Головна - Історії жінок - Сторінка 38

Категорія: Історії жінок

Оля вже лягала спати, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тато? В такий час? – подумала жінка і взяла слухавку. – Тату, що сталося? – занепокоїлася вона. – Оля, тата більше немає, – крізь сльози сказала сусідка батька. – Приїдь швидше. Я не знаю, що робити. Оля застигла. – Андрію, батька не стало, – прошепотіла вона до чоловіка. – Ти поїдеш зі мною на прощання? – Ні! Не поїду, – категорично відповів чоловік. – Але чому? – ніяк не могла повірити у таку відповідь чоловіка Ольга

Важко опустившись на табуретку, Оля подивилася на годинник. Половина другої ночі.  – Не дарма на роботі жартують, що перший день відпустки – найважчий. Стільки сьогодні переробила, – вона озирнулася довкола, – чистота, дивитись приємно. Діти мало допомагають: випускний клас –…

Наталя дивилася телевізор, як раптом у двері постукали. Вона здивовано пішла відкривати. На порозі стояв її сусід Сергій. Він якось ніяково посміхався. Та найдивнішим було те, що він був у піджаку з метеликом, і з букетом квітів! Наталя ахнула і прикрила рот долонею. А Сергій раптом сказав: – Наталко, я зважився на найважливіший крок у своєму житті! Наталя не розуміла, що відбувається

Єдине, що Наталка вміла готувати добре – тонкі млинці. Але в гуртожитку, куди вона переїхала на першому курсі, це була, чи не найулюбленіша їжа. Швидко, смачно, просто і, головне, ощадливо… Але тільки у студентському гуртожитку Наталя дізналася, що у когось…

Віра Іванівна спекла тортик, накрутила голубців. Сьогодні у жінки день народження, у гості приїде син. Віра накрила стіл, і весь день чекала на Олексія, але його все не було. Вже ввечері жінка зателефонувала до сина сама, але його телефон був відключений. – Дивно, Олексій завжди був на зв’язку, – подумала Віра. Від поганих думок жінку відволік дзвінок у двері. Віра відкрила двері, і застигла від здивування

Віра Іванівна подивилася у вікно і важко зітхнула. Вона ж так надіялася, що хоча б сьогодні, у її день народження, син приїде відвідати матір, але не тут було. Олексій не тільки не приїхав, але навіть не подзвонив. Весь день Віра…

Таня повернулася з роботи і побачила, що чоловік збирає її речі у валізу. – Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку зібралися? – з посмішкою запитала Таня. – Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік. – Цікаво, і чому це, любий? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Ніякий я тобі більше не любий! Називай “любим” того – з ким ти в суботу була, – раптом сказав Сашко. Тетяна застигла, тільки зараз вона зрозуміла, про що говорить чоловік

Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це,…

Рита прийшла додому пізно. На вулиці вже темніло. – Я подаю на розлучення, – заявила вона з порога чоловікові. – Можеш забрати квартиру, тільки частку мені виплати. Мені квартира не потрібна. Я їду! Микола аж присів від здивування. – Куди їдеш? – нарешті запитав чоловік. – А це вже моя справа, – діловито сказала Рита. – Я поки що у Люби на дачі поживу. Жінка дістала валізу. Микола не розумів, що це таке відбувається

-Та мені ж всього сорок девʼять… – Рита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – з надією запитала вона. -На жаль ні. При певних процедурах, скажімо ще рік, чи півтора лишилось. А так шість-вісім місяців… -Я…

Зіна пересаджувала квіти, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її чоловік Петро. Жінка взяла слухавку. – Алло, Зіна! Привітай мене! – вигукував в слухавку Петро. – З чим тебе вітати? – здивувалася Зіна. – Син у мене сьогодні народився! Син! – радів чоловік. – Який син? Чий син? – не зрозуміла Зіна. – Мій син Зіно! Мій син! – спокійно відповів Петро. Зіна застигла з телефоном в руках. – Як таке можливо? – тільки й подумала жінка

Про те, що у чоловіка хтось є, Зінаїда Вікторівна здогадувалася давно. Та й як не здогадуватись. З Петром вони були одружені майже двадцять п’ять років, і знала вона свого чоловіка дуже добре. І коли той, попри звичку довше повалятися в…

Вранці Оксана прокинулася від того, що в двері хтось безперервно дзвонив. Жінка накинула халат і пішла відкривати. На порозі стояла її сусідка. – Господи, Ганно  та що там трапилося?! Ти годину бачила?! – запитала Оксана. – А ти у вікно подивися, і все зрозумієш, – схвильовано сказала сусідка. Оксана підійшла до вікна, глянула на вулицю і ахнула. – О, Боже… – тільки й сказала вона

Оксана Петрівна овдовіла несподівано. Одного разу її чоловік просто не прокинувся вранці. А ще ж ввечері вони складали якісь плани на майбутнє, мріяли… Та вранці все зупинилося… Оксана Петрівна важко переживала втрату чоловіка. Адже вони були ніби дві половинки одного…

Тамара Василівна прокинулася і з самого рання пішла до сина додому. Вона тихесенько відкрила двері своїм ключем і зайшла на кухню. – Ну що такого, що мати синові і невістці прийшла зварити молочну кашку?! – міркувала жінка. – Мені ж не складно! А бутерброди це не їжа! Тамара Василівна полізла в холодильник по молоко, а там! – О, Боже! – вигукнула вона. – Та що ж це таке? Аж ціла каструля! От же ж невісточку маю! Жінка застигла з каструлею в руках

Тамара Василівна стояла біля вікна на кухні і плакала. Знову з нею ні за що, ні про що посварилася невістка – ця Марта! А спочатку ж такою милою дівчиною здавалася! Так же ж спілкувалися добре, а як Сашко одружився з…

Ніна зайшла на кухню, де за столом сидів чоловік Михайло та син Роман. Жінка взяла каструльку і поставила воду на макарони. – Мамо, – раптом пробурчав Роман. – А чому ти в суп м’ясо кладеш такими великими шматочками? – Не знаю, синку, – розгубилася Ніна. – А чому ти питаєш? Син мовчав. – Ніна, навіщо ти Зою Петрівну постійно свариш? – раптом вступив у розмову чоловік Михайло. І тут Ніна все зрозуміла, так соромно їй не було ще ніколи

– Мамо! Ну ти знову! – Ніна зачинила кришку і натиснула кнопку зливу. – Невже так важко натиснути кнопку! Вона вийшла з туалету і попрямувала до кімнати матері. Зоя Петрівна сиділа на ліжку зіщулившись. Маленька, тендітна. І коли тільки вона…

Ганна цілий день крутилася біля плити. Сьогодні Михайло приведе свою наречену, знайомитися. Ганна ще раз оглянула стіл, коли в двері подзвонили. – Мамо, знайомся, це моя Оля, – з усмішкою сказав Михайло. – Ганна Вікторінна, – представилася жінка. – Проходьте, вже все готово. Молоді пройшли в кімнату. – Михайле, прийди до мене на кухню, – гукнула Ганна Вікторівна до сина. – Що сталося мамо? – занепокоївся син. – Ти не повинен з нею одружуватився, – раптом сказала Ганна Вікторінна. Михайло здивовано дивився на матір, нічого не розуміючи

Михайло привів знайомити свою Олю з батьками. Батько, Павло Іванович, все мовчав осторонь. І не скажеш по ньому, чи сподобалася невістка чи ні. Відразу видно, що не він господарює тут. А ось мама, майбутня свекруха Олі, так і норовила ще…

Повернутись вверх