Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Віталію, ти часом не бачив мою чорну сумочку? – запитала Юлія чоловіка. – І рожеву кофту теж. – Ні, не бачив, – сказав той. – Може, ти залишила її в подруги чи моєї тещі? – Нісенітниці! – Юлія насупилася. – Ти хочеш сказати, що я пішла з сумочкою, а повернулася без неї? До речі, а куди поділися мої прикраси? – запитала жінка. – Хм… – пробурмотів Віталій. – Я думаю, що ти сама їх кудись прибрала. – Віталію, давай чесно, – сказала Юлія. – Це ти їх десь прибрав? – Юлю, я… Я маю тобі в дечому зізнатися… – раптом сказав чоловік. – В чому зізнатися?! – Юля застигла не розуміючи, що відбувається

  • 2 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Віталію, ти часом не бачив мою чорну сумочку? – запитала Юлія чоловіка. – І рожеву кофту теж. – Ні, не бачив, – сказав той. – Може, ти залишила її в подруги чи моєї тещі? – Нісенітниці! – Юлія насупилася. – Ти хочеш сказати, що я пішла з сумочкою, а повернулася без неї? До речі, а куди поділися мої прикраси? – запитала жінка. – Хм… – пробурмотів Віталій. – Я думаю, що ти сама їх кудись прибрала. – Віталію, давай чесно, – сказала Юлія. – Це ти їх десь прибрав? – Юлю, я… Я маю тобі в дечому зізнатися… – раптом сказав чоловік. – В чому зізнатися?! – Юля застигла не розуміючи, що відбувається

– Віталію, ти не бачив мою кофту? Мереживну, рожеву, мені її бабуся в’язала, – стурбовано запитала у чоловіка Юлія і зазирнула у шафу, в якій були його речі. – Стара така? – уточнив чоловік. – Якщо ти про неї, то…

Тамара перераховувала гроші в касі, коли до неї підійшла сусідка. – Привіт, – весело сказала Ніна. – Привіт, Ніна. Іди на іншу касу, моя зачинена, – відповіла їй Ніна. – Та я вже купила все. Я так, поговорити…, – якось загадково додала Ніна. – І про що ти хочеш говорити? – запитала Тамара. – Я тут дещо дізналася…Це стосується твого Василя, – раптом сказала Ніна. – Мого Василя? – зацікавилася Тамара. – Так, – кивнула Ніна. – Просто твій Василь вже місяць, як дещо від тебе приховує! – В сенсі приховує? Ти про що? – Тамара здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається

  • 8 години тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара перераховувала гроші в касі, коли до неї підійшла сусідка. – Привіт, – весело сказала Ніна. – Привіт, Ніна. Іди на іншу касу, моя зачинена, – відповіла їй Ніна. – Та я вже купила все. Я так, поговорити…, – якось загадково додала Ніна. – І про що ти хочеш говорити? – запитала Тамара. – Я тут дещо дізналася…Це стосується твого Василя, – раптом сказала Ніна. – Мого Василя? – зацікавилася Тамара. – Так, – кивнула Ніна. – Просто твій Василь вже місяць, як дещо від тебе приховує! – В сенсі приховує? Ти про що? – Тамара здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається

– Тамаро, а я твого Василя бачила в Ніни вчора, – голос сусідки застав зненацька. Тамара саме займалася касою. – І тобі привіт, Ніна. Іди на іншу касу, моя зачинена. – Та я вже пробила все. Я так, поговорити… –…

До Ольги з Максимом несподівано прийшла в гості свекруха. Наталія Євгенівна була не сама, а з купою родичів. Ольга накрила стіл. Всі гарненько пообідали. – Тепер ми ніби ситі! – сказали гості, коли все було з’їдено. – Дякуємо за гостинність! – Та нема за що, – відповіла Ольга. – Дякую вам, любі! – Наталя Євгенівна обійняла сина і попрямувала у коридор одягатися. – Мамо, стривай! – гукнув її Максим. – Мені треба з тобою поговорити… Жінка обернулася і запитливо подивилася на Максима. – Що таке? Давай швидше! – поквапила вона сина. – Мамо, а коли ти віддаси гроші? – раптом запитав той. – Які ще гроші? – Наталія Євгенівна застигла від здивування

