Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 9

Категорія: Історії жінок

Павло з Ангеліною одружилися. Жити вирішили у будинку Павла з його матірʼю. Минав час. Свекруха не дуже любила Ангеліну. А тут ще й Павло став у відрядження їздити – то на день, то на два… Ангеліна вирішила поговорити з чоловіком. – Павлику, а тебе ж раніше у відрядження не відправляли, і раптом так часто… – сказала вона. – А крім тебе немає нікого, тільки ти по відрядженням? – А що тобі не подобається? – раптом сказав той. – Відпочиваємо один від одного. Знаєш, хочу сказати чесно, а я не їжджу у відрядження! Ангеліна оторопіла від несподіванки

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло з Ангеліною одружилися. Жити вирішили у будинку Павла з його матірʼю. Минав час. Свекруха не дуже любила Ангеліну. А тут ще й Павло став у відрядження їздити – то на день, то на два… Ангеліна вирішила поговорити з чоловіком. – Павлику, а тебе ж раніше у відрядження не відправляли, і раптом так часто… – сказала вона. – А крім тебе немає нікого, тільки ти по відрядженням? – А що тобі не подобається? – раптом сказав той. – Відпочиваємо один від одного. Знаєш, хочу сказати чесно, а я не їжджу у відрядження! Ангеліна оторопіла від несподіванки

Кажуть, що Господь роздавав усім зерна добра порівну. Але чомусь є на світі багато недобрих людей, мабуть, не скористалися цими зернами… Ангеліна – добра душа, всім намагалася допомогти, у неї і батьки добрі, так і доньку виховали. Жили її батьки…

До Марини Павлівни прийшов у гості зять Микола. Він хотів попросити у неї грошей. Зять приніс квіти й поцілував руку тещі. Марина Павлівна запросила його в кімнату. – То для чого тобі треба мої гроші? – запитала вона. Микола, почав описувати свій план. – Це поганий бізнес, – сказала теща. – Ви дасте гроші, – раптом сказав Микола. – Інакше я скажу вашій доньці, що ви зіпсували наш шлюб і подам на розлучення! Марина Павлівна так і сіла в крісло. Тут двері в кімнату відкрилися. Микола глянув, хто стоїть на порозі, й очі витріщив від несподіванки

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
До Марини Павлівни прийшов у гості зять Микола. Він хотів попросити у неї грошей. Зять приніс квіти й поцілував руку тещі. Марина Павлівна запросила його в кімнату. – То для чого тобі треба мої гроші? – запитала вона. Микола, почав описувати свій план. – Це поганий бізнес, – сказала теща. – Ви дасте гроші, – раптом сказав Микола. – Інакше я скажу вашій доньці, що ви зіпсували наш шлюб і подам на розлучення! Марина Павлівна так і сіла в крісло. Тут двері в кімнату відкрилися. Микола глянув, хто стоїть на порозі, й очі витріщив від несподіванки

– От мені ось цікаво, і від кого в тебе отакий характер?! – запитала Марина Павлівна свою доньку Риту. – Я ж ніби з твоїм батьком жила дружно, хоч іноді й були дрібні сварки. Я говорила прямо, якщо мені щось не…

Марина з Вадимом вирішили одружитися. – Настав час знайомитися з батьками! – якось сказав коханій Вадим. – Ти казав, що мама у тебе строга? – запереживала Марина. – Ну нічого, тобі з нею все життя ще спілкуватися! – засміявся він. У призначений день вони купили гарний дорогий торт, великий букет квітів, і разом поїхали до Вадима додому. Молоді зайшли у під’їзд. Двері в квартиру відкрилися і почувся запах смачної вечері. У коридорі було темно. Раптом клацнув вимикач, і зʼявилося світло. Перед ними стояла мама Вадима. Марина глянула на неї, і не повірила своїм очам

