Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ліда вирішила зробити ремонт на дачі. Вона найняла для цього сусіда Олександра. Чоловік ремонтував паркан, коли Ліді подзвонив син. – Як ти? Що їв? – запитала вона. – Піцу і картоплю фрі, – сказав той. – Я ж казала, що в морозилці є котлети! – сказала Ліда. – Ну, мамо, не хочу я котлет! – відповів син. – Добре, може, приїдеш на вихідні? – запитала Ліда. – На вихідних ми з татом хотіли зустрітися, я обіцяв йому допомогти шафу зібрати. – Яку ще шафу? – здивувалася жінка. Коли вони договорили, Ліда раптом розплакалася. Вона забула, що тут був Олександр. – Лідо, що з вами?! – чоловік не розумів, що відбувається

– Ми з вами не зустрічалися раніше? Ліда вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці яскраво-пронизливі очі. Сам він був непоказний: засмаглий, з глибокими зморшками, вузлуватими пальцями на великих руках. Але очі Олександра були…

Віталій був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила його дружина Ірина, з якою він дуже сильно посварився минулого вечора. – Нехай попереживає, і думає, що я дуже сильно на неї образився, – вирішив чоловік, глянувши на екран телефону і скинув виклик. Телефон задзвенів ще раз, потім ще раз. Віталій продовжував ігнорувати дружину, показуючи їй, що він все ще на неї ображений. Раптом Ірина надіслала Віталію смс-повідомлення, до якого було прикріплено якесь фото. Віталій взяв телефон, відрив повідомлення, глянув на фото і… ахнув від побаченого

Сварки у Віталія та Ірини були, як за розкладом. Стандартно десь раз на місяць. Ірина взагалі була з характером: запальна, емоційна. А в чоловіки обрала собі абсолютно протилежну людину – скромного та тихого Віталія. І так, це вона обрала його…

У Зої був день народження. Її чоловік Павло в той день прокинувся рано. Він посмажив чотири останні яйця, які були в холодильнику, зробив салат з огірків і помідорів. Чоловік все з’їв і попив собі кави з булочкою. Павло склав увесь брудний посуд в мийку і сів за комп’ютер трохи пограти. Він чекав, коли дружина прокинеться і тоді вже почнеться… Зоя ж прокинулася і, наївна, почувши аромат приготовленої їжі, подумала, що чоловік готує їй святковий сніданок! Але коли вона зайшла на кухню, то остовпіла від побаченого

Те, що Павло одружений, Ганна знала, але це не мало значення. Головне, вона кохає його, а він кохає її! А дружина? Ну дружина та й дружина… Ганна була впевнена, що Павло покине її, коли зрозуміє, що його доля це Ганна,…

Людмил підʼїхала до кафе, щоб зустрітися з своєю подругою. Катерина стояла на сходах. Молоді жінки обійнялися під час зустрічі. – Чудово виглядаєш! – усміхнулася Катя. – І ти! Як і раніше, красуня! – відповіла Люда. Вони зайшли до кафе, сіли за стіл. Поки Люда розглядала меню, Катя раптом підвелася. – Катю, ти що там побачила? – запитала Людмила. – Подруго… Ти повинна це побачити…Там твій чоловік і твоя мама…І поводяться вони не так як зять та теща, – тихо сказала здивована Катерина. – Що? – не зрозуміла Людмила, повільно повернулася…і остовпіла від побаченої картини

Про те, що її чоловік завів собі іншу, Людмила здогадувалася вже давно. Усі ознаки, були. Чоловік, наприклад, завів звичку таємниче шепотітися по телефону. І тих кількох випадків, коли він круглі оченята робив, коли Люда входила в кімнату під час його…

Василина вирушила в торговий центр, купити собі нові осінні черевички. Жінка ходили від одного магазину до іншого. Раптом, вона помітила знайому постать. Її свекруха мило розмовляла з колишньою дружиною Максима. – А це вже цікаво! – сказала сама до себе жінка. Вона вирушила прослідкувати за ними. Для чого вона це робить, вона й сама не знала. У результаті Валентина Андріївна та Яна зайшли до кафе. Василина вирушила слідом, обравши столик за рогом, щоб її не було видно. Однак вона чудово їх чула. Василина прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого

– А тебе не бентежить, що Максим був одружений? – Запитала Олена, подруга Василини. Василина лише знизала плечима. – Ні, не бентежить. Він же мені одразу про це сказав. Та й що такого? Мало кому одразу вдається зустріти кохання всього…

