити тобі новину, – додала Віра. – Мамо…Ти скоро станеш бабусею! – Що? – округлила очі Тамара. – Мамо, ти що не рада? – тихо сказала Віра. – Чому тут радіти?! Доню, що ж ти наробила…, – важко зітхнула Тамара. – Мамо, чому ти так говориш? – Віра здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

– Ну от і все, дітки, батько ваш нас покинув! – мама плакала, стискаючи в руках кухонний рушник так відчайдушно, наче це був останній острівець стабільності в її житті. Шестирічна Віра сиділа на дивані, вчепившись у плюшевого зайця, і схвильовано…

Володимир зробив Ользі пропозицію. – Кохана, ти вийдеш за мене заміж?! – запитав він одного вечора, стоячи на колінах з букетом троянд і маленьким оксамитовим футлярчиком в руках. Серце жінки стрепенулося. Але Ольга знала, що попереду не неї чекають труднощі… Пропозиція була прийнята, але радість від цієї події виявилася трохи змазаною. Увечері того ж дня молоді попрямували до двох дорослих дочок Ольги, щоб поділитися з ними радісною новиною. – Мамо, вітаємо! – вигукнула Ліза, обіймаючи Ольгу. – Але ж… Хіба не зарано? Наталка ж мовчала, її обличчя залишалося нерухомим. – Ми вирішили повінчатися! – додала Ольга, намагаючись приховати хвилювання. І тут Наталка побіліла від почутого

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Володимир зробив Ользі пропозицію. – Кохана, ти вийдеш за мене заміж?! – запитав він одного вечора, стоячи на колінах з букетом троянд і маленьким оксамитовим футлярчиком в руках. Серце жінки стрепенулося. Але Ольга знала, що попереду не неї чекають труднощі… Пропозиція була прийнята, але радість від цієї події виявилася трохи змазаною. Увечері того ж дня молоді попрямували до двох дорослих дочок Ольги, щоб поділитися з ними радісною новиною. – Мамо, вітаємо! – вигукнула Ліза, обіймаючи Ольгу. – Але ж… Хіба не зарано? Наталка ж мовчала, її обличчя залишалося нерухомим. – Ми вирішили повінчатися! – додала Ольга, намагаючись приховати хвилювання. І тут Наталка побіліла від почутого

Ольга стояла біля вікна своєї нової спальні, дивлячись на весняний парк, який ріс навколо будинку Володимира. Листя дерев уже почало розпускатися, створюючи мальовничу картину. Вона притиснула долоню до скла, відчуваючи легкий холод, що проникав ззовні. За спиною чувся тихий звук…

Валентина Сергіївна прокинулася рано, зробила собі каву, і сіла за кухонним столом. Невдовзі жінка почула, що прокинулася і донька з зятем. – Потрібно, готувати сніданок. Денису невдовзі на роботу, – зітхала жінка. Валентина Сергіївна зробила ще ковток кави, встала з-за столу, підійшла до плити, і хотіла було взятися за приготування сніданку. Раптом, Валентина почула, що зять з донькою про щось сперечаються. Жінка не хотіла підслуховувати, але розмова була досить гучною. Валентина Сергіївна прислухалася до суперечки зятя та доньки і застигла від почутого

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валентина Сергіївна прокинулася рано, зробила собі каву, і сіла за кухонним столом. Невдовзі жінка почула, що прокинулася і донька з зятем. – Потрібно, готувати сніданок. Денису невдовзі на роботу, – зітхала жінка. Валентина Сергіївна зробила ще ковток кави, встала з-за столу, підійшла до плити, і хотіла було взятися за приготування сніданку. Раптом, Валентина почула, що зять з донькою про щось сперечаються. Жінка не хотіла підслуховувати, але розмова була досить гучною. Валентина Сергіївна прислухалася до суперечки зятя та доньки і застигла від почутого

Валентина Сергіївна поставила чемодан у коридорі своєї квартири та озирнулася. Три роки вона не переступала цей поріг – три роки, проведені закордоном у старшої дочки Ольги, де допомагала вирощувати двійнят Марійку та Михайла. Три роки щоденних турбот про онуків, готування,…

Христина невдоволено зморщила носика. На душі було важко – скоро свято, і знову доведеться отримати подарунок від свекрухи. Христина була одружена з Віктором, сином Тамари Костянтинівни, вже десять років. За цей час вона звикла, що її свекруха заощаджує на всьому, а особливо на подарунках. Всі непотрібні речі Тамара Костянтинівна дарувала Христині… Пройшов час. Було восьме березня. Христина з хвилюванням чекала візиту свекрухи… Відкрилися двері й Тамара Костянтинівна зайшла з якоюсь коробкою в руках. Очі жінки сяяли, і вона з гордістю простягла коробку невістці. – Ось, тримай, моя люба! – сказала вона. – Сподіваюся, тобі сподобається мій подарунок! Христина обережно відкрила коробку й ахнула

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Христина невдоволено зморщила носика. На душі було важко – скоро свято, і знову доведеться отримати подарунок від свекрухи. Христина була одружена з Віктором, сином Тамари Костянтинівни, вже десять років. За цей час вона звикла, що її свекруха заощаджує на всьому, а особливо на подарунках. Всі непотрібні речі Тамара Костянтинівна дарувала Христині… Пройшов час. Було восьме березня. Христина з хвилюванням чекала візиту свекрухи… Відкрилися двері й Тамара Костянтинівна зайшла з якоюсь коробкою в руках. Очі жінки сяяли, і вона з гордістю простягла коробку невістці. – Ось, тримай, моя люба! – сказала вона. – Сподіваюся, тобі сподобається мій подарунок! Христина обережно відкрила коробку й ахнула