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з Вадимом вирішили одружитися. – Настав час знайомитися з батьками! – якось сказав коханій Вадим. – Ти казав, що мама у тебе строга? – запереживала Марина. – Ну нічого, тобі з нею все життя ще спілкуватися! – засміявся він. У призначений день вони купили гарний дорогий торт, великий букет квітів, і разом поїхали до Вадима додому. Молоді зайшли у під’їзд. Двері в квартиру відкрилися і почувся запах смачної вечері. У коридорі було темно. Раптом клацнув вимикач, і зʼявилося світло. Перед ними стояла мама Вадима. Марина глянула на неї, і не повірила своїм очам

Марина приїхала вчитися у місто з села. Вона з самого початку всім брехала, що її батьки живуть у сусідньому місті, а не в селі за сто кілометрів звідти. Паспорт вона старанно ховала навіть від приятельок, додому практично не їздила. Щоправда,…

Борис із дружиною Лізою були на дачі. – Лізо, твоя тітка Ольга одна на цвинтар пішла до дядька Миколи! – гукнув він. – Квіточки тримає й пиріжки в руках несе загорнуті… Тітка Ольга протирала пам’ятник своєму чоловікові Миколі. – Микольцю, я привіт тобі від дітей принесла, – прошепотіла вона. – Не ображайся на них, що не приїхали – вони зайняті… А так вони пам’ятають, їй Богу памʼятають! Раптом вона відчула, що її хтось торкнувся за плече. Тітка Ольга аж стрепенулася. Жінка обернулася з надією в очах, наче сподівалася побачити своїх дітей. Але раптом спохмурніла

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Борис із дружиною Лізою були на дачі. – Лізо, твоя тітка Ольга одна на цвинтар пішла до дядька Миколи! – гукнув він. – Квіточки тримає й пиріжки в руках несе загорнуті… Тітка Ольга протирала пам’ятник своєму чоловікові Миколі. – Микольцю, я привіт тобі від дітей принесла, – прошепотіла вона. – Не ображайся на них, що не приїхали – вони зайняті… А так вони пам’ятають, їй Богу памʼятають! Раптом вона відчула, що її хтось торкнувся за плече. Тітка Ольга аж стрепенулася. Жінка обернулася з надією в очах, наче сподівалася побачити своїх дітей. Але раптом спохмурніла

Ольга мила на подвірʼї під краном щойно викопану моркву. – Іди звідси! – сказала вона своїй племінниці Лізі. – Нікого бачити не хочу! Зрозуміла я – старі вам не потрібні – тягар. От і ти виявляється така сама! Брудна вода стікала…

Діана сіла на лавку з телефоном в руках, час від часу, поглядаючи на свою донечку Ганнусю. Та гралася з подругою… – Ваша дівчинка бігає? – раптом почувся голос. – Гарна! На лавку присіла незнайома дівчина. – Моя, дякую… – сказала Діана. – Діти – це щастя, – продовжила незнайомка. – Але коли вони бажані для обох батьків. Згодні? – Як же ж тут не погодитися?! – здивувалася Діана. – Ось ви, наприклад, народили доньку, а чоловік просив вас про це?! – раптом запитала дівчина. – Дівчино, ми ж незнайомі! – обурилася Діана. – Ви що хочете? Вона здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Діана сіла на лавку з телефоном в руках, час від часу, поглядаючи на свою донечку Ганнусю. Та гралася з подругою… – Ваша дівчинка бігає? – раптом почувся голос. – Гарна! На лавку присіла незнайома дівчина. – Моя, дякую… – сказала Діана. – Діти – це щастя, – продовжила незнайомка. – Але коли вони бажані для обох батьків. Згодні? – Як же ж тут не погодитися?! – здивувалася Діана. – Ось ви, наприклад, народили доньку, а чоловік просив вас про це?! – раптом запитала дівчина. – Дівчино, ми ж незнайомі! – обурилася Діана. – Ви що хочете? Вона здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Діана забрала свою донечку Ганнусю з дитячого садка, зайшли в магазин, а потім додому. На подвірʼї, як завжди, життя вирувало. Діти галасували, бабусі біля під’їздів видивлялися якихось недолугих, на їх погляд мешканців, щедро обговорюючи кожного з них. – Мамо, можна…

