Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 151

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Юрій сидів на дивані і дивився якийсь серіал по телевізору. Раптом у кімнату зайшла його дружина Наталя з великою коробкою в руках. Вона спокійно вимкнула телевізор і почала пакувати його в коробку. Юрій застиг від здивування. – А куди це ти телевізор забираєш?! – обурився він. – Як куди? З собою, – відповіла Наталя. – Він на мої гроші куплений, значить він мій! Як і мікрохвильовка! Юрій щиро не розумів, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юрій сидів на дивані і дивився якийсь серіал по телевізору. Раптом у кімнату зайшла його дружина Наталя з великою коробкою в руках. Вона спокійно вимкнула телевізор і почала пакувати його в коробку. Юрій застиг від здивування. – А куди це ти телевізор забираєш?! – обурився він. – Як куди? З собою, – відповіла Наталя. – Він на мої гроші куплений, значить він мій! Як і мікрохвильовка! Юрій щиро не розумів, що відбувається

На день народження Наталі родичі й друзі частенько дарували гроші. Загальна сума виходила хороша і Наталя купувала за ці гроші якусь золоту прикрасу. Ну, щоб ніби подарунок від усіх… І так було багато років аж до її заміжжя. А заміж…

Віра з невісткою готувала вечерю на кухні. – А скільки тобі було, коли батьків не стало? – зважилася запитати Віра. – Тринадцять, – відповіла Оля. Від цих питань Оля розплакалася, і побігла у ванну. Раптом, телефон Олі почав безупинно дзвонити. Віра покликала Олю, але вона не чула. – Можливо, по роботі, – подумала жінка, і підняла слухавку. – Олю, доню, ти? – почувся жіночий голос. Віра застигла. – Це не можливо. Мами Олі давно не стало, – тільки й подумала жінка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра з невісткою готувала вечерю на кухні. – А скільки тобі було, коли батьків не стало? – зважилася запитати Віра. – Тринадцять, – відповіла Оля. Від цих питань Оля розплакалася, і побігла у ванну. Раптом, телефон Олі почав безупинно дзвонити. Віра покликала Олю, але вона не чула. – Можливо, по роботі, – подумала жінка, і підняла слухавку. – Олю, доню, ти? – почувся жіночий голос. Віра застигла. – Це не можливо. Мами Олі давно не стало, – тільки й подумала жінка

Йшов сильний дощ, лило так, що за вікнами важко було щось розгледіти. Через потоки води по склу Віра все ж таки побачила таксі, що під’їжджало до будинку. З салону вийшов Максим і подав руку щупленькій дівчині. – О, Максим все…

Оксана з Миколою одружилися і вирішили збудувати будинок. Але спочатку треба було розібрати стару Оксанину хату. Микола з батьком взялися до роботи. Оксана поралася по-хазяйству, як раптом у хату заскочив Микола. – Оксано! – сказав з порога Микола. – Там таке! Ти не повіриш! Оксана здивовано глянула на нього. – Ну що там? Кажи вже! – сказала вона чоловіку. Микола простягнув дружині якусь невелику коробочку. Жінка відкрила її й ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана з Миколою одружилися і вирішили збудувати будинок. Але спочатку треба було розібрати стару Оксанину хату. Микола з батьком взялися до роботи. Оксана поралася по-хазяйству, як раптом у хату заскочив Микола. – Оксано! – сказав з порога Микола. – Там таке! Ти не повіриш! Оксана здивовано глянула на нього. – Ну що там? Кажи вже! – сказала вона чоловіку. Микола простягнув дружині якусь невелику коробочку. Жінка відкрила її й ахнула

Із чоловіком Оксана помилилася. Ще, коли вчилася в інституті, вона дізналася, що чекає дитину. Оксані здавалося, що їй пощастило! Євген одразу запропонував їй одружитися. Оксана була дівчиною скромною, з простої сім’ї, і була дуже скромною. Євген довгоза нею бігав. А…

