Головна - Історії жінок - Сторінка 51

Категорія: Історії жінок

Тетяні йшла у гості до подруги Віки. Вона відчинила хвіртку. Двері в  будинок були незамкнені. Таня увійшла всередину, хотіла було покликати  подругу, але раптом почула якийсь шум із вітальні. Вона зазирнула у  відчинені двері і побачила свого чоловіка і Віку, які цілувалися…  Дівчина застигла і швидко взялася за одвірок

Таня сиділа на дивані, підібгавши під себе ноги, і читала цікаву книгу. Їй уже кілька разів здавалося, що вона чула десь в квартирі дзюрчання води. Але в працювала пральна машинка, і Таня заспокоювала себе тим, що їй всього лише здалося….

Олексій поїхав на заробітки в Польщу. Оксана зраділа: – Давай їдь, хоч заробиш,  допоможемо дітям. Олексій працював на будівництві, справно надсилав гроші дружині. Приїжджав додому раз на рік. Якось, Оксана прибирала в будинку, коли в двері подзвонили. На порозі стояв Олексій, та не один, а з хлопчиом років п’яти. – Ось Оксана, це Артемко, це мій син. Оксана від цих слів застигла на місці

Оксана в молодості була симпатичною та стрункою. Їй довелося вибирати собі чоловіка, бо Михайло та Олексій майже одночасно, освідчилися їй у коханні, і запропонували заміж. І хоча вона зустрічалася з Олексієм, Михайло не втрачав надії, що колись вона покохає його….

Ірина готувала обід, раптом у двері подзвонили. Жінка підійшла до дверей. На порозі стояв Павло – чоловік племінниці Каті. – Що тобі треба? – Запитала вона, не відчиняючи двері. – Ірино Петрівно. Вона у вас? Мені треба з нею поговорити, – наполегливо сказав чоловік. Жінка неохоче відкрила. – Ну і? Для чого приїхав? – Я хочу поговорити з Катею і все пояснити… Я цього не хотів, – виправдовувався Павло

Катя стояла біля вокзалу, тримаючи в одній руці велику сумку, а іншою тримаючи за руку п’ятирічну Оксану. -Мамо, а ми надовго сюди приїхали? – Запитала дівчинка, з цікавістю оглядаючи нове місто. -Як вийде. -Тихо відповіла Катя. Двадцятишестирічна Катерина ще зовсім…

Таня зайшла в квартиру з важкими пакетами продуктів. Вона зняла чоботи і зайшла на кухню. За столом сидів якийсь бородатий чоловік, а перед ним стояла її тарілка з борщем. Тим самим, який вона планувала зʼїсти. – Таня, привіт, – усміхнувся їй Павло. – А це – Леонід. Мій знайомий. Таня швидко пішла в кімнату. Там уже стояла зібрана валіза

Таня йшла додому і намагалася згадати, за що ж вона покохала свого чоловіка… Тепер він так їй набрид, що вже який день по дорозі з роботи вона подумки уявляла, як скаже йому, що хоче розлучитися. Дітей у них немає, тож…

Оксана помітила, що з чоловіком, щось відбувається. Віктор зробив модну зачіску, купив новий одяг. Жінка вирішила, порадитися з подругою, щодо дивних змін чоловіка. – Оксано, треба простежити за ним! – запропонувала Катя. – І тобі не завадило б, оновити гардероб. Оксана погодилася і пішла діставати гроші із заначки, але повернулася жінка з вкрай здивованим виглядом

Оксана дивилася на свого чоловіка і не впізнавала його. Віктор зробив модну стрижку, прикупив нових сорочок, пару молодіжних піджаків, дорогі черевики. І це її Вітя, якого в магазин одягу, навіть за винагороду не заведеш! З ним явно щось відбувається. Напередодні…

Світлана вирішила перебрати свій гардероб. Раптом, у двері подзвонили. Вона відчинила, на порозі стояла баба Зіна, сусідка. – Нам треба серйозно поговорити, – сказала баба Зіна і заплакала. – Пам’ятаєш, до мене молода дівчина приїжджала? Марійка? – Пам’ятаю, тільки давно її не видно, – сказала Світлана. – Так, вагітна вона була. А тепер найголовніше, хлопчика вона від твого чоловіка народила

Вечір Світлана вирішила присвятити собі коханій. Чоловік Віталій поїхав на три дні у відрядження, п’ятирічна донька Анютка займалася своїми справами. Світлана пофарбувала волосся, зробила бананову маску, а потім вирішила перетрусити свій гардероб, прибрати непотрібні речі. Цікавий процес перервали, хтось подзвонив…

Ніна їхала автобусом до мами в село. Величезна сумка з гостинцями стояла біля її ніг. Вдома у мами Ніну чекав теплий прийом. – Знаєш, мамо, а в мене новина є! Я купую квартиру! Тому починай збирати речі, я заберу тебе до себе, – раптом заявила Ніна. – Ти про що це, дочко? Я нікуди не поїду. Тут мій дім! – відповіла Тамара Іванівна. – До того ж, навіть не знаю, як тобі сказати…У мене дехто з‘явився

Ніна їхала автобусом до мами в село. Величезна сумка з гостинцями стояла біля її ніг. «Хоч відісплюся на свята, – думала про себе Ніна, – Вимкну телефон і не буду нікуди виходити, а то вже сил моїх немає». На автобусній…

Віктор доїхав машиною до якогось села, як раптом помітив дівчину, яка стояла біля дороги. Було вже пізно і крім них навколо нікого не було. Він зупинився. – Підвезете? – запитала дівчина. – Так, звісно. Тут зараз машин майже нема. Мабуть давно чекаєте? – Так, – сказала дівчина і раптом розплакалась. Віктор здивовано дивився на неї

Віктор виїхав на дорогу вантажною машиною. У кабіні смачно пахло пиріжками, його улюбленими з картоплею. Мама напекла на обід, ось у дорогу й згодилися. Хоч і було свято, але він сьогодні працював – треба було доставити вантаж. Він простяг руку,…

Олена йшла, до Бориса, який чекав її в машині. Чоловік подзвонив їй ще в обід, і насторожено сказав, що їм треба серйозно поговорити. – Олено, тебе напевно дивує, що за весь час, ми бачимося тільки в тебе вдома, – почав Борис ту саму розмову. Жінка нічого не відповіла. А він продовжив: – Я казав тобі, що давно розлучився. Може, ти почала сумніватися, але я не брехав. Та дещо я тобі не сказав

Олена спускалася сходами, до Бориса, який чекав її внизу в машині. Настрій жінки був безрадісним, хоч і йшла на побачення. Борис подзвонив їй ще в обід, щоб домовитися про вечірню зустріч, і якось трохи насторожено сказав, що їм потрібно серйозно…

– Знаєш, Марино, подруги так не роблять. Ти не приходь до нас більше, – з порогу заявила Соня, своїй подрузі. – Почекай, а що трапилося? Я в чомусь завинила перед тобою? – здивувалася Марина. – А то ти не знаєш! Розвести мене з чоловіком хочеш, і ще прикидаєшся, що нічого не розумієш! – не заспокоювалася Соня. Марина здивовано слухала подругу, не розуміючи, що відбувається

-Знаєш, Марино, подруги так не роблять. Ти не приходь до нас більше. Андрій проти, щоб ми спілкувалися. -Почекай, я не зрозуміла, а що трапилося? Я в чомусь завинила перед тобою? Ти поясни толком, що я зробила? -А то ти не…

Повернутись вверх