Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 21

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ігор та Юля прийшли на ювілей до матері чоловіка. Катерина Сергіївна святкувала вдома. Зібралося багато гостей. Всі чекали тільки на сина та невістку. – Нарешті ви прийшли! Ми вже зачекалися, – зраділа Катерина Сергіївна, коли син та невістка увійшли в квартиру. – Вибач, трохи затрималися, – усміхнувся син. – Мамо, вітаємо тебе з ювілеєм! Ігор простяг гарну коробку. – Прийми від нас цей подарунок! Юля його довго вибирала! – якось підозріло додав син. – Ой, дякую! Мої хороші, – Катерина Сергіївна взяла подарунок, відкрила коробку і застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор та Юля прийшли на ювілей до матері чоловіка. Катерина Сергіївна святкувала вдома. Зібралося багато гостей. Всі чекали тільки на сина та невістку. – Нарешті ви прийшли! Ми вже зачекалися, – зраділа Катерина Сергіївна, коли син та невістка увійшли в квартиру. – Вибач, трохи затрималися, – усміхнувся син. – Мамо, вітаємо тебе з ювілеєм! Ігор простяг гарну коробку. – Прийми від нас цей подарунок! Юля його довго вибирала! – якось підозріло додав син. – Ой, дякую! Мої хороші, – Катерина Сергіївна взяла подарунок, відкрила коробку і застигла від побаченого

Те, що вона не сподобалася свекрусі, Юля зрозуміла з першої зустрічі. Катерина Сергіївна з презирством оглянула накритий стіл, безцеремонно проінспектувала холодильник і санвузол, навіть зазирнула під ліжко, сподіваючись знайти чи пил, чи стороннього чоловіка. Після огляду вона повідомила: – Сподіваюся,…

В Андрія не стало батьків. Він поїхав у село оглянути спадщину. – З’явився – не запилився! – фиркнула якась бабуся в калошах, яка проходила повз. – І вам доброго здоровʼя, Наталю Ігорівно, – відповів Андрій. – Невже впізнав?! – здивувалася бабуся. Вона поставила відро і, човгаючи, підійшла ближче. Кілька секунд вдивлялася в обличчя, а потім сказала: – По спадщину завітав, Андрійку? Та чого я питаю?! І так зрозуміло, що по спадок приїхав! – Багато ви знаєте, Наталю Ігорівно, – буркнув Андрій, відкриваючи багажник автомобіля. – Та більше твого! Все село вже знає, як ти своїх старих напризволяще кинув! Андрій нічого не відповів. А через пару днів відкрилася вся правда

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Андрія не стало батьків. Він поїхав у село оглянути спадщину. – З’явився – не запилився! – фиркнула якась бабуся в калошах, яка проходила повз. – І вам доброго здоровʼя, Наталю Ігорівно, – відповів Андрій. – Невже впізнав?! – здивувалася бабуся. Вона поставила відро і, човгаючи, підійшла ближче. Кілька секунд вдивлялася в обличчя, а потім сказала: – По спадщину завітав, Андрійку? Та чого я питаю?! І так зрозуміло, що по спадок приїхав! – Багато ви знаєте, Наталю Ігорівно, – буркнув Андрій, відкриваючи багажник автомобіля. – Та більше твого! Все село вже знає, як ти своїх старих напризволяще кинув! Андрій нічого не відповів. А через пару днів відкрилася вся правда

Минулого року батьків Андрія не стало. Спочатку пішла мати, а потім і батько. Андрій на поминки батьків не прийшов. Родичі назбирали трохи грошей, щоб гідно провести тих, хто пішов в останню путь. Андрій був єдиною дитиною в сім’ї, тому від…

Світлана збиралася додому від бабусі. – Бабусю, я пішла, – гукнула вона. В коридорі з’явилася бабуся, з літровим відерцем майонезу у руках. – На ось, візьми, – простягла вона відерце. – Та не їм я майонез, – усміхнулася Світлана. – Бери! Я спеціально для тебе купила, – наполягала бабуся. – Не треба було, – хмикнула дівчина. – Як же не треба, якщо два відра за ціною одного? – додала бабуся. Світлана хотіла ще щось заперечити, але вирішила змовчати. – Добре, дякую, – внучка взяла відерце, попрощалася і вийшла з квартири. Але Світлана навіть уявити не могла, як це відерце майонезу змінить її життя