Ігор Петрович з нетерпінням чекав Ганну на дачі. І ось, нарешті, він побачив її! Все та ж усмішка, яскрава хусточка на голові. – З весною, Ганнусю! – гукнув Ігор Петрович. – Чула, що вашої дружини не стало. Співчуваю, – зупинила його Ганна. – Так, на початку зими ще. Як ти? Все гарнішаєш, – Ігор Петрович підійшов ближче і хотів обійняти жінку. Але Ганна раптом відсторонилася. – Ігоре Петровичу, я заміж вийшла. Ігор застиг від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор Петрович з нетерпінням чекав Ганну на дачі. І ось, нарешті, він побачив її! Все та ж усмішка, яскрава хусточка на голові. – З весною, Ганнусю! – гукнув Ігор Петрович. – Чула, що вашої дружини не стало. Співчуваю, – зупинила його Ганна. – Так, на початку зими ще. Як ти? Все гарнішаєш, – Ігор Петрович підійшов ближче і хотів обійняти жінку. Але Ганна раптом відсторонилася. – Ігоре Петровичу, я заміж вийшла. Ігор застиг від здивування

Ігор Петрович поспішав на дачу. Дружина заслабла і він один старався ходити на їхню невеличку діляночку і саджати город. Порався він на дачі ретельно, як і в минулі роки. І ходив на дачу майже щодня. Причиною його завзяття, звичайно, було…

Павло відкрив двері своїм ключем і зайшов у квартиру. – Ой, Павлику, ти сьогодні щось рано! – здивовано сказала Ліда. Дружина стояла з ложкою, якою щойно помішувала щось у каструлі. – А що це тебе так дивує? – запитав Павло і якось дивно глянув на Ліду. – А ти давно додому прийшла? – Ну так як і завжди, – відповіла Ліда. – А пару днів тому ти ж десь допізна затрималася, так? – раптом запитав Павло. Ліда ніяково застигла з ложкою в руках

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло відкрив двері своїм ключем і зайшов у квартиру. – Ой, Павлику, ти сьогодні щось рано! – здивовано сказала Ліда. Дружина стояла з ложкою, якою щойно помішувала щось у каструлі. – А що це тебе так дивує? – запитав Павло і якось дивно глянув на Ліду. – А ти давно додому прийшла? – Ну так як і завжди, – відповіла Ліда. – А пару днів тому ти ж десь допізна затрималася, так? – раптом запитав Павло. Ліда ніяково застигла з ложкою в руках

Павло підʼїхав машиною за потрібною адресою і став біля підʼїзду великого будинку. До його авто, весело сміючись, підійшли чоловік із жінкою і сіли на заднє сидіння. -Куди їдемо? – запитав Павло. -Та тут не далеко, – сказав чоловік. – Ви…

Олег Сергійович приїхав додому. Він підійшов до своєї квартири, як раптом побачив, що там встановили нові двері! Він натиснув кнопку дзвінка. В замку заскреготів ключ, двері відчинилися і на порозі зʼявилася його Надійка. Вона глянула на чоловіка і застигла від здивування. – Олежику… – тільки й сказала вона. Раптом з квартири почувся чоловічий голос: – Надя, хто там прийшов? На порозі з’явився друг Олега – Іван, у футболці і шортах! Олег застиг від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег Сергійович приїхав додому. Він підійшов до своєї квартири, як раптом побачив, що там встановили нові двері! Він натиснув кнопку дзвінка. В замку заскреготів ключ, двері відчинилися і на порозі зʼявилася його Надійка. Вона глянула на чоловіка і застигла від здивування. – Олежику… – тільки й сказала вона. Раптом з квартири почувся чоловічий голос: – Надя, хто там прийшов? На порозі з’явився друг Олега – Іван, у футболці і шортах! Олег застиг від здивування

Олег Сергійович останнім часом все більше уникав свою дружину. Але так як він все ж таки мав совість, то старався виправдати і пояснити свою поведінку. -Надя, зрозумій мене, пробач мені, – говорив він дружині. – Ти гарна жінка, можна сказати…

У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У суботу, рано вранці Валя з Сашком приїхали в село. У будинок, який залишився Валі від батьків. Жінка тихенько переступила поріг рідного дому. Акуратно заправлене ліжко, мереживні накидки на ошатних вишитих подушках. Здавалося, мама просто вийшла і зараз повернеться… Тільки пил видавав піврічну відсутність людини. На комоді лежала якась коробка з-під взуття. Валя відкрила коробку і ахнула

-Сашко, ти збираєшся в село? – якомога спокійніше запитала Валя у брата. -Ні, а що мені там робити? – буркнув Сашко. -Так будинок же ж зовсім розвалиться, якщо за ним не дивитися. -От ти й дивися за тим будинком, мені…

