Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 141

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Оксана поралася на городі, коли почула, що у двір хтось зайшов. Жінка аж присіла, ось він, синочок її, повернувся таки, нарешті. – Дмитрик! Синочку! – вигукнула Оксана, вибігши на ганок, що навіть кури розбіглися вбік. – Оксано Іванівно, я не Дмитро. Я Віктор. Мені потрібно з вами поговорити, – раптом сказав чоловік

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана поралася на городі, коли почула, що у двір хтось зайшов. Жінка аж присіла, ось він, синочок її, повернувся таки, нарешті. – Дмитрик! Синочку! – вигукнула Оксана, вибігши на ганок, що навіть кури розбіглися вбік. – Оксано Іванівно, я не Дмитро. Я Віктор. Мені потрібно з вами поговорити, – раптом сказав чоловік

Округлий живіт Оксани об’єднав усіх сільських пліткарок. – Зовсім совість втрачати стали. Я б з сорому, не знала куди подітися, – казала баба Зіна, – а ця ходить, усміхається. – Часи зараз інші, моральності тепер нема, — відповідала їй Марія…

Даринка стояла біля тата і плакала. – Тату, мама нас із собою брати не хоче! Ну, чому ми не їдемо з вами? – Рито, ну ти чого? Чому ти їх не хочеш брати? – запитав він дружину. – Сашко, ми їдемо вдвох, і крапка. Дітей ми брати не будемо! Я все сказала. Через годину Рита стояла біля машини і тільки й повторювала: – Боже! Дякую тобі, що не дав відбутися цьому

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Даринка стояла біля тата і плакала. – Тату, мама нас із собою брати не хоче! Ну, чому ми не їдемо з вами? – Рито, ну ти чого? Чому ти їх не хочеш брати? – запитав він дружину. – Сашко, ми їдемо вдвох, і крапка. Дітей ми брати не будемо! Я все сказала. Через годину Рита стояла біля машини і тільки й повторювала: – Боже! Дякую тобі, що не дав відбутися цьому

-Тату, а мама нас із собою брати не хоче. Ми ж стільки чекали цього дня! Ну, чому ми не їдемо з вами? – Даринка стояла перед татом і плакала. -Рито, ну ти чого? Що трапилося? Ми наче все вирішили ще…

Оксана з Василем купили квартиру. Ввечері Оксана приготувала сир і фрукти, запалила свічки – треба ж відсвяткувати! Раптом у двері подзвонили. Вони переглянулись – нікого ж не чекали. На порозі стояла жінка у халаті та капцях. Вона безцеремонно зайшла в квартиру. – Я ваша сусідка, Ліза. А діти у вас є? А за скільки ви купили квартиру? За свої, чи в борг? Василь з Оксаною тільки кліпали очима

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана з Василем купили квартиру. Ввечері Оксана приготувала сир і фрукти, запалила свічки – треба ж відсвяткувати! Раптом у двері подзвонили. Вони переглянулись – нікого ж не чекали. На порозі стояла жінка у халаті та капцях. Вона безцеремонно зайшла в квартиру. – Я ваша сусідка, Ліза. А діти у вас є? А за скільки ви купили квартиру? За свої, чи в борг? Василь з Оксаною тільки кліпали очима

Оксана з Василем купили квартиру. Витратили всі гроші, що їм подарували на весілля, і ті, що самі назбирали за три роки. У квартирі було все, як вони мріяли – три світлі кімнати, велика кухня, гарний вид з вікна, тепло та…

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй дочці після того, як познайомилася з її “кавалером”. – Він хороший, от побачиш, – заступилася за Сергія дочка. – І що, вийдеш за нього заміж? – здивувалася мама. – Вийду. Я дуже його кохаю, – промивила Вероніка. І тільки після весілля Зінаїда Петрівна, нарешті зрозуміла, чим їй не подобався зять

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй дочці після того, як познайомилася з її “кавалером”. – Він хороший, от побачиш, – заступилася за Сергія дочка. – І що, вийдеш за нього заміж? – здивувалася мама. – Вийду. Я дуже його кохаю, – промивила Вероніка. І тільки після весілля Зінаїда Петрівна, нарешті зрозуміла, чим їй не подобався зять

– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй дочці після того, як познайомилася ближче з її «кавалером». – І де ти його знайшла? – У поліклініці познайомилися,- тихо відповіла Вероніка,- він там лікарем працює. – І добре отримує? –…

Оля сиділа за столом та плакала. А може, даремно вона так із Сергієм? Напередодні, чоловік прийшов з роботи і заявив: – Коли я приходжу з роботи, я хочу щоб мене чекала смачна вечеря. – Ти вважаєш, що материнство це легко? Що я цілий день нічого не роблю? – А що ти особливого робиш? – з сарказмом запитав чоловік. Олі було неприємно чути таке. Але він продовжував

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля сиділа за столом та плакала. А може, даремно вона так із Сергієм? Напередодні, чоловік прийшов з роботи і заявив: – Коли я приходжу з роботи, я хочу щоб мене чекала смачна вечеря. – Ти вважаєш, що материнство це легко? Що я цілий день нічого не роблю? – А що ти особливого робиш? – з сарказмом запитав чоловік. Олі було неприємно чути таке. Але він продовжував

Оля сиділа за порожнім новорічним столом та плакала від горя. А може, даремно вона так із Сергієм розмовляла? Зрозуміло, що емоції і таке інше, але невже не можна було перечекати, потерпіти, коли свято закінчиться? “Ось і сиди тепер одна» –…

