Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Алла спокійно вечеряла, коли хтось почав голосно стукати у її двері. Алла подивилася в вічко і здивовано вимовила: – Мама? Вона різко відчинила двері. Слідом за Вірою Павлівною увійшов і батько Георгій Семенович. – Доню, – суворо почав чоловік. – Ти не можеш так розмовляти з матір’ю. Тобі не соромно після сьогоднішнього? – Про що ти? – поцікавилася Алла. – Не прикидайся! Такого наговорити рідній матері! – завелася Віра Павлівна. – Та що ж я зробила?! – Алла здивовано дивилася на батьків, не розуміючи, що відбувається

– Алла, ну що новенького? – Запитала Віра Павлівна у своєї дочки. Дівчина посміхнулася і радісно повідомила: – Мамо, мене нарешті перевели на віддалення! Тепер можу працювати прямо з дому і не витрачати кілька годин на дорогу. Та й у…

Сашко зайшов на кухню, де його дружина Настя готувала вечерю. Чоловік важко опустився на стілець. – Настя, мої батьки хочуть до нас приїхати, – тихо сказав він дружині. – Знову? Але ж вони тільки недавно від нас поїхали, – Настя відійшла від плити і сіла біля чоловіка. – Я знаю! Але що я можу зробити? Не відмовляти ж їм, – жалісно сказав Сашко. Настя на хвилину замовкла, наче обдумуючи щось, а потім радісно вигукнула: – Я знаю, що нам робити! І жінка розповіла про свій план чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж з стільця підскочив від почутого

Настя трепетно ​​ставилася до своєї квартири, купуючи всі дрібниці та предмети інтер’єру. Вона дісталася у спадок від бабусі і стала порятунком для Насті та Сашка, які після весілля зробили ремонт і одразу перебралися у порожню двокімнатну квартиру. Її батьки жили…

Леонід поїхав з друзями на риболовлю. Його кохана Уляна була вдома сама. До неї прийшла подруга Люда. Вони вирішили попліткувати. – Ти знаєш, – сказала Люда. – А я ж своєму Борису постійно зауваження роблю. То поміняй сорочку кажу, то почисти черевики… А твій Леонід он, замість нової куртки купив собі човен! Ох, я б йому вже виказала! – А навіщо? – здивувалась Уляна. – Ти його не перевиховаєш? Ти бачила, до речі, які у нас в квартирі вимикачі? – Які? – запитала Люда. – А ти подивися! – сказала Уляна. Люда підійшла до вимикача, придивилася й застигла від здивування

Була субота. Чоловік Уляни Леонід рано-вранці поїхав з друзями на риболовлю. До неї в гості прийшла її найкраща подруга Люда. Востаннє вони зустрічалися на початку березня, а зараз уже, був травень. Часу не було ні на то, ні на інше…

Оля та Павло одружувалися. Весілля було в самому розпалі, гості зібралися в ошатній залі, а щасливі молодята сиділи за святковим столом. Настав час дарувати подарунки. Першими до молодят підійшли батьки нареченої і вручили пухкенький конвертик. Наступною підійшла Людмила, мама Павла. Жінка скромно вручила молодятам квіти. – Мій основний подарунок буде після весілля, – тихенько шепнула Людмила молодятам, відходячи від столу. – Який ще такий подарунок? – здивовано запитала Оля у Павла. – Я і сам не здогадуюся, про що це мама! – розвів руками Павло. Але Оля навіть уявити не могла, що підготувала їй свекруха

– Я не хочу зараз дарувати вам якусь нісенітницю, – казала Людмила синові та майбутній невістці. – Тому на весілля вам зараз нічого дарувати не буду, а трохи згодом вже вручу розкішний подарунок. – Як вам буде зручно, – розгубилася…

Дружина Андрія почала поводитися дивно. Якось вона взяла й роздмухала сварку з нічого! Жінка почала звинувачути Андрія у всіх гріхах. То чашку не помив, то шкарпетки не там залишив. Їй, бачте, набридло прибирати за ним! І взагалі він не може заробити на машину. Андрій почав здогадуватися в чому справа. Що не заради нього вона стала раптом чепуритися, ходити в спортзал. І дружина пішла до іншого… А через рік Андрій прокинувся рано від дзвінка у двері. Він накинув халат і пішов у коридор. Чоловік відкрив двері й очі вирячив від побаченого

Темно-сіра хмара наповзала на білі хмари й сонце, немовби хтось невидимою рукою зафарбовував небо сірою фарбою. На лобове скло впали великі краплі. Дощ пішов сильніше, краплі повзли по склу, обганяючи одна одну. Піднявся вітер. У салоні машини було сухо і…

