Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 176

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олена прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона поправила рукою волосся, глянувши в дзеркало, і відчинила двері. На порозі стояла молоденька дівчина. – Здрастуйте, – сказала дівчина. – Я Аліна, ваша внучка. – Яка внучка? – здивовано запитала Олена. – Мій син живе в Америці, і дочка його живе там

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона поправила рукою волосся, глянувши в дзеркало, і відчинила двері. На порозі стояла молоденька дівчина. – Здрастуйте, – сказала дівчина. – Я Аліна, ваша внучка. – Яка внучка? – здивовано запитала Олена. – Мій син живе в Америці, і дочка його живе там

Олена стояла біля вікна та дивилася, як сусід несе на плечі живу ялинку. Ось онуки зрадіють. Олена уявила, як вони стрибатимуть від радості, потім вбиратимуться… Олена зітхнула. Вона теж має онуку, але вона живе в Америці і майже не розмовляє…

Сергій прокинувся рано, хоча й був вихідний. Треба ж дружині сніданок приготувати. Він встав з ліжка і зітхаючи почовгав на кухню. – Так, що там? Чашки, цукор, кава… Спросоння Сергій не помітив, що поставив чашку на край столу. Дзинь – і вона з гуркотом впала на підлогу. Сергій аж присів. – Ну, зараз почнеться… Через кілька секунд примчала розпатлана дружина

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій прокинувся рано, хоча й був вихідний. Треба ж дружині сніданок приготувати. Він встав з ліжка і зітхаючи почовгав на кухню. – Так, що там? Чашки, цукор, кава… Спросоння Сергій не помітив, що поставив чашку на край столу. Дзинь – і вона з гуркотом впала на підлогу. Сергій аж присів. – Ну, зараз почнеться… Через кілька секунд примчала розпатлана дружина

Сергій прокинувся рано, хоча й був вихідний. Треба ж дружині сніданок приготувати… Він похмурий і сонний встав з ліжка і зітхаючи пошаркав на кухню. -Що там… Чашки, ложки, кава, цукор, молоко, окріп? У якій послідовності? Голова не варить. Ще й…

Дмитро прийшов з роботи сумний. Олена гріла вечерю, і бачила – щось сталося. – Діма, що з тобою? Ти якийсь сумний. – Та сусіди батька дзвонили, кажуть, вийшов з дому в одній сорочці і штанях. А на дворі мороз. Ходив по вулиці, маму шукав. Добре, хоч сусідка відвела його додому. – Мда, сумно. Але, що вдієш, вік. – Оленко, я забираю його до нас! Олена так і застигла біля плити

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро прийшов з роботи сумний. Олена гріла вечерю, і бачила – щось сталося. – Діма, що з тобою? Ти якийсь сумний. – Та сусіди батька дзвонили, кажуть, вийшов з дому в одній сорочці і штанях. А на дворі мороз. Ходив по вулиці, маму шукав. Добре, хоч сусідка відвела його додому. – Мда, сумно. Але, що вдієш, вік. – Оленко, я забираю його до нас! Олена так і застигла біля плити

В житті в Олени все складалося просто прекрасно. Батьки живі, здорові, чоловік хороший, кохана донька. Працювала Олена вдома, що теж неймовірно полегшувало життя. Квартира своя, в хорошому районі. Та одного дня вся ця ідилія, таки була порушена… Чоловік ввечері прийшов…

Марія пішла в сарай за яйцями, а за секунду залетіла назад. – Ти чого? – Запитав її Валєра, – І де яйця? Марія злякано прошепотіла: – Там Максим йде. Чоловік засміявся: – Ну йде, а ти чого перелякалися? Марія підвищила голос: – Та не один йде, а з Людмилою. Сусідкою нашою. Ой, що зараз буде!

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія пішла в сарай за яйцями, а за секунду залетіла назад. – Ти чого? – Запитав її Валєра, – І де яйця? Марія злякано прошепотіла: – Там Максим йде. Чоловік засміявся: – Ну йде, а ти чого перелякалися? Марія підвищила голос: – Та не один йде, а з Людмилою. Сусідкою нашою. Ой, що зараз буде!

– Віро, ти мені знову здачу неправильно дала? Що віями своїми плескаєш? П’ять гривень собі залишила? Не вмієш торгувати, не берись. Я ще Віктору поскаржуся, що в продавці бере будь-кого, – сердито бурчала Людмила. Віра тремтячою рукою подала їй купюру. …

Павло тихо відчинив двері квартири, зняв куртку і крадькома зазирнув на кухню – теща з дружиною крутили фарш на котлети і захоплено розмовляли. Павло одразу зрозумів – говорять про нього. – Ну от і де він зараз блукає? – вигукнула Катя. – Мабуть, як завжди, сидить зі своїми дружками. І знає ж, що ти приїхала, а йому однаково! Павло затамував подих – ну зараз теща почне

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло тихо відчинив двері квартири, зняв куртку і крадькома зазирнув на кухню – теща з дружиною крутили фарш на котлети і захоплено розмовляли. Павло одразу зрозумів – говорять про нього. – Ну от і де він зараз блукає? – вигукнула Катя. – Мабуть, як завжди, сидить зі своїми дружками. І знає ж, що ти приїхала, а йому однаково! Павло затамував подих – ну зараз теща почне

-А ти чого додому не поспішаєш? – зазирнув до Павла в кабінет Іван Степанович. – Ти ніби вже свою роботу зробив, це я все ще колупаюсь… -Та теща сьогодні приїхала, – зітхнув Павло. – От і відтягую час, як можу,…

