Головна - Історії жінок - Сторінка 54

Категорія: Історії жінок

Лариса подала на розлучення. Дочка Оксана, як тільки дізналася про це, одразу приїхала до матері. – Мамо! Що трапилося? – з порога спитала стурбована Оксана. – Ти чому це вирішила на розлучення зразу? Що накоїв батько? – Заспокойся, дочко, – усміхнулася Лариса. – Сядь. Нічого він не накоїв. – А що тоді? Чому ти так спонтанно подала на розлучення?

— Я вже давно нещасна, розумієш, дочко, — сказала мама і сумно подивилася на Оксану. Оксана не розуміла. …Оксана та брат — двійнята. Коли Лариса ходила вагітна, подруги їй заздрили. Як добре, мовляв, що двоє малюків відразу народяться, одним махом…

Ніна Іванівна занедужала. Вранці, до неї в палату, прийшла дочка Галина. – Мамо, дивись, що я тобі привезла. Впізнаєш? – вона дістала халат. – Як же не впізнати? – Ніна Іванівна, доторкнулася до м’якої тканини халату. – А ось і кружка твоя, я все думала, яку взяти, вибрала цю. Як тобі? Ніна Іванівна раптово просвітліла на обличчі, і ніжно посміхнулася

– А навіщо воно тобі? Я б давно викинула, все одно лежить без діла. І посуду твоєму вже сто років. Ну, глянь, сервіз давно з моди вийшов, добре б користувалася, а то стоїть роками. Галина, молодша донька Ніни Іванівни, зрідка…

Наталя Петрівна зайшла додому. -О, мамо, привіт! – у коридор визирнула її дочка, Катя. – Вечеряти будеш? Я приготувала рагу. – Звичайно буду, – відповіла Наталя Петрівна. Вона зайшла на кухню та здивувалася. У центрі столу стояв букет квітів. -Хм … Квіти…У тебе з’явився шанувальник? – Запитала Наталя у дочки. – У мене?! Взагалі це в тебе з’явився шанувальник

Наталя Петрівна стояла біля прилавка з овочами з сумним поглядом: картопля була дрібна, капуста величезна, цибуля проросла. “Тааак….а я борщ хотіла зварити, а тут навіть вибрати немає з чого. В житті більше за овочами не піду в цей магазин. І…

Інга увійшла до квартири, пройшла до кімнати, чоловік обернувся, і сказав: – Привіт! Ти приїхала? Добре, я скучив, – і знову уткнувся в екран. Жінка пішла до спальні, взяла крем для обличчя, і погляд її впав на пудреницю і помаду. Це явно не її косметика. Вона знову вийшла до чоловіка: – Ігоре, це чиє? Ігор не зміг викрутитися і замовк. Тепер Інга все зрозуміла

Якоїсь життєвої миті Інга вирішила, що їй не вистачає уваги, турботи та порозуміння. В черговий раз вона приїхала з відпустки, а чоловік її не зустрів, хоча вчора телефоном радісно повідомив, що дуже скучив, і обов’язково зустріне на вокзалі. Інга вийшла…

– Валя, мама дзвонила, сказала, що в гості прийде. Холодець принесе. Валя пішла готувати на стіл, і не помітила, як настав вечір. Салати готові, м’ясо в духовці. Свекруха прийшла, коли Валя переодягалася. – Привіт. Я холодець ось принесла. Ой, а ти дивлюся поправилася, глянь, живіт як стирчить. Валя закотила очі. Свекруха у своєму репертуарі. Відчуває всюди себе господинею

– Андрій, ти горошок забув купити. І цибулю зелену. У магазині, певно, вже немає нічого, розібрали. Біжи, поки не пізно. – Валя, мама дзвонила, каже, чого ви самі будете, ми з сестрою прийдемо. Ну, я сказав, приходьте. Вона холодець принесе,…

Ліля сиділа вдома сама. Новий рік, а вона одна… – Як Максим міг так зі мною? – сумно думала дівчина. Раптом хтось подзвонив у двері. – Невже це Максим! Ні це неможливо. Вона підійшла до дверей. Там стояв якийсь незнайомець з коробкою в руках. – Привіт! Скажіть, а Максим тут живе? Я його друг. – А його більше нема, – нерішуче відповіла Ліля

Ліля не любила свята, бо у ці дні почувалася особливо самотньою. Ні, звичайно, батьки завжди кликали її до себе, подруги дзвонили та питали про її плани. Батькам вона говорила, що проведе день із подругами. Подругам, що поїде до батьків… А…

Марія все життя прожила у селі і от на старості змушена була жити в квартирі сина й невістки. Вона переживала, думала, що всім заважає. Якось вона попросила сина відвезти її в село до сусідки Ганни. – Синку, ми будемо удвох з нею жити, ми подруги. – Мамо, бабусі Ганни не стало… Вже два місяці як. Марія заплакала. А згодом вона помітила, що син з невісткою щовечора шепочуться на кухні

Марія Іванівна все своє життя жила у селі. Їй уже сімдесят сім років, шість років тому не стало її чоловіка. Жила вона у старій обмазаній глиною хатинці, яку її чоловік побудував, як тільки вони одружилися. Було в них і господарство…

Соня йшла вулицею і посміхалася. Вона була рада, що знайшла роботу. Та раптом її настрій зіпсувався. Дівчина поверталася з обіду, двері у кабінет були відчинені. Соня зупинилася, і раптом почула розмову своїх колег. Вони сміялися. – Оце так взяли на роботу. Ви бачили її одяг? – сказала одна з жінок. Соня не витримала і гірко заплакала

Соня була рада, що знайшла роботу із такою високою зарплатою. Вона навіть не могла сподіватися, що її праця може так оплачуватись. Їй здавалося, що її не приймуть на цю вакансію, бо дивно дивився на неї заступник директора, який перевіряє її…

Катя цілий день була на кухні. Вона зробила торт, приготувала олів’є та оселедець під шубою. Скоро ж Новий рік. Святкувати вони збиралися з Сашком тільки вдвох. Чоловік ще зранку поїхав у справах. І ось вже вечір а його нема! – Та що ж це таке, – схвильовано вигукнула Катя. Голос в телефоні знову сказав – «абонент недоступний». Несподівано Катя щось відчула

«Телефон абонента вимкнений, або знаходиться поза зоною дії мережі» – цю фразу Катя слухала вже, мабуть, всоте за сьогоднішній вечір. Вона дуже хвилювалася. Чоловік Олександр вранці поїхав у сусіднє місто в справах, і вже повинен був давно повернутись. Але його…

Тетяна поралася на кухні. У каструлі варився борщ, на сковорідці смажилося м’ясо. А готувала вона для свого коханого Василя. Чоловік приїхав з друзями. – Тетяно, швиденько там на стіл нам накрий. Вони сіли за стіл. Василь недбало махнув рукою. – Йди, йди! Тетяна, пішла назад і раптом почула: – Що це за така стара у тебе хатня робітниця? Повільно все робить

Тетяна господарювала на великій затишній кухні. І все в неї так добре виходило! У великій каструлі кипів ароматний борщ, поруч на сковорідці смажилося м’ясо, у маленькій каструльці булькала запашна підлива. І картопля-пюре вже готова і пахне свіжим вершковим маслом… А…

Повернутись вверх