Олена готувала на кухні вечерю. – Ммм…, як смачно пахне, – простягнув Михайло, зайшовши на кухню. – Все майже готово! Сідай,  будемо вечеряти, – усміхнулася у відповідь дружина. Після вечері жінка вимила посуд, подивилася з Михайлом телевізор і подружжя зазбиралося спати. Тільки-но Олена та Михайло лягли у ліжко, як на телефон чоловіка прийшло якесь смс-повідомлення. Михайло не встиг потягнутися до телефону, як повідомлення прийшло і на телефон дружини. – Дивно, хто це нам пише так пізно? – здивувалася жінка і взяла телефон. У повідомленні була одна простенька фраза. Олена прочитала її і застигла від прочитаного

– Ви точно повернете гроші за тиждень? – всоте перепитала у сина і невістки Алла Дмитрівна. – Я можу вам вірити? – Звичайно, – подружжя незрозуміло переглянулося. – Тоді гаразд, – жінка відкрила старенький гаманець, який весь цей час тримала…

Антоніна припаркували машину біля свого будинку і вирушила до своєї квартири. Тільки-но жінка відкрила двері, як в коридорі її зустрів чоловік. З обличчя чоловіка Тоня зрозуміла, що він чимось дуже не задоволений. – Щось сталося? – запитала вона. – Ти ще й смієш питати? – Андрій невдоволено глянув на дружину. – Що на тебе найшло? – Тоня уважно подивилася на чоловіка. – Щойно мені дзвонила моя мама, сказала, що ти поводилася неприпустимо! – раптом сказав Андрій. – Ти про що? – округлила очі Тоня. І Андрій передав їй слова матері. Тоня вислухала його і аж присіла від почутого

Антоніна не знаходила собі місця, коли два роки тому свекри Інна Олексіївна та Михайло Іванович продали свою квартиру і переїхали жити в сусідній під’їзд. Приводом для переїзду став той факт, що багато подружок жінки раптово не стало. Тому вона вирішила,…

Галина зробила глибокий подих і подзвонила в дверний дзвінок. – Ааа, це ти! – сказала Наталя Вікторівна, відкривши двері і побачивши на порозі невістку. – Що тобі треба? – І вам доброго дня! – сказала дівчина. – Мене Михайло попросив до вас заїхати. Сказав, що ви маєте мені дещо віддати. – Так… Проходь, – Наталя Вікторівна пропустила невістку в коридор, а сама пішла у кімнату. Свекруха з’явилася за хвилину з якимось пакунком у руках. – Ось, тримай, – Наталя Вікторівна передала його Галі. Дівчина взяла його, розгорнула і… застигла від побаченого

– Ти неправильно шаткуєш капусту до борщу, – Наталя Вікторівна, сидячи за кухонним столом, не змогла змовчати. – Треба нарізати дрібно, а ти он які скибки кришиш! Невістка грізно зиркнула на свекруху і продовжила шаткувати звичним способом. – Принципово мене…

Тетяна Андріївна тільки-но зібралася накрити на стіл, як раптом пролунав дзвінок у двері. Її чоловік Микола Борисович пішов відкривати і жінка з подивом почула голос свого старшого зятя Артема! – А це я-я-я прийшов, тещу улюблену привітати! – почав він з порога. – У вас же ж свято. З днем народження вас, мамо! Тетяна Андріївна не знала, як і реагувати. Зять її раніше ніколи так не називав… – Дякую, любий, – тільки й сказала жінка й поспішила на кухню. А невдовзі Тетяна Андріївна вийшла в коридор і руками сплеснула від побаченого

– Знаєш, Таню, я думаю не треба нам саме у п’ятницю на село їхати, – задумливо сказав дружині Микола Борисович. – Ну ти ж розумієш, що вже настав час відвозити розсаду, вона переросте! – заперечила Тетяна Андріївна. – У п’ятницю…

Ірина розлучилася з чоловіком. Вона пішла від свого Олексія після 30-ти років шлюбу. Вони зовсім перестали спілкуватися. Раніше хоч донька зближувала Ірину й Олексія. Іноді прийдуть до внука, зустрінуться там. Або на свята за одним столом доводилося сидіти у дочки. Але тепер дочка поїхала в інше місто і бачитися вони перестали остаточно. Чужими стали. Олексій був ображений. А Ірина рада була, що живе одна. Казала, що відпочиває тепер… Минув рік. Ірина нічого не чула про Олексія. А якось вона дізналася про колишнього чоловіка таке, що аж присіла від несподіванки

Коли Ірина пішла від чоловіка після 30 років шлюбу, то подруга Валентина її засудила. Дуже засудила. Розкритикувала, сварилася, і поза очі навіть посміялася. Такий чоловік у неї був усім на заздрість! А й справді. Олексій був усім хороший. У той…

Повернутись вверх