Андрій сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом у двері хтось подзвонив. Він невдоволено пішов відкривати. На порозі стояла жінка в хустці. В руках у неї були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало. – Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав він. – Ой, Андрійку! У нас там таке сталося! Андрій, озираючись, щоб не дай Боже ніхто не побачив, яка в нього мати, швидко провів її в коридор

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом у двері хтось подзвонив. Він невдоволено пішов відкривати. На порозі стояла жінка в хустці. В руках у неї були величезні сумки з продуктами: соління, мед, сало. – Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав він. – Ой, Андрійку! У нас там таке сталося! Андрій, озираючись, щоб не дай Боже ніхто не побачив, яка в нього мати, швидко провів її в коридор

Андрій сидів на своєму новенькому дивані, пив каву і дивився телевізор. У двері хтось подзвонив. -Хто ж це може бути? – він невдоволено поставив чашку на столик і пішов відкривати. -Мама! Що ти тут робиш? – здивовано запитав Андрій, відчиняючи…

Антоніна попросила старшу дочку з’їздити на дачу. Вона ще не встигла приготувати обід, як дочка повернулася. – Що трапилося? – Антоніна дивилася на розгублену дочку. – Та що трапилося? Не мовчи. – Мамо, там на дачі таке…, – дочка заплакала. Антоніна обійняла дочку та відвела на кухню. – Та що там таке? – Там тато з якоюсь тіткою

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Антоніна попросила старшу дочку з’їздити на дачу. Вона ще не встигла приготувати обід, як дочка повернулася. – Що трапилося? – Антоніна дивилася на розгублену дочку. – Та що трапилося? Не мовчи. – Мамо, там на дачі таке…, – дочка заплакала. Антоніна обійняла дочку та відвела на кухню. – Та що там таке? – Там тато з якоюсь тіткою

Антоніна стояла перед могилою Антона. «А як залицявся красиво. Говорив, що доля звела на все життя, тому й імена у нас однакові». – Прости його, Господи! – Вимовила Антоніна вголос і швидко пішла додому. Могилу колишнього чоловіка вона побачила випадково,…

Віктор щось невдоволено бурмочучи, піднімався по сходах. – Привіт, – раптом почув він. Віктор озирнувся – на сходах біля дверей його квартири сиділа дівчина, а поруч стояла валіза. – Привіт, – здивовано відповів Віктор. – Ви Віктор? – запитала вона. – Так, це я. А ви хто? – Я Оля, ваша внучка. – Але як! Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор щось невдоволено бурмочучи, піднімався по сходах. – Привіт, – раптом почув він. Віктор озирнувся – на сходах біля дверей його квартири сиділа дівчина, а поруч стояла валіза. – Привіт, – здивовано відповів Віктор. – Ви Віктор? – запитала вона. – Так, це я. А ви хто? – Я Оля, ваша внучка. – Але як! Я ж навіть одружений не був, – Віктор стояв і не розумів, що відбувається

Віктор стояв біля плити, намагаючись впоратися із брудним чайником та чашкою. Він нарешті налив води в чашку, сів за стіл і задумався. Йому було трохи за сімдесят. Останні кілька років він жив замкнуто та самотньо. Колись в молодості Віктор Михайлович…

Марина мовчки мила посуд. Андрій добре знав – зараз краще її не чіпати. Минулого разу, коли були гості, Марина таке влаштувала, що Андрій аж пішов до батьків. Гості тоді прийшли вчасно. Марина вся аж світилася, всі хвалили смачні страви… Аж поки її подруга не сказала: – О, двері, як у нас! Ми ж квартиру ще одну купили. Здавати будемо

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина мовчки мила посуд. Андрій добре знав – зараз краще її не чіпати. Минулого разу, коли були гості, Марина таке влаштувала, що Андрій аж пішов до батьків. Гості тоді прийшли вчасно. Марина вся аж світилася, всі хвалили смачні страви… Аж поки її подруга не сказала: – О, двері, як у нас! Ми ж квартиру ще одну купили. Здавати будемо

Марина мовчки мила посуд. Чоловік добре її знав – зараз краще до дружини не підходити. Минулого разу, коли приходили гості, Марина тиждень із ним не розмовляла. А після дня народження таку сварку влаштувала, що Андрій сам пішов до батьків. І…

Андрій сидів за столом, як раптом на кухню забігла Світлана. – Андрію, я брата знайшла! – вигукнула дружина. – В тебе ж не було братів, – здивувався він. – Був! І він мені написав. І от в суботу прийшов Стас. Світлана накрила стіл. Поговорили, познайомились. А якось Андрію подзвонила тітка Катя. – Андрію, а де моя племінниця? – А Світлана в кіно. З братом. – З яким ще братом? – здивувалась вона

  • 4 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сидів за столом, як раптом на кухню забігла Світлана. – Андрію, я брата знайшла! – вигукнула дружина. – В тебе ж не було братів, – здивувався він. – Був! І він мені написав. І от в суботу прийшов Стас. Світлана накрила стіл. Поговорили, познайомились. А якось Андрію подзвонила тітка Катя. – Андрію, а де моя племінниця? – А Світлана в кіно. З братом. – З яким ще братом? – здивувалась вона

Андрій сидів на кухні, як раптом гримнули двері і на кухню забігла Світлана.  – Андрій, уявляєш! Мій брат знайшовся! Двоюрідний! Він, виявляється, у нашому місті живе! – радісно вигукнула Світлана, як тільки чоловік зайшов за поріг. – Ось що таке…

Повернутись вверх