Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Міша, тут знаєш що. Син наш Антон приїжджає і ніби не сам. У чоловіка відразу зіпсувався настрій. – І навіщо він тут потрібен? Антон приїхав ввечері. – Антошенька, синку, – кинулася до нього. – Ой, а це хто у нас? – нахилилася Тетяна до дівчинки, яка стояла поруч із сином. – Я Катя, а ви хто? – Тетяна подивилася на сина, і справді хто вона їй

-Бабка, став на стіл щось. Аж зводить так їсти хочу, – з порога заявив Михайло, чіпляючи на гачок запилену кепку. Тетяна невдоволено сказала: -Ну яка я тобі бабка? Мені тільки п’ятдесят з хвостиком. Я, що така стара? – бурчала вона,…

Марина бігла, поспішала сильно. Все обличчя розчервонілося, волосся прилипло до чола. – Вибачте будь ласка! – хтось зупинив її. – Ой, як не вчасно, – подумала Марина. – Марина, це ти? – запитав незнайомець. Марина придивилася уважніше, перед нею стояв Сергій. Її перша любов

Марина бігла, поспішала сильно. Все обличчя розчервонілося, волосся прилипло до чола. Вона його недбало змахнула. – Вибачте будь ласка! – хтось зупинив її. – Ой, як не вчасно, – подумала Марина, – Так? – Марина, це ти? А я думаю…

Люба шинкувала капусту не шкодуючи сил. Сільські гостинці були готові, Люба навантажила повні сумки та вирушила на зупинку. – Ну, привіт, дочко. Ось, приймай гостинці. Там 3 банки з капустою і морковочка з буряком, – Люба з полегшення поставила сумки. – Мамо, куди нам стільки? Скільки разів казала – не їмо ми таке, – Олена невдоволено розглядала сумки з банками.

Люба старанно шинкувала капусту не шкодуючи сил і часу. Ще б пак – квашене соління самі вітаміни взимку. Три баночки відвезти дочці, три сину. Все літо Люба працює на городі, щоб порадувати своїх дорослих дітей свіжими, екологічно чистими овочами. Сільські…

– Привіт, мої дорогі. Проходьте, сядемо за стіл, – мама Діми здивовано дивилася на майбутню невістку. За столом всі мовчали, і раптом Галина Анатоліївна каже: – Оля, ви не переживайте, у мене є чудовий спеціаліст, і вона допоможе вирішити вашу проблему. – Проблему? У мене немає проблем. – здивувалася Оля. – Ну як же? А ці ваші зайві кілограми?, – мама Діми не здавалася

-Мамо! Ти купила чай для схуднення? А насіння Чіа? Навіщо ти поклала мені так багато масла в кашу, це ж зайві кілограми !? Діма, ти знову купив дріжджовий хліб? Це шкідливо! Води потрібно вранці пити три склянки, інакше вага йти…

Віта тихенько спостерігала, як батько заводить в її кімнатку літню жінку. – Так, мамо, тут, звісно, не так просторо, як у тебе, але інші умови значно кращі, – сказав він. – Ой яке маленьке ліжечко тут. А це чиє? – А це Віточки. Внучки твоєї. – Віточки? Внучки? – бабуся здивовано дивилася на нього

Маленька Віта, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить в її маленьку кімнатку літню жінку. Жінка була невисокого зросту і вся в зморшках. -Так, мама, тут, звичайно, не так просторо, як у тебе, але інші…

Зіна помітила, що чоловік почав дивно поводитись. Зробив собі зачіску, почав гарно одягатись. На питання, що відбувається, Віктор здивовано глянув на дружину. – Зіна, а що тобі не подобається? Я чоловік в розквіті сил. А тепер подивися на себе. Тобі 35, а виглядаєш на 40! І що це за халат? А зачіска на голові

У якийсь момент Зіна помітила, що чоловік змінився. З одного боку це радувало. Він різко перестав їсти в’ялену рибу або фісташки щодня, після чого з ним неможливо було спати в одному ліжку. Який тут після такого може бути подружній обов’язок?…

Тамара піднімалася по сходах під’їзду. Вона поспішала, її чоловік Іван подзвонив їй і сказав, що йде на роботу, а з його матір’ю Ольгою Петрівною зараз нікого немає. Вони чергували у неї майже постійно. Вона лежала. Тамара відкрила двері, намагаючись не розбудити свекруху. Навшпиньках увійшла в коридор і раптом почула музику, сміх і стукіт посуду

Тамара бігла по сходах під’їзду вгору, в руках по два великі пакети з продуктами. Вона поспішала, тому що її чоловік Іван подзвонив їй і сказав, що змушений терміново виїхати на роботу, а з його матір’ю Ольгою Петрівною зараз нікого немає….

-Мамо, ти вдома? – Маша, скидала туфлі біля порога. У відповідь тиша. – Напевно, вийшла. Вона попрямувала до столу, де були документи. Їй треба було свідоцтво про народження. – Та де ж воно? – бурмотіла вона, перебираючи папери. – Так, стоп, а це що? Свідоцтво про см*рть. На ньому були написані її дані

-Мамо, ти вдома? – голосно запитала Маша, скидаючи туфлі біля порога. Відповіддю їй була тиша. – Напевно, в магазин вийшла. Як невчасно! Дівчина, навіть не знявши куртку, попрямувала в батьківську спальню. Вона точно знала, що саме там, у верхньому ящику…

-Так-так-так. Спимо ще чи що? Підйом! Ваша мама прийшла, молочка принесла! – кричала на всю квартиру Світлана Петрівна. – Ось огірочки, грибочки, пиріжки. Синку, де Стасик? Дайте йому терміново пиріжок! Міша з Юлею розгублено дивилися один на одного

-Так так так… Спимо ще чи що? Підйом! Ваша мама прийшла, молочка принесла! – гучним голосом кричала на всю квартиру свекруха, абсолютно впевнена, що своїм візитом ощасливила всіх жителів цієї квартири. Юлька ледь підняла голову з подушки. Вона вчора до…

– Слухай, а ти ж вчора з Олексієм була. І як у вас? – запитала Олена. Таня почервоніла. – Ще не знаю поки. Казав, що подзвонить. – Глянь. А це не його машина стоїть? – Олена взяла Таню за руку. З машини і справді вийшов Олексій відкрив дверцята, а звідки важко виповзла огрядна жінка: – Ну допоможи. Став стовпом, дружині руку подати лінь

-Ні, Лєнка, що не кажи, але життя після сорока п’яти немає. Особливо, коли ти зовсім одна. Сходиш на роботу, відсидиш і додому. Прийдеш, бутерброд з чаєм з’їси і сидиш клацаєш пультом біля телевізора. Раніше свята чекала, готувалася. Щось придумувала. Нове…

Повернутись вверх