  • 1 день тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
До Ольги з Максимом несподівано прийшла в гості свекруха. Наталія Євгенівна була не сама, а з купою родичів. Ольга накрила стіл. Всі гарненько пообідали. – Тепер ми ніби ситі! – сказали гості, коли все було з’їдено. – Дякуємо за гостинність! – Та нема за що, – відповіла Ольга. – Дякую вам, любі! – Наталя Євгенівна обійняла сина і попрямувала у коридор одягатися. – Мамо, стривай! – гукнув її Максим. – Мені треба з тобою поговорити… Жінка обернулася і запитливо подивилася на Максима. – Що таке? Давай швидше! – поквапила вона сина. – Мамо, а коли ти віддаси гроші? – раптом запитав той. – Які ще гроші? – Наталія Євгенівна застигла від здивування

Ольга з Максимом жили у невеликій квартирі на околиці міста. Ольга працювала бухгалтеркою у великій компанії, а Максим – інженером на місцевому заводі. Їхні діти давно виросли й поїхали вчитися до обласного центру. Вони дуже рідко відвідували батьків, і тим…

Настя з мамою сиділи на кухні і пили чай. – Доню, я тут дещо вирішила, – нерішуче почала розмову Ольга. – Я вирішила розлучитися з твоїм вітчимом! – Давно пора! Я повністю підтримую твоє рішення, – зраділа донька. – Ось, тільки я не знаю, як він це сприйме! Ти ж знаєш його характер, – засмутилася мама. – Так… від нього можна чекати чого завгодно, – погодилася донька, і на хвилину задумалася. – Мамо, у мене є ідея! – Яка ще ідея? – здивувалася Ольга. – Я дещо вигадала, – загадково сказала Настя і виклала матері свій план. Ольга вислухала доньку і… ахнула від почутого

  • 1 день тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя з мамою сиділи на кухні і пили чай. – Доню, я тут дещо вирішила, – нерішуче почала розмову Ольга. – Я вирішила розлучитися з твоїм вітчимом! – Давно пора! Я повністю підтримую твоє рішення, – зраділа донька. – Ось, тільки я не знаю, як він це сприйме! Ти ж знаєш його характер, – засмутилася мама. – Так… від нього можна чекати чого завгодно, – погодилася донька, і на хвилину задумалася. – Мамо, у мене є ідея! – Яка ще ідея? – здивувалася Ольга. – Я дещо вигадала, – загадково сказала Настя і виклала матері свій план. Ольга вислухала доньку і… ахнула від почутого

Настя останнім часом рано приходила на роботу. Колеги приступали до своїх обов’язків, а вона вже працювала. Ішла вона майже останньою, але додому не поспішала. Батька у Насті не було вже давно, жила вона з матір’ю у двокімнатній квартирі. Місяць тому…

Оксана подзвонила своїй сестрі Катерині. Вона привітала її з днем ​​народження. – Може, тобі треба допомогти з приготуванням до свята? – запитала Оксана. – Ні, ні, у мене вже все готове! – відмовилася Катерина. – Чекаю на тебе о п’ятій годині вечора! Спакувавши заздалегідь куплений подарунок, Оксана поїхала вітати старшу сестру. Коли вона приїхала, то побачила, що всі гості вже зібралися у квартирі Катерини. Оксана вручила сестрі подарунок і вирушила у вітальню за стіл. Вона глянула на святкові страви і раптом… Впізнала свою їжу! На столі стояли ті самі страви, що були вчора на її іменинах. Оксана оторопіла від побаченого

  • 2 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана подзвонила своїй сестрі Катерині. Вона привітала її з днем ​​народження. – Може, тобі треба допомогти з приготуванням до свята? – запитала Оксана. – Ні, ні, у мене вже все готове! – відмовилася Катерина. – Чекаю на тебе о п’ятій годині вечора! Спакувавши заздалегідь куплений подарунок, Оксана поїхала вітати старшу сестру. Коли вона приїхала, то побачила, що всі гості вже зібралися у квартирі Катерини. Оксана вручила сестрі подарунок і вирушила у вітальню за стіл. Вона глянула на святкові страви і раптом… Впізнала свою їжу! На столі стояли ті самі страви, що були вчора на її іменинах. Оксана оторопіла від побаченого

