Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 167

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ніна готувала обід, коли у двері подзвонили. Жінка пішла відчиняти. На порозі стояла незнайома молода жінка. – Вам Кого? – здивувалася Ніна. – Ви – Ніна? – запитала незнайомка. – Так. А ви хто? – Я – наречена Славка. Прийшла з вами познайомитись. – Навіщо? Ми з Славком вже два роки у розлученні. – Мені потрібно з вами серйозно поговорити. Я Вам все поясню, – раптом, сказала незнайомка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна готувала обід, коли у двері подзвонили. Жінка пішла відчиняти. На порозі стояла незнайома молода жінка. – Вам Кого? – здивувалася Ніна. – Ви – Ніна? – запитала незнайомка. – Так. А ви хто? – Я – наречена Славка. Прийшла з вами познайомитись. – Навіщо? Ми з Славком вже два роки у розлученні. – Мені потрібно з вами серйозно поговорити. Я Вам все поясню, – раптом, сказала незнайомка

У двері подзвонили і Ніна пішла відчиняти. На порозі стояла незнайома молода жінка і з цікавістю дивилася на Ніну. – Вам Кого? – здивувалася Ніна. – Ви – Ніна? – раптом, запитала незнайомка. – Так. А ви хто? -Я –…

Катя поверталася додому сумна. Вона всю дорогу думала, де взяти грошей на компʼютер синові. Їм ледь на продукти вистачало, а тут ще це. Раптом біля під’їзду вона побачила машину, в яку сусід складав якісь речі. – Привіт, Катю! Переїжджаю я. Все вже завантажили, а що з компʼютером робити не знаю. Ти могла б його викинути, чи комусь віддати? Катя не могла повірити в те, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя поверталася додому сумна. Вона всю дорогу думала, де взяти грошей на компʼютер синові. Їм ледь на продукти вистачало, а тут ще це. Раптом біля під’їзду вона побачила машину, в яку сусід складав якісь речі. – Привіт, Катю! Переїжджаю я. Все вже завантажили, а що з компʼютером робити не знаю. Ти могла б його викинути, чи комусь віддати? Катя не могла повірити в те, що відбувається

Катерина поверталася додому з роботи, несучи важкі сумки з продуктами. Нарешті вона отримала зарплату та змогла купити їжі. У продуктовому магазині, в якому вона працювала, постійно затримували виплати, але кращого місця жінка поки знайти не могла. А ще ж треба…

Юля весь день крутилася по дому. Жінка прибрала в квартирі, випрала одяг. Увечері з роботи прийшов Віктор. Юля одразу помітила – щось сталося. – Ось, тримай, – чоловік поклав на стіл якийсь список. – Що це? – здивувалася Юля. – Перелік твоїх боргів, – раптом, сказав Віктор. Юля застигла від здивування. У списку був навіть кіндер-сюрприз, який вона купувала для сина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля весь день крутилася по дому. Жінка прибрала в квартирі, випрала одяг. Увечері з роботи прийшов Віктор. Юля одразу помітила – щось сталося. – Ось, тримай, – чоловік поклав на стіл якийсь список. – Що це? – здивувалася Юля. – Перелік твоїх боргів, – раптом, сказав Віктор. Юля застигла від здивування. У списку був навіть кіндер-сюрприз, який вона купувала для сина

У Юлі занедужав син. Його навіть не тішило, що не треба йти до садка, а мамі на роботу. Андрійку три роки, він рідко занедужує, міцний малюк. Юля викликала лікapя додому. Чоловік поїхав на роботу, кинувши на ходу. – Занедужав? Ну…

Галина йшла додому втомлена. Сьогодні вона отримала зарплату і купила різних круп, картоплі й молока. З важкою сумкою вона повільно піднялася на свій поверх. Жінка відчинила двері в квартиру, поставила сумку, як раптом почула, що в кімнаті щось гримнуло. На мить Галина застигла, а потім швидко відчинила двері. Посеред кімнати сидів її син і плакав

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина йшла додому втомлена. Сьогодні вона отримала зарплату і купила різних круп, картоплі й молока. З важкою сумкою вона повільно піднялася на свій поверх. Жінка відчинила двері в квартиру, поставила сумку, як раптом почула, що в кімнаті щось гримнуло. На мить Галина застигла, а потім швидко відчинила двері. Посеред кімнати сидів її син і плакав

Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила важкі мішки, ящики… Потім прибирала у підсобних приміщеннях. Магазин закривався о десятій годині вечора. Галина йшла додому пішки, громадський транспорт уже не працював, а на таксі…

