Головна - Історії жінок - Сторінка 41

Категорія: Історії жінок

Ганна зварила картоплі, насмажила котлет, і чекала чоловіка з роботи. Павло прийшов через годину. – Привіт, коханий, вечеря вже чекає, – вигукнула Ганна, почувши, що чоловік відкрив вхідні двері. Павло не відповідав, і не заходив на кухню. – Що відбувається, – подумала Ганна. Жінка вийшла в коридор і застигла. Павло стояв вже з сумкою в руках. – Я йду від тебе. У мене є інша. І вона народила мені сина, – тільки й промовив чоловік. Ганна не могла повірити у те, що відбувалося 

Ганна дійшла висновку: – Виявляється, і в пенсійному віці жити здорово, і життя прекрасне. У неї трапилася неприємність у сім’ї, вона звичайно підозрювала, що це колись станеться, але в душі десь теплилася надія, що чоловік не наважиться піти. Пішов з…

Сьогодні у Надії день народження. Жінка стояла біля вікна з сумом поглядаючи вдалечінь. – Чому мені так не щастить? Чому я залишилася сама? – Надя витерла сльози. Раптом, у двері подзвонили і Надя підійшла до дверей. Жінка глянула у вічко. За дверима стояв якийсь чоловік з тортом. – Дивно хто це може бути, – здивувалася Надя. – Може, чоловік дверима помилився. Надя відчинила двері і застигла. – Це справді ти? – тільки й промовила жінка

Сьогодні у Надії день народження. Звичайно треба було б назвати її по імені по батькові, адже їй сьогодні сімдесят три, тільки от не любила Надя коли її так називали. Гляне на себе в дзеркало, пригладить зморшки, посміхнеться сама собі і…

Аліна мила вікна, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Подзвони до брата, і терміново їдьте до нас, – сказала мама і поклала слухавку. Вже наступного дня вони з братом стояли на порозі батьківської квартири. – Ну нарешті приїхали, – сказала мама. – Що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син Олексій. Раптом Галина простягла сину та доньці якісь папірці. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – сказала мама. Олексій та Аліна не розуміли, що відбувається

– Ну нарешті приїхали. Зачекалися на вас. Адже просила якнайшвидше, – сказала Галина Леонідівна дітям, що приїхали. – Мамо, що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син. – Завтра всі збираємося за цією адресою, – мама простягнула…

Марія сиділа на лавочці, сльози котилися по її щоках. – Ще одну зиму не протягну! – подумала вона і зітхнула. – Нікого в мене не залишилося, одна на цьому світі. Раптом, хвіртка відчинилася, і на подвір’я зайшла, незнайома, молода дівчина. – Є хто-небудь вдома? – почувся дзвінкий голосок. Марія підійшла до воріт. – Ви до кого? – запитала вона. – Я до Марії Федорівни! Я внучка її, – раптом сказала дівчина. Марія Федорівна аж присіла від здивування, жінка нічого не розуміла

Марія Федорівна сиділа на лавочці, залитій сонцем, і насолоджувалася першими теплими днями. Ну ось і настала весна. Тільки одному Богові було відомо, як Марія Федорівна пережила цю зиму. “Ще одну зиму не протягну!” – подумала Марія Федорівна і з полегшенням…

Зіна хотіла вийти в льох, взяти маринованих огірочків до вечері. Жінка відкрила двері, раптом побачила, що на ґанку хтось сидить. – Діма, це ти? – здивувалася Зіна, побачивши сина. – Що сталося? – Нічого, мамо. Йди в будинок, – відмахнувся син. Зіна пішла в будинок. – Таню, там твій брат приїхав, – сказала Зіна молодшій дочці. Таня вийшла на двір, почала про щось говорити з братом. Зіна прислухалася до розмови і ахнула. – Синку, синку, що ж ти наробив? – тільки й сказала Зіна