Оксана не спала всю ніч. Завтра вона готувалася відзначити особливий день – свій ювілей. Вже було складено план вечірки, запрошені гості, і тепер залишалося лише подбати про святковий стіл. Але, як відомо, підготовка до такої події потребує багато часу та…

Галина Петрівна мила посуд, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її донька, тримаючи пакет із продуктами. – Привіт, мамо, вибач, що рідко заходжу, – пробурмотіла Марина. – Ну, добре, що хоч сьогодні прийшла, – сухо відповіла мати, витираючи руки рушником. Мати з донькою сіли за стіл, пити чай. Розмовляли про роботу, про життя… Аж раптом Марина помітила на тумбі папку. – Що це? – здивувалася донька. – Та я вирішила скласти заповіт, – тихо відповіла Галина Петрівна. – Ти нічого про це не казала…, – промовила донька. Марина відкрила папку, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

  • 2 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина Петрівна мила посуд, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її донька, тримаючи пакет із продуктами. – Привіт, мамо, вибач, що рідко заходжу, – пробурмотіла Марина. – Ну, добре, що хоч сьогодні прийшла, – сухо відповіла мати, витираючи руки рушником. Мати з донькою сіли за стіл, пити чай. Розмовляли про роботу, про життя… Аж раптом Марина помітила на тумбі папку. – Що це? – здивувалася донька. – Та я вирішила скласти заповіт, – тихо відповіла Галина Петрівна. – Ти нічого про це не казала…, – промовила донька. Марина відкрила папку, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

Галина Петрівна важко зітхнула, дивлячись на годинник. Вже шоста вечора, а молодша дочка Марина так і не з’явилася. Старша, Ольга, як завжди прийшла після роботи, допомогла з прибиранням і приготувала вечерю. – Оля, ти ж не забудеш завтра сходити до…

Лідія Павлівна рішуче повернулася до свого зятя Ігоря. Той заварював собі чай. – Ну? – сказала вона. – Де ти був? Ігор здивовано обернувся. Лідія Павлівна ще ніколи не розмовляла з ним таким тоном. – Де я був? – перепитав він. – Так-так, де ти сьогодні був? – повторила теща. – На репетиції, – сказав той. Лідія Павлівна очі витріщила від обурення. – На репетиції чого саме? – запитала вона. – Зустрічей з коханками?! – Що? – Ігор аж підскочив від несподіванки. – Все, Ігорчику, ти попався! – сказала жінка. – Я все бачила! І флешку, і тебе! Ігор не розумів, що відбувається

  • 3 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лідія Павлівна рішуче повернулася до свого зятя Ігоря. Той заварював собі чай. – Ну? – сказала вона. – Де ти був? Ігор здивовано обернувся. Лідія Павлівна ще ніколи не розмовляла з ним таким тоном. – Де я був? – перепитав він. – Так-так, де ти сьогодні був? – повторила теща. – На репетиції, – сказав той. Лідія Павлівна очі витріщила від обурення. – На репетиції чого саме? – запитала вона. – Зустрічей з коханками?! – Що? – Ігор аж підскочив від несподіванки. – Все, Ігорчику, ти попався! – сказала жінка. – Я все бачила! І флешку, і тебе! Ігор не розумів, що відбувається

– Він їй зраджує! – З порога заявила Лідія Павлівна. Її подруга Ганна Василівна, яка все життя пропрацювала в школі, здивовано відступила, пропускаючи жінку на кухню. – Що трапилося, Лідочко? – Кажу тобі, Ганно: Ігор наш зраджує моїй Оксані! –…