– Ти що в село поїдеш жити? Та продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне, – казала подруга Вірі. – Як ти можеш таке казати, Оксано? – А що? Мені моя свекруха стільки нервів вимотала, що я й не засмутилася, коли її не стало. – Різні ми з тобою. Добре, поїду я, мені ще свекруху треба забрати. – Біжи, біжи. Ось залишишся без квартири, згадаєш мене

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ти що в село поїдеш жити? Та продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне, – казала подруга Вірі. – Як ти можеш таке казати, Оксано? – А що? Мені моя свекруха стільки нервів вимотала, що я й не засмутилася, коли її не стало. – Різні ми з тобою. Добре, поїду я, мені ще свекруху треба забрати. – Біжи, біжи. Ось залишишся без квартири, згадаєш мене

– Усі в місто тягнуться, а ти в села. Квартиру – то навіщо продавати, продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне. – Як ти можеш таке казати, Оксано? – А що? Мені моя…

Аліна тихенько пройшлася по квартирі і швидко зазирнула на кухню. Нікого нема. Вона увімкнула світло, поставила чайник, взяла хліб, ковбасу, зробила бутерброди і так само тихо повернулася в кімнату. – Сплять? – запитав її Дмитро. – Тихіше ти! Сплять. На ось, тримай, – Аліна тихенько дала чоловікові тарілку

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Аліна тихенько пройшлася по квартирі і швидко зазирнула на кухню. Нікого нема. Вона увімкнула світло, поставила чайник, взяла хліб, ковбасу, зробила бутерброди і так само тихо повернулася в кімнату. – Сплять? – запитав її Дмитро. – Тихіше ти! Сплять. На ось, тримай, – Аліна тихенько дала чоловікові тарілку

Аліна тихо йшла квартирою і зазирнула на кухню. Нікого. Вона увімкнула світло, поставила чайник, взяла хліб і ковбасу, зробила бутерброди і так само тихо повернулася до кімнати. -Сплять? – запитав Дмитро. -Тихіше ти! Сплять. На ось, тримай, – Аліна дала…

Марія Іванівана насилу вийшла з будинку, та пішла в сад. Сіла у крісло і почала чекати дочку та зятя. Вони повині приїхати і забрати її до себе в місто. Через годину приїхали Ліда з Костею, завантажили речі в машину та забрали Марію до себе. Її поселили у сусідній кімнаті. Якось уночі Марія Іванівна почула, що Ліда тихенько плаче

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Іванівана насилу вийшла з будинку, та пішла в сад. Сіла у крісло і почала чекати дочку та зятя. Вони повині приїхати і забрати її до себе в місто. Через годину приїхали Ліда з Костею, завантажили речі в машину та забрали Марію до себе. Її поселили у сусідній кімнаті. Якось уночі Марія Іванівна почула, що Ліда тихенько плаче

Марія Іванівна насилу вийшла з дому, спираючись на палицю пішла в сад, присіла в крісло, яке багато років тому виготовив для неї, чоловік. Його вже давно нестало. Він своїми руками змайстрував крісло, великий стіл та лавки навколо столу. Крісло Олексій…

– Оксано, приїжджай швидше. Там у твоїх діда та баби не все добре. Ділять все, посуд, худобу, будинок. Не знаю, що сталося, – схвильовано вигукувала в трубку сусідка Галя. Оксана вирушила в село. Тільки зайшла в будинок і відразу помітила дзеркало, що тріснуло. – Бабо, діду, де ви? Вдома хтось є? – вигукнула вона, ставлячи сумку на лавку. Але ніхто не відгукнувся

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Оксано, приїжджай швидше. Там у твоїх діда та баби не все добре. Ділять все, посуд, худобу, будинок. Не знаю, що сталося, – схвильовано вигукувала в трубку сусідка Галя. Оксана вирушила в село. Тільки зайшла в будинок і відразу помітила дзеркало, що тріснуло. – Бабо, діду, де ви? Вдома хтось є? – вигукнула вона, ставлячи сумку на лавку. Але ніхто не відгукнувся

-Оксано, дочко, приїжджай швидше. Там у твоїх діда та баби не все гаразд. Ділять все, посуд, худобу, будинок. Не знаю, що трапилося. Вже тиждень, як сваряться постійно – схвильовано кричала в трубку сусідка, баба Галя. Оксана зайшла в будинок і…

Таня не могла натішитися чоловіком. Він їй завзято допомагав – чистив овочі, оселедці, натирав сир. – Ну нарешті у нас буде нормальне свято, – раділа дружина. Та Сашку раптом подзвонили. Він довго говорив по телефону, майже пошепки. А потім сказав: – Мені треба по роботі ненадовго піти… Минула година, друга, третя. Біля сьомої вечора Таня не витримала і пішла шукати чоловіка

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Таня не могла натішитися чоловіком. Він їй завзято допомагав – чистив овочі, оселедці, натирав сир. – Ну нарешті у нас буде нормальне свято, – раділа дружина. Та Сашку раптом подзвонили. Він довго говорив по телефону, майже пошепки. А потім сказав: – Мені треба по роботі ненадовго піти… Минула година, друга, третя. Біля сьомої вечора Таня не витримала і пішла шукати чоловіка

-Ні і ще раз ні! Цього року ніяких підробітків. І не потрібні нам ці гроші, без них обійдемося, – казала Таня до чоловіка. -Ну, кохана, стільки ж замовлень… Усі вже звикли, що я в ролі Діда Мороза ходжу з привітаннями,…

Повернутись вверх