У Ліди був вихідний, а Андрій вже пішов на роботу. Раптом вона побачила на комоді його папку з документами. – Ось неуважний, сам же говорив, що не забути б ці документи, – подумала жінка. Швидко зібравшись, Ліда поїхала до чоловіка на роботу. Бігом піднявшись сходами на другий поверх, де знаходився кабінет Андрія, і схаменулась: – Ой, зараз же перерва у них, Андрій, мабуть, у кафе на обід пішов… Але тут же почула голоси, що долинали з його кабінету, і один з них належав її чоловікові. Ліда прислухалася до розмови і остовпіла від почутого

– Лідо, ну що це таке? Я ж тобі вже тисячу разів казав, що більше не люблю м’ятного чаю, навіщо ти його мені заварила? – обурювався Андрій. – Хіба? – розгубилася Ліда, його дружина. – Щось не пригадую такого… –…

Сергій приїхав з міста в село. Привіз в рідний дім дружину Юлю й доньку Ганнусю. Сергій купив уживаний трактор. Він став орати і своє поле, і сусідам завжди допомагав. А ще їздив на підробітки. Микола тішився з успіхів свого давнього друга. – А ти б не дивився, а взяв би й допоміг Сергію, – сказала якось Миколі мати… Сергій будував у себе в садку нову альтанку. Він вже закінчував майструвати лавку, як раптом почув, що загавкав його собачка. Чоловік обернувся й побачив, що хтось заходить у хвіртку. Сергій придивився хто то й руками сплеснув від здивування

Микола вчився з Сергієм в одному класі в сільській школі. Вони дружили. Але після навчання Сергій вступив на навчання у місто, а Микола залишився працювати в селі. Ріс він без батька, а в сім’ї був ще брат. Не було за…

Ірина мила посуд, коли у двері подзвонили. Жінка вийшла в коридор, глянула у вічко і побачила свекруху. – Зараз знову буде діставати мене, – подумала Ірина, і вікрила двері. – Привіт, Іринко, ну як ти, справляєшся? – раптом сказала Наталя Петрівна. – Так, наче все добре, – усміхнулася невістка. – Обід вже приготувала? – запитала свекруха. – Ще не встигла, – пояснила Ірина. – Не хвилюйся, я сама все приготую! А ти відпочивай, – несподівано заявила Наталя Петрівна. – Наталя Петрівна, з вами все добре? Чому ви різко змінили своє ставлення до мене? – Ірина здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

– Ірино, ось чим ти годуєш мого сина? Чому Володя має їсти вчорашнє, та ще й розігріте у мікрохвильовій печі? Це погано для його здоров’я! – обурювалася Наталя Петрівна. – А що я маю, прибігти з роботи та зварити йому…

Наближався день народження свекрухи Каті. І вона вирішила подарувати матері чоловіка незабутній подарунок… – Я їй приготувала таке, що вона одразу про все забуде! – хвалилася подругам Катя. – І оторопіє, коли на нього дивитиметься. Але нікуди не подінеться, не викине. Буде і зберігати мій подарунок, і тримати на видному місці. Ось так! Тут Катя згадала сьогоднішній ранок. Як вона несла свій подарунок, запакований у гарний папір. Як вручала свекрусі. Та почала його розгортати, але Катя попередила: – Відкрити пізніше. А ввечері Катерина зайшла в гості до свекрухи, й застигла від почутого

Катя не любила свою свекруху. І це було взаємно. Бачились вони рідко, але зараз наближався день народження матері чоловіка. І Катя вирішила подарувати жінці незабутній подарунок. – Я їй приготувала таке, що вона все одразу забуде! І оторопіє, коли на…

Людмила із своєю сестрою, яка гостювала у них, повернулася додому. Тільки-но жінки зайшли в коридор, як почули, що з кухні долинають голоси. – Тихо! – Людмила приклала палець до губ і притримала сестру за руку. — Свекруха із сусідкою розмовляє, вони подруги. Жінки причаїлися в коридорі. – Ти що, хочеш тут стояти і підслуховувати? – пошепки запитала Світлана, округливши очі. – А чому ні? Зараз свекруха щось про мене розповідатиме. Валентина Георгіївна – її найкраща подруга, вона з нею ділиться всім, – усміхнулася Людмила. Сестри прислухалися до розмови Ніни Олександрівни і застигли від почутого

— І це ти називаєш прибиранням? Завжди підозрювала, що домашнє господарство це не твоє! – завила свекруха. – З чого раптом? — брови Людмили поповзли вгору. — Раніше вас все влаштовувало. — Все пізнається в порівнянні — повчально відповіла та….

Повернутись вверх