Віктор поїхав на заробітки за кордон. – Донька народилася?! – дзвонив він своїй дружині Юлі. – Ти ж казала, що буде хлопець? Ну, вітаю… Віктор на виписку не приїхав. А потім до доньки Віктор майже не підходив. Віктор сам назвав дочку Настею. Юля погодилася. Вона зраділа – раз сам назвав, то може любити буде?! А потім вони стали жити, як усі. Віктор любив дочку, ходив з нею гуляти… Коли Насті було три рочки, вона раптом розповіла після прогулянки з батьком, що з ними гуляла тітка. Якась тітка Настя… І тут Юля усе зрозуміла

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор поїхав на заробітки за кордон. – Донька народилася?! – дзвонив він своїй дружині Юлі. – Ти ж казала, що буде хлопець? Ну, вітаю… Віктор на виписку не приїхав. А потім до доньки Віктор майже не підходив. Віктор сам назвав дочку Настею. Юля погодилася. Вона зраділа – раз сам назвав, то може любити буде?! А потім вони стали жити, як усі. Віктор любив дочку, ходив з нею гуляти… Коли Насті було три рочки, вона раптом розповіла після прогулянки з батьком, що з ними гуляла тітка. Якась тітка Настя… І тут Юля усе зрозуміла

– Ма-а-мо, а ще про тата що-небудь розкажи, – сказала Настя. Вона підкладала долоньку під щоку, і слухаючи маму, тихо ворушила губами, наче беззвучно повторювала її слова… Батька вона майже не пам’ятала, але дуже пишалася ним. Адже він був та-а-кий!…

Сергій повернувся з роботи раніше. Він тихенько відкрив двері й зайшов у коридор. Чоловік поклав невеликий букет троянд на поличку, і сів на пуфик роззутися. Квіти він купив своїй дружині Марині. А як же ж?! Треба ж порадувати кохану невеличким сюрпризом! Сергій взяв букет і зазирнув на кухню. Марини там не було. Він прислухався. Хтось явно говорив на балконі. Чоловік зайшов у кімнату. Через скло в дверях він побачив, що Марина говорить з кимось по телефону. Сергій підійшов ближче, прислухався до того, що каже дружина, й вухам не повірив

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій повернувся з роботи раніше. Він тихенько відкрив двері й зайшов у коридор. Чоловік поклав невеликий букет троянд на поличку, і сів на пуфик роззутися. Квіти він купив своїй дружині Марині. А як же ж?! Треба ж порадувати кохану невеличким сюрпризом! Сергій взяв букет і зазирнув на кухню. Марини там не було. Він прислухався. Хтось явно говорив на балконі. Чоловік зайшов у кімнату. Через скло в дверях він побачив, що Марина говорить з кимось по телефону. Сергій підійшов ближче, прислухався до того, що каже дружина, й вухам не повірив

– Послухай, Маринко, а давай візьмемо хлопчика з дитбудинку, га? – сказав дружині Сергій. – Ні, ну, а що? В житті ж усе трапляється… А там дітям теж любов потрібна, напевно, навіть більше аніж рідним дітям… Марина серйозно подивилася на…

Вероніка дуже заслабла. Її чоловік Олег навіть викликав швидку і її забрали в лікарню. Через десять днів Вероніку вже виписували додому, хоча вона й просила лікарку відпустити її раніше. – Я чудово почуваюся, чесне слово! – казала Вероніка – Спереживалася вся. Як там без мене чоловік і діти? Харчуються, напевно, як-небудь і дім весь брудом обріс. – Ти про себе маєш думати, Вероніко, про своє здоров’я, – сказала лікарка. – А за рідних не турбуйся, впораються. Нема чого переживати, бо доведеться тоді ще залишитися тут! Вероніка повернулася додому і застигла на порозі від здивування

