Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 150

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Та віддайте ж сумку, – Люба, намагалася витягнути свою спортивну сумку із щільної людської маси в автобусі. – Ну, будь ласка, посуньтеся! Раптом Люба відчула, що ззаду її хтось відсунув, і побачила, як чоловічі руки витягнули її сумку. Двері зачинилися, автобус поїхав. – Ви далеко живете? Люба обернулась – перед нею стояв красивий, високий чоловік і посміхався

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Та віддайте ж сумку, – Люба, намагалася витягнути свою спортивну сумку із щільної людської маси в автобусі. – Ну, будь ласка, посуньтеся! Раптом Люба відчула, що ззаду її хтось відсунув, і побачила, як чоловічі руки витягнули її сумку. Двері зачинилися, автобус поїхав. – Ви далеко живете? Люба обернулась – перед нею стояв красивий, високий чоловік і посміхався

-Та віддайте ж сумку, – Люба, мало не плачучи, намагалася витягнути свою товсту спортивну сумку із щільної людської маси в автобусі. – Ну, будь ласка, посуньтеся там! Люба вже стояла однією ногою на сходинці, а іншою на бордюрі зупинки. Люди…

– Катя! Іди, протри калюжу на сходах! Потім домиєш тут! Йди вже! – вигукувала завуч Лариса Сергіївна. Катя зітхнула, підхопила відро та швабру, і пішла до сходів. – І в туалеті треба стіну протерти, знову забруднена! Катя! Ворушись! — завуч знову визирнула зі свого кабінету. Добре, хоч уроки закінчилися, і діти майже всі пішли, — сумно думала Катя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Катя! Іди, протри калюжу на сходах! Потім домиєш тут! Йди вже! – вигукувала завуч Лариса Сергіївна. Катя зітхнула, підхопила відро та швабру, і пішла до сходів. – І в туалеті треба стіну протерти, знову забруднена! Катя! Ворушись! — завуч знову визирнула зі свого кабінету. Добре, хоч уроки закінчилися, і діти майже всі пішли, — сумно думала Катя

– Катя! Іди, протри калюжу на сходах! Потім домиєш тут! Йди вже! — завуч Лариса Сергіївна пройшла коридором, витончено погойдуючись на високих підборах, і відчинивши двері, зайшла до свого кабінету. Катя зітхнула, підхопила відро та швабру, і пішла до сходів….

– Максиме, що все це означає? – В чому справа, кохана? – Підійди, будь ласка, сюди? Оксана почула незадоволене бурчання чоловіка і на порозі кухні з’явився Максим. Оксана стояла біля відкритого холодильника і Максим запитливо глянув на дружину. – Що трапилося? – Це я хочу тебе запитати, що трапилося? Чому у нас знову порожній холодильник?

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Максиме, що все це означає? – В чому справа, кохана? – Підійди, будь ласка, сюди? Оксана почула незадоволене бурчання чоловіка і на порозі кухні з’явився Максим. Оксана стояла біля відкритого холодильника і Максим запитливо глянув на дружину. – Що трапилося? – Це я хочу тебе запитати, що трапилося? Чому у нас знову порожній холодильник?

– Максиме, що все це означає? – В чому справа, люба? – Підійди, будь ласка, сюди? Оксана почула незадоволене бурчання чоловіка і на порозі кухні з’явився Максим, позіхаючи і потираючи очі. Знову, схоже, заснув біля телевізора. Оксана стояла біля відкритого…

Наталя хвилюючись чекала Сашка вдома. Він прийшов пізно. Наталя зустріла його в коридорі і вирішила сказати все й одразу. – Привіт. Я тебе чекала. – Привіт. Я дуже втомився. Є що-небудь поїсти? – Ну… Ні, тільки хліб і сир. Саша, я хочу тобі дещо сказати. – Давай трохи пізніше, я хоч до ванни дійду. – Саша, я виходжу заміж. Сашко застиг. Він не зрозумів цієї фрази взагалі

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя хвилюючись чекала Сашка вдома. Він прийшов пізно. Наталя зустріла його в коридорі і вирішила сказати все й одразу. – Привіт. Я тебе чекала. – Привіт. Я дуже втомився. Є що-небудь поїсти? – Ну… Ні, тільки хліб і сир. Саша, я хочу тобі дещо сказати. – Давай трохи пізніше, я хоч до ванни дійду. – Саша, я виходжу заміж. Сашко застиг. Він не зрозумів цієї фрази взагалі

-Ну і нехай.. Нехай він зрозуміє, кого втратив. Скільки можна було чекати, сподіватися? У цій безглуздій ситуації… Та нехай тепер жалкує… Коли Петро зробив Наталі пропозицію, та ще й так гарно, вона не змогла відмовити. Вона змалку хотіла, щоб було…

Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимогливо подзвонили. Рита, зведена сестра Юлі, забігла в коридор, кинула велику сумку і оголосила: “Юля, ми у вас перекантуємось дня три, ми ремонт затіяли”. Юля чекала на Андрія і думала, як уникнути скандалу з ним: Андрій уникав спілкування з Ритою. І це – м’яко кажучи. Але уникнути скандалу не вдалося

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимогливо подзвонили. Рита, зведена сестра Юлі, забігла в коридор, кинула велику сумку і оголосила: “Юля, ми у вас перекантуємось дня три, ми ремонт затіяли”. Юля чекала на Андрія і думала, як уникнути скандалу з ним: Андрій уникав спілкування з Ритою. І це – м’яко кажучи. Але уникнути скандалу не вдалося

Юля готувала вечерю, чекаючи на Андрія з роботи. У двері вимогливо подзвонили. Рита, зведена сестра Юлі, завалилася як завжди галасливо та безцеремонно. Рита кинула велику сумку в коридор і оголосила: «Юля, ми у вас перекантуємось дня три, ми ремонт затіяли….

