Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Катя їхала до своєї бабусі. Вона вже майже доїхала до села, як раптом її  машина зупинилася. Катя закрила дверцята, перевзулась у чоботи і пішла  навпростець через ліс. Вона пройшла вже половину дороги, як несподівано  вона почула чийсь голос. – Агов, я тут! Катя підійшла ближче. Увімкнула  ліхтарик на телефоні і ахнула – там був якийсь чоловік

Бабуся знову дзвонила до Каті з мобільного телефону сусідки. Зі своїм, хоч і кнопковим, вона так і не могла розібратися. -Катя, Катрусю. Привіт! Іванівна дала мені свій телефон, щоб я тобі зателефонувала. Алло! Алло! Мене чути? -Чути, бабусю, – тепло…

– Здрастуйте, Інно Петрівно! – привіталася її подруга Ольга Степанівна. – Бачила вчора вашого сина, Миколу, з якоюсь такою простою дівчиною! Хто це? Ваш Миколка ж такий розумний і вихований! І ця… – А це його майбутня дружина, Галина. Вона з села, – відповіла та. – Та Господь з вами! – сплеснула руками Ольга Степанівна

-Здрастуйте, Інно Петрівно! -І вам, добрий день, Ольга Степанівна! Дві немолоді, витончено одягнені, жінки привіталися одна з одною. -Бачила вчора вашого сина, Миколу, – сказала Ольга Степанівна. – З якоюсь такою… Простою дівчиною! Хто це? Чому ви дозволяєте йому спілкуватися…

Зоя поховала маму. І залишилася одна. -Тобі, Зоя, квартирантів завести б, – радила подруга Валя. – Я сама про це думала, – відповідала Зоя. Але шукати нікого не довелося. Їй зателефонувала тітка. – Зоя, вибач, що на прощанні не була. Але це таке. Я у справі до тебе. Пусти мою дочку Юлю, до себе пожити, – хихикнула тітка. І Зоя погодилася, про що потім жаліла все своє життя

– Ну от і все, – вголос сказала Зоя і злякалася – дуже незвично голос пролунав відлунням у її трикімнатній квартирі. Сьогодні вона поховала останню рідну людини. Маму. І зараз, коли вона залишилася зовсім одна, їй стало страшно та незатишно….

Аліна з Сашком прийшли в садок. Вони принесли виріб з каштанів, який зробили вдома. Раптом до них підійшла вихователька, гидливо глянула на їхній виріб і хмикнула. – Вам не подобається? – запитала Аліна. – Інші діти зробили краще! – сказала та. – Тобто їхні батьки зробили? А ми все самі! – відповіла Аліна. Вихователька аж застигла від обурення

-Завтра треба принести виріб із каштанів! У нас буде виставка! – з усмішкою промовила Світлана Іванівна – вихователька Сашка. -Завтра? Але як? Чому ви раніше не сказали? – запитала Аліна. Вона й гадки не мала, як усе встигнути до завтра….

Марія Іванівна поїхала до дочки у місто. Погостювати та допомогти з онукою. І от прийшов час повертатися в село. Дочка перед від’їздом Марії, накрила на стіл, і раптом сказала: -Ти не можеш поїхати додому, мамо. – Чому не можу? Можу. У гостях добре, а вдома краще. – Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять. Марія мовчки перевела на нього погляд, а Ольга закрила обличчя руками

Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень забере її до себе назовсім, тепер жінка житиме в місті, допомагатиме з…

Сергій прокинувся рано. Він поснідав вчорашнім борщем, зірвав декілька квіток у саду, і поспішив на цвинтар. Сергій Іванович, сів на лавці біля могилки своєї дружини. – Вже місяць, як тебе немає зі мною… Ніяк не можу звикнути один, – тихо сказав чоловік. Раптом, Сергій не стримав сльози, і гірко заплакав. – Ох Зіно, виявляється не батько я нашим дітям

Сергій у молодості статний красень, з темним волоссям, і сірими очима закохався в Зінаїду серйозно та назавжди. Зіна рано овдовіла, залишилася з двома малими дітьми, сином і донькою, молода красуня, ось у неї і закохався без пам’яті Сергій. Зіна довго…

Роман їхав у гості до мами Галини в село. Задзвонив телефон. – Алло, Рома, купи хліба, бо я не встигла спекти, – почув він голос мами. – Добре, мамо. А магазин в селі до котрої відчинений?! – Та встигнеш ще, синку. Швиденько зайшовши до магазину, Роман був другим в черзі до каси. Як раптом зрозумів, що молода дівчина, яка стояла перед ним свариться з касиром

Роман їхав до мами Галини у гості в село . Часто навідував рідненьку. Село від міста зовсім недалеко було. Віз всього, чого можна тільки привезти для матері. Ніколи не жалів нічого. Мама аж сварилася із ним: – Синочку, в мене…

– Сходи в магазин. В нас немає на обід хліба, – сказала мама до Каті. Вони жили в селі вже місяць, і мама завжди відправляла Катю за продуктами. У магазині вишикувалася черга, і Катя стала у її кінець. Дівчинка підійшла ближче до прилавка і відчула щось під ногою. Вона опустила очі. На підлозі лежав потертий гаманець

– Сходи в магазин. В нас немає на обід хліба, – сказала мама до Каті. Вони жили в селі вже місяць, і мама завжди відправляла Катю за продуктами. У магазині вишикувалася черга, і Катя стала у її кінець. Дівчинка підійшла…

Микола приїхав на виклик. Йому відчинив хлопчик років десяти і дівчинка. – Мама скоро буде, заходьте! Кран на кухні капає, – сказав хлопчик. Микола зайшов, полагодив кран. – Тато б сам зробив, але він льотчик. Його не буває вдома, – пояснив хлопчина. Прийшла мати і розрахувалася з Миколою, а хлопчик вийшов його провести. – Нема у нас ніякого тата льотчика! Мама це вигадала, – раптом сказав він

Микола виконав останнє замовлення – поміняв кран у ванній у однієї літньої жінки. Він вже збирався додому, коли зателефонували з роботи і попросили заїхати ще за однією адресою – подивитися кран на кухні. Микола вже півроку працював у невеликій компанії,…

– Мамо, Віктор мене заміж покликав, – радісно вигукнула донька. Але в мене до вас прохання – не приїжджайте на весілля. Ви з села, а Віктор з багатої сімї. – Добре, дочко, ти нас не побачиш, – сумно сказала Валя. Жінка не знала, як сказати про це чоловіку. – Михайле, Оксана попросила не приїжджати на весілля… Каже, соромно за сільських-батьків. Михайло аж присів від почутого

– Алло, мамо, Віктор мене заміж покликав, уявляєш? Я так мріяла про це – потрапити до його родини! Валентина була рада за дочку. Розумниця, красуня, їхня Оксана. Вони з батьком завжди допомагали та підтримували її. Після школи донька мріяла вступити…

Повернутись вверх