Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 141

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Зіна! Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти, – Зіна зітхнула, і сіла на ліжку. – Чого гукаєш? Тут я! – вигукнула вона у відповідь. Двері в сінях відчинилися, сусідка зайшла в кімнату Зіни. – Ти чого така стривожена? – Зіна здивовано, подивилася на Василину. – Ой, Зіна, тут таке біда… Така біда…, – повторювала сусідка. – Яка біда? – Зіна аж підвелася з ліжка, нічого не розуміючи

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Зіна! Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти, – Зіна зітхнула, і сіла на ліжку. – Чого гукаєш? Тут я! – вигукнула вона у відповідь. Двері в сінях відчинилися, сусідка зайшла в кімнату Зіни. – Ти чого така стривожена? – Зіна здивовано, подивилася на Василину. – Ой, Зіна, тут таке біда… Така біда…, – повторювала сусідка. – Яка біда? – Зіна аж підвелася з ліжка, нічого не розуміючи

– Зіна! Чуєш? Ти де? – долинав з подвір’я голос сусідки Василини, і Зіна скривилася. – Тільки її не вистачало! І головне, коли? – подумала Зіна, коли вже все вирішила і лягла, щоб спокійно піти.  А що? Час вже! Вісімдесят…

Того літа Тетяна жила з мамою в селі. Від бабусі їм залишився старенький будиночок і вони майже все літо вирішили провести там. Якось Тетяна прийшла додому з вулиці і привела із собою песика. – Мамо, подивися якого собачку мені бабуся подарувала. – Яка ще бабуся здивувалась жінка. – І як його прогодувати? – Вона сказала, що гроші в хусточку загорнуті, а вона в підвалі, у баночці. Мати посміхнулась і не повірила доньці, але таки спустилася в підвал. Вона глянула на полицю й ахнула! Там дійсно стояла скляна баночка. Жінка не вірила своїм очам

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Того літа Тетяна жила з мамою в селі. Від бабусі їм залишився старенький будиночок і вони майже все літо вирішили провести там. Якось Тетяна прийшла додому з вулиці і привела із собою песика. – Мамо, подивися якого собачку мені бабуся подарувала. – Яка ще бабуся здивувалась жінка. – І як його прогодувати? – Вона сказала, що гроші в хусточку загорнуті, а вона в підвалі, у баночці. Мати посміхнулась і не повірила доньці, але таки спустилася в підвал. Вона глянула на полицю й ахнула! Там дійсно стояла скляна баночка. Жінка не вірила своїм очам

-Бабусю, а чого дядько Ігор каже, що ти вже дуже старенька? І що слаба… – запитала шестирічна дівчинка, залізши на ліжко, на якому лежала бабуся. Та підвелася, крекчучи, обклала себе подушками, щоб зайняти сидяче положення. -Правий дядько Ігор, адже я…

Так швидко Наталя ще ніколи не збиралася. Відклала блузку зі спідницею, вітровоку на випадок дощу, туфлі улюблені, навіть бутерброд в дорогу зробила і в холодильнику залишила. – Ось чого ти надумала їхати? Та ще й серед тижня, – бурчав чоловік Сашко після ситної вечері. – Ти б краще песика погодував пішов, аніж запитання ставити. Їду, і все. Хочу я. – Наталка, ти ж майже щомісяця їздиш! Та Наталю було вже не зупинити

  • 3 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Так швидко Наталя ще ніколи не збиралася. Відклала блузку зі спідницею, вітровоку на випадок дощу, туфлі улюблені, навіть бутерброд в дорогу зробила і в холодильнику залишила. – Ось чого ти надумала їхати? Та ще й серед тижня, – бурчав чоловік Сашко після ситної вечері. – Ти б краще песика погодував пішов, аніж запитання ставити. Їду, і все. Хочу я. – Наталка, ти ж майже щомісяця їздиш! Та Наталю було вже не зупинити

Так швидко Наталя ще ніколи не збиралася. Відклала блузку зі спідницею, вітровку на випадок дощу, туфлі улюблені, навіть бутерброд у дорогу зробила і в холодильнику залишила. -Ось чого ти надумала їхати? Та ще й серед тижня, – бурчав чоловік Сашко…

Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Вона чула, як сусіди казали її матері: – Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, й фігура, і волосся. Все при ній. Заміж віддавайте за багатого. Не прогадайте! Мати плекала дочку, а батько частенько виказував їй за це: – Не балуй ти, Рито, нашу Маринку. Їй заміж скоро виходити, а вона ні зварити, ні пошити, і на город ні ногою. Кому буде така потрібна? Зовсім вже зі своєю красою! – Відчепись від дівки. Себе згадай в молодості. Та сталося все не так, як очікували

