Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Здрастуй Ларисо! Я твій тато, – запобігливо усміхнувся чоловік. – Що? – здивувалася жінка. Вона відчинила двері, навіть не подивившись у вічко, бо чекала чоловіка з роботи. – Не впізнала? – Усміхнувся чоловік. Я твій батько, – повторив він. – Мого батька давно вже не стало… Ви не мій батько! – випалила вона

– Здрастуй Ларисо! Я твій тато, – запобігливо усміхнувся чоловік. – Що? – здивувалася жінка. Вона відчинила двері, навіть не подивившись у вічко, бо чекала чоловіка з роботи. – Як же? Не впізнала? – Усміхнувся чоловік. – Я твій батько,…

Таня не знаходила собі місця вже цілу годину. Вже була 8 година вечора, а чоловік не відповідав на телефонні дзвінки. Сергія не було вдома всього два дні, а Тетяна не знаходила собі місця. Ще й старша сестра її напередодні підготувала, мовляв, дивись, всі чоловіки у відрядженнях “на ліво” ходять

Таня не знаходила собі місця вже цілу годину. Вже була восьма година вечора, а чоловік не відповідав на телефонні дзвінки. Сергій поїхав у відрядження до іншого міста за 450 кілометрів від дому. За п’ять років їхнього шлюбу це було його…

Світлана дивилася на свого чоловіка, як той збирав з полиці шафи свої речі. – Ну почекай, ми нічого ще, як слід, не обговорили! – Світлана зробила спробу зблизитися з Віктором, хоча б у розмові. – А що тут обговорювати? І так все зрозуміло. Все, бувай! – Віктор взувся і пішов. Світлана з силою хлопнула по столу і заплакала. Так, вона у всьому винна!

Світлана дивилася, не відриваючи очей, на свого чоловіка Віктора, як той збирав з полиці шафи свої речі: сорочки, штани, светри і кидав їх у сумку. – Ти машину думаєш продавати? – Запитала вона у чоловіка. – Так, вчора оголошення в…

– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко. Після того як Ларису підвищили, вона ні борщу не зварить, ні сорочку не випере. Славік якось заїкнувся про це, то вона, уявляєте, що сказала? – Картоплі, моркви, буряків, – каже, – до мого приходу хоча б начисти, тоді зварю! Славік не витримав цього,  і в цю ж мить заявив дружині: – Я йду від тебе! До нормальної жінки!

– А чи не завести мені коханку? – подумав Славко, придивляючись до своїх колег-жінок. – Он і Володька і Сергій на сторону ходять. Чим я гірший? Начебто ще не старий, симпатичний, та й гаманець дозволяє! Після того як Ларису, дружину…

Марія прибирала в квартирі, коли почула, як гримнули двері. – Маша! – покликав із коридору чоловік. – Швидше йди сюди. У нас сіль є? Маша швидко побігла до чоловіка. – Яка ще сіль? – Звичайна, кухонна сіль. – А тобі навіщо? – здивувалась жінка. – Це не мені. Це сусідці, яка навпроти живе. Щойно в мене питалася. Маша застигла від здивування. – Але там немає сусідки… Там живе самотній чоловік

Марія прибирала в квартирі, коли почула, як гримнули вхідні двері. -Маша! – покликав із коридору чоловік, ледве переступивши поріг. – Швидше йди сюди. У нас сіль є? Маша швидко побігла до чоловіка. -Яка ще сіль? -Звичайна, – відповів Максим. –…

Надя якраз прибирала зі столу, коли в коридорі пролунав дивний гуркіт. Двері відчинилися і на порозі з’явився Микола. – Коля? – здивувалася вона і тут же зіщулилася. За ним стояла його дружина Люба. Вона зайшла в хату і кинула на підлогу сумку з речами. – Ну що Надько? Хотіла чоловіка? На, отримуй

Надя якраз прибирала зі столу, коли в коридорі пролунав гуркіт. Двері відчинилися і на порозі з’явився Микола. -Коля? – здивувалася вона і тут же зіщулилася. За ним стояла Люба, його дружина. Люба відсунула чоловіка вбік і кинула на підлогу сумку…

Оля зайшла додому втомлена і з важкими сумками. Вона поцілувала чоловіка, віддала йому пакети з продуктами і не встигла роззутись, як у двері подзвонили. – Не відкривай! – прошепотів Андрій. – Це знову вона! – Та незручно, вона, мабуть, мене вже бачила, – пошепки відповіла Оля. – Все одно не відкривай, – прошипів чоловік. Та було вже пізно. На порозі стояла сусідка Олена

Оля зайшла додому втомлена з важкими сумками. Вона поцілувала чоловіка Андрія, передала йому сумки з продуктами і не встигла роззутись, як у двері подзвонили. -Не відкривай! – прошепотів Андрій. – Це знову вона! -Та незручно, вона, мабуть, мене вже бачила,…

– Досить! – вигукнув Денис. – Якщо ти не припиниш так себе поводити, то я піду! Денис був впевнений, що Катя не захоче залишатися сама. – Що ж, іди, – промовила жінка. – Речі тобі зібрати? Катя явно не жартувала. Вона не подзвонила чоловікові ні за день, ні за тиждень, ні за місяць. Нарешті, Денис вирішив сам набрати номер дружини

– Привіт, ти сьогодні рано, – з усмішкою промовила Катя, виходячи з кухні і витираючи мокрі руки об рушник, що висить на плечі. – Привіт, привіт, – ніжно дивлячись на дружину, відгукнувся Денис, – вдалося раніше звільнитися. Додому хотів страшно….

Біля міського ЗАГСу було повно народу. Гості весело сміялися. Лише наречена сумна і схвильована весь час дивилася на всі боки. – Люба, ходімо, – сказав наречений Андрій. – Скоро наша черга. – Любий, дай мені ще п’ять хвилин, – відповіла Тетяна. – Вона прийде. Я вірю.

Біля міського ЗАГСу було повно народу. Гості весело сміялися, веселилися. Лише наречена сумна і схвильована весь час дивилася на всі боки. – Люба, ходімо, – сказав наречений Андрій, який підійшов до неї, обійнявши за талію. – Скоро наша черга. –…

Вітя прокинувся і сидів на ліжку. З кухні долинав смачний аромат свіжоприготованого сніданку. – Вітя, не забудь взяти з собою обід. Я тобі все наготувала! Він лежить у холодильнику. А я пішла. Бувай, синку! Вітя сидів в кімнаті і рахував секунди, коли мати нарешті піде. – Фуух! Коли ж це все закінчиться

Вітя прокинувся і сидів на ліжку. З кухні долинав смачний аромат свіжоприготованого сніданку. Тут коридору почувся голос матері: -Вітя, не забудь взяти з собою обід. Він лежить у холодильнику. А я пішла працювати. Бувай, синку! Вітя сидів в кімнаті і…

Повернутись вверх