Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Оля не помітила, як закохалася у свого друга Євгена. До цього вони чудово спілкувалися. А тут Олю як підмінили. Женя не з’являвся близько двох тижнів. Потім подзвонив і  попросив допомоги. –  Щось трапилося? – занепокоїлася Оля. – Все добре. Просто хочу купити обручку коханій дівчині… Оля мало не випустила телефон. У неї перехопило подих, руки затремтіли, їй навіть здалося, що вона зараз впаде

Оля сама не помітила, як по вуха закохалася у свого давнього друга Женю. До цього вони чудово спілкувалися, багато часу проводили разом, радилися, сперечалися на різні теми. А тут Олю як підмінили. Вона стала затиснутою, відповідала невпопад, ображалася на кожну…

Елла стояла з Ігорем, біля свого під’їзду, і пошепки говорила: – От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Поїдемо до ЗАГСу, заїдемо в якесь кафе, а потім я все розповім батькам. – До речі, а от і всі вони – з балкона на нас дивляться, – сказав Ігор, піднявши голову вгору. У вікно виглядали родичі і посміхалися

Елла стояла, обійнявшись з Ігорем, біля свого під’їзду, і напівпошепки міркувала про завтрашній день: -От завтра ти до мене приїдеш, я вже чекатиму тебе тут, на лавці. Ми поїдемо до ЗАГСу, подамо заяву, заїдемо в якусь кафешку, а потім я…

– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. – Тату, я з дівчатками хотіла пограти… – винувато відповіла Соня. – Сядь! – суворо сказав Олексій Володимирович. Він звик все вирішувати за дочку: які речі їй носити, з ким дружити, кого любити. А все через подію, що відбулася 3 роки тому, що розділила їхнє життя на “до” і “після”

– Куди пішла? Сядь поряд зі мною! – пролунав по палаті голос батька. – Тату, я з дівчатками хотіла пограти… – винувато відповіла Соня, винувато дивлячись на тата. – Сядь! Досить бігати, – суворо сказав Олексій Володимирович і посадив восьмирічну…

-Настя! Настя! Там за тобою бабуся прийшла! – Настя визирнула в коридор і насупилась – біля вікна стояла її мама. -Мамо, ну що ти приходиш за мною … Я і сама можу дійти, – говорила Настя, роздратовано дивлячись на матір. Настя народилася, коли батьки вже втратили будь-яку надію. Все своє свідоме життя вона соромилася своїх батьків

-Настя! Настя! Там за тобою бабуся прийшла! – Настя визирнула в коридор і насупилась – біля вікна стояла її мама. -Мамо, ну що ти приходиш за мною … Я і сама можу дійти, між іншим .. – Говорила Настя, роздратовано…

– Ну як же так? Ну як ви могли? Чому ви віддали дитину Василю? – голосила Клара. – Я ж мати, я такого дозволу не давала! – Кому не давали? Ви нам нічого не говорили! – здивувалася вихователька. – Просто, перш ніж віддати дитину чужій людині, треба було подзвонити мені! – Якій же чужій? Це ж Василь Дмитрович

-Ну як же так? Ну як ви могли? Чому ви віддали дитину Василю? – голосила Клара. – Він же батько, а я ж мати, я такого дозволу не давала! -Кому не давали? Ви нам нічого не говорили! – здивувалася вихователька….

Річниця Ані з Максимом була в кафе з друзями. Аня сказала, що буде сюрприз. Максим підскочив до неї, подарував трояндочку. Коли він уже збирався сісти, Аня його зупинила, встала перед ним на коліно і сказала: – Максим, одружуйся на мені! Прошу твоєї руки і серця! – Ти що зовсім? Встань негайно! – Максим був сам не свій

Аня уважно дивилася на вітрину з розкладеною під склом біжутерією. Її цікавили чоловічі персні-печатки – нехай і не з дорогоцінного металу, але щоб креатив зашкалював. Всякі камінчики не дуже виглядають, сердечка – начебто в тему, але чи буде носити такий…

На кухні заплескали дверцята шафи. Через хвилину в кімнату, увійшов чоловік. – Що це ти там затіяла? Столи накривати зібралася? – кинув він у бік кухні. Ірина на секунду затрималася з відповіддю. – Та, овочів наварила на салати, м’ясо замаринувати. Все ж люди приїдуть. Дочка. – Дочка, кажеш. Ну і зустрічай цю дочку сама. Мене на цій зустрічі не буде, – сердито хмикнув Віктор

Не в силах більше витримувати гнітючу тишу, яка застигла в кімнаті, Ірина знайшла пульт і ось уже кімната наповнилася звичним мерехтінням і різноголосими звуками. Вникнути в те, що відбувається на екрані ніяк не виходило, думки по колу повертали її до…

Аня почула, як зашуміла на кухні вода, забряжчали тарілки і ложки. Це було дивно. Аня закрила ноутбук і прислухалася, чи не здалося? Ні, не здалося. На кухні виразно мився посуд. І мив його Саша

Аня почула, як зашуміла на кухні вода, забряжчали тарілки і ложки. Це було дивно. Аня закрила ноутбук і прислухалася, чи не здалося? Ні, не здалося. На кухні виразно мився посуд. І мив його Саша. Явище взагалі дуже надзвичайне, а в…

– Хто це? – пошепки запитав у друга Дмитро. – Аа, це Руслан і Наташка. Вони наречений і наречена. Через місяць весілля. Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, очкарик, а таку дівчину відхопив. Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим: – Хочеш вір, хочеш ні, а вона буде моя

Коли приятелі зустрілися великою компанією після літа, Дімка побачив, що серед його друзів з’явилася нова парочка: темноволосий високий хлопець в окулярах і з ним чарівна блондинка з карими очима і приголомшливою фігурою. У Дімки перехопило подих: ось це дівчина –…

Чим ближче вони підходили до будинку батьків Тимофія, тим розгубленішим ставало його обличчя. – Тато, мама, знайомтеся! Це моя дівчина, Ярослава. – Сідайте! – скоріше наказав, ніж попросив батько. – Як мені сказали, ти живеш з матір’ю без батька. – А яке це має значення? – запитала дівчина. – Та саме найбільше! Я не збираюся одружити свого сина на кому попало

Чим ближче вони наближалися до дому батьків Тимофія, тим розгубленішим ставало його обличчя. Поглянувши на хлопця в черговий раз, вона запитала прямо: -Тимко, ти впевнений, що мені треба знайомитися з твоїми батьками? -Ярослава, я ж люблю тебе! -Чому ти так…

Повернутись вверх