-Діма, це ти? Ти чому тут сидиш? – Зіна витерла піт з чола, вона побачила, що на ґанку хтось сидить, вийшла, а там… син Дмитро. – Ти що, синку? Чому до хати не йдеш? Дмитро сидів на підлозі, притулившись до…

Ліля прибирала в будинку, коли додому повернувся Руслан. Чоловік пройшов на кухню. – Що ти тут розлила? Дивись, яка брудна підлога, – раптом, вигукнув він. – Я її тільки що помила, – відповіла дружина. – Ага, я бачу, як ти її помила, – невдоволено пробурчав чоловік. Руслан із гримасою невдоволення поклав собі на тарілку котлет і пішов до телевізора. – Все, я так більше не можу! – раптом сказала Ліля і почала збирати сумку. Руслан здивовано дивився на дружину і не розумів, що відбувається

Ліля не спала третю добу. День і ніч перемішалися в одну купу. Вона прокидалася і вставала щогодини, йшла до ліжечка, тільки встигала покласти голову на подушку – знову треба вставати. Під кінець третьої ночі, вона не витримала, і заснула прямо…

Наталя чистила картоплю на вареники, як раптом задзвенів її телефон. Вона витерла руки рушником і взяла слухавку. – Це Наталя? – запитав у слухавці жіночий голос. – Так, це Наталя, – відповіла жінка. – А це Тоня. Нова дружина твого чоловіка! Наталя аж затихла

Наталя чистила картоплю на вареники, як раптом задзвенів її телефон. Вона витерла руки рушником і взяла слухавку. -Це Наталя? – запитав у слухавці жіночий голос. -Так, це Наталя, – відповіла жінка. -А це Тоня. Нова дружина твого чоловіка. Наталя аж…

Оксана вирішила поприбирати в будинку. Вона вимила підлогу, попрала штори. Відкрила шафу і перебрала купу старих речей. Жінка підійшла до вікна, щоб подивитися, чи не видно її сусіда Василя. Але його десь не було… Оксана напекла запашних пиріжків з грибами, накинула плащ, і вирушила з гостинцями до сусіда. Жінка підійшла до хвіртки і застигла від здивування – двері в хату були відкриті навстіж! Вона не розуміла, що відбувається

Оксана повільно йшла по сільській вулиці, що прокидалася після нічного дощу. Все зеленіло, співали пташки, природа прокидалася від сну під яскраві і теплі сонячні промінчики. Жінка була щаслива, що нарешті змогла придбати будинок у селі, як і мріяла. Оксана була…

Марта прокинулася рано. Вона хотіла обійняти чоловіка, але побачила, що його вже нема! – Дивно, – подумала жінка. – А я й не чула, як він пішов. – Мамо, ти встаєш? – її дочка зазирнула в кімнату. Марта встала, одягла халат, вийшла на кухню і почала готувати сніданок. – А тато де? – раптом запитала дочка. – Він ночував вдома? Щось я не чула, як він приходив! Марта застигла з чашкою в руках

На годиннику була сьома ранку. Марта вимкнула будильник. Повернувшись до чоловіка, вона хотіла обняти його, але побачила, що його вже нема! -Дивно, – подумала жінка. – А я навіть і не чула, як він пішов… А я ж сплю дуже…

Людмила прокинулась рано від незрозумілого шуму і гучних чоловічих голосів. Здивувавшись, вона накинула халат і зайшла у вітальню. Людмила застигла від здивування, від побаченого! Кілька хлопців жваво розбирали її диван. Журнальний столик і телевізор, були вже спаковані в картонні коробки! Її Василь стояв поруч і схвально хитав головою. – Що тут робиться? – обурилася Люда. – Куди ви везете наші меблі? Люда не розуміла, що це робиться

-У сорок років пізно починати життя із чистого аркуша… – подумала Людмила, коли від неї пішов чоловік. Причому пішов він раптово, без будь-яких натяків, чи попереджень. Вранці, як завжди, Олег поїхав на роботу, поцілувавши дружину на прощання. А ввечері Людмила…

Повернутись вверх