Христина невдоволено зморщила носика, обхопивши обома руками чашку з гарячим чаєм. На душі було важко – скоро свято, і знову доведеться прийняти черговий подарунок від свекрухи. Христина була одружена з Віктором, сином Тамари Костянтинівни, вже десять років. За ці роки…

Валерій складав у багажник сумки, коли до нього підійшла дружина. – Віро, щось сталося? – запитав чоловік, помітивши, що жінку явно щось хвилює. – Валерій, ти коли своїй сестрі гроші переведеш? – несподівано, запитала Віра. – Які гроші? Ти в неї позичала? – здивувався чоловік. – То Вікторія тобі ще не пояснила які гроші? – єхидно додала Віра. – Коротше, ми винні їй кругленьку суму! – Цікаво за що? – сказав Валерій. – Ооо, а це найцікавіше, – усміхнулася Віра, і передала слова зовиці чоловіку. Валерій вислухав дружину і…ахнув від почутого

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Валерій складав у багажник сумки, коли до нього підійшла дружина. – Віро, щось сталося? – запитав чоловік, помітивши, що жінку явно щось хвилює. – Валерій, ти коли своїй сестрі гроші переведеш? – несподівано, запитала Віра. – Які гроші? Ти в неї позичала? – здивувався чоловік. – То Вікторія тобі ще не пояснила які гроші? – єхидно додала Віра. – Коротше, ми винні їй кругленьку суму! – Цікаво за що? – сказав Валерій. – Ооо, а це найцікавіше, – усміхнулася Віра, і передала слова зовиці чоловіку. Валерій вислухав дружину і…ахнув від почутого

– Віро, ти не будеш проти, якщо Віка з Максимом у липні поживуть у нас на дачі? – запитав у дружини Валерій. – Без проблем. Нехай живуть. І мені нудно не буде, і в Алли буде приятель, – відповіла Віра….

Ярослава з В’ячеславом купили своє житло. Ремонт у новій квартирі був у розпалі. – Нам потрібні матеріали для ванної кімнати, – якось сказав Вʼячеслав за вечерею дружині. – А ти знаєш, скільки зараз коштує хороша плитка? А якісна ванна? – Знаю, знаю, – сказала Ярослава. – А що багато треба? Ти рахував? Можна, звісно, ​​продати мою машину. Вона все одно стоїть у гаражі без діла. В’ячеслав застиг із ложкою в руках і з подивом подивився на дружину. – Справді?! – вигукнув він. – Це було б чудово! Ярослава продала машину… Минуло кілька тижнів. Раптом виникли непередбачені витрати. Ярослава відкрила шафку, де зберігалися її заощадження, й ахнула

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ярослава з В’ячеславом купили своє житло. Ремонт у новій квартирі був у розпалі. – Нам потрібні матеріали для ванної кімнати, – якось сказав Вʼячеслав за вечерею дружині. – А ти знаєш, скільки зараз коштує хороша плитка? А якісна ванна? – Знаю, знаю, – сказала Ярослава. – А що багато треба? Ти рахував? Можна, звісно, ​​продати мою машину. Вона все одно стоїть у гаражі без діла. В’ячеслав застиг із ложкою в руках і з подивом подивився на дружину. – Справді?! – вигукнув він. – Це було б чудово! Ярослава продала машину… Минуло кілька тижнів. Раптом виникли непередбачені витрати. Ярослава відкрила шафку, де зберігалися її заощадження, й ахнула

Ярослава та В’ячеслав прожили разом понад чотири роки. Зовсім недавно вони купили своє житло, але поки що все ще продовжували жити в старій квартирі жінки. Ремонт у новій квартирі був у розпалі, і щодня приносив нові труднощі. – Славко, ми…

Марина та Андрій прийшли на річницю весілля до батьків чоловіка. Жінка допомогла Вірі Павлівні накрити святковий стіл. Ближче обіду почали сходитися гості. Квартира наповнилася голосами, сміхом, вітаннями. Коли всі розсілися за столом, Микола Степанович підвівся, щоб вимовити тост. – Я хочу підняти келих за нашу сім’ю, – сказав він. – За мою прекрасну дружину Віру, за сина Андрія… Марина посміхнулася, очікуючи, що свекор скаже кілька теплих слів і про неї. – І, звичайно, за нашу невістку, – Микола Степанович зробив паузу, а потім сказав таке, чого Марина аж ніяк не очікувала почути

  • 2 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марина та Андрій прийшли на річницю весілля до батьків чоловіка. Жінка допомогла Вірі Павлівні накрити святковий стіл. Ближче обіду почали сходитися гості. Квартира наповнилася голосами, сміхом, вітаннями. Коли всі розсілися за столом, Микола Степанович підвівся, щоб вимовити тост. – Я хочу підняти келих за нашу сім’ю, – сказав він. – За мою прекрасну дружину Віру, за сина Андрія… Марина посміхнулася, очікуючи, що свекор скаже кілька теплих слів і про неї. – І, звичайно, за нашу невістку, – Микола Степанович зробив паузу, а потім сказав таке, чого Марина аж ніяк не очікувала почути

Марина обережно розставляла тарілки на святковому столі. Двадцять років вона була одружена з Андрієм, і двадцять років підтримувала теплі стосунки з його батьками — Миколою Степановичем та Вірою Павлівною. Свекри завжди ставилися до неї з повагою, часто хвалили її господарчість…

Повернутись вверх