Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Історії жінок - Сторінка 57

Категорія: Історії жінок

– Надя такий суп зварила, їсти неможливо! – скаржилася Марія синові. Між свекрухою та Надією постійно виникали такі сварки. Зрештою, Стас так втомився від цього, що став приходити додому пізніше. А одного разу зателефонував і буденним голосом промовив: – Я сьогодні не приїду ночувати. – Як це – не приїдеш? – Не зрозуміла Надя. У трубці повисла тиша. – Я зустрів іншу

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Надя такий суп зварила, їсти неможливо! – скаржилася Марія синові. Між свекрухою та Надією постійно виникали такі сварки. Зрештою, Стас так втомився від цього, що став приходити додому пізніше. А одного разу зателефонував і буденним голосом промовив: – Я сьогодні не приїду ночувати. – Як це – не приїдеш? – Не зрозуміла Надя. У трубці повисла тиша. – Я зустрів іншу

Розвела їх свекруха. Ні, відкрито вона ніколи нічого подібного не говорила, тут її ні в чому дорікнути. Але як тільки Стас привів додому молоду дружину, одразу ж почалися причіпки. Якщо Надя йшла готувати на кухню, свекруха тут як тут, то…

Надя прибирала в будинку, коли раптом у двері постукали. – Відчинено! – гукнула вона. У двері увійшла незнайома жінка. Вона по-хазяйськи озирнулася і запитала. – А Михайлик вдома? Надя здивовано похитала головою. Жінка, не роззуваючись пройшлася по кімнатах все оглядаючи. Надя нарешті не витримала. – А ви хто така?! – Я хто? Я перша дружина. Що Міша нічого не казав? Надя здивовано відкрила рота

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надя прибирала в будинку, коли раптом у двері постукали. – Відчинено! – гукнула вона. У двері увійшла незнайома жінка. Вона по-хазяйськи озирнулася і запитала. – А Михайлик вдома? Надя здивовано похитала головою. Жінка, не роззуваючись пройшлася по кімнатах все оглядаючи. Надя нарешті не витримала. – А ви хто така?! – Я хто? Я перша дружина. Що Міша нічого не казав? Надя здивовано відкрила рота

Надя прибирала в будинку. Вона була щаслива. Коханий чоловік, добротний будинок. Що ще потрібно для щастя. Ну і нехай, що Михайло старший за неї майже на п’ятнадцять років, адже головне кохання. А в селі вона все життя мріяла жити. І…

– Андрію, ти не забув, ти мені обіцяв двері встановити, – звернулася Зоя Павлівна до зятя. – Не забув. Зроблю, – відповів він. У неділю він встав раніше і поїхав до тещі. Андрій переодягся і одразу взявся до справи. У цей час у двері подзвонили. Зоя пішла відчиняти. Прийшла сусідка. Андрій, випадково, почув їхню розмову. Від почутого у нього аж очі округлилися

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Андрію, ти не забув, ти мені обіцяв двері встановити, – звернулася Зоя Павлівна до зятя. – Не забув. Зроблю, – відповів він. У неділю він встав раніше і поїхав до тещі. Андрій переодягся і одразу взявся до справи. У цей час у двері подзвонили. Зоя пішла відчиняти. Прийшла сусідка. Андрій, випадково, почув їхню розмову. Від почутого у нього аж очі округлилися

– Андрію, а що це у ванній лампочка не світить, зовсім не стежиш за квартирою, – обурено сказала Зоя Павлівна. – Забуваю купити, що ж ви через таку дрібницю, починаєть, – відповів Андрій. – Дрібниця тут, дрібниця там і накопичується…

Світлана забрала сина з садка і повела додому. А вдома… Вдома нікого не було! Хоча чоловік і не збирався йти на роботу. Світлана вклала сина спати, і пішла на кухню. На столі лежав якийсь папірець. Це була записка від чоловіка: «Я покохав іншу і йду від тебе. Вибач.» – Ні! Так не буває! Просто не буває! Це неможливо, – вона сиділа за столом і не вірила, що це справді відбувається з нею

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана забрала сина з садка і повела додому. А вдома… Вдома нікого не було! Хоча чоловік і не збирався йти на роботу. Світлана вклала сина спати, і пішла на кухню. На столі лежав якийсь папірець. Це була записка від чоловіка: «Я покохав іншу і йду від тебе. Вибач.» – Ні! Так не буває! Просто не буває! Це неможливо, – вона сиділа за столом і не вірила, що це справді відбувається з нею

-Ні! Так не буває! Просто не буває! Це не моє життя. Це кіно якесь! – Світлана сиділа за столом перед чашкою чаю і намагалася осмислити весь свій сьогоднішній день. А почався він то не дуже радісно. По-перше, Андрій трохи заслаб…

Оксана чекала чоловіка. На плиті варився холодець. До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Артем зайшов у будинок. Спочатку мовчав, потім заявив: – Це Віка. – А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана чекала чоловіка. На плиті варився холодець. До будинку під’їхала машина. Оксана визирнула у вікно – це Артем, але не один а з якоюсь жінкою. Артем зайшов у будинок. Спочатку мовчав, потім заявив: – Це Віка. – А я дружина Артема – Оксана, Ви, напевно, колега? – Ні я не колега, а Ви не дружина, – нахабно прокоментувала дівчина

Оксана з Артемом одружилися зовсім молодими, коли їм обом було по 18 років через вагітність. Вагітність зберегти не вдалося, але молодята так і залишилися жити разом. Навчалися обидва на маркетологів, Оксана завжди підтягувала Артема у навчанні, писала за нього курсові….