Ірина втомилася. Від усього. Від усіх. Вона йшла вулицею, опустивши голову, дивлячись собі під ноги, і подумки вела діалог з усім тим, від чого втомилася. – Як же всі дістали! Кажеш, кажеш, а вони не чують, не розуміють. Роблять що хочуть… – Іра! – сусідка по старій квартирі Марія летіла напереріз, – а я думаю – ти чи не ти. Як я рада тебе бачити!

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина втомилася. Від усього. Від усіх. Вона йшла вулицею, опустивши голову, дивлячись собі під ноги, і подумки вела діалог з усім тим, від чого втомилася. – Як же всі дістали! Кажеш, кажеш, а вони не чують, не розуміють. Роблять що хочуть… – Іра! – сусідка по старій квартирі Марія летіла напереріз, – а я думаю – ти чи не ти. Як я рада тебе бачити!

Ірина втомилася. Від усього. Від усіх. Від потоку інформації. Від проблем у сім’ї. Від нерозуміння оточуючих. Від безгрошів’я. Від нелюбові. Вона йшла вулицею, опустивши голову, дивлячись собі під ноги, і подумки вела діалог з усім тим, від чого втомилася. Хоча,…

Надія готувалася до зустрічі невістки. У двері подзвонили. На порозі стояв син Микита з своєю дівчиною Ольгою. Після вечері, Оля почала розмову: – Надія Олександрівно, Ви, мабуть, знаєте, що ми з вашим сином вирішили одружитися?. Тому вже зараз, щоб уникнути несподіванок, я хотіла б подивитися кімнату, в якій ми житимемо

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія готувалася до зустрічі невістки. У двері подзвонили. На порозі стояв син Микита з своєю дівчиною Ольгою. Після вечері, Оля почала розмову: – Надія Олександрівно, Ви, мабуть, знаєте, що ми з вашим сином вирішили одружитися?. Тому вже зараз, щоб уникнути несподіванок, я хотіла б подивитися кімнату, в якій ми житимемо

Надія готувалася до зустрічі невістки. У духовці доходила до готовності курочка, одночасно жінка стелила гарну скатертину та сервірувала стіл. Почувши запах м’яса, що підгоріло, Надія забігла на кухню. Курка зарум’янилася трохи більше, ніж потрібно. – Ах, як же так, як…

Лада поцілувала Ігоря в щоку: – Пам’ятай, ти мені обіцяв! – Пам’ятаю, пам’ятаю, – Ігор обійняв тендітну дівчину. – Все, все, йду. Ігор побіг додому. Всю дорогу він думав, що скаже дружині. – Можна так. Ти стала домогосподаркою. Подивися на себе. Зачіска така собі, старий халат. Я йду від тебе. Та на диво вдома в квартирі стояла тиша

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лада поцілувала Ігоря в щоку: – Пам’ятай, ти мені обіцяв! – Пам’ятаю, пам’ятаю, – Ігор обійняв тендітну дівчину. – Все, все, йду. Ігор побіг додому. Всю дорогу він думав, що скаже дружині. – Можна так. Ти стала домогосподаркою. Подивися на себе. Зачіска така собі, старий халат. Я йду від тебе. Та на диво вдома в квартирі стояла тиша

Лада поцілувала Ігоря в щоку: -Пам’ятай, ти мені обіцяв! -Пам’ятаю, пам’ятаю, – Ігор обійняв тендітну фігуру дівчини. – Все, все, піду. Бо знову залишуся. Двері зачинилися, й Ігор, не чекаючи ліфта, побіг сходами вниз. Всю дорогу він прокручував у голові…

– Ігоре, тато зник, – плакала Олена Михайлівна. – В якому сенсі? – Не зрозумів син. – Мав приїхати сьогодні вранці з конференції, але його немає… На його роботі мені сказали, що він взяв відгул…- Може, ти щось наплутала і тато взагалі нікуди не їхав? – припустив Ігор схвильованим голосом. – Ні! – заридала мама. – З ним щось трапилось.

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ігоре, тато зник, – плакала Олена Михайлівна. – В якому сенсі? – Не зрозумів син. – Мав приїхати сьогодні вранці з конференції, але його немає… На його роботі мені сказали, що він взяв відгул…- Може, ти щось наплутала і тато взагалі нікуди не їхав? – припустив Ігор схвильованим голосом. – Ні! – заридала мама. – З ним щось трапилось.

Віктор Андрійович зник у вівторок. Чоловік п’ятдесяти років, за день до цього взяв свій дипломат, поцілував дружину і вирушив до іншого міста на конференцію. Дружина вирішила зателефонувати йому, у день його повернення, але телефон Віктора виявився недоступним. Олена Михайлівна, не…

– Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем. – Я так і знала, – із злим роздратуванням сказала Наталка. – Далі коридору її не пускай!

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем. – Я так і знала, – із злим роздратуванням сказала Наталка. – Далі коридору її не пускай!

-Артем, Ти що не чуєш? У двері дзвонять! Відкрий, я зайнята! – Наталка розкладала пироги на аркуш. Дзвінок не переставав дзвонити, що дуже насторожило Наталю. Артем пішов відчиняти двері. – Наталя, там мама прийшла… – розгублено сказав Артем, зазирнувши до…

Повернутись вверх