Ніна оглянула святковий стіл. – Ще картоплю поставлю варити, – подумала жінка. У двері подзвонили. – Іра, привіт, – Ніна широко відчинила двері. – З ювілеєм, подруго! – Іра вручила господині подарунок. Подруги увійшли до кімнати. – Який стіл! А чому три тарілки? І хто третій? – насторожено запитала гостя. – Побачиш. Сюрприз, – раптом сказала Ніна. Вони перекинутися парою слів, як у двері знову подзвонили, у кімнату зайшла Ніна та ще якась жінка. – Ти? Навіщо ти її запросила? – застигла від здивування Ірина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна оглянула святковий стіл. – Ще картоплю поставлю варити, – подумала жінка. У двері подзвонили. – Іра, привіт, – Ніна широко відчинила двері. – З ювілеєм, подруго! – Іра вручила господині подарунок. Подруги увійшли до кімнати. – Який стіл! А чому три тарілки? І хто третій? – насторожено запитала гостя. – Побачиш. Сюрприз, – раптом сказала Ніна. Вони перекинутися парою слів, як у двері знову подзвонили, у кімнату зайшла Ніна та ще якась жінка. – Ти? Навіщо ти її запросила? – застигла від здивування Ірина

Ніна востаннє окинула святково накритий стіл, трохи вирівняла вилки, струсила з ошатної скатертини невидиму крихту. Хоча вона чекала на гостей, але все одно здригнулася, коли в квартирі пролунав дзвінок. Пройшла нервовими пальцями по коміру сукні, поправила поясок і пішла відчиняти….

Софія провела чоловіка у відрядження і лягла поспати. Раптом вона прокинулася. У двері без кінця хтось дзвонив. Накинувши халат, вона побігла відкривати. – О, привіт! Спите, чи що? Ну ви даєте! Десята ранку вже! – на порозі стояла сусідка Катя. – А в мене цукор закінчився? – продовжила вона. – От, думаю, до подруги заскочу, позичу. Заодно й кави поп’ємо, так? Я бачила у вас кавоварку, така гарна. Не чекаючи запрошення, Катя зайшла в квартиру. Софія не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Софія провела чоловіка у відрядження і лягла поспати. Раптом вона прокинулася. У двері без кінця хтось дзвонив. Накинувши халат, вона побігла відкривати. – О, привіт! Спите, чи що? Ну ви даєте! Десята ранку вже! – на порозі стояла сусідка Катя. – А в мене цукор закінчився? – продовжила вона. – От, думаю, до подруги заскочу, позичу. Заодно й кави поп’ємо, так? Я бачила у вас кавоварку, така гарна. Не чекаючи запрошення, Катя зайшла в квартиру. Софія не розуміла, що відбувається

-Андрій! А де велосипед? Ти його на вулиці залишив, чи що? Я тебе питаю! – Софійка здивовано дивилася на сина. -Ні, мамо… Я не брав його сьогодні на вулицю. Ти ж бачила, що я не катався. Ти забула, чи що?…

Марія Василівна поставила грітися чайник, розклала на тарілці печиво, як раптом у двері подзвонили. Жінка відкрила двері і ахнула! В квартиру, зі сльозами на очах, швидко заскочила Наталка. – Марія Василівна, я не можу так більше! – раптом сказала вона. – Все! Я розлучаюся! Марія Василівна застигла від здивування. Вона мовчки дивилася на доньку своєї подруги. – А що ж таке могло статися? – запитала вона. – Ви не повірите! – раптом почала Наталя. – Те що було сьогодні – це вже занадто

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Василівна поставила грітися чайник, розклала на тарілці печиво, як раптом у двері подзвонили. Жінка відкрила двері і ахнула! В квартиру, зі сльозами на очах, швидко заскочила Наталка. – Марія Василівна, я не можу так більше! – раптом сказала вона. – Все! Я розлучаюся! Марія Василівна застигла від здивування. Вона мовчки дивилася на доньку своєї подруги. – А що ж таке могло статися? – запитала вона. – Ви не повірите! – раптом почала Наталя. – Те що було сьогодні – це вже занадто

Марія Василівна поставила грітися чайник, розклала на тарілці печиво, як раптом у двері подзвонили. Жінка відкрила двері і ахнула! В квартиру, зі сльозами на очах, швидко заскочила Наталка і сіла на диван. -Марія Василівна, я не можу так більше! Все!…

Повернутись вверх