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка дуже заслабла. Її чоловік Олег навіть викликав швидку і її забрали в лікарню. Через десять днів Вероніку вже виписували додому, хоча вона й просила лікарку відпустити її раніше. – Я чудово почуваюся, чесне слово! – казала Вероніка – Спереживалася вся. Як там без мене чоловік і діти? Харчуються, напевно, як-небудь і дім весь брудом обріс. – Ти про себе маєш думати, Вероніко, про своє здоров’я, – сказала лікарка. – А за рідних не турбуйся, впораються. Нема чого переживати, бо доведеться тоді ще залишитися тут! Вероніка повернулася додому і застигла на порозі від здивування

Щоранку Вероніка вставала о шостій годині, щоб встигнути приготувати гарячий сніданок для чоловіка та дітей. Жінка дуже любила свою сім’ю і намагалася, щоб удома завжди було чисто і затишно. З чоловіком Олегом вони були одружені вже сімнадцять років. У сім’ї…

– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму. Той вийшов зі своїми речами з квартири. Двері зачинилися і запала тиша. Ірина одразу вмостилася в крісло і дала волю сльозам… Вадим пішов до молодої жінки. Вона була аж на вісімнадцять років молодша за нього. – Мені захотілося чогось іншого, – сказав чоловік. – Ми з тобою прожили багато років разом. Кохання вже пішло, залишилася тільки звичка. Так що, Іринко, прощавай, іду я! Дітям я сам поясню, вони зрозуміють мене. А якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть! Ірина не повірила своїм вухам

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму. Той вийшов зі своїми речами з квартири. Двері зачинилися і запала тиша. Ірина одразу вмостилася в крісло і дала волю сльозам… Вадим пішов до молодої жінки. Вона була аж на вісімнадцять років молодша за нього. – Мені захотілося чогось іншого, – сказав чоловік. – Ми з тобою прожили багато років разом. Кохання вже пішло, залишилася тільки звичка. Так що, Іринко, прощавай, іду я! Дітям я сам поясню, вони зрозуміють мене. А якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть! Ірина не повірила своїм вухам

– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму, який вийшов зі своїми речами з квартири. Двері зачинилися і запала тиша. Ірина одразу ніби відчула цю тишу, вмостилася в крісло і дала волю сльозам… – Ну й хай іде,…

– Оля, треба зустрітися, – голос сестри тремтів. – Може, приїдеш? – Що сталося? – захвилювалася Оля. – Не по телефону… Приїдь, прошу тебе, – Ользі навіть здалося, що Катя плаче. Вона не помилилась. Сестра виглядала погано: заплакана, розгублена якась, в очах хвилювання і сум. – Та що сталося? – захвилювалася Ольга, яка ніколи не бачила Катю у такому стані. – Вона все знає! Вона ніколи мені не пробачить, – раптом схлипнула Катя. – Хто знає? Що знає? – Оля здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Оля, треба зустрітися, – голос сестри тремтів. – Може, приїдеш? – Що сталося? – захвилювалася Оля. – Не по телефону… Приїдь, прошу тебе, – Ользі навіть здалося, що Катя плаче. Вона не помилилась. Сестра виглядала погано: заплакана, розгублена якась, в очах хвилювання і сум. – Та що сталося? – захвилювалася Ольга, яка ніколи не бачила Катю у такому стані. – Вона все знає! Вона ніколи мені не пробачить, – раптом схлипнула Катя. – Хто знає? Що знає? – Оля здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається

– Оля, треба зустрітися, – голос сестри тремтів. – Може, приїдеш? – Що сталося? – Не по телефону… Приїдь, прошу тебе, – Ользі здалося, що Катя плаче… – Добре, скоро буду, – і Ольга одразу почала збиратися… Вона не помилилась….

Повернутись вверх