Борис повернувся додому пізно. Пройшов на кухню, ввімкнув світло і здивувався, помітивши дружину. – Валя? А ти чому в темряві сидиш? І чому взагалі ще не спиш? – запитав він. – І коли ти хотів мені розповісти про це? – не відповівши на запитання чоловіка, сказала дружина. – Про що? – запитав Павло. – Про те, що ти порушив нашу угоду, – єхидно сказала Валентина. –  Про свою нову Катерину, Христину чи Віру. Як її звуть? – Яку ще угоду? Кохана, ти про що? – Павло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 3 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Борис повернувся додому пізно. Пройшов на кухню, ввімкнув світло і здивувався, помітивши дружину. – Валя? А ти чому в темряві сидиш? І чому взагалі ще не спиш? – запитав він. – І коли ти хотів мені розповісти про це? – не відповівши на запитання чоловіка, сказала дружина. – Про що? – запитав Павло. – Про те, що ти порушив нашу угоду, – єхидно сказала Валентина. –  Про свою нову Катерину, Христину чи Віру. Як її звуть? – Яку ще угоду? Кохана, ти про що? – Павло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Субота. Дванадцята година дня. Сьогодні вони збиралися поїхати за продуктами, але Борисові після сніданку зателефонували з роботи та попросили приїхати. – Валю, я постараюся швидко впоратися, години через дві приїду, – пообіцяв чоловік. Минуло вже три години, коли Борис подзвонив:…

Павло дуже любив Марину. Але дівчина поїхала в місто вчитися музиці. Бачилися вони все рідше. А одного разу Марина раптом подзвонила дуже сумна. – Павлику, я голос зірвала, – сказала вона. Я так за тобою сумую. Тільки зараз це зрозуміла. Ми з татом скоро приїдемо в село… Марина приїхала наступного ж дня, і одразу пішла до Павла. – Павлику, я не можу я без тебе, – заявила дівчина. – Я до тебе приїхала. Ти мене ще чекаєш? Той усміхнувся. – А я на тебе не просто чекаю, – сказав Павло. – Подивись, що ми з батьком зробили. – Що зробили? – Марина не розуміла, про що він говорить

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло дуже любив Марину. Але дівчина поїхала в місто вчитися музиці. Бачилися вони все рідше. А одного разу Марина раптом подзвонила дуже сумна. – Павлику, я голос зірвала, – сказала вона. Я так за тобою сумую. Тільки зараз це зрозуміла. Ми з татом скоро приїдемо в село… Марина приїхала наступного ж дня, і одразу пішла до Павла. – Павлику, я не можу я без тебе, – заявила дівчина. – Я до тебе приїхала. Ти мене ще чекаєш? Той усміхнувся. – А я на тебе не просто чекаю, – сказав Павло. – Подивись, що ми з батьком зробили. – Що зробили? – Марина не розуміла, про що він говорить

Знову внука з сусідською Мариною бачили, ходить такий щасливий, а в бабусі через нього душа не на місці. Поїде Марина, а він сумуватиме, ніяк не хоче зрозуміти, що така дівчина не для нього! – Ти даремно не сподівайся, вони люди…

Віру розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила мама. Віра взяла телефон та вийшла на кухню, щоб не розбудити чоловіка. – Віро, тобі треба приїхати. Обов’язково. Краще прямо сьогодні, – сумним голосом промовила мама. – Мамо, сьогодні четвер. Мені за три години треба бути на роботі. Я не можу все кинути та поїхати, – пояснила Віра. – Відпросись. Дуже треба, – продовжувала наполягати мати. – Яке відпросись? І взагалі, що у вас сталося? – запитала Віра. – Ой, доню…Біда у нас, – майже плачучи сказала мати, важко зітхнула і все виклала доньці. Віра вислухала маму і аж присіла від почутого

  • 4 дні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віру розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила мама. Віра взяла телефон та вийшла на кухню, щоб не розбудити чоловіка. – Віро, тобі треба приїхати. Обов’язково. Краще прямо сьогодні, – сумним голосом промовила мама. – Мамо, сьогодні четвер. Мені за три години треба бути на роботі. Я не можу все кинути та поїхати, – пояснила Віра. – Відпросись. Дуже треба, – продовжувала наполягати мати. – Яке відпросись? І взагалі, що у вас сталося? – запитала Віра. – Ой, доню…Біда у нас, – майже плачучи сказала мати, важко зітхнула і все виклала доньці. Віра вислухала маму і аж присіла від почутого

В останній місяць Віра, прокидаючись вранці і ще не розплющуючи очей, намагалася згадати, де вона сьогодні знаходиться: вдома чи в Києві. Справа в тому, що вони з Ігором зараз займалися, як казав її чоловік, передислокацією з рідного містечка до столиці….

Повернутись вверх