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Вона чула, як сусіди казали її матері: – Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, й фігура, і волосся. Все при ній. Заміж віддавайте за багатого. Не прогадайте! Мати плекала дочку, а батько частенько виказував їй за це: – Не балуй ти, Рито, нашу Маринку. Їй заміж скоро виходити, а вона ні зварити, ні пошити, і на город ні ногою. Кому буде така потрібна? Зовсім вже зі своєю красою! – Відчепись від дівки. Себе згадай в молодості. Та сталося все не так, як очікували

Марина була найпомітнішою дівчиною в селі. Ще зі шкільної лави вона розуміла, що вродлива і користувалася своєю чарівністю. Вона чула, як сусіди та колеги по роботі говорили її мамі: -Ну й дочка гарна в тебе, Рито. І очі, і фігура,…

Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. – Мамо, тату, – почала з порога Ольга. – У мене для вас новина! Я виходжу заміж! – Доню, а чому ж ми досі не знайомі з твоїм нареченим? – запитала мати. – А от зараз і познайомитесь, – раптом сказала Ольга. – Сергійку заходь! – гукнула вона кудись за двері. На кухню зайшов сивий чоловік у костюмі і з портфелем. – Здрастуйте, я Сергій Федорович, – привітався він. Батьки роти повідкривали від здивування

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. – Мамо, тату, – почала з порога Ольга. – У мене для вас новина! Я виходжу заміж! – Доню, а чому ж ми досі не знайомі з твоїм нареченим? – запитала мати. – А от зараз і познайомитесь, – раптом сказала Ольга. – Сергійку заходь! – гукнула вона кудись за двері. На кухню зайшов сивий чоловік у костюмі і з портфелем. – Здрастуйте, я Сергій Федорович, – привітався він. Батьки роти повідкривали від здивування

Ох, що діялося, коли Ольга поставила батьків перед фактом, що виходить заміж за Сергія! Якось Ольга прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі і зайшла на кухню. Мати якраз крутила голубці на вечерю, а батько слухав новини по телевізору. -Мамо,…

Ганна Петрівна помітила, що її невістка Зоя стала дуже чепуритися і бігати кудись вечорами. – Зоя, ну і як його звуть? – запитала вона. – Кого, мамо? – Ну, того, до кого бігаєш! – Ой, та ми просто гуляємо. Він приїхав у гості до родичів, випадково познайомилися. – А він знає про Іванка? – раптом запитала свекруха. – Звичайно, все він знає. Олексій, так звали знайомого Зої, прийшов у гості приніс кошик із ягодами та пиріг. Вечір пройшов весело. Всі залишились задоволені. Та через якийсь час на порозі несподівано зʼявився чоловік Зої Володя

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна Петрівна помітила, що її невістка Зоя стала дуже чепуритися і бігати кудись вечорами. – Зоя, ну і як його звуть? – запитала вона. – Кого, мамо? – Ну, того, до кого бігаєш! – Ой, та ми просто гуляємо. Він приїхав у гості до родичів, випадково познайомилися. – А він знає про Іванка? – раптом запитала свекруха. – Звичайно, все він знає. Олексій, так звали знайомого Зої, прийшов у гості приніс кошик із ягодами та пиріг. Вечір пройшов весело. Всі залишились задоволені. Та через якийсь час на порозі несподівано зʼявився чоловік Зої Володя

-Зоя, вам дитину приносити на годування? -Ні, я ж казала. Відмову писатиму. Медсестра похитала головою та вийшла. Зоя обернулася до стіни і заплакала. Матусі в палаті переглянулися і продовжили годувати своїх малюків. Зоя приїхала вночі, народила швидко. Хлопчик три кілограми…

Микола йшов коридором, як раптом побачив прибиральницю, яка мила коридор. Вона була дуже зсмучена. – Щось ви якась сумна? – сказав директор. – Що сталося. – Та нічого, – відмахнулася Галя. – Я ж бачу, що сталося, – наполягав Микола. І Галина розповіла йому про свою проблему. – Так…Будете йти додому, зайдете до мене в кабінет, – раптом сказав він. Закінчивши роботу Галина зайшла до директора. – Ось тримайте, – Микола простягнув Галині якусь коробочку. Галя відкрила її і ахнула. – Я не можу це прийняти, – тільки й промовила вона