  • 7 місяців тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Світлана збиралася додому від бабусі. – Бабусю, я пішла, – гукнула вона. В коридорі з’явилася бабуся, з літровим відерцем майонезу у руках. – На ось, візьми, – простягла вона відерце. – Та не їм я майонез, – усміхнулася Світлана. – Бери! Я спеціально для тебе купила, – наполягала бабуся. – Не треба було, – хмикнула дівчина. – Як же не треба, якщо два відра за ціною одного? – додала бабуся. Світлана хотіла ще щось заперечити, але вирішила змовчати. – Добре, дякую, – внучка взяла відерце, попрощалася і вийшла з квартири. Але Світлана навіть уявити не могла, як це відерце майонезу змінить її життя

– Та не їм я майонез, бабусю. Не їм. – Бери, сказала. Нам із дідом куди два відра? Тому й взяла, що одне тобі, друге нам, – бабуся простягла невелике літрове відерце внучці й вибагливо подивилася їй у вічі. –…

Марійка жила з бабусею. Її мати була з новим чоловіком і все обіцяла, що скоро забере доньку до себе. – Підкинули мені тебе, наче я про це просила, – бурчала бабуся до Марійки. – Гроші твоя мати мені, бачте, дає! Та не потрібні вони мені! Ну що ж, не виставляти ж тебе? Давай-но, Марійко, піди посуд помий, підлогу протерти треба… Марійка мовчки погоджувалася. – Ну, потерпи, Марійко, – все говорила мати. – Бабуся у нас в душі хороша. Характер тільки важкий. – Коли ти забереш мене? – запитувала Марійка. – Скоро, – йшла та сама відповідь… Так минуло три роки. А одного разу сталося несподіване

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марійка жила з бабусею. Її мати була з новим чоловіком і все обіцяла, що скоро забере доньку до себе. – Підкинули мені тебе, наче я про це просила, – бурчала бабуся до Марійки. – Гроші твоя мати мені, бачте, дає! Та не потрібні вони мені! Ну що ж, не виставляти ж тебе? Давай-но, Марійко, піди посуд помий, підлогу протерти треба… Марійка мовчки погоджувалася. – Ну, потерпи, Марійко, – все говорила мати. – Бабуся у нас в душі хороша. Характер тільки важкий. – Коли ти забереш мене? – запитувала Марійка. – Скоро, – йшла та сама відповідь… Так минуло три роки. А одного разу сталося несподіване

Почалося в житті Марійки все з мами… Якось вона виявилася зайвою в маминому житті. Та, звісно, ​​намагалася якось пом’якшити ситуацію. Вигадувала гарні відмовки, давала нездійсненні обіцянки. І десятирічна Марійка спершу їй вірила. Потім вірити стало важче. – Поживеш поки що…

– Валю, нас із татом запросили за місто! – сказала мама Валентині. – Поїхали з нами, доню! Пропозиція мами Валі сподобалася. А чому ні?! Їй корисно буде провести вихідні за містом. Будинок татових друзів виявився великим, та й подвірʼя немаленьке. – А ти багатий став, Аркадію! – поплескав друга по плечу тато Валі Михайло. – Михайле, я так радий, що ми з тобою знову зустрілися! – сказав господар. – До речі, познайомтеся, це наш із Наталкою син. Трохи безвідповідальний ще, але сподіваюся, що одумається, одружиться та й батькові нарешті почне допомагати. Побачивши сина господарів, Валя побіліла. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Валю, нас із татом запросили за місто! – сказала мама Валентині. – Поїхали з нами, доню! Пропозиція мами Валі сподобалася. А чому ні?! Їй корисно буде провести вихідні за містом. Будинок татових друзів виявився великим, та й подвірʼя немаленьке. – А ти багатий став, Аркадію! – поплескав друга по плечу тато Валі Михайло. – Михайле, я так радий, що ми з тобою знову зустрілися! – сказав господар. – До речі, познайомтеся, це наш із Наталкою син. Трохи безвідповідальний ще, але сподіваюся, що одумається, одружиться та й батькові нарешті почне допомагати. Побачивши сина господарів, Валя побіліла. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона

– Ти ж казав, що твої батьки дізнаються про дитину і погодяться! – очі у Валі були злякані. Але Анатолія це зовсім не зворушило, він так сильно змінився, що Валі здавався тепер зовсім іншою людиною. А може він і справді…