Ганна розгублено стояла біля прилавків і не знала з чого почати. – Вибачте, а ви не підкажете, де я можу трохи поторгувати? – невпевнено запитала Ганна у жінки. – Що, вперше на базарі? Став сюди, поряд! – запропонувала жінка. – Я Тетяна. Щось якісь у тебе жалюгідні яблучка! І в огірків боки жовті, – усміхнулася Таня. Не встигла Ганна розкласти свій товар, як відбулися якісь чудеса. Підходили люди, переважно молоді жінки та скуповували весь товар Ганни

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна розгублено стояла біля прилавків і не знала з чого почати. – Вибачте, а ви не підкажете, де я можу трохи поторгувати? – невпевнено запитала Ганна у жінки. – Що, вперше на базарі? Став сюди, поряд! – запропонувала жінка. – Я Тетяна. Щось якісь у тебе жалюгідні яблучка! І в огірків боки жовті, – усміхнулася Таня. Не встигла Ганна розкласти свій товар, як відбулися якісь чудеса. Підходили люди, переважно молоді жінки та скуповували весь товар Ганни

Ганна Яківна розгублено стояла біля прилавків вуличної торгівлі і не знала з чого почати. У її руках була картонна коробка, легкий складний стільчик і невелика сумка з овочами, фруктами та ягодами. Рік на врожай якось не видався, все росло погано,…

– Лідо, зайдіть, будь ласка, до Олександра Івановича, – на порозі стояла секретарка. – Це дуже терміново! – Що ж там таке? Невже вдома щось сталося? – думала Ліда, йдучи коридором. Перед дверима вона зупинилася – в кабінеті вже хтось розмовляв. Вона зайшла і побачила незнайому молоду жінку. Ліда глянула на неї і побіліла – жінка була неймовірно схожа на її батька

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Лідо, зайдіть, будь ласка, до Олександра Івановича, – на порозі стояла секретарка. – Це дуже терміново! – Що ж там таке? Невже вдома щось сталося? – думала Ліда, йдучи коридором. Перед дверима вона зупинилася – в кабінеті вже хтось розмовляв. Вона зайшла і побачила незнайому молоду жінку. Ліда глянула на неї і побіліла – жінка була неймовірно схожа на її батька

-Лідія Михайлівна, зайдіть, будь ласка, до директора. -Але ж в мене урок?! -Це терміново. Я пригляну за вашим класом, – сказала секретарка серйозним голосом. Лідії стало неприємно на душі. Вона дуже не любила, коли її урок переривався. Особливо, коли це…

– Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, що відбувається. – Так, я вас слухаю, – повторила машинально Ганна. – Я пропоную вам зустрітися і поговорити про все

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, що відбувається. – Так, я вас слухаю, – повторила машинально Ганна. – Я пропоную вам зустрітися і поговорити про все

– Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, хто ж їй дзвонить. Але в голові луною перегукувались слова: «Коханка…

Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали. Оксана з подивом розглядала стару похилену хатину. – Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?

Оксана Петрівна була видною жінкою. Незважаючи на похилий вік, вона все ще була досить гарною. Їй лестила така увага, але відповідати взаємністю вона не поспішала. Чоловіка не стало кілька років тому, вона звикла бути одною, і вона навіть трохи звикла….

– Дівчино ви випадково не з 16 квартири? – дивний чоловік звернувся до Алли. – З 16, а що? – У мене до вас пропозиція. Ви не хочете продати мені квартиру? – Ні. – І все-таки подумайте. Чоловік пішов. Алла повернулася на кухню з думкою: “Навіщо комусь ця стара квартира”, і раптом обхопила голову: “Можливо скарб. Будинок старовинний, у квартирі, мабуть, щось є!”

  • 3 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Дівчино ви випадково не з 16 квартири? – дивний чоловік звернувся до Алли. – З 16, а що? – У мене до вас пропозиція. Ви не хочете продати мені квартиру? – Ні. – І все-таки подумайте. Чоловік пішов. Алла повернулася на кухню з думкою: “Навіщо комусь ця стара квартира”, і раптом обхопила голову: “Можливо скарб. Будинок старовинний, у квартирі, мабуть, щось є!”

– Доброго дня, дівчино ви випадково не із 16 квартири? – дивний літній чоловік звернувся до Алли. – З 16, а що? – У мене до вас пропозиція. – Слухаю. – Ви не хочете продати мені квартиру? – Поки не…

Повернутись вверх