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола йшов коридором, як раптом побачив прибиральницю, яка мила коридор. Вона була дуже зсмучена. – Щось ви якась сумна? – сказав директор. – Що сталося. – Та нічого, – відмахнулася Галя. – Я ж бачу, що сталося, – наполягав Микола. І Галина розповіла йому про свою проблему. – Так…Будете йти додому, зайдете до мене в кабінет, – раптом сказав він. Закінчивши роботу Галина зайшла до директора. – Ось тримайте, – Микола простягнув Галині якусь коробочку. Галя відкрила її і ахнула. – Я не можу це прийняти, – тільки й промовила вона

Микола Андрійович, директор успішної, хоч і не дуже великої фірми, у піднесеному настрої йшов довгим коридором до свого кабінету. Його фірма займала цілий поверх у офісному центрі. Сьогодні підготують усі документи, і завтра буде укладено дуже вигідну угоду. Фірма буде…

Зіна пакувала закрутки у сумки, хоче внучці та сватам сільські гостинці передати. Завтра вони всією сім’єю їдуть на весілля внучки Ганусі. – Полуничного варення більше кладіть, і солоних огірків, – командувала баба Зіна. – На весільний стіл згодиться. Усі зібралися і вирушили на вокзавл. Вранці наступного дня їх зустрічала Гануся. Внучка, як побачила свою рідню, аж застигла. – Я ж просила вас! – тільки й сказала Ганна

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зіна пакувала закрутки у сумки, хоче внучці та сватам сільські гостинці передати. Завтра вони всією сім’єю їдуть на весілля внучки Ганусі. – Полуничного варення більше кладіть, і солоних огірків, – командувала баба Зіна. – На весільний стіл згодиться. Усі зібралися і вирушили на вокзавл. Вранці наступного дня їх зустрічала Гануся. Внучка, як побачила свою рідню, аж застигла. – Я ж просила вас! – тільки й сказала Ганна

– Дівчатка, моя Гануся, моя внучка, заміж виходить, – з радістю розповідала баба Зіна своїм подружкам на лавочці. – Гарний наречений, зі своєю квартирою, батьки багаті. Збираємо сумки, їдемо всією ріднею на весілля. – А хто їде? – питали подруги….

Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати, як раптом прийшла її мати. Вона сіла на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала. Вказати матері на двері совість не дозволяла. Але й сидіти з пустого в порожнє переливати теж не дуже хотілося. – Мамо, – не витримала Ліля. – Щось трапилося? – Ні, а що має трапитися? – Ну не знаю, ти так пізно прийшла. – Я що, до дочки в гості не можу прийти? – сказала мама. Ліля вже зрозуміла, що зараз станеться

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати, як раптом прийшла її мати. Вона сіла на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала. Вказати матері на двері совість не дозволяла. Але й сидіти з пустого в порожнє переливати теж не дуже хотілося. – Мамо, – не витримала Ліля. – Щось трапилося? – Ні, а що має трапитися? – Ну не знаю, ти так пізно прийшла. – Я що, до дочки в гості не можу прийти? – сказала мама. Ліля вже зрозуміла, що зараз станеться

Мама прийшла ввечері, Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати. Ні, ну а що, має право раніше лягти, вранці вставати рано. Мама сиділа на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала, вказати матері…

Михайло мовчки роззувся у коридорі, пройшов на кухню і сів за стіл. Люба розігрівала обід у мікрохвильовці. Чоловік якось дивно глянув на неї і раптом видав: – Любонько! Зовсім же ж трохи залишилося тобі, потерпіти! Тільки рік – і я вільний! Нарешті ми зможемо одружитися, і ми матимемо нормальну сім’ю! Михайло дуже радів, цілував її руки, обіймав, говорив різні приємні та гарні слова. Люба аж застигла від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло мовчки роззувся у коридорі, пройшов на кухню і сів за стіл. Люба розігрівала обід у мікрохвильовці. Чоловік якось дивно глянув на неї і раптом видав: – Любонько! Зовсім же ж трохи залишилося тобі, потерпіти! Тільки рік – і я вільний! Нарешті ми зможемо одружитися, і ми матимемо нормальну сім’ю! Михайло дуже радів, цілував її руки, обіймав, говорив різні приємні та гарні слова. Люба аж застигла від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

-Ну що, Любцю, твій Михайло ж і не хоче приїхати хоч раз із тобою? Сходив би на шашличок біленької б трохи взяв. Відпочив би, розслабився. Сестри – молодша з трьох, Люба та старша Віра, сиділи на веранді. Трав’яний чайок із…

Повернутись вверх