Ганна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла її зовиця Ольга. – Нам треба поговорити, – сказала Ольга і увійшла всередину. Вони сиділи на кухні. Ольга довго мовчала. – Ти розумієш, що це не правильно? – несподівано сказала Оля. – Що, не правильно? – не зрозуміла Ганна. – Ось це все, – зовиця обвела поглядом квартиру. – Загалом так, ти повинна розлучитися з моїм братом! – Як розлучитися? – захвилювалася Ганна. Ольга мовчки дістала з сумочки якийсь листок і поклала його на край столу. – Що це? – здивувалася Ганна, взяла цей листок, переглянула його і застигла від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла її зовиця Ольга. – Нам треба поговорити, – сказала Ольга і увійшла всередину. Вони сиділи на кухні. Ольга довго мовчала. – Ти розумієш, що це не правильно? – несподівано сказала Оля. – Що, не правильно? – не зрозуміла Ганна. – Ось це все, – зовиця обвела поглядом квартиру. – Загалом так, ти повинна розлучитися з моїм братом! – Як розлучитися? – захвилювалася Ганна. Ольга мовчки дістала з сумочки якийсь листок і поклала його на край столу. – Що це? – здивувалася Ганна, взяла цей листок, переглянула його і застигла від побаченого

– Ти хоч розумієш, що наробила? – голос Наталії брязкотів від невдоволення. Ганна стояла посеред кімнати, стискаючи пальці так сильно, що побіліли кісточки. – Наталко, я… – Ти осоромила всю родину! – зупинила сестра, піднявши руки. – Зруйнувала шлюб! Та…

Галина бігала по квартирі, в пошуках парасольки. – Та де ж вона? – бурчала жінка. Галя вирішила викинути весь вміст шафи назовні. Раптом вона побачила вітрівку чоловіка. – Так, а куртка чому тут лежить? Впала, чи що?  – здивувалася вона. Оглянувши вітрівку Степана, Галя понесла її у ванну, у кошик з брудною білизною. – Увечері виперу, – подумала вона. Жінка механічно перевірила кожну кишеню, щоби переконатися, що там порожньо. – Так… А що це? – натрапила вона на якийсь предмет у внутрішній кишені куртки чоловіка. Галина дістала з кишені цю знахідку і… ахнула від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина бігала по квартирі, в пошуках парасольки. – Та де ж вона? – бурчала жінка. Галя вирішила викинути весь вміст шафи назовні. Раптом вона побачила вітрівку чоловіка. – Так, а куртка чому тут лежить? Впала, чи що?  – здивувалася вона. Оглянувши вітрівку Степана, Галя понесла її у ванну, у кошик з брудною білизною. – Увечері виперу, – подумала вона. Жінка механічно перевірила кожну кишеню, щоби переконатися, що там порожньо. – Так… А що це? – натрапила вона на якийсь предмет у внутрішній кишені куртки чоловіка. Галина дістала з кишені цю знахідку і… ахнула від побаченого

– Та де ж вона? Нічого неможливо знайти у цьому будинку! Галя гарячково перебирала все, що лежало в шафі коридору. Шукала і ніяк не могла знайти парасольку. Вона вже запізнювалася на роботу, і кожна хвилина була на рахунку. А вона…

Ліза працювала в кафе. – Ця жінка знову тут, – подумала вона, дивлячись на літню відвідувачку. – Майже щодня буває в нас. Яка приємна жіночка… Жінка була одягнена в довгу лляну сукню. Ліза знала, що вона завжди замовляє чашку кави, сік і пару круасанів… Поки Ліза спостерігала за нею, в кафе швидко зайшла худенька дівчина. Видно було, що вона чимось засмучена. Дівчина сіла за дальній столик у кутку. Ліза підійшла до неї. – Доброго дня, – привіталася відвідувачка. – Мені чашку чаю, і все. Ліза принесла їй чай, та кивнула головою і раптом сталося несподіване. – Дівчина, що трапилося?! – тільки й вигукнула Ліза