Марія Семенівна прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла дочка і худенький хлопець років десяти. – Мамо, познайомся, це Андрій, – раптом промовила Оксана. – А це ще хто такий? – здивувалася Марія Семенівна. – Це син Юри. Андрій. Марія Семенівна охнула і важко опустилася на табурет: – Тільки цього нам не вистачало

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Семенівна прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла дочка і худенький хлопець років десяти. – Мамо, познайомся, це Андрій, – раптом промовила Оксана. – А це ще хто такий? – здивувалася Марія Семенівна. – Це син Юри. Андрій. Марія Семенівна охнула і важко опустилася на табурет: – Тільки цього нам не вистачало

– Петро, – голосно шепотіла Марія Семенівна, – ти уявляєш, він одружений і має сина! За що нам це, хіба таке я мріяла для доньки! Петро Іванович мовчав. Він вже втомився від цих розмов, та й зять йому подобався. Марія…

Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Люся з самого ранку гриміла посудом на кухні. Степан зрозумів – дружина не в настрої. Передчуваючи недобре, він встав і поплентався на кухню. Степан сів за стіл. Дружина з гуркотом поставила перед ним тарілку. – А тихіше не можна? – запитав Степан. – Тихіше?! А ти вчора, як прийшов думав про тишу?! – крикнула Люся. Степан зітхнув. Він зрозумів у чому справа

По тому, як Люся гримить зранку посудом, Степан одразу зрозумів, що вона не в настрої. Ще б пак – він вчора повернувся вже за північ, та ще й ціле відро риби приніс. А Люся дуже не любила її чистити. Передчуваючи…

Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Іванівна підвела голову. – Мабуть, довго не протягну, – виирішила жінка і набрала номер сина. – Не стане мене скоро, Миколо, – тихо сказала Ольга. – Що трапилося? Ти погано почуваєшся? – запитав Микола. – Ні, все добре. Відчуваю просто, що прийшов мій час, – жалібно промовила Ольга. – Ну, якщо все добре. То я пішов працювати, – відповів син і поклав слухавку. А у понеділок Микола вже не зміг додзвонитися до мами

Ольга Іванівна підвела голову. Жовті вогники в кутку кімнати згасли.  – Ой, мабуть, довго не протягну, – виирішила Ольга Іванівна. – Та й не гріх. Пожила своє. Вже з тиждень Ольга Іванівна прокидалася посеред ночі. У темряві кімнати їй бачився…

– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Олексій! Синочок мій, – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини, Наталя: – Галю, що трапилося? Ти чого плачеш? – Олексій мій! Сказав, що наречену привезе з райцентру. А я ж мріяла, щоб він і твоя Оленка… Михайлівна здивовано глянула на подругу

-Олексій! Синочок мій! Олексій! Ой, ой! – розносився на всю вулицю голос Петрівни. Вона йшла вулицею, низько опустивши голову, голосно кричала і плакала. Із найближчої хати вибігла подруга Галини Петрівни Наталя Михайлівна: -Галю, що трапилося? Ти чого так кричиш? -Олексій…

– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тамаро, Михайло сказав, що дівчину приведе завтра, – сказав Петро дружині. – Радість яка.. Треба готуватися, – заметушилася Тамара. Жінка до блиску прибрала квартиру, зробила салати і накрила на стіл. Чоловіка вона вбрала в костюм, а сама одягла найкращу сукню. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила і застигла на місці. Поруч з її сином стояла зовсім не дівчинка, а жінка років сорока

– Ну все! Дочекалися! Радій, Тамаро. Михайло сказав, що дівчину приведе завтра. – Треба прибратися гарненько, – заметушилася Тамара Василівна. – А ти, Петро, в магазин біжи. Потрібно чогось смачненького купити. – Ти, Тамара, мені список напиши, а то я…

Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Григорій прийшов додому. На кухні сиділа дружина з подругами. Усі веселилися, салати якісь на столі. – Ось і мій красень, – сказала Таня. Він привітався, але ніхто не відповів. Григорій усміхнувся і пішов у вітальню. – Хороший, – почув він за спиною і застиг. – Але Іван краще! – Та тихіше! – зашепотіла Таня. Григорій стояв і не знав, що робити

Григорій сидів на дивані з дітьми і дивився з ними мультики. Вони завжди так раділи його приходу і не відходили від нього ні на крок. Денису п’ять років, Олесі скоро сім. З кухні долинав аромат борщу. Такий борщ могла готувати…

Повернутись вверх