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліза працювала в кафе. – Ця жінка знову тут, – подумала вона, дивлячись на літню відвідувачку. – Майже щодня буває в нас. Яка приємна жіночка… Жінка була одягнена в довгу лляну сукню. Ліза знала, що вона завжди замовляє чашку кави, сік і пару круасанів… Поки Ліза спостерігала за нею, в кафе швидко зайшла худенька дівчина. Видно було, що вона чимось засмучена. Дівчина сіла за дальній столик у кутку. Ліза підійшла до неї. – Доброго дня, – привіталася відвідувачка. – Мені чашку чаю, і все. Ліза принесла їй чай, та кивнула головою і раптом сталося несподіване. – Дівчина, що трапилося?! – тільки й вигукнула Ліза

– Ця жінка знову тут, – подумала Ліза, протираючи серветкою келих і спостерігаючи за нею, – майже щодня буває у нас в кафе. Яка приємна жінка… Літня жінка гарної зовнішності була одягнена в довгу лляну сукню з тонкою ниткою натуральних…

Галина прийшла в гості до своєї сусідки. Ліда якраз сиділа на подвірʼї, на лавочці. – Лідо, привіт! – весело вигукнула Галя. – Привіт, Галю, – сумно відповіла жінка. – Лідо, у тебе щось сталося? Та на тобі обличчя нама, – Галина підійшла до сусідки, сіла поряд. – І сталося, і не сталося, – загадково відповіла жінка. – Давай, розповідай, можливо я хоч порадою допоможу, – наполягла Галя. – Та що тут розповідати, син з донькою, таке влаштували…, – почала було Ліда, важко зітхнула, потім зібралася з думками і все виклала сусідці. Галина вислухала її і…ахнула від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина прийшла в гості до своєї сусідки. Ліда якраз сиділа на подвірʼї, на лавочці. – Лідо, привіт! – весело вигукнула Галя. – Привіт, Галю, – сумно відповіла жінка. – Лідо, у тебе щось сталося? Та на тобі обличчя нама, – Галина підійшла до сусідки, сіла поряд. – І сталося, і не сталося, – загадково відповіла жінка. – Давай, розповідай, можливо я хоч порадою допоможу, – наполягла Галя. – Та що тут розповідати, син з донькою, таке влаштували…, – почала було Ліда, важко зітхнула, потім зібралася з думками і все виклала сусідці. Галина вислухала її і…ахнула від почутого

Все життя Лідія прожила у передмісті. На роботу до міста добиралася близько години. Начебто і не дуже далеко, але це коли ти нікому нічого не винен. У Лідії було двоє дітей, яких вона піднімала одна: чоловік пішов до іншої, коли…

– Я забула каблучку в твоєї мами, – заявила Софія чоловікові. – Це та, що тобі батько подарував? – поцікавився Микола. – То подзвони матері. Цілий день Софія намагалася додзвонитися до свекрухи. Та чомусь не брала слухавку. Нарешті вона відповіла. – Алло Ігорівно, привіт! – сказала Софія. – З вами все добре? – Все нормально, Софійко, – відповіла свекруха. – Були деякі справи. А ти що хотіла? – Забула у вас золоту каблучку у ванній, – сказала та. – Ви її не знаходили? – А-а-а, цю з білим камінчиком?! – вигукнула свекруха. – Знаходила! – Днями заїду заберу, – сказала невістка. – Добре, тільки про гроші не забудь, – раптом сказала Алла Ігорівна. – Які гроші? – Софія не розуміла, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Я забула каблучку в твоєї мами, – заявила Софія чоловікові. – Це та, що тобі батько подарував? – поцікавився Микола. – То подзвони матері. Цілий день Софія намагалася додзвонитися до свекрухи. Та чомусь не брала слухавку. Нарешті вона відповіла. – Алло Ігорівно, привіт! – сказала Софія. – З вами все добре? – Все нормально, Софійко, – відповіла свекруха. – Були деякі справи. А ти що хотіла? – Забула у вас золоту каблучку у ванній, – сказала та. – Ви її не знаходили? – А-а-а, цю з білим камінчиком?! – вигукнула свекруха. – Знаходила! – Днями заїду заберу, – сказала невістка. – Добре, тільки про гроші не забудь, – раптом сказала Алла Ігорівна. – Які гроші? – Софія не розуміла, що відбувається

Познайомившись з Аллою Ігорівною, Софія відразу зрозуміла, що порозумітися з майбутньою свекрухою у неї точно не вийде. Шістдесятирічна жінка була неприємною і з поганим характером. Її грубі коментарі та постійні єхидні висловлювання нікому не подобалися. Навіть добра і спокійна Софійка…

Повернутись вверх